English French German Italian Polish Russian Spanish Ukrainian
МАГІСТРАТУРА: Програми навчальних дисциплін PDF Друк e-mail

                                                                                 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
   Кафедра філософії

 
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ПРОГРАМ ТА ДОКУМЕНТІВ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ
І СПЕЦІАЛІСТІВ З
СПЕЦІАЛЬНОСТІ 7.8.030101-ФІЛОСОФІЯ

    За редакцією Г.І. Волинки

Київ – 2010

Автори:  Волинка Г.І., Мозгова Н.Г., Немчинов І.Г., Адаменко Н.Б., Циценко Г.Б., Глушко Т.П., Дорошкевич В.О., Коханенко О.В., Кучмій О.В., Матюшко Б.К., Назаренко М.С., Облова Л.А., Оніпко Ю.Д.  Остапчук Г.О., Пономаренко В.В. Фоменко К.А., Шульц О.І.- викладачі кафедри філософії.
Матеріали є власністю авторів. Їх часткове чи повне запозичення
для  використання в інших виданнях  допустиме  лише з письмової
згоди авторського колектитву. У випадку порушення цієї умови, щодо
автора/редактора  такого видання можливі відповідні санкції згідно із
законом «Про інтелектуальну власність».
 Анотація
У навчально-методичному комплексі представлені робочі прграми навчальних дисциплін фахової підготовки студентів V курсу за спеціальністю 7/8. 030101 - «Філософія».
Викладено тематичні плани, зміст, форми лекційних, семінарських і практичних занять, запропоновані завдання для самостійної та індивідуальної роботи, основна і додаткова література, форми та зміст контролю засвоєння теоретичного і практичного матеріалу згідно з вимогами Болонського процесу щодо навчання студентів у  ВНЗ.
Навчально-методичний комплекс розрахований на викладачів і студентів-філософів вищої школи Міністерства освіти і науки України усіх форм навчання.


     Рецезенти
             Андрущенко Т.І.-доктор філос. наук,професор
             Ярошовець В.І.- доктор філос. наук,професор
             Аляєв Г.Є.- доктор філос. наук, професор
Програма розглянута і затверджена на засіданні кафедри
 Філософії,Протокол № 7 від 3 листопада 2010 р.  

Схвалена і рекомендована до друку Вченою радою
Національного педагогічного університету імені М.П. Дра-
гоманова, Протокол № 4 від  25 листопада 2010 р.
                          Підготовлена у неробочий час і видана за кошт редактора..

       Навчально-методичний комплекс програм та документів щодо підготовки магістрів і спеціалістів з спеціальності 7.8.030101- філософія. – / За ред. Г.І.Волинки. – К.:Вид-во  НПУ, 2010. – 197  с.

        © Волинка Г.І.,авторський колектив,  2010
                                                                

ЗМІСТ
Пояснювальна записка.........................................4
Методика викладання філософії у вищій школі  (к. філос. н., доц. Н.Б.Адаменко)........................6
Наукова картина світу ХХ ст. (д. філос. н., проф. Г.І.Волинка; к. філос. н., доц. Б.К.Матюшко, Оніпко Ю.Д. )…………………………………………………………………………………………………….6
Природа і методи філософського дискурсу (д. філос. н., проф. Г.І.Волинка; к. філос. н., доц. Т.П.Глушко).......................................................................................................................................23
Наукова картина світу ХХ ст. та  природа філософського дискурсу (д. філос. н., проф. Г.І.Волинка; к. філос. н., доц. Т. П.Глушко).....................................................................................36
Онтологія, феноменологія, гносеологія (д. філос. н., проф. Г.І.Волинка; д. філос. н., проф. Н.Г. Мозгова) ……………………………………………………………………………………………………….47
Діалектика, герменевтика, аналітика у ХХ ст. (к. філос. н., проф. І. Г.Немчинов)…………….….59
Еволюція предмета філософії ( к. філос. н., доц. Л.А. Облова)……………………………….…….66
Український грунт філософії космізму (д. філос. н., проф. Г.І.Волинка; д. філос. н., проф. Н.Г. Мозгова)……………………………………………………………………………………………………….75
Філософія економіки (к. філос. н., доц. Т.П.Глушко).....................................................................82
Логіка і теологія (к.філос.н., ст..викл. О.В. Коханенко)……………………………………………….93
Філософський структуралізм і постструктуалізм (к. філос. н., доц. Н.Б.Адаменко )……………101
Технології пошуку і обробки інформації (к.пед.н., проф. С.М. Яшанов)…………………………111
Філософія в контексті історичних форм світогляду (к. філос.н., доц. Б.К. Матюшко) ……….120
Метафізика у ХХ ст. ( к. філос. н., доц. Л.А. Облова)……………………………………………….130
Неориторика аргументації (к.філос.н., ст. викл. О.В. Коханенко)……………………………….140
Проблеми діалогу і синтезу філософських доктрин (к. філос.н., доц. Б.К. Матюшко)…………….
Методичні вказівки щодо виконання магістерської роботи (д. філос. наук, проф. Волинка Г.І., д. філос. наук, проф. Мозгова Н.Г.)………………………………………………..
Наскрізна програма практики студентів (д. філос. наук, проф. Волинка Г.І., д. філос. наук, проф. Мозгова Н.Г.)……………………………………………….  

Навчально-методичний комплекс
виданий за кошт редактора
окремою книгою


alt








ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Зміст і завдання професійної підготовки філософів у вищій школі визначаються пріоритетними напрямами реформування сучасної освіти. Упровадження Болонського процесу вимагає принципово нових підходів до підготовки викладачів для забезпечення фахових знань, застосовування їх на практиці, ведення плідного діалогу з учнями і батьками. Пропонований навчально-методичний комплекс передбачає цілісний розвиток студента–філософа на засадах науково–філософського осмислення природничих, соціально–гуманітарних, психологічних знань та реалій.
Мета навчально- методичного комплексу з філософії  - сприяння формуванню базових професійних знань та компетенцій у студентів на основі засвоєння ними основ історико–філософської, логічної, психологічної проблематики. Реалізація даної мети спирається на діалектичну єдність когнітивного (раціонально - пізнавального) та аксіологічного (ціннісно–смислового) аспектів процесу навчання.
Завдання навчально-методичного комплексу з філософії є такими:
•    Освітні (забезпечення здійснення студентами цілісного концептуального аналізу системи базових парадигмальних знань з предметних основ філософії і психології методології та методики, загальних закономірностей діалектики світового та етнонаціонального філософсько–психологічного процесу);
•    Виховні (інтелектуальне, морально-етичне, художньо-естетичне, громадянське, патріотичне, правове виховання особистості на засадах гармонійного погодження загальнолюдських і національних цінностей; прищеплення високої культури спілкування з представниками науково–академічних кіл; забезпечення сприятливих передумов для здійснення випускником вільного самовизначення у світоглядній сфері, реалізація принципу свободи совісті як конституційно- правової категорії);
•    Розвиваючі (розвиток пізнавальних та емоційних навичок студентів; формування комунікативних навичок, навичок філософського аналізу текстів і суспільних явищ; основ професійної етики).
Відповідно до визначеної мети та завдань методологічними принципами даного комплексу постають:
•    Діалектичний, що передбачає дослідження філософсько –психологічних явищ і процесів у динаміці їх розвитку, взаємозв’язку з іншими суспільними явищами.
•    Історичний, який, будучи засадою класичної парадигми філософування, дозволяє оцінювати світоглядні феномени у контексті конкретної історичної епохи.
•    Феноменологічний, який надає можливість вивчати філософсько- психологічні, смисли крізь призму внутрішнього духовного світу особистості.
•    Герменевтичний, що, виступаючи основою некласичного філософування, визначає світоглядні феномени як тексти, що реконструюються всередині сучасного досвіду студентів як «читачів» (інтерпретаторів) текстів.
Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:
•    Про об’єкт, предмет, структуру, категорії філософії і психології, їх методологію і методику, історію становлення, джерела, підходи, концептуальні парадигми і моделі дослідження, проблеми, міждисциплінарні зв’язки і сфери практичного застосування;
•    Про сутність, багатоманітність дефініцій, структуру, функції, різновидності класифікацій та концепцій в філософії і психології, що склалися у межах філософської та наукової традицій;
•    Про походження та історичний розвиток філософських вчень світу;
•    Про сутність і принципи взаємодії (діалогу) світоглядних традицій;
•    Про світоглядні засади психічного буття людини, морально-етичні та естетичні його виміри;
•    Про специфіку практичної психології, особливості внутрішнього світу людини.
На основі цих знань повинні бути сформовані компетенції:
•    Філософсько - психологічного аналізу суспільних явищ і процесів, духовних реалій.
•    Творчого засвоєння загальнолюдських цінностей, їх критичного переосмислення і перетворення у надбання власної світоглядної культури.
















НАУКОВА КАРТИНА СВІТУ ХХ СТ.

І. Пояснювальна записка

Навчальна дисципліна “Наукова картина світу ХХ ст.” є нормативним курсом для підготовки студентів із спеціальностей “філософія і релігієзнавство”, “філософія і практична психологія” та “філософія і суспільствознавство”.
    Знання основного змісту, етапів становлення і цілісної системи наук про природу, суспільство, культуру, а також сучасну техніку та її роль сприяє завершенню енциклопедичної підготовки студента за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр” шляхом ознайомлення з основною інформацією з природничих, соціальних і технічних наук за принципом енциклопедизму: побудови інтегральної, завершеної картини світу як цілого. Оволодіння відповідним конкретним науковим матеріалом з точки зору його системної будови і зв’язків з іншими галузями знання, найперше з філософією, слугує ознайомленню майбутніх фахівців з філософських наук із сучасним рівнем розвитку суспільства і техніки, без чого вести мову про повноцінно підготовленого випускника вищого педагогічного навчального закладу як освічену людину ХХІ століття є вкрай мало підстав. Відповіднодо цього, курс “Наукова картина світу ХХ ст.” є невід’ємною складовою філософської освіти в цілому. Адже сама історія філософії засвідчує найтіснішу взаємодію з природничими та іншими науками, отже, відсутність відповідних знань призводить до однобічності переваги гуманітарної складової підготовки фахівця-філософа, негативні наслідки якої, в першу чергу зростання впливів псевдоосвіченості і псевдонаукового шахрайства у нинішньому суспільстві, більш ніж очевидні.
    Вивчення даного курсу дає змогу слухачам одержати знання основних здобутків наук про космос, природу, суспільство, культуру і техніку як завершеного кола наукової інформації, систематично представленого у вигляді сучасної картини світу.
Враховуючи актуальність та перспективність даного наукового напряму, його теоретичне і практичне значення для підготовки майбутнього фахівця, курс “Філософія в контексті історичних форм світогляду” включено до навчального плану для підготовки студентів філософських спеціальностей Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з 2010/2011 навчального року.
    В основу курсу покладено системно-структурний та енциклопедичний підходи, що дозволяють розкрити зміст основних галузей наукового пізнання з точки зору їх особливостей і зв’язків у межах їх цілісної системи.  
Мета курсу – сформувати у майбутніх фахівців-філософів чітке уявлення про основні складові частини сучасної науки, дати знання про становлення і зміст концепцій сучасного природознавства, наук про суспільство, культуру і техніку, більш ґрунтовно визначити їх місце у житті людини.
    Програмою курсу передбачено проведення лекцій, семінарських занять, консультацій зі студентами, контроль самостійної роботи студентів. Формою підсумкового контролю знань є контрольні питання для тестування, модульні контрольні роботи  та іспит. Курс розраховано на один семестр.
    Структурно курс складається з 2-х модулів.
Перший з них (Наукова картина світу і її фундамент) передбачає розкриття структури наукової картини світу ХХ ст. і сутності енциклопедизму як її композиційного принципу, а також змісту  сучасних концепцій космології, фізико-математичних, хімічних наук, наук про Землю, біології і антропології.
Другий (Науки про суспільство та культуру. Техносфера і світ як ціле) містить матеріал сучасної соціології, демографії, економічних теорій, теорій сучасної держави, юридичних, культурологічних, філологічних, психологічних, історичних наук, а також галузей сучасної техніки, зокрема аерокосмічної галузі, поточного виробництва, електроніки, зв’язку, телекомунікацій, інформаційних технологій, біоніки, енергетики, нанотехнології, технічного інструментарію науки.
          Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:
-    складових частин наукової картини світу ХХ ст.: космос, природа, суспільство, культура, техносфера;
-    змісту провідних галузей сучасної науки;
-    принципів побудови наукової картини світу;
-    ролі енциклопедичного принципу в побудові системи знань і підготовці освіченої людини;
-    сутність псеводзнання і псевдовченості та пов’язані з ними небезпеки;
-    місця і ролі науки у житті людини, історії людства і підготовці фахівця з філософії.
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
-    оперувати природничо-науковим матеріалом у філософських дослідженнях;
-    застосовувати принцип енциклопедизму у власній подальшій професійній підготовці, науковій і викладацькій роботі;
     -   виявляти і аргументовано спростовувати прояви псевдонауки і псевдоосвіченості, формувати власну теоретико-філософську і світоглядну позицію.
Відповідно до навчальних планів курс розрахований на 72 години, в тому числі – 28 годин аудиторних та 44 години – на самостійну роботу. У програмі знайшли відображення основні ідеї та досягнення сучасних історико-філософських досліджень, що повною мірою відображають методологічний потенціал історико-філософського знання.
Дисципліна “Наукова картина світу ХХ ст.” у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 8.030101 – є нормативною програмою. Викладається у ІХ семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Наукова картина світу і її фундамент.    30    12    6    3    3    14    4
1.    Тема 1. Наукова картина світу і сучасний енциклопедизм.    8    3    1    1    1    4    1
2.    Тема 2. Природознавча складова картини світу.     22    9    5    2    2    10    3
Модуль 2. Науки про суспільство та культуру. Техносфера і світ як ціле.    44    16    10    3    3    20    6
3.    Тема 3. Науки про суспільство в картині світу.    20    7    5    1    1    10    3
4.    Тема 4. Технічні знання і світорозуміння.    22    9    5    2    2    10    3
Всього:    72    28    16    6    6    34    10

III. Зміст програми.
Модуль І. НАУКОВА КАРТИНА СВІТУ І ЇЇ ФУНДАМЕНТ.

Тема 1. Наукова картина світу і сучасний енциклопедизм.

3.1.1. Зміст теми. Наукове пізнання. Об’єктні галузі наук. Космос. Природа. Соціум. Культура. Техносфера. Світ. Проблема єдності наук та її витоки. Несумірні об’єктивності. Різноманітність  детермінізму і раціональності. Аксіологічні виміри науки. Пошуки методу єднання наук і сучасна пайдейя. Освітня значимість енциклопедичної картини світу.

3.1.2. Терміни та поняття: наука, енцикліос, енциклопедизм, всесвіт, космос, природа, соціум, культура, техносфера, техногенна цивілізація, класичний і сучасний детермінізм, механістична, термодинамічна, електординамічна, квантово-релятивістична картини світу, принципи об’єктивізму, детермінізму, раціональності, генетико-контструктивна методологія, наукова теорія.

3.1.3. Семінарське заняття
План
1. Особливості наукового пізнання.
2. Основні галузі науки.
3. Принципи побудови наукової картини світу.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів:
1. Українська філософська школа “картинщиків” П.С. Дишлевого.
2. Раціональність у різнизх об’єктних галузях науки.
3. Способи передачі наукової інформації в доцивілізаційному суспільстві.

3.1.5. Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Сучасні класифікації наук.
2. Історичні форми наукової картини світу.
3. Основні риси сучасної наукової картини світу.

3.1.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 16, 19, 25, 41, 45, 47, 50, 51, 56, 62, 72, 94, 94, 101, 102, 104, 111, 112, 114, 115, 127, 133, 136, 137, 142, 143, 144, 149, 154, 155, 158, 159, 165, 167, 170, 171, 175, 177, 178, 179, 182, 188, 190, 191, 192, 200, 207, 218, 225, 226, 231, 234.
Додаткова: 255а, 257, 257а, 262, 267, 268, 269, 271, 272, 274, 276, 278, 279, 281, 290, 298, 300, 301, 305, 306, 308, 313.
Тема 2. Природознавча складова картини світу.

3.2.1. Зміст теми. Поняття природознавства. Проблема знання і розуміння. Загрози псевдорозуміння і небезпеки  лжевченості. Підсумки ХХ століття. зміст термінів “космогонія” і “космологія”. Етапи еволюції космогонічних і космологічних уявлень.  Релятивістська космогонія і космологія А. Ейнштейна та О.О. Фрідмана. Зміна класичної моделі космобудови. Структура нашої галактики. Головні концепції та ідеї космогонії. Сліди Великого вибуху. В. Гейзенберг про значення фізики. Фізика і космогонія, астрофізика. Спеціальна і загальна теорії відносності. Атомна фізика і вчення про елементарні частинки. Квантова теорія: етапи становлення і провідні засади. Синергетика. Математика, кібернетика і  синергетика. Н.Вінер і його внесок у математику і кібернетику ХХ ст. Математика і світ. Особливості предмета хімії ХХ ст. Хімічний елемент. Основні розділи сучасної хімії. Хімія сполук. Хімія процесів. Еволюційна хімія і  нанотехнологія. Функціоналізм в еволюційній хімії. Науки про Землю. Земля, її розміри та форма. Еволюція поглядів щодо Землі. Фізичні поля планети. Геологічна історія та сучасність. Сучасні уявлення про надра. Теорія літосферних плит. Атмосфера та гідросфера. Факти земної нестабільності. Біо- та ноосфера. Наука як фактор ноосфери. Творення ноосфери. Біологія та її складові. Досягнення  біології у ХХ ст. Взаємозв’язки біології з іншопрофільними науками. Проблеми і гіпотези походження життя. Гіпотеза біотонічних законів, Панспермія. Модернізована гіпотеза панспермії. Гіпотеза Вищого розуму. Гіпотеза трансцендентного розуму. Гіпотеза спонтанного виникнення життя. Гіпотеза фізико-хімічної еволюції. Різновиди антропології. Креаціоністська концепція походження людини. Космічна концепція. Біологічна концепція. Трудова концепція. Мутаційна концепція. Особливості людини в порівнянні з тваринами. Антропний принцип як основа єдності фізичних та суспільно-гуманітарних знань.

3.2.2. Терміни та поняття: небулярна і еруптивна космогонічні гіпотези, фундаментальні константи, вакуум, Великий вибух, спектральний аналіз, сингулярна точка, ефект Доплера, червоне зміщення, багатоаркушева модель Всесвіту, галактика, планета, зоря, квазар, пульсар, червоний гігант, білий карлик, чорні та білі діри, комети, астероїди, кривизна простору, інфляційний Всесвіт, атом, ядро атома, сильна, слабка, електромагнітна і гравітаційна взаємодія, елементарна частинка, кварк, глюон, фотон, гравітон, адрон, баріон, лептон, нейтрино, нейтрон, протон, бозон, мезон, стабільні і радіоактивні елементи, квант, хвиля, фізичне тіло, загальна і спеціальна теорія відносності, прості, складні системи, негативний і позитивний зворотній зв’язок, взаємодія, ефективне управління, обчислювальна машина, блок пам’яті, хоас, самоорганізація, флуктація, біфуркація, топологія, фрактальний аналіз, теорія суперструн, хімічний елемент, хімічна реакція, хімія процесів, синтез, каталізатор, інгібітор, нанохімія, електорхімія, термохімія, літосфера, атмосфера, гідросфера, біосфера, ноосфера, рифт, спрединг, плито-тектонічна парадигма, сейсмічна активність, життя, доклітинні форми життя, одно- та багатоклітинні організми, імперії неклітинних та клітинних, надцарства, царства, типи, класи, ряди, родини, роди, види, породи, сорти, штами, ген, РНК, ДНК, мутація, фермент, гормон, генна інженерія, генмодифікований організм, клонування, сильний і слабкий антропний принципи.

3.2.3. Семінарське заняття
План
1.Об’єкт, предмет і основні галузі сучасного природознавства.
2. Космогонічні і космологічні концепції ХХ ст.
3. Фізико-математичні науки ХХ ст.
4. Основні розділи і здобутки сучасної хімії.
5. Науки про Землю.
6. Біологія ХХ ст. і концепції походження життя.
7. Концепції людської природи і антропний принцип.

3.2.4. Теми доповідей та рефератів:
1. Сучасні прояви лжевченості і псевдонаукового шахрайства.
2. Філософські і природничо-наукові засади сучасної космогонії.
3. Шлях А. Ейнштейна до теорії відносності.
4. Сучасний варіант періодичної таблиці хімічних елементів.
5. Факти земної нестабільності.
6. Філософські питання процесів клонування.
7. Сучасні проблеми еволюційної теорії

3.2.5. Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Основні відкриття у природознавстві ХХ ст.
2. Філософські та природничо-наукові аспекти космогонії і космології.
3. Трансформації теорії відносності та квантової теорії протягом ХХ ст.
4. Міфологічні та релігійні корені синергетики.
5. Внесок В.І. Вернадського і П. Теяра де Шардена у науки про Землю.
6. Факти і аргументи на користь різних гіпотез походження життя і людини.
7. Філософські виміри антропного принципу.

