English French German Italian Polish Russian Spanish Ukrainian
Латентна суб’єктивність науки як стримуючий фактор деструктивної діяльності людини в сучасному світі PDF e-mail
alt
        Латентна суб"єктивність науки...
Юрій Оніпко, випускник філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка,  аспірант кафедри  філософії НПУ імені М.П. Драгоманова Науковий керівник доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії Волинка Г.І.

  
В ХХ столітті розвиток науки набув особливодинамічного характеру. На очах сучасного покоління відбуваються зміни не тільки у змісті наукового знання та в методах його отримання, але й у формах зв’язку науки з суспільством, в організації наукової діяльності, у засобах комунікації між вченими. Науково-технічна революція чітко показує неоднозначність прогресу науки: поряд з безсумнівними перевагами індустріальної цивілізації, цього продукту науки й техніки, сьогодні всім зрозумілі й її недоліки: екологічна криза, можлива ядерна війна, яка ставить під сумнів саме існування людини, небезпека, яка міститься в розвитку генної інженерії, і так далі. 
     Це заставляє вчених все частіше задумуватися про те, що таке наука, яка її природа й закономірності її розвитку, чим відрізняється сучасне наукове пізнання від науки минулих епох, чим пояснюється та дволикість сучасної науки, завдяки якій ми пов’язуємо з нею не тільки великі сподівання на майбутнє, але й серйозні побоювання за нього.  На сьогоднішній день спостерігається невпинний ріст зацікавленості до соціальних, людських та гуманістичних аспектів науки, на яких до недавнього часу зовсім не акцентувалася увага в логіко-методологічних дослідженнях. Відомий вітчизняний дослідник та філософ Ж.М. Абдільдін у своїй праці «Логіко-гносеологічний аналіз науки» зазначає наступне: «В самій науковій діяльності як пізнавальній сфері є свої особливості: вона має свою організаційну структуру, підкоряється певним вимогам, серед яких в останній час особливе місце займають етичні норми (вже можна сказати, що складається особлива дисципліна – етика науки) та уявлення про відповідність наукових теорій та концепцій краси та гармонії» [Абдильдин Ж.М. Логико-гносеологический анализ науки. – Алма-Ата: Гылым, 1990. – с. 466]. Заняття наукою завжди виробляє у вченого певне ціннісне відношення до світу.
     Найбільш за все в науці цінується істина та все, що до неї веде, різного роду емпіричні та теоретичні методи. Істина – це головна цінність вченого, але далеко не єдина. В товаристві науковців високо цінується несуперечність суджень, теоретичне та експериментальне обґрунтування знання, а також критичне відношення до різноманітних тверджень та будь-яким авторитетам, чесність, порядність, мужність у відстоюванні власних поглядів.  Таким чином, наука як галузь людської діяльності глибоко насичена ціннісними вимірами, вона не є ціннісно-нейтральною і завжди містить у собі суб’єктивний фактор. Але ця ціннісна насиченість науки носить латентний, прихований характер. Під час свого наукового дослідження вчений завжди буде стикатися з певними зовнішніми, тобто соціальними, релігійними, політичними та внутрішньонауковими факторами, під якими розуміється неможливість повної елімінації науковця з досліджуваного ним світу, бо під час свого дослідження вчений так чи інакше втручається в оточуючий світ та приносить зміни в природу.  Займаючись науковою діяльністю вчений не може бути виключеним з етичних відношень, в тому числі зі своїми колегами та учнями. Науковець завжди має порівнювати свою активність зі станомсуспільства. Наприклад, неприпустимим є, посилаючись на свою наукову спеціалізацію, передавати в руки злодіїв засоби масового знищення, маніпулювання свідомістю людей, безконтрольного втручання в їхнє приватне життя. У зв’язку з цим найчастіше вказують на ядерну, біологічну та хімічну зброю, на дані маніпуляцій з генами тварин та людей, на внесення в базу даних інформаційних систем майже вичерпної інформації про кожного члена суспільства. В останні роки все більше число вчених схиляється до того, що неправильним є твердження про те, що наука є лише засобом для технологічних відкриттів, навпаки її потрібно включати у загальні суспільні взаємозв’язки. А це означає, що вчені  беруть на себе відповідальність, якщо не в повній мірі, то суттєвим чином за власні творіння. Вчений стає пов’язаним з етикою, бо відповідальність – це етична конструкція. Справжній вчений ніколи не стоїть осторонь від етичних цінностей, він повною мірою приймає їхні вимоги.
 

Вхід



Хто на сайті

На даний момент 98 гостей на сайті

Відвідувачі

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterToday3
mod_vvisit_counterYesterday199
mod_vvisit_counterThis week506
mod_vvisit_counterLast week2394
mod_vvisit_counterThis month5454
mod_vvisit_counterLast month10300
mod_vvisit_counterAll722241

Online (20 minutes ago): 2
Your IP: 35.175.172.211
,
Yes