3.2.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 1, 2, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 18, 21, 22, 25, 27, 28, 29, 30, 32, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 44, 46, 50, 52, 53, 54, 58, 62, 63, 67, 68, 69, 72, 73, 76, 78, 85, 86, 88, 89, 94, 95, 96, 98, 99, 102, 104, 105, 107, 108, 109, 111, 112, 113, 117, 118, 122, 123, 125, 129, 136, 137, 143, 144, 145, 147, 148, 152, 155, 156, 159, 163, 165, 167, 170, 171, 174, 175, 176, 179, 180, 182, 183, 184, 185, 185а, 193, 200, 202, 203, 207, 216, 217, 221, 224, 227, 228, 232, 234, 235, 236, 237, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250.
Додаткова: 255а, 257, 257а,258, 261, 262, 263, 264, 267, 268, 269, 271, 272, 274, 277, 279, 281, 282, 287, 288, 289, 291, 294, 296, 298, 299, 300, 301, 302, 305, 309, 314.
МОДУЛЬ ІІ. НАУКИ ПРО СУСПІЛЬСТВО ТА КУЛЬТУРУ. ТЕХНОСФЕРА І СВІТ ЯК ЦІЛЕ

Тема 3. Науки про суспільство в картині світу.  

3.3.1. Зміст теми. Теорії  суспільства. Об’єкт соціології. Макро- і мікросоціологія. Зміна картини світу і соціологічна наука. Визначення демографії. Населення. Демографічні структури і процеси. Демографія та інші науки. Західна економічна думка. Сучасний монетаризм. Теорія пропозиції. Теорія раціональних очікувань. Кейнсіанство.  Еволюція кейнсіанства. Інституціоналізм. Радикальна політична економія. Альтернативні теорії О.В. Чанова і М.Д. Кондратьєва. Метод “затрати-випуск”. Проблема впорядкованого і організованого суспільства. Провідні причини соціальної невпорядкованості. Порядок і суспільні  стосунки. Порядок соціальний і порядок ментальний. Організоване суспільство і фемінізм. Інформаційне суспільство. Наявні теорії державного устрою. Теорія держави модерну М. Манна. Система права. Галузі права. Законодавство. Законність і правопорядок. Культурогенез. Особливості наук про культуру і наук про природу.  Ситуація з науками, що склалась в історії розвитку культури. Головна протилежність наук про культуру. Епохальне значення нової хронології розвитку культури. Історія мовознавства. Лекція Ф. де Сосюра. Мова. Концепція лінгвістичної відносності. Семіотика Ч. Пірса і загальна лінгвістика Ф. де Сосюра. Мова, комунікація, лінгвістичний поворот. Риси наукової психології. Психоаналіз. Герменевтика філософська і психологічна. Психоматика. Нова гештальт-психологія  і гештальт–терапія  Г. Перлса. Біхевіоризм  Б.Ф. Скіннера. Когнітивна психологія: головні концепції. Новий структуралізм Ж. Піаже. Когнітивний дисонанс Л. Фестингера. Когнітивні теорії перцепції. Моделі штучного інтелекту: тест А. Тюринга. Прикладна психологія ХХ ст. Нова філософія і методологія історії. Соціальна історія та історична антропологія. Особистість та індивідуальність в історії: новий смисл. Цінність історії. Історичне джерело. Особливості понятійного апарату історії. Історичний процес і версії його розуміння. Проблема реальності всесвітньої історії.  Проблема сенсу історії. Історія і топологія Франкліна Анкерсміта.

3.3.2. Терміни та поняття: соціум, страт, домогосподарство, обмін, гроші, товар, попит, пропозиція, планова, ринкова, соціально-орієнтована ринкова економіка, виробництво, споживання, монетаризм, кейнсіанство і неокейнсіанство, маржиналізм, менталітет, гендер, право, державний устрій, політичний режим, лібертинизм, комунітаризм, культурологія, психологія культури, артефакт культури, мова, фонема, морфема, частина мови, метафора, оксюморон, катахреза, семантика, прагматика, семіотика, нульовий ступінь письма, наратив, метанаратив, текст, автор, “смерть автора”, психіка, експериментальна психологія, структура психіки, інстинкт, стрес, витіснення, сублімація, компенсація і надкомпенсація, гештальт, біхевіоризм.

3.3.3 Семінарське занятя
План
1. Сучасна соціальна філософія, макро- і мікросоціологія.
2. Демографія як наука про народонаселення.
3. Сучасні економічні теорії.
4. Теорії сучасної держави. Держава і право.
5. Науки про культуру з огляду на їх особливості.
6. Сучасне мовознавство.
7. Сучасна психологія.
8. Історія і концепції її осягнення.

3.3.4. Теми доповідей та рефератів:
1. Основні школи соціології ХХ ст.
2. Особливості демографічної ситуації в країнах з різними типами відтворення населення.
3. Пошуки оптимальної моделі економіки України.
4. Сучасна теорія і філософія права.
5. Науки про культуру за класифікаціями представників “філософії життя”.
6. Філософія мови ХХ ст.
7. Історія психології за версією В. Роменця.

3.3.5. Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Основні соціологічні школи ХХ ст.
2. Демографія в колі інших супільних наук
3. Підстави плюралізму економічних теорій.
4. Проблеми діалогу теорій держави і права.
5. Система наук про культуру.
6. Постмодерністські концепції мови.
7. Становлення експериментальної психології як  емпірична трансформація філософської науки.   

3.3.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 4, 5, 11, 14, 15, 20, 26, 28, 29, 33, 35, 43, 45, 48, 49, 55, 56, 57, 59, 60, 61, 64, 65, 74, 77, 81, 82, 83, 88, 89, 90, 92, 93, 94, 96, 97, 103, 110, 115, 116, 117, 120, 121, 122, 126, 128, 130, 131, 132, 135, 138, 140, 141, 146, 148, 149, 150, 151, 153, 154, 155, 157, 160, 161, 162, 166, 169, 172, 173, 175, 181, 186, 187, 188, 190, 191, 194, 195, 197, 198, 199, 201, 204, 205, 205а, 206, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 233, 237, 238, 247, 248.
Додаткова: 251, 252, 253, 254, 255а, 256, 257, 257а, 258, 259, 260, 262, 269, 271, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 283, 284, 285, 286, 290, 292, 293, 297, 298, 300, 301, 310, 311, 312, 315, 316.

Тема 4. Технічні знання і світорозуміння.

3.4.1. Зміст теми. Техніка у сутнісних вимірах. Техніка як артефакт. Концептуалізація техніки. Техніка як посередник. Техніка як умова соціальності. Вплив техніки на тип суспільства. Інформаційне суспільство. Турбореактивний літак. Вертоліт. Ракета. Штучні супутники Землі. Космічні кораблі. Орбітальні космічні станції. Техніка і кооперація праці. Організація трудового процесу. Технологія. Робот. Технічні пристрої зв’язку та обміну інформацією. Транзистор. Інтегральна мікросхема. Лазер. Волоконно-оптичні лінії зв’язку. Телебачення. Радар. Інтернет. Нанотехнології виробництва світла і маніпуляції ним. Природа інформації. Інформація і віртуальна реальність. Риси комп’ютеризованого суспільства інформації. Комп’ютер, його історія, сьогодення і майбутнє. Нанотехнологія і нове покоління комп’ютерів. “Плюси” і “мінуси” взаємодії людини з комп’ютером та інтернетом. Біоніка і головні напрямки робіт у ній. Моделювання нервової системи. Моделювання аналізаторів. Персептрони або системи, що “самонавчаються”. Моделювання морфології організмів. Теплоенергетика. Установки прямого перетворення теплової енергії. Гідроенергетика. Ядерна енергетика. Атомна електростанція. Світлова енергія. Галузі нанонауки. Нанотехнології і їх можливості. Молекулярний синтез і самовибудовування наноструктур. Полімеризація і компоненти нанотехніки. Наноскопічне проектування і моделювання. Оптичний телескоп. Радіотелескоп. Електронна мікроскопія. Прискорювачі заряджених частинок. Великий Андронний Колайдер у Швейцарії (ЦЕРН). Прилади вивчення наноструктур і роботи з ним.

3.4.2. Терміни та поняття: машина, механізм, двигун внутрішнього згорання, акумулятор, карбюратор, крило, фюзеляж, реактивний двигун, безпілотний літак, надзвуковий літак, аеростат, ступінь ракети, штучний супутник Землі, перша і друга космічна швидкості, міжпланетна орбітальна станція, конденсатор, транзистор, радіо- і телесигнал, кадровий синхроімпульс, вирівнювальний імпульс, електронно-променева трубка, радіозонд, оптичне волокно, перфокарта, інтегральна мікросхема, процесор, мікропроцесор, блок пам’яті, дискета, компакт-диск, мікрокомп’ютер, турбіна, ротор, генератор, активна зона реактора, теплоносій, аварійний захист, система регулювання ядерної реакції, сонячна батарея, вітрова електростанція, персептрон, нейрон, нейронна мережа, біоінженерія, біокомп’ютеринг, наночастинка, нанокристал, моношар, фулерен, графен, вуглецева нанотрубка, наноакумулятор, наноробот, нанокомп’ютер, наноробот, наномедицина, наноарт, нанопанк, кіберпанк, посткіберпанк, оптичний мікроскоп, електронний тунельний мікроскоп, скануючий зондовий мікроскоп, радіотелескоп, лінійний та кільцевий прискорювач елементарних частинок, синхрофазотрон, великий Адронний Колайдер.  

3.4.3. Семінарське заняття
План
1. Сутність техніки.  
2. Аерокосмічна галузь.
3. Поточне виробництво.
4. Електроніка, зв’язок, телекомунікації.
5. Комп’ютер та інформаційні технології.
6. Біоніка.
7. Енергетика.
8. Нанотехнологія.
9. Технічний інструментарій науки.

3.4.4. Теми доповідей та рефератів:
1. Основні ідеї філософії техніки.
2. Українські філософи і вчені: біля витоків космонавтики.
3. Основні риси і приклади безперервних технологічних процесів у промисловості.
4. “Останнє слово техніки” в галузі зв’язку.
5. Історія обчислювальної техніки до ХХ століття.
6. Найвідоміші приклади застосування біоніки.
7. Основні альтернативні джерела енергії.
8. Сучасні досягнення нанонауки і нанотехнології.
9. Принципи роботи прискорювачів елементарних частинок.

3.4.5. Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Основні етапи історії техніки.
2. Типи космічних апаратів і принципи їх роботи.
3. Різновиди виробничих процесів.
4. Історія телефонних, радіо- і телекомунікацій.
5. Внесок українських науковців у розвиток інформаційних технологій.
6. Перспективні напрямки біоніки.
7. Динаміка виробництва і споживання енергії протягом історії людства.
8. Галузі застосування нанотехнологій.
9. Дослідницьке і світоглядне значення Великого Адронного Колайдера.

3.4.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 3, 23, 31, 41, 66, 70, 71, 75, 79, 80, 84, 87, 91, 100, 106, 115, 124, 134, 138, 139, 155, 164, 168, 189, 191, 196, 219, 230.
Додаткова: 255а, 257, 257а, 262, 269, 271, 272, 273, 274, 276, 279, 295, 298, 300, 301, 303, 304, 307.

ІV. Література

Основна:
1. Агацци Э. Человек как предмет философии // Вопросы философии. 1989. №2
2. Алексеев В.П. География человеческих рас. М., 1974.
3. Алексеев Г.Н. становление и развитие атомной энергетики. М., 1990.
4. Андрущенко В.П.Організоване суспільство. К., 2005.
5. Анкерсмит Ф.Р. История и тропология: взллти и падения метафоры /пер.с анг. М., 2003.
6. Аредаков А.А. Сознание в онтологиях принципа // Вопросы философии. – 2008., №1.
7. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте. М., 1975.
8. Афанасьев В.Г. Мир живого. М., 1986.
9. Багров Н.В. География в информационном мире. К., 2005.
10. Барбараш А.Н. Код. Жизнь. Вселенная. Одесса, 2006.
11. Барг М.А. Эпохи и идеи: Становления историзма. М., 1987.
12. Барг О.А. Живое в едином мировом процессе. Пермь, 1993.
13. Бекк Р.М. Космическое сознание. М., 1994.
14. Бердяев Н.А. Смысл истории. М., 1991.
15. Бержель Ж. Общая теория права. М., 2004.
16. Бернал Дж. Наука в истории общества. М, 1956.
17. Бернал Дж. Возникновения жизни. М., 1969.
18. Бехеро Дж. П. Человеческий орган / Пер. с хинди. Омск, 2001.
19. Бибихин В.В. Мир. Томск, 1995.
20. Блок М. Апология истории, или Ремесло историка. Челябинск, 1991.
21. Блюменшайн Р.Дж., Кавалло Дж. А. Гоминиды-падальщики и эволюция человека // В мире науки 1992. -№11-12.
22. Боейр Т. Классический вакуум // В мире науки 1985. -№10.
23. Бондарь А.В. Основоположения и главные проблемы социальной философии техники инженеринга. Хабаровск, 2001.
25. Бранже Р.А. Концепции современного естествознания. Ульяновск, 2000.
26. Брандт М.Ю., Ляшенко Л.М. Введение в историю. М., 1994.
27. Браш С.Дж. как космология стала наукой // Scientific American. 1962. - № 4.
28. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М., 2008.
29. Бунге В. Теоретическая география. М., 1967.
30. Бурбаки Н. Очерки по истории математики. М., 1963.
31. Бэнкс М. Психи и маньяки в интернете. СПб., 1998.
32. Бялко А.В. Наша планета – Земля. М., 1983.
33. Вебер М. Избранные произведения. М., 1990.
34. Вейль Г. Математическое мышления. М., 1989.
35. Венгеров А.Б. Теория государства и права. М., 200.
36. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. М., 1988.
37. Вернадський В.И. Биосфера и ноосфера. М., 2007.
38. В защиту науки / Комис. По борьбе с лженаукой … РАН. М., 2006.
39. Вингер Е. Этюды о симметрии. М., 1971.
40. Визгин В.П. Идея множественности миров. М., 1988.
41. Виргинский В.С., Хотенков В.Ф. Очерки истории науки и техники.
42. Викрамасингх Ч. Размышления астронома о биологии // Курьер ЮНЕСКО. – 1992. Июнь.
43. Виндельбанд В. Избранное: дух и история. М., 1995.
44. Винер Н. Кибернетика. Н.Й., 1948.
45. Витгенштейн Л. Философские работы. М., 1994.
46. Владимирский Б.М., Кисловский Л.Д. Космические воздействия и эволюция биосферы. М., 1981.
47. Волинка Г.І. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті. К., 2005.
48. Гадамер Г. – Г. Різноманітність мов і розуміння світу // Вибрані твори. К., 2001.
49. Гаджиев К.С. Политическая наука. М., 1994.
50. Гайденко П.П. Эволюция понятия науки (ХVII-XVIIIвв.). М., 1987.
51. Гандо П.-В. Падрыхтовкатыпа «Proffessione»/ Пер. с Гом., 2001.
52. Гейзенберг В. Физика и филолософия. М., 1989.
53. Гелен А. Человек. Его природа и положение в мире // Проблема человека в западной философии. М., 1988.
54. Геграфия в системе наук. Л., 1987.
55. Герменевтика // Новая философская энциклопедия. М., 2001.
56. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ в. М., 1997.
57. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. М., 1995.
58. Гивишвили Г.В. Темная энергия и «сверхсильный » антропный принцип // Вопросы философии. 2008. №5.
59. Гидденс Э. Девять тезисов о будущем социологии // Thesis . – 1993. – T.1. - № 81.
60. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М., 1988.
61. Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии. М., 2001.
62. Грин Б. Элегантная Вселенная. М., 2004.
63. Губин В.Б. О методологии лженауки. М., 2004.
64. Губман Б.Л. Смысл истории. М., 1991.
65. Гулыга А.В. Искусство истории. М., 1980.
66. Данто Артур С. Аналитическая философия истории. М., 2002.
67. Де Бройль Л. По тропам науки. М., 1962.
68. Демиховський В.Я. Квантовые ямы, нити, точки. Что такое? // Соросовський образовательный журнал. -2007.-№5.
69. Депман И.Я. История арифметики. М., 1965.
70. Деркач В.П. Від електронних ламп до молекулярних схем і нанотехнологій // Наука та наукознавство.- 2007.- №4.
71. Дильс Г. Античная техника. М.-Л., 1934.
72. Дышлевый П.С. Естественнонаучная картина мира как форма синтеза научного знания.- В кн.: Синтез современного научного знания. М., 1973.
73. Дубинин Н.П. Очерки о генетике. М., 1985.
74. Дюркгейм Э. Метод социологии // Западноевропейская социология XIX-нач.XX веков. М., 1996.
75. Дьюдни А.К. Нанотехнология // В мире науки. 1988. №3.
76. Егоров В.К. История в нашей жизни. М., 1990.
77. Економічна і соціальна географія світу. Львів, 2005.
78. Ерофеев Н.А. Что такое история. М., 1978.
79. Есепкина Н.А., Корольков Д.В., Парийский Ю.Н., Радиотелескопы и радиометры, М., 1973.
80. Ефременко Д.В. Введение в оценку техники. М., 2002.
81. Житнецкий П. И.Гумбольдт в истории философского языкознания // Вопросы философии и психологии.- 1900.- Кн.1.
82. Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора. К., 1984.
83. Жоль К.К. Язык как практическое сознание. К., 1990.
84. Зайцев Ю.И. Спутники «Космос». М., 1975.
85. Заренков Н.А. Теоретическая библиология. М., 1988.
86. Зубаков В.А. Глобальные климатические события неогена. Л., 1991.
87. Зюршер М. Микроскоп и телескоп. СПб., 1898.
88. Ильенков Э.В. Что такое личность? // Психология личности, тексты. М., 1982.
89. Исаченко А.Г. Теория и методология географической науки. М., 2004.
90. История современной психологии / Пер. с англ. СПб., 2003.
91. История техники. М., 1962.
92. Йегер В. Пайдейя. Воспитание античного грека. М., 1997.
93. Йегер В. Пайдейя. Воспитание античного грека. Т.1. М., 2001.
94. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека. Новосиб., 1991.
95. Каляев Г.И. Материки и океаны. К., 1986.
96. Капп Э. и др. Роль орудия в развитии человека. Л., 1925.
97. Кастельс Э. Новая постиндустриальная волна на Западе. М., 1999.
98. Кемп П., Армс К. Введение в биологию. М., 1986.
99. Кернс-Смит А.Дж. Первые организмы // В мире науки. 1985. №8.
100. Кобаяси Н. Введение в нанотехнологию: Пер. с японск. М., 2007.
101. Кожна дитина навчатиметься відповідно до здібностей та інтересів // Освіта України.- 13 травня 2009р.- №33-34.
102. Койре А. От замкнутого мира к бесконечносной Вселенной. М.,2001.
103. Коллингвуд Р. Идея истории. Автобиография. М.,1980.
104. Концепции современного естествознания. Ростов н/Д.,2003.
105. Корочкин Л.И. Клонирование животных // Соросовський образовательный журнал. - 1999.-№4.
106. Космическая станция «Салют». М.,1975.
107. Кристиан де Дюв. Путешествие в мир живой клетки. М.,1987.
108. Кудрявцев П.С. История физики. Т.1-3. М., 1956-1971.
109. Куликов П.К. Педагогическая антропология. М., 1986.
110. Культурная география. М., 2001.
111. Кун Т. Структура научных революций. М., 1976.
112. Кунафин М.С. Концепции современного естествознания. Уфа., 2003.
113. Ламберт Д. Доисторический человек: Кембриджский путеводитель. М., 1991.
114. Лаудан Л. Наука и ценности/ / Современная философия науки. М., 1996.
115. Лауреаты Нобелевской премии. М., 1992.
116. Лейбин В.Н. Фрейд и современная западная психология. М., 1990.
117. Линдблад Я. Человек-ты, я и первозданный. М.1991.
118. Линде А.Д. Раздувающаяся Вселенная // Успехи физич.наук. 1984 - Т. 144. - Вып.2
119. Лобок А.М. Антропология мифа. Екатиринбург, 1997.
120. Лооне Э. Современная философия истории. Таллин, 1980.
121. Лоренц К. Кольцо царя Соломона. М., 1980.
122. Лоренцер А. Археология психоанализа. М., 1996.
123. Льоцци М. История физики. М., 1970.
124. Маклюэн Г.М. Понимание Медиа / Пер.с анг. М., 2003.
125. Максаковский В.П. Географическая картина мира. Кн.І и ІІ. М., 2003.
126. Малиновский Б. Научная теория культуры. М., 1998.
127. Мамардашвили М.К Классический и неклассический идеалы рациональности. Тбилиси, 1984.
128. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. М., 1982.
129. Математична енциклопедія. У 5 т. М., 1977-1985.
130. Медков В.М.Демография. Ростов на Дону, 2002.
131. Мещеряков А.И. Слепоглухонемые дети. М., 1947.
132. Мюллер М. От слова к вере // Языки как образ мира. М., СПб., 2003.
133. Наан Г.И. Проблемы и тенденции релятивистской космологии / Эйнштейновский сборник. М., 1966.
134. Нанотехнологии для всех. Большое в малом. М., 2007.
135. Народонаселение: современное состояние и перспективы развития научного знания. М., 1997.
136. Научная деятельность: структуры и институты. М., 1980.
137. Научные и вненаучные формы мышления. М., 1996.
138. Негодаев И.А. на путях к информационному обществу. Ростов-на-Дону, 1999.
139. Неретина С.С. Марионетка из рая // Традиционная и современная технология. М., 1999.
140. Неретина С.С. Тропы и концепты. М., 1999.
141. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни //Ницше Ф. Соч.: в 2 т.- М., 1990.- Т.1.
142. Ньютон – Смит В. Рациональность науки // Современная философия науки. – М., 1996.
143. Огурцов А.П. Философия науки эпохи Просвещения. М., 1993.
144. Огурцов А.П. Дисциплинарная структура науки. М., 1988.
145. Озима М. Глобальная еволюция Земли. М., 1990.
146. Онищенко Н.М. Правова система: проблеми теорії. К., 2002.
147. Опарин А.И. Происхождение жизни. М., 1924.
148. Орлов В.И. Динамическая география. М., 2006.
149. Патнэм Х. Разум, истина и история. М., 2002.
150. Петров М.К. Язык, знак, культура. М., 1991.
151. Пиаже Ж. Эгоцентрическая речь // Психология личности. Тексты. М., 1982.
152. Плеснер Х. Ступени органического и человек // Проблема человека в западной философии. М., 1988.
153. Покшишевский В.В. Население и география. М., 1978.
154. Полани М. Личностное знание. М., 1985.
155. Поликарпов В.С. Современные проблемы науки. Ростов-на-Дону, Таганрог, 2000.
156. Половина І.П. Фізична географія Європи. К., 1998.
157. Полякова Н.Д. Теории общества в современной теоретической социологии. М.
158. Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. К., 1997.
159. Поппер К. Логика и рост научного знания. М., 1983.
160. Поппер К. Злиденність історицизму. К.,1994.
161. Поршев Б.Ф. О начале человеческой истории. М., 1974.
162. Постовалова В.И. Язык как деятельность. Опыт интерпретации концепции В. Гумбольдта. М., 1982.
163. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. М., 1986.
164. Пугач В.М. Великий адронный колайдер. К., 2008.
165. Рабинович В.Л. Алхимия как феномен средневековой культуры. М., 1979.
166. Радаев В.В., Шкаратян О.И. Стратификация. М., 1995.
167. Рассел Б. Человеческое познание. К., 1997.
168. Ратнер М., Ратнер Д. Нанотехнология: простое объяснение очередной гениальности идеи. М., 2004.
169. Репина Л.П.Социальная история и историческая антропология. М., 1990.
170. Рыжов К.В. 100 великих изобретений. М., 2007.
171. Рижко В.А. Концепція як форма наукового знання. К., 1995.
172. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. М., 1993.
173. Рикёр П. Герменевтика и психоанализ. Религия и вера. М., 1996.
174. Рис М. Наша космическая обитель. М., 2002.
175. Розанов В.В. Сумерки просвещения. М., 1990.
176. Розенталь и.Л. Как рождаються Вселенные // Будущее науки. М., 1985. – Вып. 18.
177. Розин В.М. Виртуальные реальности // социально-политический журнал. – 1997. -№6.
178. Розин В.М. Философия техники. М., 2001.
179. Розинг Б.Л. Алхимия и астрология в современном естествознании. Л., 1924.
180. Румениге Г.-Х. Фантом научности. Кострома-Иваново, 2009 (препринт).
181. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М., 1973.
182. Рузавин Г.И. Концепции современного естествознания. М., 2006.
183. Руттен М. Происхождение жизни. М., 1973.
184. Садохин А.П. Концепции современного естествознания. М., 2006.
185. Сахаров А.Д. Многолистная модель Вселенной // Науч. труды. М., 1995.
185а. Сэпир…
186. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.
187. Сорокин П.А. Общедоступный учебник социологии. М., 1994.
188. Социология на пороге ХХІ века. М., 1998.
189. Современный телескоп. М., 1968.
190. Социокультурный контекст науки. М., 1988.
191. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. М., 1994.
192. Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000.
193. Стройк Д.Я. Краткий очерк истории математики. М., 1990.
194. Сосюр, Фердінанд Д.Е. Курс загальної лінгвістики. К., 1998.
195. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1974.
196. Телескопы, под ред. Дж. Койпера и Б.Миддлхёрст / Пер. с англ., М., 1963.
197. Теория государства и права. М., 2001.
198. Тернер Дж. Структура социологической теории. М., 1995.
199. Тойнби А. Постижение истории. М., 1991.
200. Традиции и революции в истории науки. М., 1991.
201. Трущенко О.Е. О книге Ж. Падьоло «Социальный порядок». М.,
202. Тулмин Ст. Человеческое понимание. М., 1984.
203. Уеда С. Новый взгляд на Землю/ Пер. с анлг. М., 1980.
204. Уотсон Дж. Бихевиоризм // Хрестоматия по истории психологии. М., 1980.
205. Уорф Бендж. Л.Отношение норм поведения и мышления к языку / Языки как образ мира. М. - СПб., 2003.
205а. Уорф Бендж. Л. Наука и языкознание // Там само.
206. Февр Л. Бои за историю. М., 1991.
207. Фейман Р. Характер физических законов. М., 1987.
208. Философия истории. М., 1999.
209. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1995.
210. Фрейд З. Основной инстинкт. М., 1997.
211. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. М., 1977.
212. Фуко М. Археологія знання. К., 2003.
213. Фукуяма Ф. Конец истории ? // Вопросы философии. – 1990. - №3.
214. Хайдеггер М. Время и бытие. М., 1993.
215. Хайдеггер М. Бытие и время. М., 1997.
216. Хол Ф., Викрамасингх Ч. Кометы – средство передвижения в теории панспермии // Кометы и происхождение жизни. М., 1984.
217. Хокинг Ст. Мир в ореховой скорлупе. СПб., 2008.
218. Холтон Дж. Тематический анализ науки. М., 1981.
219. Христиансен У.,  Хегбом И. Радиотелескопы. М., 1972.
220. Цивилизации. М., 1992. – Вып.1.
221. Цыпин Леонид, протоиерей. Вселенная, Космос, Жизнь – три Дня Творения. К., 2008.
222. Цурина Н.В. Реферат о социальном порядке. М., 2007.
223. Черчланд П. Важка ли нейронаука для философии? // Вопросы философии. – 2008. №5.
224. Шапиро С., Тьюколски С. Черные дыры, белые карлики, нейтронные звезды. М., 1985.
225. Швырев В.С. Анализ научного познания. М., 1988.
226. Швырев В.С. Рациональность как ценность науки // Традиция и современность. М., 2003.
227. Шевлоков В.А. Синергетика: уровни и способы описания сложных эволюционирующих систем. Нальчик, 1999.
228. Шкловский Н.С. Вселенная, жизнь, разум. М., 1970.
229. Шелер М. Положение человека в Космосе // Избранные произведения. М., 1994.
230. Шпенглер О. Закат Европы. М., 1993.
231. Щедровицкий Г.П. Философия. Наука. Методология. М., 1997.
232. Эйнштейн А., Инфельд Л. Эволюция физики. М., 1965.
233. Эко Умберто. От интернета к Гутенбергу:текст и гипертекст // Публ.лекция в МГУ 20.05.1998г.
234. Энгеьс Ф. Диалектика природы. М., 1948.
235. Эткинс П. Порядок и безпорядок в природе. М., 1987.
236. Югай Г.А. Общая теория жизни. М., 1985.
237. Язык и наука конца ХХ века. М., 1995.
238. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991.
239. Barrow J.D., Tipler K.J. The Anthropic Cosmological Principle. Oxf., 1986.
240. Calvin M. Chemical evolution.Oxf.,1969.
241. Collingwood R.D. The idea of Nature. Oxf.,1945.
242. Ditturth H. Na poczatku bylwodor. W., 1978.
243. Donimirski A. Zagadkowy swiat. W., 1986.
244. Duhem P. Le System du Monde.Par., 1954.
245. Elsasser W.M. The Physical Foundation of Biology. L., 1958.
246. Ferry L. The new Ecological Order. Chic., 1995.
247. Fox-Genovese E. From separate spheres to dangerous streets: Postmodernist feminisma. the problem of order // Social research. – N.Y., 1993. – Vo1.60, N 2. – P.235-254.
248. Friedman J. Order and disorder in global systems: A sketch // Social research. – N.Y., 1993. – Vo1.60, N 2. – P.205-234.
249. Grandbard M. Astrology and alchemy. Two fossil sciences. N.Y., 1953.
250. Guth A.J. The Inflationary Universe. N.Y., 2000.

Додаткова:
251. Андрущенко В.П., Губерський Л.В., Михальченко М.І. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія. – вид. 3-є. К., 2006.
252. Афанасьев Ю.Н. Вчера и сегодня французской «новой исторической науки» // Вопросы истории. 1984., №8.
253. Барановський М.О. Географія населення. Ніжин, 2002.
254. Борисов В.А. Демография: Учебник для вузов. М., 1999.
255а. Волинка Г.І., Мозгова Н.Г., Огородник І.В. Історія філософії в її зв’язку з освітою: Підручник. К., 2006.
256. Волинка К.Г. Теорія держави і права:Навч.посіб. К., 2003.
257. Всемирная энциклопедия: Философия. М., Мн., 2001.
257а. Вступ до філософії. Історико-філософська пропедевтика: Підручник / За ред. Г.І. Волинки / Г.І.Волинка, І.В. Огородник, Ю.О. Федів. К., 1999.
258. Гуревич А.Я. Истоическая наука и историческая антропология // Вопросы философии. 1988. - № 1.
259. Гуревич А.Я. Теория формаций и реальность истории // Вопросы философии. 1990. - №11.
260. Гуревич А.Я. О кризисе современной исторической наки // Вопросы истории. 1991. - № 2-3.
261. Мищук О. Альберт Эйнштейн. Минск, 1998.
262. Новая философская энциклопедия. М., 2001.
263. Новиков И.Д. Шаров А.С. Человек, открывший взрыв Вселенной. Жизнь и труд Эдвина Хаббла. М., 1989.
264. Носов Н.А. Реальные нереальности // Человек. – 1993. - №1.
265. Рашковский Е.Б. Историк как свидетель // Вопросы философии. – 1998. -№3.
266. Репина Л.П. Современная демократическая историография в Великобритании // Проблемы британской истории. М., 1987.
267. Сошинский С.А. Чудо в системе мироздания // Вопросы философии.2001. - № 9.
268. Стародубцев В.А. Концепции современного естествознания. Томск, 2002.
269. Философия науки: учеб. пособие / Под ред. А.И. Липкина. М., 2007.
270. Титова Н.Е. История экономических учений: Курс лекц. М., 1997.
271. Философский словарь. М., 1999.
272. Философия. Природа, проблематика, класичні розділи / За ред. Г.І.Волинки. К., 2009.
273. Шермергер Т. Нове профессии тунельного микроскопа // Наука и жизнь. – 2008. - №4.
274. Энциклопедический словарь. М., 1994.
275. Ящук Т.І. Філософія історії: Курс лекцій. К., 2004.
276. Anrich E. Die Idee der Deutschen Universitat. Darmstadt, 1959.
277. Bielicki T. Ewolucja mozgu hominidow // Kosmos. W., 1987. – T.36. - № 3.
278. Bohrmann K. Die Weltas Verhaltnis. Fr./M., 1983.
279. Bowen J. A history of Western Education. L., 1972.
280. Couturier P. Monde et etre chez Heidegger.
281. Criticism and the Growth of Scientific Knowledge. Cambr.,1970.
282. Drell S.D. When Is a Particle? // Physics Today. 1978. № 31.
283. Drobot I. von. Verlust der Mitte: Die bildende Kunst, des 19.und 20.Jahrhunderts als Symbolder Zeit. Salzburg, 1984.
284. Drugs and Magic. Frogmore. 1975.
285. Habermas J. Philosophisch - Politische Prohile. Fr./ Main, 1981.
286. Hart E. Dawn of a Millenium. Boston, 1990.
287. Hartle J. Gravity: An Introduction to Einstein’s General Relativity. Reading, 2002.
288. Ingber D.E. The architecture of Life // Scientific American. 1998. January.
289. Jurkowski M. Jezyk kosmosu. W., 1986.
290. Kvastad N. B. Problem of Mysticism. Oslo, 1973.
291. Linde A.D. Particle Physics and Inflationary Cosmology. Chur, Switz., 1990.
292. Mann M. A theory of modern state // Mann M. The source of social power. – Cembridge; Cambridge univ. press, 1993. – Vol.2; The rise of classes and nation-states, 1760-1914. – P.44-91.
293. May R. The Meaning of Anxiety. N.Y., 1979.
294. Misner Ch.W.,Kip S.T. and Grawitation. S. Fr., 1973.
295. Morison K. Illusions // Technology and the Future. – N.Y.,1986.
296. Nanson A., Dehuan R. Sweat biologii. W., 1981.
297. Padioleau J. L’ondre social. – P.: L’Harmettene, 1986.
298. Parsons T., Platt G. The American Univercity. Cambr./ Mass., 1973.
299. Peebles P.J. Principles of Physical Cosmology. Princeton, 1993.
300. Philosophers on Education. Lanham, 1986.
301. Philosophy on Education. Encyclopedia. N.Y., 1997.
302. Polchinski J. Siring Theory. Canbr. 1998.
303. Position of Demography Among Other Disciplines. Prague, 2000.
304. Post –capitalist Society. N.Y., 1993.
305. Phillos S. Tracking the Real // The British Journal for the Philosophy of Science. – 2004. - №55.
306. Rees M.J. Just Six Numbers. N.Y., 2000.
307. Rosenau P.V., Bredemeier H. Modern end postmodern concepts of social order // Social research. – N.Y., 1993. – Vol.60, H 2. – P.337 – 362.
308. The Structure of Scientific Theories. Urbana, 1974.
309. Thorne K. Black Holes and Time Warps. N.Y., 1994.
310. Toffler A. Future Shock. L., 1971.
311. Vendler Z. Linguistic in philosophy. Ithaca, 1967.
312. Vierzbicka A. Semantics, culture and cognition. N.Y., 1992.
313. Weinberg St. The First Three Minutes. N.Y., 1993.
314. Wald R. M. General Relativity. Chic., 1984.
315. Worster D. The Rights of Nature // Foreign Affaires. 1995. Vol. 74. № 6.
316. Zerubavel E. Horizons: On the sociomental foundations of relevance // Social research. – N.Y., 1993. Vol. 60. № 2. P. 397 – 413.

V. Теми для самостійного опрацювання

1. Сучасні класифікації наук.
2. Історичні форми наукової картини світу.
3. Основні риси сучасної наукової картини світу.
1. Основні відкриття у природознавстві ХХ ст.
2. Філософські та природничо-наукові аспекти космогонії і космології.
3. Трансформації теорії відносності та квантової теорії протягом ХХ ст.
4. Міфологічні та релігійні корені синергетики.
5. Внесок В.І. Вернадського і П. Теяра де Шардена у науки про Землю.
6. Факти і аргументи на користь різних гіпотез походження життя і людини.
7. Філософські виміри антропного принципу.
1. Основні соціологічні школи ХХ ст.
2. Демографія в колі інших супільних наук
3. Підстави плюралізму економічних теорій.
4. Проблеми діалогу теорій держави і права.
5. Система наук про культуру.
6. Постмодерністські концепції мови.
7. Становлення експериментальної психології як  емпірична трансформація філософської науки.
1. Основні етапи історії техніки.
2. Типи космічних апаратів і принципи їх роботи.
3. Різновиди виробничих процесів.
4. Історія телефонних, радіо- і телекомунікацій.
5. Внесок українських науковців у розвиток інформаційних технологій.
6. Перспективні напрямки біоніки.
7. Динаміка виробництва і споживання енергії протягом історії людства.
8. Галузі застосування нанотехнологій.
9. Дослідницьке і світоглядне значення Великого Адронного Колайдера.

VІ. Орієнтовний перелік екзаменаційних питань:

1. Пізнавальний енцикліос і головні його ланки.
2. Наукове пізнання. Об’єктні галузі наук
3. Космос і Природа. Соціум і Культура. Техносфера.
4. Проблема єдності наук та її витоки.  
5. Пошуки методу єднання наук і сучасна пайдейя.  
6. Освітня значимість енциклопедичної картини світу.
7. Поняття природознавства.
8. Загрози псевдорозуміння і небезпеки  лжевченості.
9. Етапи еволюції космогонічних і космологічних уявлень.  
10. Релятивістська космогонія і космологія. А. Ейнштейн та О.О. Фрідман.
11. Структура нашої галактики.
12. Сліди Великого вибуху. З чого будується Всесвіт?
13. В. Гейзенберг про значення фізики.
14. Спеціальна і загальна теорії відносності
15. Атомна фізика і вчення про елементарні частинки.  
16. Квантова теорія: етапи становлення.
17. Провідні засади квантової теорії.
18. Синергетика як природнича наука.
19. Кібернетика. Н.Вінер: внесок у математику і кібернетику ХХст.
20. Математика і світ ХХ ст.
21. Особливості предмета хімії ХХ ст.
22. Хімічний елемент.
23. Основні розділи сучасної хімії.
24. Еволюційна хімія і  нанотехнологія. Функціоналізм в еволюційній хімії.
25. Земля, її розміри та форма. Еволюція поглядів щодо Землі
26. Фізичні поля планети. Геологічна історія та сучасність.
27. Сучасні уявлення про надра. Теорія літосферних плит.
28. Атмосфера та гідросфера.  Факти земної нестабільності.
29. Біо- та ноосфера. Творення ноосфери.
30. Біологія та її складові. Досягнення  біології у ХХ ст.
31. Взаємозв’язки біології з іншопрофілними науками.
32. Проблеми і гіпотези походження життя.
33. Різновиди антропології.
34. Особливості людини в порівнянні з тваринами.
35. Антропний принцип як основа єдності фізичних та суспільно-гуманітарних знань.
36. Теорії  суспільства. Об’єкт соціології.
37. Макро і мікросоціологія. Зміна картини світу і соціологічна наука.
38. Визначення демографії. Населення. Демографічні структури і процеси  
39. Сучасні економічні теорії.
40. Альтернативні теорії О.В. Чанова і М.Д. Кондратьєва.
41. Проблема впорядкованого і організованого суспільства. Провідні причини соціальної невпорядкованості
42. Порядок і суспільні  стосунки. Порядок соціальний і порядок ментальний
43. Організоване суспільство і фемінізм. Що таке інформаційне суспільство?
44. Наявні теорії державного устрою. Теорія держави модерну М. Манна.
45. Держава і право.
46. Культурогенез. Особливості наук про культуру і наук про природу.
47. Ситуація з науками, що склалась в історії розвитку культури.
48. Головна протилежність наук про культуру. Епохальне значення нової хронології розвитку культури.
49. Сучасне мовознавство. Ф. Де Сосюр. Ч.С. Пірс.
50. Сучасна психологія.  
51. Сучасні історичні науки. Концепції осягнення історії. Історія і топологія Франкліна Анкерсміта.
52. Техніка у сутнісних вимірах. Вплив техніки на тип суспільства.
53. Аерокосмічна техніка.
54. Техніка і кооперація праці. Технологія. Робот.
55. Електроніка, зв’язок, телекомунікації.
56. Комп’ютер та інформаційні технології.
57. Біоніка.
58. Енергетика. Типи енергетичних установок.
59. Нанонаука і нанотехнології.
60. Технічний інструментарій науки.
alt
ПРИРОДА І МЕТОДИ ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ

І. Пояснювальна записка

Навчальний курс “Природа і методи філософського дискурсу” пропонується у якості спецкурсу для студентів магістратури за спеціальностями “філософія і практична психологія”, “філософія і суспільствознавство”. Пропонований курс спрямовано на систематизацію теоретичного матеріалу та його підсумковий аналіз у контексті означення актуалізованих на початку ХХІ століття філософських дискурсів.
Вивчення даного курсу дає змогу слухачам систематизувати знання про методологічні виміри філософського дискурсу, сучасні тенденції розвитку якого репрезентують не тільки феноменологічна філософія та екзистенціалізм, філософська герменевтика та антропологія, але і практична комунікативна філософія або дискурсивна етика, філософія науки, філософія політики та права, філософія економіки та господарства, філософія техніки та глобальних проблем сучасності.
Означена розгалуженим полем досліджень поліструктурність сучасного філософського дискурсу вимагає відповідного аналізу його природи та теоретико-методологічних засад. У процесі вивчення курсу “Природа і методи філософського дискурсу” сформовані протягом другої половини ХХ століття традиції філософського мислення аналізуються як у контексті їх власного методологічного потенціалу, так і крізь призму їх взаємовпливу та компаративного аналізу.
Враховуючи актуальність та перспективність даного наукового напряму, його теоретичне і практичне значення для підготовки майбутнього фахівця, спецкурс “Природа і методи філософського дискурсу” включено до навчального плану для підготовки студентів філософських спеціальностей Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з 2009/2010 навчального року.
Метою курсу “Природа і методи філософського дискурсу” є формування у майбутніх фахівців-філософів знань про особливості філософського дискурсу на межі ХХ-ХХІ століть та вузлові проблеми сучасної цивілізації у контексті філософського дискурсу постмодерну.
Програмою курсу передбачено проведення лекцій, семінарських занять, консультацій зі студентами, контроль самостійної роботи студентів. Формою підсумкового контролю знань є контрольні питання для тестування, модульна контрольна робота та іспит. Структурно курс складається з двох змістовних модулів. Курс розраховано на один семестр.
Вивчення курсу передбачає формування у студентів знання:
-    сутності поняття «дискурс» та специфіки його вжитку у філософії;
-    основних теоретико-методологічних напрямів філософського дискурсу;
-    сутнісних особливостей теоретичного та соціально-методологічного вимірів філософського дискурсу.
На основі цих знань мають бути сформовані вміння:
-    враховувати методологічний та аксіологічний плюралізм філософського дискурсу;
-    використовувати методологію філософського дискурсу у контексті власних досліджень.
    Відповідно до навчальних планів курс розрахований на 72 годин (кредитів – 2,0), в тому числі – 28 години аудиторних та 44 годин – на самостійну роботу. У програмі знайшли відображу€ння основні ідеї та досягнення сучасних досліджень природи і методів філософського дискурсу.
Дисципліна «Природа і методи філософського дискурсу» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 8.030101 – є нормативною програмою. Викладається у ІХ семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Філософський дискурс ХХ століття: теоретичний контекст    31    12    7    2,5    2,5    11    8
1.    Тема 1. Поняття «філософський дискурс». Філософський дискурс Постмодерну.    13    6    4    1    1    4    3
2.    Тема 2. Дискурсивна етика як метод комунікативної філософії.    8    3    2    0,5    0,5    3    2
3.    Тема 3. Методологічний плюралізм філософського дискурсу сучасності.    10    3    1    1    1    4    3
Модуль ІІ. Філософський дискурс ХХ століття: соціально-методологічний контекст    41    16    9    3,5    3,5    14    11
4.    Тема 4. Методологія соціального дискурсу: філософія науки і техніки.     12    5    3    1    1    4    3
5.    Тема 5. Методологія соціального дискурсу: філософія культури та економіки.     9    3    2    0,5    0,5    3    3
6.    Тема 6. Методологія соціального дискурсу: філософія політики та права.    11    4    2    1    1    4    3
7.    Тема 7. Філософія глобальних проблем: основні виміри дискурсу.     9    4    2    1    1    3    2
Всього:    72    28    16    6    6    44

III. Зміст програми.

Модуль І. Філософський дискурс ХХ століття: теоретичний контекст

Тема 1. Поняття «філософський дискурс». Філософський дискурс Постмодерну.

3.1.1. Зміст теми. «Філософський дискурс» як концепт постмодерної філософії. Структуралізм і постструктуралізм у контексті формування філософії постмодернізму. Е. Гуссерль як теоретичний попередник постмодерну: концепт «забуття суб’єкта». Філософський дискурс французького та американського постмодернізму. Ж.-Ф. Ліотар про стан епохи Постмодерн. Деконструктивізм Ж. Дерріда. Ж. Бодрийяр про симулякри як атрибут гіперреальності. Дискурсивні практики М. Фуко. Спадщина Ж. Делеза і Ф.Гваттарі у структурі постмодерної традиції. «Капіталізм і шизофренія».Ф. Джеймісон як представник американського постмодернізму. Пастіш і шизофренія як основні ознаки постмодерного світогляду. Філософія доби Постмодерн як критика постмодернізму.

3.1.2. Терміни та поняття: гіперреальність, деконструкція, симулякр, симуляція, структуралізмм, пастіш, постструктуралізм, різома, феноменологія, шизоаналіз.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Різома як символ нелінійного поступу історії (Ж. Дельоз).
2.    Шизоаналіз Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Концепт «філософський дискурс»: історія і теорія.
1.    Поняття дискурсу у роботах М. Фуко.
2.     Р. Барт і постмодерна філософія.
3.    Альтернативи філософії постмодернізму.

3.1.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 8, 11-16, 21, 23-29, 31-33, 47, 59, 80-89.
Додаткова: 101, 111, 123.

Тема 2. Дискурсивна етика як метод комунікативної філософії

3.2.1. Зміст теми. Комунікативно-прагматичний поворот у філософії. Специфіка комунікативного тлумачення трансцендентального. Історико-філософські і теоретичні засади комунікативної філософії. Життєвий світ як первинна основа комунікативного взаєморозуміння. Поняття «практичного розуму». Дискурсивна прагматика як метод. Теорія комунікативної дії і трансценденталістська етика К.-О. Аппеля. Політика і право крізь призму дискурсивної етики. Ідеальна та реальна комунікація. Етична раціональність. Моральна свідомість і комунікативна дія у філософії Ю.Габермаса. Ідеальна та реальна комунікативна спільнота. Стратегічна та комунікативна раціональність. Дискурсивна етика і господарська свідомість: концепція П.Ульріха. Комунікативно-етичний вимір політичних відносин.

3.2.2. Терміни та поняття: дискурс, дискурсивна етика, трансформація екологічної та економічної свідомості, трансцендентальна етика, комунікативна дія, ідеальна та реальна комунікація, ідеальна та реальна комунікативна спільнота.

3.2.3. Семінарське заняття на тему: Постмодернізм і дискурсивна етика: теоретико-методологічне значення
План
1.    Постструктуралізм і постмодернізм: методологічна спадкоємність.
2.    Деконструкція та симулякри як основні категорії філософії Постмодерну.
3.    Норми комунікативної етики за К.-О. Апелем та Ю. Габермасом.
4.    Типи раціональності: стратегічна та комунікативна. Ідеальна і реальна комунікативна спільнота.

3.2.4.Теми доповідей та рефератів
1.    Методологічне підґрунтя філософського дискурсу у комунікативній прагматиці.
2.    К.-О. Апель про трансформацію філософії.
3.    Аналіз філософського дискурсу Модерну у роботах Ю.Габермаса.

3.2.5.Теми для самостійного опрацювання:
1.    Комунікативна прагматика і постмодернізм.
2.    Дискурсивна етика і неолібералізм.
3.    Методологічна цінність дискурсивної етики.

3.2.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 3-5, 18, 19, 39, 43, 68, 72, 92.
Додаткова: 112, 113.


Тема 3. Методологічний плюралізм філософського дискурсу сучасності

3.3.1. Зміст теми. Феноменологія, екзистенціалізм та герменевтика. Аналітична філософія як методологічна парадигма ХХ століття. Логічний позитивізм і філософія мови. Постпозитивізм і філософія науки. Аналітична філософія Дж. Остіна. Неомарксизм у філософії ХХ століття. Діалектика та її альтернативи. Негативна діалектика Т. Адорно. Аналітичний марксизм та структурний марксизм. Філософія прагматизму Ч. Пірса та В. Джемса. Інструменталізм Дж. Дьюї. Прагматизм Р. Рорті. Персоналізм Е. Муньє. Неотомізм Ж. Марітена та Е. Жильсона. Структуралізм, постструктуралізм, постмодернізм.

3.3.2. Терміни та поняття: логічний позитивізм, філософія мови, філософія науки, прагматизм, персоналізм, неомарксизм, фрейдо-марксизм, інструменталізм.

3.3.4.Теми доповідей та рефератів
1.    Діалектика та її альтернативи.
2.    Теорія істини у прагматизмі.
3.    Аналітична філософія і філософія мови.
4.    Аналітична філософія і філософія науки.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Неотомізм Ж. Марітена та Е. Жильсона.
2.    Прагматизм Р. Рорті.

3.3.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 2, 34, 38, 40, 49-51, 53, 54, 57, 60, 63-65.
Додаткова: 99, 110, 117.

Модуль II. Філософський дискурс ХХ століття: соціально-методологічний контекст

Тема 4. Методологія соціального дискурсу: філософія науки і техніки

3.4.1. Зміст теми. Постпозитивізм та критичний раціоналізм К. Поппера як методологічна основа філософії науки. Структура наукових революцій за Т. Куном. І. Лакатос та П. Фейєрабенд як представники філософсько-наукового дискурсу. Конвенціоналізм як дослідницька програма А. Пуанкаре. Фундаменталізм та антифундаменталізм як методи філософсько-наукового дослідження. Г. Хакен як основоположник синергетичної парадигми. Синергетика про «біфуркації» та самоорганізацію складних органічних систем. Оцінка ролі техніки у розвитку людства К. Ясперсом та М. Гайдеггером. М. Бєрдяев про техніку та долю людини. Ф. Рапп та Л. Мемфорд як представники дискурсу від  філософії техніки.

3.4.2. Терміни та поняття: біфуркація, конвенціоналізм, людина, наука, НТР, парадигма, природа, синергетика, технічне, техніка, технології, техногенна цивілізація.

3.4.4. Теми доповідей та рефератів.
1.    Методологічне значення принципів верифікації та фальсифікації у філософії науки.
2.    Філософія техніки Ф. Раппа та Л. Мемфорда.
3.    Франкфуртська школа філософії про неоднозначність технічного прогресу (Г.Маркузе, Ю.Габермас).

3.4.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Феноменологія Е. Гуссерля та постнекласична наука.
2.    Філософія науки і філософія техніки: методологічні особливості.

3.4.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 1, 10, 35-37, 41, 58, 61, 62, 67, 73, 78, 79.
Додаткова: 104, 107, 115, 116, 122.

Тема 5. Методологія соціального дискурсу: філософія культури та економіки

3.5.1. Зміст теми. Філософія культури як структурно-методологічний вимір філософського дискурсу. Природа, культура, цивілізація. Культурно-історичний процес. Проблема культури  у «філософії життя». Теорія локальних цивілізацій А. Тойнбі. Трагедія культури у філософії Г. Зіммеля та О. Шпенглера. «Ідеальні типи» М. Вебера. «Homo ludens» Й. Хейзінги. Неокантіанська філософія культури як основа формування філософсько-економічного дискурсу. Б. Кроче як основоположник філософії економіки. Історія філософсько-економічних ідей: від античної доби до марксизму. Філософія економіки у ХХ столітті: основні концепції. Тенденції розвитку філософсько-економічних досліджень на початку ХХІ століття.

3.5.2. Терміни та поняття: філософія культури, філософія життя, «ідеальні типи», економічна ідеологія, економічна ментальність, економічна свідомість, філософія бізнесу, філософія господарства, філософія економіки.

3.5.4. Теми доповідей та рефератів.
1.    А. Тойнбі та О. Шпенглер про співвідношення понять цивілізація та культура.
2.    Філософія культури та філософія економіки: теоретико-методологічні зв’язки.
3.    Філософія економіки у структурі сучасних філософських досліджень.

 3.5.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Концепція “ідеальних типів” М. Вебера та її значення для соціально-філософського дискурсу.
2.    “Філософія духу” Б. Кроче у контексті філософсько-економічних досліджень.

3.5.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 9, 39, 42, 55, 69, 74-76, 90, 91, 95, 97.
Додаткова: 100, 102, 103, 106

Тема 6. Методологія соціального дискурсу: філософія політики та права

3.6.1. Зміст теми. Філософія політики: предмет, методи та основні дослідницькі завдання. Філософія політики і політична філософія: принципи диференціації. Філософія політики і неолібералізм. Основні категорії сучасної філософії політики: влада і громадянське суспільство; політична ідеологія та геополітика; політичні міфи і політична культура. Предмет і методи філософії права. Історія становлення. Ш. Монтескʼє про «дух законів» та політичну природу права. Кантове вчення про право. «Філософія права» Г. Гегеля. Впливові концепції сучасної філософії права (М. Фуко, Р. Дворкін, Н. Луман). Метафізичні засади філософії права. Гендерні аспекти права. Право і закон у структурі філософсько-правового дискурсу.

3.6.2. Терміни та поняття: громадянське суспільство, геополітика, гендерне право, правова держава, політичний міф, закон, мораль, право, політична влада.

3.6.3. Семінарське заняття на тему: Філософський дискурс про основні проблеми науки і техніки
План
1.    Філософія науки від постпозитивізму до сьогодення: основні етапи становлення.
2.    Синергетика як основа формування нелінійної раціональності: методологічне значення.
3.    Філософія права як складова філософського дискурсу: основні проблеми.
4.    Теоретико-методологічні здобутки філософії політики у структурі сучасного дискурсу.

3.6.4. Теми доповідей та рефератів.
1.    «Філософія права» Гегеля як методологічна основа сучасного філософсько-політичного дискурсу.
2.    П. Рікер про мову політики.
3.    Філософія влади у роботах М. Фуко.

3.6.5.  Теми для самостійного опрацювання:
1.    Філософія права і філософія політики: теоретичне співвідношення.
2.    “Влада” Н. Лумана: основні ідеї роботи.

3.6.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 20, 22, 30, 44, 46, 48, 56, 66, 69, 77.
Додаткова: 100, 108, 109, 114, 119-121.

Тема 7. Філософія глобальних проблем: основні виміри дискурсу

3.7.1. Зміст теми. Глобальні проблеми сучасної цивілізації у структурі філософського дискурсу. Демографічна складова глобальних проблем сучасності. Економічні та політичні глобальні проблеми в умовах сучасного стану цивілізації. Філософія екології як новітня парадигма філософського пошуку. Концепція сталого розвитку як економіко-екологічна парадигма ХХІ століття.

3.7.2. Терміни та поняття: глобалізм, демографія, екобезпека, екологія, економіка, культура, політика, сталий розвиток, техніка, філософія екології.

3.7.3. Семінарське заняття на тему: Філософський дискурс у галузі політики і права
План
1.    Філософія політики у структурі сучасного дискурсу: зміст, сутність, практичне значення.
2.    Політика і влада. Моральні виміри політики.
3.    Постановка питання про долю людини у філософії техніки. Основні концепції.
4.    Філософія про глобальні проблеми сучасності. Філософія екології.

3.7.4. Теми доповідей та рефератів.
1.    Філософія про методи розв’язання екологічних проблем техногенної цивілізації.
2.    Концепція сталого розвитку як стратегія екобезпеки.

3.7.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Соціально-методологічні виміри філософського дискурсу.
2.    Філософія глобальних проблем і футурологія.

3.7.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 6, 17, 45, 68, 70-72, 96.
Додаткова: 100, 105, 113, 118.

ІV. Рекомендована література до курсу
Основна:
1.    Агацци Э. Моральное измерение науки и техники/ Борисова И. (пер.) с англ.; Лекторский В.А. (науч. ред.). – М.: Моск. филос. фонд, 1998.
2.    Адорно Т. Негативная діалектика // http://kosilova.textdriven.com/ narod/studia2/adorno.htm
3.    Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обгрунтування етики за доби науки // Сучасна зарубіжна філософія : Течiї i напрямки. Хрестоматiя/ Міжнародний фонд “Відродження” / Віталій Лях (упоряд.). – К.: Либідь, 1996.
4.    Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право. – К.: Український філософський фонд, 1999.
5.    Апель К.-О. Трансформация философии/ К. О. Апель; пер. с нем. В. Куренной, Б. Скуратов. - М. : Логос, 2001.
6.    Атфилд Р. Этика экологической ответственности // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М.: Прогресс, 1990 // http://teologia.ru/www/biblioteka/ethik/atfild.htm
7.    Барт Р. Мифологии / Сергей Зенкин (пер.). – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1996.
8.    Барт Р. Фрагменти мови закоханого/ Марта Філь (пер.). – Л.: Незалежний культурологічний журнал “Ї”, 2006.
9.    Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования/ В.Л. Иноземцев (пер.с англ.). — М. : Academia, 1999.
10.    Бердяев Н.А. Человек и машина // Вопросы философии, 1989. – № 2.
11.    Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція/ Володимир Ховхун (пер.з фр.). – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2004.
12.    Бодрийар Ж. Забыть Фуко / Д. Калугин (пер.с фр.), Б.В. Марков (вступ.ст.). – СПб.: Владимир Даль, 2000.
13.    Бодрийяр Ж. Общество потребления: Его мифы и структуры/ Е.А. Самарская (пер.с фр.,послесл.и примеч.). – М.: Республика, 2006.
14.    Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / С.Н. Зенкин (пер.и вступ.ст.). – М.: Добросвет, 2000.
15.    Бодрийяр Ж. Система вещей / С. Зенкин (пер.с фр.и сопровод.ст.). – М.: Рудомино, 1999.
16.    Бодрийяр Ж. Прозрачность Зла: Сб. эссе / Л. Любарская (пер.), Е. Марковская (пер.). – М.: Добросвет, 2000.
17.    Філософія ноосфери: філософський зміст і сучасний смисл феномена ноосфери. / Булатов М.О., Малєєв К.С., Загороднюк В.П., Солонько Л.А.; НАН України. Ін-т філософії; [Відп. ред. М.О.Булатов] – К.: Наук. думка, 1995.
18.    Габермас Ю. Комунікативна дія і дискурс // Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996.
19.    Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну / В.М. Куплін (пер.). – К.: Четверта хвиля, 2001.
20.    Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Петро Соколовський (ред.), Роман Осадчук (пер.з нім.), Микола Кушнір (пер.з нім.). – К.: Юніверс, 2000.
21.    Гуменюк Т.К. Жак Деррида и постмодернистское мышление. – К.: Нора-принт, 1999.
22.    Дворкін Р. Серйозний погляд на права/ Андрій Фролкін (пер.). – К.: Основи, 2000.
23.    Делез Ж. Фуко / Е.В. Семина (пер.), И.П. Ильин (вступ.ст.). – М.: Издательство гуманитарной литературы, 1998.
24.    Делез Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдип. Капитализм и шизофрения / Д. Кралечкин (пер.с фр.). –  Екатеринбург: У-Фактория, 2007.
25.    Делез Ж. Логика смысла/ Пер. с фр. Я.И.Свирского. – М.: Academia, 1995.
26.    Делез Ж. Марсель Пруст и знаки / Е.Г. Соколов (пер.с фр.). – СПб.: Алетейя, 1999.
27.    Делез Ж. Ницше / С.Л. Фокин (пер.с фр.,послесловие и коммент.). – СПб.: Аксиома, 1997.
28.    Делез Ж. Складка. Лейбниц и барокко / В.А. Подорога (послесл.,ред.), Б.М. Скуратов (пер.). – М.: Логос, 1998.
29.    Делез Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? / С.Н. Зенкин (пер.с фр.). – М.: Институт экспериментальной социологии, 1998.
30.    Дебор Г. Общество Спектакля / С. Офертас (пер.с фр.), М. Якубович (пер.с фр.). — М.: Логос (Радек), 2000.
31.    Деррида Ж. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля.  – С.Пб.: Алетейя, 1999.
32.    Деррида Ж. О почтовой открытке от Сократа до Фрейда и не только/ Г.А. Михалкович (пер.). – Минск: Современный литератор, 1999.
33.    Делез Ж. Эмпиризм и субъективность: Опыт о человеческой природе по Юму ; Критическая философия Канта: учение о способностях ; Бергсонизм ; Спиноза / Я.И. Свирский (пер.с фр.и послесл.). – М.: ПЕР СЭ, 2001.
34.    Джеймс У. Введение в философию. – М.: Республика, 2000.
35.    Добронравова И.С. Причинность и целостность в синергетических образах мира // Практична філософія, 2003. – №1.
36.    Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления/ И.С. добронравова. – К.: Лыбидь, 1990.
37.    Добронравова И.С. Уроки Пригожина: философские основания и культурный контекст нового понимания мира в постнеклассической науке // Практична філософія, 2004. – № 2.
38.    Дьюи Дж. Реконструкция в философии/ М. Занадворнов (пер.с англ.), М. Шиков (пер.с англ.). – М.: Логос, 2001.
39.    Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія: Підручник. – К.: Лібра, 1999.
40.    Западная философия: итоги тысячелетия (К.Ясперс, В.Брюнинг, Н.Гартман, А.Шмидт, Дж.Папини, М.Де Унамуно)/ А.В. Перцев (ред.), В.М. Жамиашвили (сост.). – Екатеринбург: Деловая книга, 1997.
41.    Зинченко В.П. Наука – неотъемлемая часть культуры? – Круглый стол “Вопросов философии” // Вопросы философии, 1990. – №1.
42.    Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: Экономика, 2003.
43.    Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Анатолій Єрмоленко (пер.), Володимир Єрмоленко (пер.). – К.: Лібра, 2001.
44.    Канетті Е. Маса і влада / Олекса Логвиненко (пер.з нім.). – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001.
45.    Кисельов М. Екологія як чинник трансформації методології сучасної науки// Філософська думка, 1998. –  № 3.
46.    Козловски П. Общество и государство: неизбежный дуализм. – М.: Республика, 1998.
47.    Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/ Институт экспериментальной социологии / Н.А. Шматко (пер.с фр.). – М.: Алетейя, 1998.
48.    Луман Н. Власть/ Пер. с нем. А. Ю. Антоновского. – М.: Праксис, 2001.
49.    Маркузе Г. Одномерный человек: Исслед. идеологии Развитого Индустр. О-ва. / [Предисл, примеч. и пер. с нем. А.Юдина; Под ред. А.Жаровского] – М.: REEL-book, 1994.
50.    Маркузе Г. Разум и революция. Гегель и становление социальной теории / А.П. Шурбелев (пер.с англ.). – СПб.: Владимир Даль, 2000.
51.    Маркузе Г. Эрос и цивилизация: Философское исследование учения Фрейда :Пер. с англ. / А.А. Юдин (пер.и предисл.). — К. : Б-ка Украины для юношества, 1995.
52.    Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. / Г.А. Балл (общ.ред.). – М.: Смысл, 1999.
53.    Мунье Э. Персонализм / РАН; Институт научной информации по общественным наукам. – М., 1993.
54.    Мунье Э. Манифест персонализма / И.С. Вдовина (пер.с фр), В.М. Володин (пер.с фр). – М.: Республика, 1999.
55.    Ортега-и Гассет Х. Восстание мас [Сост. В.Ю.Кузнецова; Пер. с исп.: С.Л.Воробьева и др.] — М.: АСТ, 2001.
56.    Ортега-и Гассет Х. Размышления о технике // Вопросы философии, 1993. – № 10.
57.    Остин Дж. Как производить действия при помощи слов. Смысл и сенсибилии / В.П. Руднев (пер.с англ.), Л.Б. Макеева (пер.с англ.). – М.: Идея-Пресс, 1999.
58.    Патнем Г. Розум, істина й історія/ Г. Патнем. – К.: Вид. Дім «Альтернативи», 2003.
59.    Після філософії: кінець чи трансформація? Рорті, Ліотар, Фуко, Деррида, Девідсон, Дамміт, Патнем, Апель, Габермас, Гадамер, Рикьор, Макінтайр, Блуменберг, Тейлор/ К. Байнес (упоряд.) С.О. Кошарний (пер.з англ.). – К.: Четверта хвиля, 2000.
60.    Пирс Ч.С. Избранные философские произведения / К. Голубович (пер.). – М.: Логос, 2000.
61.    Поппер К. Логика научного исследования. Пер. с англ. под. общ. ред. В.Н. Садовского. – М.: Республика, 2005.
62.    Ракитов А.И. Философия компьютерной революции/ А.И. Ракитов. – М.: Политиздат, 1991.
63.    Рассел Б. Исследование значения и истины / Е.Е. Ледников (общ.науч.ред.и примеч.), Е.Е. Ледников (пер.с англ.), А.Л. Никифоров (пер.с англ.). – М.: Идея-Пресс, 1999.
64.    Рассел Б. Философия логического атомизма / В.А. Суровцев (пер., коммент.и послесловие). – Томск: Водолей, 1999.
65.    Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы/ Н.В. Воробьев (пер.с англ.). – К.: Ника-Центр, 2001.
66.    Рікер П. Навколо політики / [Пер. В.Андрушка та ін.; Відп. ред. А.Соболевський] –  К.: Д.Л., 1995.
67.    Розеншток-Хюсси О. Прощание с Декартом // Вопросы философии, 1997. – № 8.
68.    Рокмор Т. К критике этики дискурса // Вопросы философии, 1995. – № 1.
69.    Ролз Дж. Теория справедливости / Новосибирский ун-т / В.В. Целищев (науч.ред.). – Новосибирск, 1995.
70.    Ролсон Х. Существует ли экологическая этика? // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М.: Прогресс, 1990.
71.    Сидоренко Л.І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси: Навч. посібник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Видавець Парапан, 2002.
72.    Ситнеченко Л. Першоджерела комунікативної філософії/ Л. Ситниченко. – К.: Либідь, 1996.
73.    Степин В.С. Философия науки и техники / Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А.. – М.: Гардарики, 1999.
74.    Тоффлер А. Футурошок. – СПб.: Лань, 1997.
75.    Тоффлер Е. Нова парадигма влади: Знання, багатство й сила / Наталка Бордукова (пер.з англ.). – Х.: Акта, 2003.
76.    Тоффлер Е. Третя Хвиля/ Андрій Євса (пер.з англ.). – К.: Видавничий дім “Всесвіт”, 2000.
77.    Тоффлер Э. Метаморфозы власти / Пер. с англ. Науч. ред., предисл. П.С.Гуревича. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2002.
78.    Философия науки. Хрестоматія/ Щедрина Т.Г., Микешина Л.А. – М.: ИД Международного университета в Москве, 2006.
79.    Философия техники в ФРГ. Антология/ Сост. Ц. Г. Арзаканян. – М.: Прогресс, 1989. // http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/FRG/
80.    Фуко М. Дискурс и правда: проблематизация паррезии  (Шесть лекций Мишеля Фуко, прочитанных в Калифорнийском университете в Беркли, октябрь-ноябрь 1983, фрагменты) // http://dironweb.com/klinamen/fila23.html
81.    Фуко M. Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления и інтервью/ Пер. с франц. С.Ч. Офертаса под общей ред. В.П. Визгина и Б.М. Скуратова. – М.: Праксис, 2002.
82.    Фуко M. Надзирать и наказывать / Ирина Борисова (ред.), Владимир Наумов (пер.с фр.). – М.: Ad Marginem, 1999.
83.    Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук/ Пер. с фр. В.П. Визгина и Н.С. Автономовой. – СПб.: А-cad., 1994.
84.    Фуко М. Археология знания / С. Митин (пер.), Д. Стасов (пер.). – К.: Ника-центр, 1996.
85.    Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Пер. с франц. – М.:  Магистериум, 1996.
86.    Фуко М. Герменевтика субъекта: Курс лекций, прочитанных в Коллеж де Франс в 1981- 1982 учебном году / А.Г. Погоняйло (пер.). – СПб.: Наука, 2007.
87.    Фуко М. Психиатрическая власть: Курс лекций, прочитанных в Коллеж де Франс в 1973- 1974 учебном году / А.В. Шестаков (пер.). – СПб.: Наука, 2007.
88.    Фуко М. Рождение клиники: Пер.с фр. – М.: Смысл, 1998.
89.    Фуко М. Археологія знання / Михайло Москаленко (ред.), Віктор Шовкун (пер.з фр.). – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2003.
90.    Фукуяма Ф. Великий разрыв : пер. с англ. – М.: АСТ, 2008.
91.    Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / М.Б. Левин (пер.с англ.). – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2005.
92.    Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Д.В. Скляднев (ред.пер.с нем.). – СПб.: Наука, 2000.
93.    Хайдеггер М. Время и бытие: ст. и выступления / В.В. Бибихин (пер.с нем.) – СПб.: Наука, 2007.
94.    Хайдеггер М. Время картины мира // Хайдеггер М. Бытие и время/ Пер. В.В.Бибихина. – М.: Ad Marginem, 1997.
95.    Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня / Г.М. Тавризян (общ.ред.и послеслов.), В.В. Ошис (пер.с нидерланд.и примеч.). – М.: Издательская группа “Прогресс”, 1992.
96.    Хесле В. Философия и экология/ Философы соврем. мира: Лекции в ин-те философии РАН / Рос. АН. Ин-т философии РАН. – М.: Наука, 1994.
97.    Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории / К.А. Свасьян (пер.с нем.,вступ.ст.и прим.). – М.: Мысль, 1998.
98.     Ясперс К. Смысл и предназначение истории / М.И. Левина (сост.), М.И. Левина (пер.), П.П. Гайденко (сост.). – 2.изд. – М.: Республика, 1994.

Додаткова:
99.    Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. Учебное пособие/ Р.Ф. Абдеев. – М.: Владос, 1994.
100.    Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая экономия/ А.Б. Григорьев (пер.с нем.), В.Д. Седельник (пер.с нем.). – М.: Прогресс-Традиция, 2007.
101.    Брикмон Ж., Сокал А. Интеллектуальные уловки. Критика современной философии постмодерна // http://scepsis.ru/library/id_1052.html
102.    Буряк В.В. Актуальные проблемы философии. Методологические основания экономического знания, постиндустриальное общество, глобализация: Учеб. пособие. –  Симферополь: ОАО “Симгортип”, 2006.
103.    Глушко Т.П. Філософія економіки у структурі сучасної гуманітарної освіти/ Т.П. Глушко. – К.: Науковий світ, 2008.
104.    Дмитриева М.С. Синергетика в науке и наука языком синергетик // Сборник статей. – Одеса: Астропринт, 2005.
105.    Дуднікова І.І. Соціально-філософський дискурс екології людини // http://zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_37_23.pdf
106.    Ільїн В.В. Фінансова цивілізація/ В.В. Ільїн. – К.: Книга, 2007.
107.    Качуровський М.О., Наумкіна О.А., Цикін В.О. Синергетика: нове мислення : Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С.Макаренка. – Суми: СумДПУ, 2004.
108.    Козловський А.А. Філософія права: Навч.-метод. посібник/ Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2003.
109.    Кузнєцов В.І. Філософія права. Історія та сучасність: Навч. посібник. – К.: ВД “Стилос”, 2003.
110.    Липовецки Ж. Эра пустоты. Очерки современного индивидуализма: Эссе о современном индивидуализме/ Пер. с фр. В.В. Кузнецова. – СПб.: Владимир Даль, 2001.
111.    Маркова Л.А. Философия из хаоса. Ж.Делез и постмодернизм в философии, науке, религии/ РАН; Институт философии. – М.: Канон+, 2004.
112.    Миронов В.В. Коммуникационное пространство как фактор трансформации современной культуры и философии // Вопросы философии. – М., 2006. – № 2.
113.    Назарчук А.В. Этика глобализирующегося общества: Тенденции и проблемы глобализации в свете социально-этической концепции К.-О.Апеля. – М.:  Директмедиа Паблишинг, 2002.
114.    Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов/ РАН; Институт государства и права. – М.: Инфра, 1997.
115.    Окороков В.Б. Синергетика – нова світоглядна парадигма: Посібник / Дніпропетровський національний ун-т. – Д.: РВВ ДНУ, 2004.
116.    Павленко А.Н. Мартин Хайдеггер: Сущность современной техники // http://www.humanities.edu.ru/db/msg/46577
117.    Піддубна Л.В. Інформація: генезис філософського дискурсу // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzkhups/2008_2/pdf/18_Piddubna.pdf
118.    Толстоухов А.В., Хилько М.І. Екобезпечний розвиток: Пошук стратегем/ Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Знання України, 2001.
119.    Філософія політики: Хрестоматія: У 4 т. / НАН України; АПН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка/ Л.В. Губерський (ред.кол.), В.П. Андрущенко (авт.-упоряд.) – К.: Знання України, 2003.
120.    Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник/ НАН України; Академія педагогічних наук України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Л.В. Губерський (ред.), В.П. Андрущенко (авт.-упоряд.). – К.: Знання України, 2002.
121.    Циппеліус Р Філософія права: Підручник/ Є.М. Причепій (пер.з нім.). – К.: Тандем, 2000.
122.    Шаповалов В.Ф. Философия науки и техники: о смысле науки и техники и о глобальных угрозах научно-технической эпохи: учеб. пособие. М.: Гранд. Фаир-пресс, 2004.
123.    Эвола Ю. Оседлать тигра /Пер. с итал. В.В. Ванюшкиной. – СПб.: “Владимир Даль”, 2005.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Концепт «філософський дискурс»: історія і теорія
2.    Поняття дискурсу у роботах М. Фуко.
3.    Американський постмодернізм Ф. Джеймісона.
4.    Р. Барт і постмодерна філософія.
5.    Альтернативи філософії постмодернізму.
6.    Постмодерністська філософія як методологічна основа філософського дискурсу на межі століть.
7.    Комунікативна прагматика і постмодернізм.
8.    Дискурсивна етика і неолібералізм.
9.    Методологічна цінність дискурсивної етики.
10.    Неотомізм Ж. Марітена та Е. Марітена.
11.    Прагматизм Р. Рорті.
12.    Феноменологія Е. Гуссерля та постнекласична наука.
13.    Філософія науки і філософія техніки: методологічні особливості.
14.    Концепція “ідеальних типів” М. Вебера та її значення для соціально-філософського дискурсу.
15.    “Філософія духу” Б. Кроче у контексті філософсько-економічних досліджень.
16.    Філософія права і філософія політики: теоретичне співвідношення.
17.    “Влада” Н. Лумана: основні ідеї роботи.
18.    Філософська герменевтика та феноменологія у контексті сучасного дискурсу.
19.    Філософія освіти та її місце у структурі філософського дискурсу сучасності.
20.    Основні методологічні напрями філософського дискурсу ХХ ст.
21.    Соціально-методологічні виміри філософського дискурсу.
22.    Філософія глобальних проблем і футурологія.

VІ. Орієнтовний перелік питань, що виносяться на іспит:

1.    Методологічний плюралізм філософського дискурсу: історія і сучасність.
2.    Основні методологічні напрями філософського дискурсу ХХ ст.
3.    Головні ознаки філософського дискурсу Модерну.
4.    Структуралізм, постструктуралізм, постмодернізм.
5.    М. Фуко про основні виміри філософського дискурсу.
6.    Філософський дискурс постмодерну. Поняття деконструкції.
7.    Ж.-Ф. Ліотар про крах гранднаративів.
8.    Філософська концепція Ж. Бодрійяра: симулякр, симуляція, гіпперреальність.
9.    Нелінійна модель історичного розвитку: поняття різоми.
10.    Філософський спадок Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі.
11.    Р. Барт і постмодерна філософія.
12.    Аналіз постмодернізму у дослідженнях Ф. Джеймісона.
13.    Альтернативи філософії постмодернізму.
14.    Плюралізм філософської методології ХХ століття.
15.    Феноменологічний метод у його сучасній перспективі.
16.    Екзистенціалізм як методологічний напрям сучасної філософії.
17.    Прагматизм та інструменталізм як філософські методи.
18.    Фрейдомарксизм (неофрейдизм) і сучасна філософська думка.
19.    Діалектика та її альтернативи. Негативна діалектика Т. Адорно.
20.    Філософія прагматизму Ч. Пірса та В. Джемса.
21.    Інструменталізм Дж. Дьюї.
22.    Прагматизм Р. Рорті.
23.    Персоналізм Е. Муньє.
24.    Неотомізм Ж. Марітена та Е. Жильсона.
25.    Феноменологія Е. Гуссерля та постнекласична наука.
26.    Дискурсивна етика К.-О. Апеля та Ю.Габермаса: поняття комунікативної дії.
27.    Філософська герменевтика та феноменологія у контексті сучасного дискурсу.
28.    Філософія освіти та її місце у структурі філософського дискурсу сучасності.
29.    Комунікативна прагматика про політику і право.
30.    Реальна та ідеальна комунікативні спільноти.
31.    Комунікативна прагматика і постмодернізм.
32.    Комунікативна практична філософія про трансформацію економічної свідомості.
33.    Комунікативна прагматика як методологія аналізу екологічних проблем сучасності.
34.    Дискурсивна етика і неолібералізм.
35.    Методологічна цінність дискурсивної етики.
36.    Філософія науки і філософія техніки: методологічні особливості.
37.    Філософія економіки як методологічна складова сучасного філософського дискурсу.
38.    “Філософія духу” Б. Кроче у контексті філософсько-економічних досліджень.
39.    Концепція “ідеальних типів” М. Вебера та її значення для соціально-філософського дискурсу.
40.    Філософія права і філософія політики: теоретичне співвідношення.
41.    “Влада” Н. Лумана: основні ідеї роботи.
42.    Соціально-методологічні виміри філософського дискурсу.
43.    Філософія права у контексті сучасних філософських досліджень: зміст, сутність, функції.
44.    Філософія політики та політична філософія: спільне і особливе.
45.    Філософія політики і філософія права: спільні проблеми.
46.    Основні філософсько-правові концепції ХХ століття.
47.    Глобалізаційні виклики у сфері політики та економіки, їх філософський аналіз.
48.    Філософія науки: сутність, структура, функції.
49.    Структура наукових революцій за Т. Куном.
50.    Філософсько-наукова концепція К. Поппера.
51.    Методологічні засади синергетичної парадигми.
52.    Філософія техніки у структурі сучасного дискурсу.
53.    Історія розвитку філософії техніки: основні концепції.
54.    Філософія техніки і філософія економіки: спільні проблеми.
55.    Філософський аналіз глобальних проблем сучасності.
56.    Філософія екології: головні проблеми та основні концепції.
57.    Філософія глобальних проблем і футурологія
58.    Феномен філософського дискурсу та його роль у сучасній філософській думці


alt



НАУКОВА КАРТИНА СВІТУ ХХ СТ. ТА ПРИРОДА ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ

І. Пояснювальна записка

Навчальний курс “Наукова картина світу ХХ століття та природа філософського дискурсу” пропонується у якості спецкурсу для студентів-спеціалістів за спеціальностями “філософія і практична психологія”, “філософія і суспільствознавство”. Пропонований курс спрямовано на систематизацію знань щодо специфіки та етапів розвитку наукової картини світу ХХ століття у контексті означення її зв’язку з філософським дискурсом сучасності.
Вивчення даного курсу дає змогу слухачам систематизувати свої знання як у галузі історичних етапів розвитку наукового знання, так і більш ґрунтовно засвоїти головні критерії науковості. Головна увага у межах пропонованого курсу звертається на філософські засади обґрунтування наукового знання, а саме на специфіку та співвідношення таких типів наукової раціональності як: класична раціональність, теоретичним підгруням якої є механіка І. Ньютона з її ідеалом абсолютної істини, некласична раціональність, що сформувався у контексті теорії відносності А. Ейнштейна та постнекласична наука, теоретичний виразом якої стала синергетика.
Враховуючи актуальність та перспективність даного дослідницького напряму, його теоретичне і практичне значення для підготовки майбутнього фахівця, спецкурс “Наукова картина світу ХХ століття і природа філософського дискурсу” включено до навчального плану для підготовки студентів філософських спеціальностей Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з 2009/2010 навчального року.
Метою курсу “Наукова картина світу  ХХ століття і природа філософського дискурсу” є формування у майбутніх фахівців-філософів знань про особливості наукової картини світу та співвідношення критеріїв науковості зі змістом філософського дискурсу сучасної епохи.
Програмою курсу передбачено проведення лекцій, семінарських занять, консультацій зі студентами, контроль самостійної роботи студентів. Формою підсумкового контролю знань є контрольні питання для тестування, модульна контрольна робота та іспит. Структурно курс складається з двох змістовних модулів. Курс розраховано на один семестр.
Опанування матеріалів спецкурсу передбачає формування у студентів знань щодо:
-    специфіки поняття «наукова картина світу»;
-    структурних рівнів у розвитку наукової раціональності;
-    взаємозв’язку наукової картини світу ХХ століття із методологічним плюралізмом сучасного філософського дискурсу.
На основі цих знань мають бути сформовані вміння:
-    розрізняти наукові концепції та теорії згідно з типами наукової раціональності та їх філософським обґрунтуванням;
-    враховувати методологічний плюралізм постмодерної науки у її зв’язку з філософією;
-    аналізувати структурні рівні філософського дискурсу сучасності у відповідності з їх взаємозв’язком з науковою картиною світу ХХ століття.
    Відповідно до навчальних планів курс розрахований на 72 години, в тому числі – 28 годин аудиторних та 44 години – на самостійну роботу. У програмі знайшли відображення основні ідеї та досягнення сучасних досліджень природи та методів філософського дискурсу.
Дисципліна «Наукова картина світу ХХ століття та природа філософського дискурсу» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7/8.030101 – філософія є нормативною програмою. Викладається у ІХ семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль І. Наукова картина світу у її зв’язку з філософією     42    16    10    3    3    14    12
1.    Тема 1. Основні етапи розвитку наукової картини світу у ХХ столітті.    9,5    3,5    3    -    0,5    3    3
2.    Тема 2. Філософський дискурс Постмодерну і сучасна наука. Філософія науки як специфічна галузь дослідження.    11    4    2    1    1    4    3
3.    Тема 3. Типи наукової раціональності та синергетика як провідна парадигма сучасної науки.    13    6    4    1    1    4    3
4.    Тема 4. Проблема класифікації та основні форми наукового знання з позицій філософії.    8,5    2,5    1    1    0,5    3    3
Модуль ІІ. Філософський дискурс науковості: структурні рівні     30    12    6    3    3    9    9
5.    Тема 5. Природознавча складова картини світу.    10    4    2    1    1    3    3
6.    Тема 6. Технічна складова картини світу: філософія техніки та проблема штучного інтелекту.    10    4    2    1    1    3    3
7.    Тема 7. Суспільствознавча складова картини світу. НТР та її соціальні наслідки.    10    4    2    1    1    3    3
Всього:    72    28    16    6    6    44

III. Зміст програми

Модуль І. Наукова картина світу у її зв’язку з філософією

Тема 1. Основні етапи розвитку наукової картини світу у ХХ столітті.

3.1.1. Зміст теми. Становлення наукового світогляду та його взаємодія з філософією в епоху Нового часу. Науковість і Просвітництво. Особливості розвитку наукового знання у ХІХ. Основні етапи розвитку наукового знання у ХХ столітті. Позитивізм і філософія науки. Перший позитивізм (О. Конт, Г. Спенсер, Дж. С. Міль) та другий позитивізм (Е. Мах, Р. Авенаріус). Неопозитивізм та аналітична філософія. Постпозитивізм та неопозитивізм. Постпозитивізм К. Поппера як методологічна основа філософії науки. Принцип історизму у соціально-гуманітарному знанні. Структура наукових революцій за Т. Куном. Конвенціоналізм А. Пуанкаре як дослідницька парадигма некласичної науки. Філософський дискурс щодо обґрунтування наукового знання.

3.1.2. Терміни та поняття: класична та некласична наука, конвенціоналізм, теорія відносності, наукова революція, наукова парадигма, позитивізм, постпозитивізм.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Специфіка НКС ХХ століття: основні структурні рівні.
2.    Позитивізм та неопозитивізм: спільне і особливе.
3.    Класичний та некласичний типи наукової раціональності: сутність та співвідношення.
4.    Методологічне значення принципів верифікації та фальсифікації у філософії науки.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    НКС як соціокультурне явище.
2.    Філософські виміри сучасної НКС

3.1.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 6, 9-14, 19, 21, 28, 30, 31, 39, 42, 47, 49.
Додаткова: 55, 56, 62, 69, 76.

Тема 2. Філософський дискурс Постмодерну і сучасна наука. Філософія науки як специфічна галузь дослідження.

3.2.1. Зміст теми. Образ науки у постмодернізмі. «Філософський дискурс» як концепт постмодерної філософії. Е. Гуссерль як теоретичний попередник Постмодерну та постнекласичної науки. Структуралізм і постструктуралізм у контексті формування філософії постмодернізму. Філософія постмодернізму у контексті наукової картини світу ХХ століття. Філософія науки про специфіку наукового знання. Проблема єдності науки та її витоки. Перспективи взаємозв’язку філософія/наука. Наука як соціальний інститут та соціокультурний феномен. Філософія науки у контексті філософського дискурсу сучасності.

3.2.2. Терміни та поняття: біфуркація, деконструкція, різома, структуралізм, постструктуралізм, постнекласична наука, філософія науки.

3.2.3.    Семінарське заняття на тему: Феномен «наукової картини світу» та філософія науки.
План
1.    Концепт «науковоа картина світу»: його теоретичне та практичне значення.
2.    Основні етапи формування НКС: від Нового часу до ХХ ст.
3.    Етапи формування НКС протягом ХХ століття: типи наукової раціональності.
4.    Філософія науки як структурна складова філософських досліджень.

3.2.4.    Теми доповідей та рефератів:
1.    Поняття «різома» у філософії постмодернізму і постнекласична наука.
2.    «Криза європейських наук» Е. Гуссерля і постнекласична наука.

3.2.5.    Теми для самостійного опрацювання:
1.    НКС і філософський дискурс Постмодерну.
2.    Основні етапи становлення сучасної філософії науки.

3.2.6.    Рекомендована література до теми:
Основна: 2, 4, 25, 26, 35, 38, 40, 41, 43, 45.
Додаткова: 51-53, 58, 59, 68, 69.
alt

Тема 3. Типи наукової раціональності та синергетика як провідна парадигма сучасної науки.

3.3.1. Зміст теми. Формування типів наукової раціональності у ХХ столітті: класичний, некласичний, постнекласичний. Проблема обгрунтування наукового знання: фундаменталізм та антифундаменталізм як методи філософсько-наукового дослідження. Г. Хакен як основоположник синергетичної парадигми. Синергетика і постнекласична наукова раціональність. Синергетика про «біфуркації» та самоорганізацію складних органічних систем. Нелінійні процеси в усіх формах руху матерії як предмет дослідження синергетики. Різома та нелінійний тип мислення у контексті НКС Постмодерну.

3.3.2. Терміни та поняття: антифундаменталізм, біфуркація, нелінійний тип мислення, типи наукової  раціональності, різома, синергетика.

3.3.4.    Теми доповідей та рефератів:
1.    Класична, некласична, постнекласична наука: спільне і особливе.
2.    Синергетика як наукова парадигма кінця ХХ століття.


3.3.5.    Теми для самостійного опрацювання:
1.    Типи наукової раціональності у історичні перспективі.
2.    Синергетика і постмодернізм у філософії.

3.3.6.    Рекомендована література до теми:
Основна: 1, 2, 4, 8-10, 14-18, 23, 26, 35, 38, 40, 43, 48.
Додаткова: 60, 66, 70, 76.

Тема 4. Проблема класифікації та основні форми наукового знання з позицій філософії.

3.4.1. Зміст теми. Проблема класифікації наук та наукових досліджень. Форми наукового знання та їхнє співвідношення. Ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія, парадигма. Наукове, ненаукове, псевдонаукове знання. Методи наукового дослідження та їх філософське підґрунтя. Методи філософського дискурсу і філософія науки. Наука і філософія. Наука і релігія. Наука як комунікативна діяльність. Природознавча, технічна та суспільствознавча складові наукової картини світу ХХ століття.

3.4.2. Терміни та поняття: ідея, гіпотеза, наука, концепція, парадигма, проблема, псевдонаука, теорія, структурні рівні НКС, філософський дискурс.

3.4.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Класифікація наук: основні підходи.
2.    Специфіка і взаємозв’язок форм наукового знання.

3.4.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Філософія науки про класифікацію форм наукового знання.
2.    Форми наукового знання та типи наукової раціональності.

3.4.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 4, 9, 10, 18, 20, 21, 25, 26, 28, 32, 35, 38, 40, 41, 43, 46.
Додаткова: 56, 69, 76.

Модуль II. Філософський дискурс науковості: структурні рівні

Тема 5. Природознавча складова картини світу.

3.5.1. Зміст теми. Поняття природознавства. Етапи еволюції космогонічних та космологічних уявлень. Релятивістська космогонія і космологія А. Ейнштейна та О. Фрідмана. Зміна класичної моделі космобудови. Структура нашої галактики: головні ідеї та концепції космогонії. Спеціальна та загальна теорія відносності. Атомна фізика та квантова теорія. Еволюційна хімія і нанотехнології. Концепції людської природи і антропний принцип.

3.5.2. Терміни та поняття: космогонія, космологія, нанотехнологія, релятивізм, теорія відносності (спеціальна та загальна)



alt.

3.5.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    А. Ейнштейн і некласичний тип наукової раціональності.
2.    Модель Всесвіту за О. Фрідманом.
3.    Нанотехнології у сфері науки і техніки.

3.5.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Математика, кібернетика і синергетика.
2.    Квантова теорія з позицій філософії науки.

3.5.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 4-6, 10, 21, 22, 34, 35, 40, 42, 43.
Додаткова: 54, 56, 62, 76.

alt
Тема 6. Технічна складова картини світу: філософія техніки та проблема штучного інтелекту.

3.6.1. Зміст теми. Е. Капп як основоположник дискурсивних практик у сфері філософії техніки. Основні напрями філософії техніки за Е. Каппом. Ідея органопроекції у філософії техніки. Оцінка ролі техніки у розвитку людства Х. Ортега-і-Гассетом та М. Гайдеггером. К. Ясперс про роль техніки у людському бутті. М. Бєрдяев про техніку та долю людини. Філософія техніки Ф. Раппа та Л. Мемфорда. Г. Маркузе та Ю. Габермас про соціальний вимір технічного прогресу. Філософія штучного інтелекту. Дж. Серль про філософський аналіз можливостей штучного інтелекту. Філософський дискурс сучасної етики і проблема штучного інтелекту.

3.6.2. Терміни та поняття: техніка, техногенна цивілізація, органопроекція, філософія техніки, штучний інтелект.

3.6.3. Семінарське заняття на тему: Філософський дискурс про основні проблеми науки і техніки
План
1.    Філософія науки від позитивізму до сьогодення: основні етапи становлення.
2.    Синергетика як основа формування нелінійного типу мислення: методологічне значення.
3.    Постановка питання про долю людини у філософії техніки.
4.    Філософія штучного інтелекту: основні проблеми.

3.6.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Франкфуртська школа філософії про прогрес у сфері техніки (Г.Маркузе, Ю.Габермас).
2.    Філософія штучного інтелекту як перспективний напрям філософсько-наукових досліджень.

3.6.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Основні етапи становлення філософії техніки.
2.    Філософія техніки на початку ХХІ століття: основні дослідницькі вектори.

3.6.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 2, 7, 25, 27, 29, 35, 37, 39, 44, 46.
Додлаткова: 50, 55, 71, 72, 76.

Тема 7. Суспільствознавча складова картини світу. НТР та її соціальні наслідки.

3.7.1. Зміст теми. Філософський дискурс науковості і глобальні проблеми сучасної цивілізації у структурі філософського дискурсу. Демографічна складова глобальних проблем сучасності. Економічні та політичні глобальні проблеми в умовах сучасного стану цивілізації. Проблема людини у соціально-гуманітарних науках. Методи соціально-гуманітарних наук. НТР (науково-технічна революція) і філософський дискурс ХХ століття. Філософія екології як новітня парадигма філософського пошуку. Концепція сталого розвитку як економіко-екологічна парадигма ХХ століття. Філософський дискурс про можливе майбутнє науки та людства.

3.7.2. Терміни та поняття: глобалізм, демографія, екобезпека, екологія, економіка, науково-технічна революція, сталий розвиток, техніка, філософія екології.

3.7.3. Семінарське заняття на тему: Філософія науки і соціальний прогрес

План
1.    НТР як суттєвий чинник трансформації соціального простору.
2.    Конструктивні та деструктивні наслідки НТР: соціальний аспект.
3.    Філософія про глобальні проблеми сучасності.
4.    Філософія екології і сучасна наукова картина світу.

3.7.4. Теми доповідей та рефератів.
1.    Філософія про методи розв’язання екологічних проблем техногенної цивілізації.
2.    Концепція сталого розвитку як стратегія екобезпеки.

3.7.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Трансформаційні процеси у науковому світогляді під впливом НТР.
2.    Науково-технічна революція у структурі соціальних трансформацій ХХ століття.

3.7.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 1, 3, 4, 10, 25, 35, 36, 38, 41-43.
Додаткова: 50, 55, 57, 61, 65, 67, 73-76.

ІV. Рекомендована література:

Основна:
1.    Агацци Э. Моральное измерение науки и техники/ Борисова И. (пер.) с англ.; Лекторский В.А. (науч. ред.). – М.: Моск. филос. фонд, 1998.
2.    Актуальные проблемы философии науки / Отв. ред. Гирусов Э.В. – М.: Прогресс- Традиция, 2007.
3.    Атфилд Р. Этика экологической ответственности // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности: Пер. с франц. и англ./ Составители Л.И. Василенко и В.Е. Ермолаева; вводн. ст. Ю.А.Шрейдера. – М.: Прогресс, 1990.
4.    Бабосов Е.М. Философия науки и культуры/ НАН Беларуси; Институт социологии. –  Минск: Белорусская наука, 2006.
5.    Баксанский О.Е., Гнатик Е.Н., Кучер Е.Н. Естествознание: Современные когнитивные концепции: учеб. пособие по курсу “Концепция современного естествознания” для студ. вузов по курсу “История и философия науки” для асп. вузов/ В.Р. Ирина (общ.ред.). – М.: URSS, 2008.
6.    Башкатов В.Г. Эволюционная картина мира и социальный прогресс/ В.Г. Башкатов. – Донецк: Норд-Пресс, 2006.
7.    Бердяев Н.А.Человек и машина/ Н.А. Бердяев // Вопросы философии, 1989. – №2.
8.    Борботько В.Г. Принципы формирования дискурса: от психолингвистики к лингвосинергетике/ В.Г. Борботько. Изд. 2-е, стереотипное. – М.: КомКнига, 2007.
9.    Войтов, А. Г. Философия: учебное пособие аспирантам / А. Г. Войтов. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003.
10.    Волинка Г.І. Картина світу ХХ ст. Енциклопедизм як композиційний принцип.  Навчальний посібник. Ч. І. Природничо-наукові компоненти/ Г.І. Волинка. – Київ: Вид-во НПУ імеін М.П. Драгоманова, 2009.
11.    Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну / В.М. Куплін (пер.). – К.: Четверта хвиля, 2001.
12.    Гайденко В.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века: Общие принципы и учение о движении/ В.П. Гайденко, Г.А. Смирнов. Библиотека всемирной истории естествознания. – М.: Наука, 1989.
13.    Философско-религиозные истоки науки/ Гайденко П. П., Визгин В. П., Катасонов В. Н., Киссель М. А., Маркова Л. А. – М.: Мартис, ИФ РАН, 1997.
14.    Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология: Введение в феноменологическую философию / Д.В. Скляднев (пер.с нем.). – СПб.: “Владимир Даль”, 2004.
15.    Дмитриева М.С. Синергетика в науке и наука языком синергетик // Сборник статей. – Одеса: Астропринт, 2005.
16.    Добронравова И.С. Причинность и целостность в синергетических образах мира // Практична філософія, 2003. – №1.
17.    Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления/ И.С. добронравова. – К.: Лыбидь, 1990.
18.    Добронравова И.С. Уроки Пригожина: философские основания и культурный контекст нового понимания мира в постнеклассической науке // Практична філософія, 2004. – № 2.
19.    Зинченко В.П. Наука – неотъемлемая часть культуры? – Круглый стол “Вопросов философии” // Вопросы философии, 1990. – №1.
20.    Івакін О.А. Основи епістемології. Теорія і методологія наукового пізнання: Навчальний посібник для студентів магістерського відділення та аспирантів. – Одеса: Юридична література, 2000.
21.    Ішмуратов А.Т. Аналітика науковості: Навч. програма спецкурсу для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закладів / А.Т. Ішмуратов. – К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут філософії НАН України, 1997.
22.    Капра Ф. Дао физики/ Ф. Капра. – М.: София, 2008.
23.    Качуровський М.О., Наумкіна О.А., Цикін В.О. Синергетика: нове мислення : Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С.Макаренка. – Суми: СумДПУ, 2004.
24.    Кун Т. Структура научных революцій/ О. Васильєв (пер.). – К.: Port-Royal, 2001.
25.    Лебедев С.А. Философия науки: Словарь основных терминов/ С.А. Лебедев. – М.: Академический проект, 2004.
26.    Лукашевич В.К. Философия и методология науки: учебное пособие/ В.К. Лукашевич. – Минск: Соврем. шк., 2006.
27.    Ортега-и Гассет Х. Размышления о технике // Вопросы философии, 1993. – № 10.
28.    Патнем Г. Розум, істина й історія/ Г. Патнем. – К.: Вид. Дім «Альтернативи», 2003.
29.    Пенроуз Р. Новый ум короля. О компьютерах, мышлении и законах физики. Пер. с англ. / В.О. Малышенко (общ.ред.). – М.: Эдиториал УРСС, 2005.
30.    Пікашова Т.Д. Розвиток наукових знань у XIX столітті: Конспект лекцій / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001.
31.    Пікашова Т.Д., Шашкова Л.О. Основи історії науки і техніки: Навч. посібник / Інститут змісту і методів навчання; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1997.
32.    Поппер К. Логика научного исследования. Пер. с англ. под. общ. ред. В.Н. Садовского. – М.: Республика, 2005.
33.    Рассел Б. Исследование значения и истины / Е.Е. Ледников (общ.науч.ред.и примеч.), Е.Е. Ледников (пер.с англ.), А.Л. Никифоров (пер.с англ.). – М.: Идея-Пресс, 1999.
34.    Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы/ Н.В. Воробьев (пер.с англ.). – К.: Ника-Центр, 2001.
35.    Рузавин Г.И. Философия науки: Учеб. пособие для студ. Вузов/ Г.И. Рузавин. – М.: Юнити-Дана, 2005.
36.    Сидоренко Л.І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси: Навч. посібник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Видавець Парапан, 2002.
37.    Сирл Дж. Разум мозга – компьютерная программа? // http://www.raai.org/library/books/sirl/ai.htm
38.    Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада: Учеб. хрестоматия/ / Институт “Открытое общество” / А.А. Печенкин (сост.,пер.,вступ.ст.,ввод.замечания и коммент.). – 2.изд., перераб. и доп. –  М.: Логос, 1996.
39.    Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации / РАН; Институт философии. – М.: ИФРАН, 1994.
40.    Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы: учебник для системы послевуз. проф. образования. – М.: Гардарики, 2008.
41.    Степин В.С. Философия науки и техники / Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А.. – М.: Гардарики, 1999.
42.    Сучасна картина світу: природа, суспільство, людина: зб. наук. пр. / Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”. Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін / О.Ю. Щербина-Яковлева (гол.ред.редкол.). – Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008.
43.    Философия науки. Хрестоматія/ Щедрина Т.Г., Микешина Л.А. – М.: ИД Международного университета в Москве, 2006.
44.    Философия техники в ФРГ. Антология/ Сост. Ц. Г. Арзаканян. – М.: Прогресс, 1989.
45.    Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Пер. с франц. – М.:  Магистериум, 1996.
46.    Хабермас Ю. Техника и наука как “ідеология” : [сборник статей] / О.В. Кильдюшов (ред.), М.Л. Хорьков (пер.с нем.). – М.: Праксис, 2007.
47.    Хайдеггер М. Время картины мира // Новая технократическая волна на Западе/ Гуревич П. С. (отв. ред.). – М.: Прогресс, 1986.
48.    Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах/ Пер.с англ. – М.: Мир, 1985.
49.    Эвола Ю. Оседлать тигра /Пер. с итал. В.В.Ванюшкиной. – СПб.: «Владимир Даль», 2005.

Додаткова:
50.    Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. Учебное пособие/ Р.Ф. Абдеев. – М.: Владос, 1994.
51.    Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція/ Володимир Ховхун (пер.з фр.). – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2004.
52.    Бодрийяр Ж. Система вещей / С. Зенкин (пер.с фр.и сопровод.ст.). – М.: Рудомино, 1999.
53.    Брикмон Ж., Сокал А. Интеллектуальные уловки. Критика современной философии постмодерна // http://scepsis.ru/library/id_1052.html
54.    Філософія ноосфери: філософський зміст і сучасний смисл феномена ноосфери. / Булатов М.О., Малєєв К.С., Загороднюк В.П., Солонько Л.А.; НАН України. Ін-т філософії; [Відп. ред. М.О.Булатов] – К.: Наук. думка, 1995.
55.    Буряк В.В. Актуальные проблемы философии. Методологические основания экономического знания, постиндустриальное общество, глобализация: Учеб. пособие. –  Симферополь: ОАО “Симгортип”, 2006.
56.    Визгин В.С. Наука и культура (материалы «Круглого Стола») // Вопросы философии. – 1998. – № 10.
57.    Глушко Т.П. Філософія економіки у структурі сучасної гуманітарної освіти/ Т.П. Глушко. – К.: Науковий світ, 2008.
58.    Гуменюк Т.К. Жак Деррида и постмодернистское мышление/ Т.К. Гуменюк. – К.: Нора-принт, 1999.
59.    Деррида Ж. О почтовой открытке от Сократа до Фрейда и не только / Г.А. Михалкович (пер.). – Минск: Современный литератор, 1999.
60.    Дмитриева М.С. Синергетика в науке и наука языком синергетик // Сборник статей. – Одеса: Астропринт, 2005.
61.    Дуднікова І.І. Соціально-філософський дискурс екології людини // http://zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_37_23.pdf
62.    Журавлев В.И. Постфридмановская научная картина мира: генезис, новации, перспективы // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Niz/2009_10/Zhyravlyov.html
63.    Журавлев В.И. Синерго-квантовые представления о хаосе и физическом вакууме // Практична філософія. – 2005. – № 1.
64.    Журавлев В.И. Некоторые космомикрофизические и мировоззренческие аспекты инфляционно-вакуумной концепции миропонимания // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – № 1.
65.    Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия/ В.Л. Иноземцев. – М.: Экономика, 2003.
66.    Качуровський М.О., Наумкіна О.А., Цикін В.О. Синергетика: нове мислення/ Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С.Макаренка. – Суми: СумДПУ, 2004.
67.    Кисельов М. Екологія як чинник трансформації методології сучасної науки// Філософська думка, 1998. –  № 3.
68.    Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/ Институт экспериментальной социологии / Н.А. Шматко (пер.с фр.). – М.: Алетейя, 1998.
69.    Маркова Л.А. Философия из хаоса. Ж.Делез и постмодернизм в философии, науке, религии/ РАН; Институт философии. – М.: Канон+, 2004.
70.    Окороков В.Б. Синергетика – нова світоглядна парадигма: Посібник / Дніпропетровський національний ун-т. – Д.: РВВ ДНУ, 2004.
71.    Павленко А.Н. Мартин Хайдеггер: Сущность современной техники // http://www.humanities.edu.ru/db/msg/46577
72.    Ракитов А.И. Философия компьютерной революции/
 А.И. Ракитов. – М.: Политиздат, 1991.
73.    Сидоренко Л.І. Філософія сучасної екології: єдність наукових, етичних і філософських ракурсів // http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/sidorenko.html
74.    Толстоухов А.В., Хилько М.І. Екобезпечний розвиток: Пошук стратегем/ Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Знання України, 2001.
75.    Хесле В. Философия и экология/ Философы соврем. мира: Лекции в ин-те философии РАН / Рос. АН. Ин-т философии РАН. – М.: Наука, 1994.
76.    Шаповалов В.Ф. Философия науки и техники: о смысле науки и техники и о глобальных угрозах научно-технической эпохи: учеб. пособие. М.: Гранд. Фаир-пресс, 2004.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Філософія науки як складова філософського дискурсу.
2.    Філософія постмодернізму у контексті наукової картини світу ХХ століття.
3.    Співвідношення класичного та постнекласичного типів наукової раціональності.
4.    Феноменологія Е. Гуссерля та її вплив на постнекласичну наука.
5.    Структуралізм і постструктуралізм у контексті формування філософії постмодернізму.
6.    Неопозитивізм і постпозитивізм як етапи розвитку філософсько-наукового знання.
7.    Конвенціоналізм та позитивізм як парадигми обґрунтування наукового знання.
8.    Природознавча та суспільствознавча картина світу: теоретичне співвідношення.
9.    Філософія екології як сутнісна складова НКС кінця ХХ століття.
10.    Специфіка гуманітарних наук. Соціальне та гуманітарне знання.
11.    Філософія в системі соціально-гуманітарного знання.
12.    Проблема людини у соціально-гуманітарних науках.
13.    Методологічне значення синергетичного підходу у сучасній науці.
14.    Наука як соціальний інститут та соціокультурний феномен.
15.    НТР і філософський дискурс ХХ століття.
16.    Форми наукового знання та їхнє співвідношення.
17.    Основні складові наукової картини світу ХХ століття.

VІ. Орієнтовний перелік екзаменаційних питань:

1.    Поняття «наукова картина світу». Роль науки та філософії у формуванні картини світу.
2.    Формування раціонального знання у Стародавній Греції і сучасна філософія науки.
3.    Основні етапи розвитку наукового знання у Європі.
4.    Специфіка дихотомії наука/філософія.
5.    Взаємозв’язок філософії і науки у епоху Нового часу.
6.    Досягнення природознавства у ХІХ-ХХ століттях.
7.    Ідеали класичної науки. Криза принципів класичної науковості у другій половині ХХ століття.
8.    Еволюція концепції науки у позитивізмі.
9.    Позитивізм і постпозитивізм про наукову картину світу.
10.    Криза європейської науковості за Е. Гуссерлем.
11.    Перший та другий позитивізм: спільне і особливе.
12.    Неопозитивізм та аналітична філософія.
13.    Постпозитивізм та неопозитивізм.
14.    Постпозитивізм К. Поппера як методологічна основа філософії науки.
15.    Концепція наукових революцій за Т. Куном.
16.    Конвенціоналізм як дослідницька програма (А. Пуанкаре).
17.    Філософія науки як складова філософського дискурсу.
18.    Формування некласичної науки. Теорія відносності А. Ейнштейна.
19.    Постнекласична наука епохи Постмодерн. Синергетика і філософський дискурс.
20.    Філософський дискурс» як концепт постмодерної філософії. Образ науки у постмодернізмі.
21.    Е. Гуссерль як теоретичний попередник Постмодерну та постнекласичної науки.
22.    Структуралізм і постструктуралізм у контексті формування філософії постмодернізму.
23.    Філософія постмодернізму у контексті наукової картини світу ХХ століття.
24.    Методологічне значення синергетичного підходу у сучасній науці.
25.    Формування типів наукової раціональності: класичний, некласичний, постнекласичний.
26.    Синергетика Г. Хакена і постнекласична наукова раціональність.
27.    Різома та нелінійний тип мислення у контексті НКС Постмодерну.
28.    Проблема класифікації наук та наукових досліджень.
29.    Форми наукового знання та їхнє співвідношення.
30.    Ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія, парадигма: зміст понять.
31.    Методи філософського дискурсу і філософія науки.
32.    Основні складові наукової картини світу ХХ століття.
33.    Етапи еволюції космогонічних та космологічних уявлень.
34.    Релятивістська космогонія і космологія А. Ейнштейна та О. Фрідмана.
35.    Структура нашої галактики: головні ідеї та концепції космогонії.
36.    Спеціальна та загальна теорія відносності.
37.    Атомна фізика та квантова теорія.
38.    Еволюційна хімія і нанотехнології.
39.    Концепції людської природи і антропний принцип.
40.    Основні напрями філософії техніки за Е. Каппом.
41.    Ідея органопроекції у філософії техніки.
42.    Оцінка ролі техніки у розвитку людства Х. Ортега-і-Гассетом та М. Гайдеггером.
43.    К. Ясперс про роль техніки у людському бутті.
44.    М. Бєрдяев про техніку та долю людини.
45.    Філософія техніки Ф. Раппа та Л. Мемфорда.
46.    Г. Маркузе та Ю. Габермас про соціальний вимір технічного прогресу.
47.    Філософія штучного інтелекту: основні проблеми.
48.    Дж. Серль про філософський аналіз штучного інтелекту.
49.    Філософський дискурс про етичні виміри проблеми штучного інтелекту.
50.    Наука і моральність. Етика науки.
51.    Наука і філософія.
52.    Наука і релігія.
53.    Екологічна етика та її філософське підґрунтя.
54.    Функції науки у суспільному житті.
55.    Наукове знання як система.
56.    Наука як соціальний інститут. Історичний розвиток інституціональних форм наукової діяльності.
57.    Наука як комунікативна діяльність. Комунікативна модель пізнання Ю. Габермаса.
58.    Основні форми наукового знання (проблема, гіпотеза, теорія).
59.    Суб’єкт та об’єкт пізнання.
60.    Наукове, ненаукове, псевдонаукове знання.
61.    Проблема класифікації наук.
62.    Філософське підґрунтя наукової картини світу.
63.    Роль філософських принципів у обґрунтуванні наукового знання.
64.    Проблема істини у науковому знанні: основні підходи.
65.    Проблема обґрунтування наукового знання: фундаменталізм та антифундаменталізм.
66.    Функції наукової теорії.
67.    Проблема єдності науки та її витоки.
68.    Наука як соціальний інститут та соціокультурний феномен.
69.    Специфіка гуманітарних наук. Соціальне та гуманітарне знання.
70.    Філософія в системі соціально-гуманітарного знання.
71.    Принцип історизму у соціально-гуманітарному знанні.
72.    Проблема людини у соціально-гуманітарних науках.
73.    Методи соціально-гуманітарних наук.
74.    Філософія глобальних проблем: основні виміри.
75.    Демографічна складова глобальних проблем сучасності.
76.    Економічні та політичні глобальні проблеми в умовах сучасного стану цивілізації.
77.    НТР і філософський дискурс ХХ століття.
78.    Філософія екології як новітня парадигма філософського пошуку.
79.    Концепція сталого розвитку як економіко-екологічна парадигма ХХ століття.
80.    Філософський дискурс про можливе майбутнє науки та людства.
alt
ОНТОЛОГІЯ, ГНОСЕОЛОГІЯ, ФЕНОМЕНОЛОГІЯ

І. Пояснювальна записка

Онтологія, гносеологія, феноменологія – сьогодні є самостійними галузями філософського знання. Усе існуюче знання є гуманітарним за своїм походженням і сутністю, адже його носієм є людина – єдина істота, зацікавлена в збереженні, примножені та поширенні знання як найдорогоціннішого скарбу людства. Саме аналізу сутності гуманітарного знання та пізнання й присвячене вивчення курсу «Онтологія, гносеологія. феноменологія», який є підсумком у вивченні всіх близьких до даного курсу дисциплін, які вивчались на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр».
Метою курсу „Онтологія, гносеологія, феноменологія” є аналіз сутності та своєрідності онтології, гносеології, феноменології, у центрі яких стоїть проблема людського існування, яке набуває своєї свободи і свого смислу у прориві до трансцендентального – позаграничного і недосяжного  начала всього сущого. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
•    ознайомлення з проблемним полем існування сучасного гуманітарного знання в галузях онтології, гносеології, феноменології;  
•    оволодіння методологією та концептуальними схемами, моделями, гіпотезами таких галузей філософського знання як онтологія, гносеологія, феноменологія;  
•    формування здібності до аналітичного осмислення гуманітарних парадигм і дискурсів сучасної онтології, гносеології та феноменології;
•    сприяння підвищенню загальної культури мислення з допомогою поглибленого засвоєння таких галузей філософського знання як онтологія, гносеологія, феноменологія.
    Після вивчення курсу студенти повинні знати:
•    предмет дисципліни, її структуру, понятійний апарат;
•    основні тенденції розвитку онтології, гносеології, феноменології в історико-філософському  контексті;
•    проблемне поле та специфіку таких галузей філософського знання як онтологія, гносеологія, феноменологія;
•    сучасні проблеми розвитку таких галузей філософського знання як онтологія, гносеологія, феноменологія;
•     основні напрями розвитку методології феноменології, фундаментальної онтології, гносеології.
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
•    вміти визначити проблемне поле та специфіку онтології, гносеології, феноменології;
•    орієнтуватись у сучасних проблемах онтології, гносеології, феноменології;
•    орієнтуватись у розмаїтті основних напрямів розвитку онтології, гносеології, феноменології;
•    порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати  методологічні засади сучасних напрямів розвитку онтології, гносеології, феноменології;
•    працювати з усіма доступними джерелами знань, вміти самостійно добувати наукову інформацію за темою;
•    вміти аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, виявляти розбіжності в позиціях, критично ставитись до тенденційної інформації.
   Підсумковий контроль за результатами вивчення курсу здійснюється за модульно-рейтинговою системою. Головною складовою частиною такого контролю є виконання різнопланових завдань викладача та накопичення студентами певної кількості балів за спеціально розробленими “Критеріями рейтингового оцінювання студентів”. За кількістю набраних балів в кінці 4 семестру студенти отримують оцінку “2”, “3”, “4”, “5”. Студенти, за бажанням, мають право покращити свою оцінку під час підсумкового контролю у формі екзамену (10-й семестр).
Тематичним планом передбачено поділ курсу на 3 модулі, що включає 16 лекційних годин, 14 семінарських годин, 36 години самостійної роботи, 6 години індивідуальної роботи студентів. Всього – 72 години.
          Дисципліна «Онтологія, гносеологія, феноменологія» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 8.030101 – філософія  є такою, що є нормативною програмою. Викладається у Х семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Онтологія у структурі філософського знання: буття і мислення
1.       Тема 1. Буття як філософська проблема        9    5    2    2    1    2    2
2.    Тема 2. Формальна онтологія: буття і суще
     9    5    2    2    1    2    2
3.    Тема 3. Матеріальна онтологія: динаміка і структура     9    5    2    2    1    2    2
Всього за І модуль:    27    15    6    6    3    6    6
Модуль 2. Гносеологія у структурі філософського знання: свідомість і пізнання
4.    Тема 4. Метафізика свідомості та феномен знання    10    5    2    2    1    2         3
5.    Тема 5. Головні пізнавальні стратегії     9    4    2    2    -    2    3
Всього за ІІ модуль:    19    9    4    4    1    4    6
Модуль 3. Феноменологія у структурі філософського знання: феноменальне і трансцендентальне.
6.    Тема 6. Феноменологічна теорія. Головні концепти    9    5    2    2    1    2    2
7.    Тема 7. Варіанти вчення Е. Гуссерля як рівні розгортання феноменологічної проблематики    8    4    2    2    -    2    2
8.    Тема 8. Феноменологія як методологія соціогуманітарного пізнання.    9    5    2    2    1    2    2
Всього за ІІІ модуль:    26    14    6    4    2    6    6
Всього:    72    36    16    14    6    36

III. Зміст програми
Модуль І. Онтологія у структурі філософського знання: буття і мислення

Тема 1. Буття як філософська проблема

3.1.1. Зміст теми. Мислення і буття. Мислення про буття і буття як мислення. Екзистенціальні визначення  буття. Співвідношення буття і небуття (ніщо). Предмет філософської онтології. Категорії онтології: наявне буття, модальності буття, дійсність-можливість-необхідність. Сутність та індивідуація. Акциденції. Якість. Кількість. Простір-час. Буття як субстанція.

 3.1.2.Терміни та поняття. Онтологія, буття, ніщо, наявне буття, модальності буття, індивідуація, акциденції, трансцендентне.

 3.1.3. Семінарського заняття на тему:  «Становлення категорії «буття» в історико-філософському процесі»
План
1.    Поняття «буття» й проблема предметного самовизначення філософії.
2.    Поняття онтології:
а) метафізика і онтологія;
б) типи онтологій;
3.    Онтологічне значення методу (Сократ).
4.    Онтологічне    відкриття Платона.

 3.1.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Діалектика буття й небуття як умова розрізнення істини й блукання.
2.    Взаємозв’язок  буття, руху, спокою, тотожності та відмінності в онтологічному вченні Платона.
3.    Проблематика відношення «субстанція – акциденція».
4.    Субстанція й відношення як моменти буття.
5.    Проблема трансценденталій.
    
3.1.5. Теми для самостійного опрацювання
1.    Становлення поняття «буття» у філософії досократиків та софістів.
2.    Сократ: буття і моральна свідомість.
3.    Буття як ідея у філософії Платона.
4.    Імена буття за Платоном.
5.    Концепт «інобуття» у філософії Платона.

3.1.6. Рекомендована література до теми: 1, 2, 5, 9, 18, 19, 20, 21, 26, 27, 29, 33, 50.
 
Тема 2. Формальна онтологія: буття і суще

 3.2.1. Зміст теми. Категоріальні структури буття і мислення. Властивості поняття «сущого». Надкатегоріальність поняття «сущого». Аналогії сущого. Аналогія як фундаментальна властивість сущого. Тотожність і диференціація сущого у бутті. Сутність і буття. Сутність і існування. Тотожність і диференціація як довершеність і недовершеність. Поняттєве і надпоняттєве знання і значення закону суперечності.

3.2.2. Терміни та поняття. Формальна і матеріальна онтологія,  суще, сутність, існування, субстанція, структура, смисл, семіотика, значення, символ, знак.

2.1.1.    Семінарського заняття на тему: «Онтологічні підвалини учення  Аристотеля»    
План
1.    Онтологічні підвалини учення Аристотеля.
2.    Аристотелівське вирішення проблеми буття і становлення.
3.    Основні положення аристотелівського вчення про сутність.
4.    Сутність і можливість.
5.    Сутність і дійсність
.
 3.2.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Формальні особливості онтології Аристотеля.
2.    Розуміння буття в егейській школі та у Аристотеля: порівняльний аналіз.
3.    Сутність буття за Платоном і Аристотелем: порівняльний аналіз.  
4.    Буття як принцип динаміки.
5.    Проблематика відношення «субстанція – акциденція».

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання
1.    Співвідношення існування. доведення, дефініції (за Аристотелем).    
2.    Аристотель: поняття  «щойність», «загальне», «рід», «субстрат» як різні значення буття.
3.    Буття як предикат (P) та основа предикації (за Платоном).
4.    Буття як суб’єкт (S) (за Аристотелем)

3.2.6. Рекомендована література до теми: 1, 2, 5, 9, 18, 19, 20, 21, 26, 27, 29, 33, 42, 50.

Тема 3. Матеріальна онтологія: динаміка і структура

3.3.1. Зміст теми. Буття в його активності. Вчення про відношення у метафізиці сутності. Субстанція й відношення як моменти буття. Момент тотожності з собою і з іншим. Єдність різноманітного. Принцип ієрархії. Буттєзміст. Рівні організації. Окремі сфери. Природа. Матерія. Життя. Душа. Дух. Абсолют. Проблема трансценденталій.

3.3.2. Терміни та поняття. Моменти буття, ієрархія, буттєзміст, трансценденталії.

3.3.3. Семінарське заняття на тему: «Онтологія творіння Миколая Кузанського та онтологічні засади субстанціалізму  Баруха Спінози»
План
1.    Категорія «буття» у середньовічній філософії.
2.    Категорія «буття» у філософії Нового часу.
3.    Поняття субстанції та її атрибути за Б. Спінозою.
4.    Умови можливості метафізики за Кантом.
            
3.3.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Тотожність можливості і дійсності та буття як гарант абсолютної їх єдності у філософії М. Кузанського.
2.    Модус і акциденція, субстанція і сутність за Спінозою.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання                   
1.    Апріорне та апостеріорне у складі знання.
2.    Теоретичний і практичний розум.
3.    Категорії та ідеї.

3.3.6. Рекомендована література до теми: 1, 2, 5, 8, 9, 18, 19, 20, 25, 26, 27, 29, 33, 49. 50.

Модуль 2. Гносеологія у структурі філософського знання: свідомість і пізнання

Тема 4. Метафізика свідомості та феномен знання
3.4.1. Зміст теми. Метафізика свідомості. Свідомість та буття. Структура свідомості. Когнітивні функції мови. Феномен знання. Психологія чуттєвого сприйняття. Пізнання інтуїтивне та дискурсивне. Співвідношення понять пізнання і знання. Інформація і знання. Походження знання та його обґрунтування. Поняття меж знання. Різновиди знання і форми пізнання. Специфічність епістомологічного пізнання. Відмінність теорії пізнання від теорії та методології науки.
3.4.2. Терміни та поняття. Свідомість, знання, інформація, пізнання, форми пізнання, чуттєве пізнання, епістемологічне пізнання, епістемологічний фундаменталізм, інтуїтивне пізнання, дискурсивне пізнання.

3.4.3. Семінарське заняття на тему: «Метафізика свідомості та феномен знання»
План
1.    Метафізика свідомості, її структура.
2.    Природа знання, його джерела та межі.
3.    Проблема обґрунтування знання.
4.    Основні теорії істини: кореспондентська. когерентиська, феноменологічна та прагматистська.  
 
3.4.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Поняття достовірності.
2.    Аргументи Вітгенштайна й Поппера проти епістемологічного     фундаменталізму.
3.    Співвідношення методу і доведення.
4.    Значущість проблеми обґрунтування знання для теорії пізнання і філософії.

3.4.5. Теми для самостійного опрацювання   
1.    Метафізична теорія пізнання: античність.
2.    Засади картезіанського раціоналізму.
3.    Теоретико-пізнавальний психологізм.
4.    Теоретико-пізнавальний трансценденталізм.
5.    Трансцендентально-феноменологічна теорія пізнання.    
        
 3.4.6. Рекомендована література до теми: 6, 7,  9, 12, 18, 23, 29, 32, 34, 35, 36, 37, 41, 43,48, 54, 55, 56
                
Тема 5. Головні пізнавальні стратегії

 3.5.1. Зміст теми. Знання, розуміння. уміння. Знання: сутність і раціональність. Динаміка осягнутого знання. Знання і досвід. Знання і мова. Відмінність знання від гадки. Апріорні та апостеріорні, аналітичні та синтетичні судження. Розсудок і розум. Психофізична проблема. Знання «іншого». Безумовність і остаточність знання. Суб’єкт знання, наука й комунікація.

3.5.2.Терміни та поняття.  Досвід, мова, гадка, апріорі, апостеріорі, аналітичні судження, синтетичні судження, розсудок, розум, безумовність, остаточність, суб’єкт знання.

 3.5.3.  Семінарське заняття на тему: «Природа знання, його джерела та межі»
План
1.    Зміст парадигм « знання як ментальний стан» і «знання як функція комунікації».
2.    Мовно-комунікативний характер знання.
3.    Факт і теорія. Проблема емпіричного базису науки.
4.    Практичне знання, його сутність.
    
3.5.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Прагматистська теорія істини.
2.    Гадамер про різновиди істини та обмеженість поняття наукового досвіду.
3.    Проблема раціональності.
4.    Сучасний стан теорії пізнання.

3.5.5.  Теми для самостійного опрацювання  
1.    Підхід дуалізму й логічного біхевіоризму до розв’язання психофізичної проблеми.
2.    Підхід ідеалізму, матеріалізму й функціоналізму до розв’язання психофізичної проблеми.   
3.    Підхід двох аспектної теорії та феноменології до розв’язання психофізичної проблеми.

3.5.6.  Рекомендована література до теми: 4, 6, 9, 12, 18, 23, 29, 32, 34, 35, 36, 37, 41, 43,48, 54, 55, 56.
 
Модуль 3. Феноменологія у структурі філософського знання: феноменальне і трансцендентальне.

Тема 6. Феноменологічна теорія. Головні концепти

3.6.1. Зміст теми.  Феноменологія у пошуках фундаментальних пізнавальних процедур. Теоретичні підвалини та методологічний апарат феноменологічної філософії (Е. Гуссерль). Критика феноменології з боку неокантіанців та відповідь феноменологів на цю критику.  Методологічні передумови формування феноменологічної теорії. Критика психологізму та релятивізму. Онтологічний статус свідомості у трансцендентальній феноменології. Поняття “природної настанови” та принцип “епохе”. Феноменологічна редукція як метод дослідження. Поняття “ейдос” у феноменології. Феномен та ейдос. Зміст та сутність ейдотичної редукції. Основні поняття феноменологічної теорії свідомості. Інтенціональність як основна характеристика свідомості. Ноеза та ноема як рівні сприйняття. Ідеація як ейдетична інтуіція. Проблема інтерсуб’єктивності у феноменології. Темпоральність як атрибутивний вимір свідомості.  Феноменологічна редукція у сфері темпоральності. Суб’єктивна свідомість часу. Поняття горизонту свідомості. Ідентичність та темпоральність. Свідомість як потік переживань. Рівні конституювання часу.
 
3.6.2.Терміни та поняття. Поняття “природної настанови” та принцип “епохе”, феноменологічна редукція, поняття “ейдос”, ейдотична редукція, інтенціональність, ідеація, ейдетична інтуїція, темпоральність, “життєвий світ”.

3.6.3. Семінарське заняття на тему: «Історія розвитку феноменологічної концепції»
План
1.    Методологічні передумови формування феноменологічної теорії
2.    Критика психологізму та релятивізму. “Логічні дослідження”
3.    Критика натуралізму та історизму. “Філософія як строга наука”
4.    Онтологічний статус свідомості у трансцендентальній феноменології.

3.6.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Інтерсуб’єктивність в інтерпретації Е.Гуссерля.
2.    Криза європейських наук та „життєвий світ” за Е.Гусссерлем.
3.    Гуссерль: регіональні онтології та формальна онтологія.

3.6.5. Теми для самостійного опрацювання  
1.    Поняття “природної настанови” та принцип “епохе”.
2.    Феноменологічна редукція як метод дослідження.
3.    Поняття “ейдос” у феноменології. Феномен та ейдос.
4.    Зміст та сутність ейдотичної редукції.

3.6.6. Рекомендована література до теми: 3, 4, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15,16, 17, 22, 24, 28, 30, 31, 38, 39, 40, 44, 45,46, 47,51, 52, 55, 57.

Тема 7. Варіанти вчення Е. Гуссерля як рівні розгортання феноменологічної проблематики

3.7.1. Зміст теми. Інтенціональність і проблема конституювання як наскрізні феноменологічні проблеми. Ейдетична феноменологія ІІ тому «Логічних досліджень». Концепція регіональних онтологій в «Ідеях до чистої феноменології та феноменологічної філософії». Інтерсуб’єктивне розширення поняття трансцендентального досвіду в «Картезіанських медитаціях». Новий варіант трансценденталізму («Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія»). Розробка трансцендентального варіанту феноменології в «Ідеях до чистої феноменології та феноменологічної філософії». Е. Гуссерль та І. Кант.

3.7.2.Терміни та поняття. Феномен, екзистенція, тілесність натуралізм, позитивізм, неокантіанство.

3.7.3. Семінарське заняття на тему: «Основні принципи та поняття трансцендентальної феноменології»
План
1.    Критика натуралізму.
2.    Критика історицизму.
3.    Проект розбудови феноменологічної філософії.
4.    Специфіка феноменологічного розуміння феномену.

3.7.4.    Теми доповідей та рефератів.
1.    Історичні передумови виникнення концепції феноменологічної редукції.
2.    Проблеми, що виникають в ході реалізації феноменологічної редукції.
3.    Інтенціональність – суттєва характеристика свідомості.
4.    Внутрішня свідомість часу.

3.7.5. Теми для самостійного опрацювання  
1.    Інтенціональний предмет.
2.    Ноезо-ноематична структура свідомості.
3.    Ретенціально-протенціальний вимір часу.
4.    Рівні конституювання часу.

3.7.6. Рекомендована література до теми: 3, 4, 8, 9, 17, 22, 24, 28, 30, 31, 38, 39, 40, 44, 45,46, 47,51, 52, 55, 57.

    Тема 8. Феноменологія як методологія соціогуманітарного пізнання

3.8.1. Зміст теми. До питання про трансформацію феноменологічного метода.  Феноменологія і філософський метод. Критика феноменології з боку неокантіанців та відповідь феноменологів на цю критику.  Стаття Є. Фінка «Феноменологічна філософія Едмунда Гуссерля у світлі сучасної критики». Трансформації феноменології і методології соціогуманітарного знання (Г.Шпет, А. Шютц, М.Шелер). Феномен, екзистенція, тілесність (Ж-П. Сартр, М.Мерло-Понті).

3.8.2. Терміни та поняття. Інтерсуб’єктивність, апрезентація, поняття «життєвого світу», європейський телос.

3.8.3. Семінарське заняття на тему: «Теорія інтерсуб’єктивності»
План
1.    Феноменологічна редукція в інтерсуб’єктивній сфері.
2.    Способи конструювання Іншого.
3.    Рівні інтермонадної єдності.
4.    Новий варіант феноменології в праці «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія».
    
3.8.4. Теми доповідей та рефератів.
1.    Криза європейського раціоналізму.
2.    Феноменологія і філософський метод.
3.    Трансформація феноменологічного методу.

3.8.5. Теми для самостійного опрацювання
1.    Поняття «життєвого світу».
2.    Ідея європейського телосу.
3.    Життєвий світ і трансцендентальна свідомість            

3.8.6. Рекомендована література до теми: 3, 4, 8, 9, 17, 22, 24, 28, 30, 31, 38, 39 ,51, 52, 55, 57.

ІV. Рекомендована література до курсу

1.    Аристотель. Метафизика / Аристотель. – М.: Мысль, Соч.: В 4 т., 1975.
2.    Булатов М.О. Філософський словник / М.О. Булатов. – К.: Стилос, 2009.
3.    Вальденфельс Б. Вступ до феноменології / Б. Вальденфейс. – К.: Абрис, 2002.
4.    Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології  Чужого: Посібник з філософських дисциплін  / Б. Вандельфейс. – К.: ППС - 2002, 2004.
5.    Виндельбанд В. История древней философии / В. Виндельбанд. – К.: Тандем, 1995.
6.    Гадамер Ганс- Георг. Істина і метод / Ганс- Георг. Гадамер. –  К.: Юніверс, 2000.
7.    Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному: Новая онтология ХХ века / П.П. Гайденко. – М.: Республика, 1997.
8.    Гегель Г. Феноменология духа / Г. Гегель. – СПб.: Наука,  1999.
9.    Гусєв В.І. Вступ до метафізики: Навч. посібник / В.І. Гусєв. – К.: Либідь, 2004.
10.    Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологипческой философии / Э. Гуссерль. –  М. : ДИК, 1999.
11.    Гуссерль Э. Идея феноменологии: пять лекций / Э. Гуссерль.  – СПб. : Гуманитарная Академия, 2006.
12.    Гуссерль Э. Картезианские размышления / Э. Гуссерль. – СПб. : Наука, 1998.
13.    Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология: Введение в феноменологическую философию / Э. Гуссерль. - СПб. : Владимир Даль, 2004.
14.    Гуссерль Э. Амстердамские доклады. Феноменологическая психология // Логос. – № 3. –1992, № 5. – 1994.
15.    Гуссерль Э. Логические исследования. Исследования по феноменологии и теории познания / Э. Гуссерль. – М: ДИК, 2001.
16.    Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени / Э. Гуссерль – М.: ДИК, 1994.
17.    Деррида Ж. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля / Ж. Деррида. – СПб.: Наука, 1999.
18.    Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии / А.Л. Доброхотов. –  М.: Наука, 1986.
19.    Історія філософії. Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін. – К.: Парапан, 2002.
20.    Історія філософії. Словник  / За заг. ред. В.І. Ярошовця. – К.: Парапан, 2005.
21.    Кассирер Э. Избранное: Индивид и космос / Э. Кассирер.  –  М.; СПб.: Университетская книга, 2000.
22.    Кебуладзе В.И. К вопросу о трансформации феноменологического метода // Феноменологія і філософський метод – К.: Стилос, 2000.
23.    Концепции виртуальных миров и научное познание. –  СПб.: Ювента, 2000.
24.    Кораблева Е.В. Концепция созидательного воображения в феноменологии Р.Ингардена // Личность. Культура. Общество. – М.: Наука,  2001. – Т.3, вып.1.
25.    Кузанский Н. О возможности бытия / Н. Кузанский. Соч.: В 2 т. – М.: Мысль, 1980. – Т.2.
26.    Лосев А.Ф. Бытие. Имя. Космос / А.Ф. Лосев. – М.: Республика, 1993.
27.    Маритен Ж. Избранное: Величие и нищета метафизики. – Ж. Маритен. – М.: Наука,  2004.
28.    Мерло-Понти М. Феноменология восприятия / М. Мерло-Понти – СПб.: Ювента, 1999.  
29.    Метафизика: Учеб. пособие / Б.И. Липский,  Б.В. Марков, Ю.Н. Солонина и др.;  СПб.: Изд-во С. - Петерб. ун-та, 2008.
30.    Молчанов В. И. Исследования по феноменологии сознания  /  В. И. Молчанов. – М. : Территория будущего, 2007.
31.    Мотрошилова Н. В. "Идеи I" Эдмунда Гуссерля как введение в феноменологию / Н.В. Мотрошилова.  –  М. : Феноменология-Герменевтика, 2003.
32.    Патнем Г. Розум, істина й історія. – К.: Видавничий дім: «Альтернативи», 2003.
33.    Платон. Парменид. Софист / Платон. Соч.: В 3 т. – М.: Мысль, 1970. – Т.2.
34.    Поппер К. Логика научного исследования / К. Поппер – М. : Республика, 2004.
35.    Поппер К. Логика и рост научного знания / К. Поппер. – М.: Наука, 1983.
36.    Поппер К. Объективные знания. Эволюционный метод / К. Поппер. – М.: Республика,  2002.
37.    Проблемы истины в современной западной философии науки. –  М.: Наука, 1987.
38.    Райнах А. О феноменологии // Логос. – М.: Дом интеллектуальной книги, 1999. - №1(11).
39.    Разеев Д.Н. В сетях феноменологии / Д.Н. Разеев. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та,  2004.
40.    Разеев Д.Н. Переживание, фантазия, интенциональность: взаимосвязь понятий в феноменологии Гуссерля // Homo philosophans., вып.12. – СПб., 2002.
41.    Рассел Б. Человеческое познание / Б. Рассел. – М.: Изд-во иностр.лит., 1957.
42.    Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Том 4. От романтизма до наших дней / Д. Реале, Д. Антисери  –  СПб.: ТОО ТК «Петрополис»,  1997.
43.    Рікер Поль. Історія та істина / Поль Рікер. –  К.: Видавничий дім «КМ  Асаdеmіa», Унив-ке вид-во «Пульсари», 2001.
44.    Сартр Ж-П. Бытие и ничто. Опыт феноменологической онтологии / Ж.-П. Сартр.  –  М.: Республика, 2004.
45.    Сартр Ж.-П. Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології / Ж.-П. Сартр. – К.: Основи, 2001.
46.    Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения / Ж.-П. Сартр. –  СПб.: Наука, 2001.
47.    Слинин Я.А. Феноменология интерсубъективности / Я.А. Слинин. – М.: Наука, 2000.
48.    Сокулер З.А. Проблема обоснования знания: (Гносеологические концепции Л. Витгенштейна и К. Поппера) / З.А. Сокулер. – М.: Наука, 1988.
49.    Спиноза Б. Этика / Б. Спиноза. – СПб.: Азбука-классика, 2007.
50.    Философская энциклопедия: В 5 т. / Под ред. Ф.В. Константинова. – М.: Советска энциклопедия, 1964-1971. Статті: «Метафізика», «Онтологія». «Буття».
51.    Хайдеггер М. Основные проблемы феноменологии / М. Хайдеггер. – М.: Республика, 2001.
52.    Хайдеггер М. Феноменология и трансцендентальная философия ценности / М. Хайдеггер.  –  К.: Сartel, 1996.
53.    Хайдеггер Мартин.  Бытие и время / Мартин Хайдеггер. – М.: Республика, 1993.
54.    Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы / В. С. Швырев. – М.: Наука, 1988.
55.    Шелер М. Феноменология и теория познания // М. Шелер. Избр. произведения. – М.: Гнозис, 1994.
56.    Ясперс К. Феноменологическое направление исследования в психопатологии // Логос. – 1994. – № 5.
57.    Ярошевский М.Г. История психологии / М.Г. Ярошевский. –  М.: Политиздат, 1976.

V.    Теми для самостійного опрацювання

1.    Становлення поняття «буття» у філософії досократиків та софістів.
2.    Сократ: буття і моральна свідомість.
3.    Буття як ідея у філософії Платона.
4.    Імена буття за Платоном.
5.    Концепт «інобуття» у філософії Платона.
6.    Співвідношення існування. доведення, дефініції (за Аристотелем).    
7.    Аристотель: поняття  «щойність», «загальне», «рід», «субстрат» як різні значення буття.
8.    Буття як предикат (P) та основа предикації (за Платоном).
9.    Буття як суб’єкт (S) (за Аристотелем).
10.    Апріорне та апостеріорне у складі знання.
11.    Теоретичний і практичний розум.
12.    Категорії та ідеї.
13.    Метафізична теорія пізнання: античність.
14.    Засади картезіанського раціоналізму.
15.    Теоретико-пізнавальний психологізм.
16.    Теоретико-пізнавальний трансценденталізм.
17.    Трансцендентально-феноменологічна теорія пізнання.    
18.    Підхід дуалізму й логічного біхевіоризму до розв’язання психофізичної проблеми.
19.    Підхід ідеалізму, матеріалізму й функціоналізму до розв’язання психофізичної проблеми.  
20.    Підхід двох аспектної теорії та феноменології до розв’язання психофізичної проблеми.
21.    Поняття “природної настанови” та принцип “епохе”.
22.    Феноменологічна редукція як метод дослідження.
23.    Поняття “ейдос” у феноменології. Феномен та ейдос.
24.    Зміст та сутність ейдотичної редукції.
25.    Інтенціональний предмет.
26.    Ноезо-ноематична структура свідомості.
27.    Ретенціально-протенціальний вимір часу.
28.    Рівні конституювання часу.

VI.    Орієнтовний перелік екзаменаційних питань

1.    Категорія буття й проблема предметного самовизначення філософії.
2.    Гуманітарні науки та межі наукової раціональності.
3.    Онтологічне значення методу (Сократ).
4.    Діалектика буття й небуття як умова розрізнення істини й блукання.
5.    Соціокультурні орієнтації теоретичного дослідження в гуманітарних науках.
6.    Онтологічне відкриття Платона.    
7.    Основні положення вчення Аристотеля про сутність.
8.    Проблема методу в гуманітарних науках.
9.    Антионтологізм І. Канта.
10.    Метафізика й онтологія: їх співвідношення.
11.    Гносеологічне та аксіологічне в соціогуманітарному пізнанні.
12.    Онтологія творіння Миколая Кузанського.
13.    Типи онтологій.
14.    Методологічні передумови формування феноменологічної теорії Е. Гуссерля.
15.    Онтологічні засади субстанціалізму Б. Спінози.
16.    Поняття онтології.
17.    Специфіка об’єктів соціогуманітарних наук.
18.    Буття як ейдос (Платон).
19.    Поняття „онтологія” в класичній філософії.
20.    Формування інтуїтивно-дискурсивних методів гуманітарного пізнання у Давній Греції.
21.    Категорія „буття” в середньовічній філософії.
22.    Поняття „онтологія” в некласичній філософії.
23.    Предмет соціогуманітарного знання.
24.    „Онтичне” та „онтологічне” в філософії М. Гайдеггера.
25.    Онтологія як метафізика.
26.    Екзегетика та апологетика – основні богословські методи пізнання.
27.    Категорія „буття” в системі Гегеля.
28.    Онтологія як філософія природи.
29.    еретворення древнього тексту в об’єкт філологічного дослідження. (Ф. Петрарка).
30.    Категорія „буття” в системі І. Канта.
31.    Системний підхід в гуманітарних науках, його особливості та функції.
32.    Соціальні утопії як вираження специфічних особливостей суспільної свідомості епохи.
33.    Герменевтика як філософія (Г. Гадамер).
34.    Специфіка сучасного соціогуманітарного знання.
35.    Розвиток історичних наук  в кінці ХV ІІІ – сер. ХІХ ст.(І. Гердер, І. Кант, Ф.В. Шеллінг, Г.В.Ф. Гегель).
36.    Методологічні передумови формування феноменологічної теорії Е. Гуссерля.    
37.    Соціальні та когнітивні аспекти становлення науки.
38.    Епістомологічний статус структури як наукової моделі.
39.    Про сутність істини  за М. Гайдеггером.
40.    Комплексний характер об’єктів в гуманітарних науках.
41.    Поняття „факту” в гуманітарних науках.
42.    Зміст філософування за Гайдеггером.
43.    Соціально-історичний опис, пояснення та закони історії.
44.    Типологія законів у сфері гуманітарних наук.
45.    Онтологічний статус свідомості у трансцендентальній феноменології    Е.  Гуссерля.
46.    Історичні передумови і фактори становлення нової науки в Х VІ – Х VІІ ст.
47.    Філософська концепція людини як основа науки про людину.
48.    Етапи герменевтичного кола за Г.-Г. Гадамером.
49.    Специфіка новоєвропейського типу раціональності.
50.    Становлення проблеми суб’єкта та об’єкта у давньогрецькій філософії.
51.    Феноменологічна редукція як метод дослідження Е. Гуссерля.
52.    Розуміння суб’єкта та об’єкта в середньовічній філософії.
53.    Зміна змісту поняття ”герменевтика” в історико-філософському знанні.
54.    Буття та час за М. Гайдеггером.
55.    Розвиток поглядів на суб’єкт та об’єкт пізнання у філософії Нового часу.
56.    Структуралізм  як соціогуманітарний метод
57.    Герменевтика як теорія мистецтва розуміння (Ф. Шлейермахер).
58.    Проблема суб’єкта і об’єкта пізнання у класичній німецькій філософії ХІХ ст.
59.    Герменевтика як методологічна  основа  соціогуманітарного знання (В. Дільтей).
60.    Поетична мова як мова буття (М. Хайдеггер).
 alt   
ДІАЛЕКТИКА, ГЕРМЕНЕВТИКА, АНАЛІТИКА В ХХ СТ.

І. Пояснювальна записка

Актуальність дисципліни полягає у тому, що діалектика є універсальним філософським методом, який у ХХ ст. зазнав корекції відповідно до зміни стилю філософствування.
Завдання дисципліни  –  показати  місце  діалектики, герменевтики та аналітики у контексті розвитку сучасної філософії, проаналізувати їхні головні риси, зрозуміти, що дозволяє їм посісти своє місце серед розмаїття філософських течій сучасності.
Студенти мають знати про тісний зв’язок діалектики, герменевтики та аналітики, а також розуміти характер їхньої взаємодії у контексті діалогу філософських доктрин.
Студенти мають вміти висвітлити філософські проблеми крізь призму викликів сучасності, дослідити закономірності діалектичних засад становлення філософських течій, аналізувати зв’язок герменевтики та аналітики з тенденціями розвитку вітчизняної філософської думки.
З  цією  метою у даному  курсі викладаються головні положення діалектики, герменевтики та аналітики, аналізуються тенденції їхнього розвитку та оцінюються перспективи філософствування, орієнтованого на відповідну методику.
Дисципліна «Діалектика, герменевтика, аналітика ХХ ст.» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 8.030101 – філософія  є нормативною програмою. Викладається у  ІХ  семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

II. Тематичний план

№ п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять
    Підсумкова підготовка до складання модулів
1.    Діалектика у ХХ ст.    13    5    2    2    1    4    4
2.    Сучасний гермневтичний контекст.    33    5    2    2    1    14    14
3.    Аналітична філософія    26    18    8    8    2    4    4
Всього:     72    28    12    12    4    22    22

III. Зміст програми

Тема 1. Діалектика у ХХ ст.

3.1.1. Зміст теми. Необхідність побудови онтології людського буття як такого, що має кінець. Неогегельянство про діалектику. Діалектика людського буття. «Діалектична теологія» Р. Бультмана. «Негативна діалектика».  

3.1.2. Терміни і поняття: онтологія, людське буття, діалектика, «негативна діалектика», неогегельянство.

3.1.3. Семінарське заняття на тему: «Проблеми сучасної діалектики»
План
1. Неогегельянство про діалектику (Ф. Бредлі).
2. Т. Бозанкет про внутрішній конфлікт скінченого та нескінченого у людині.
3. «Діалектична теологія» (Р. Бультман, П. Тілліх).
4. «Негативна діалектика» (Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю. Хабермас, М. Хоркхаймер).

3.1.4. Теми доповідей та рефератів:
1. Герменевтична концепція Р. Бультмана у контексті вирішення проблеми співвідношення віри та розуміння.
2. «Негативна діалектика» Ю. Хабермаса та її вплив на розвиток сучасного філософування.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    «Негативна діалектика» Ж.-П. Сартра та Фрайбурзька школа неокантіанства.
2.    Протестантський екзистенціалізм П. Тілліха у контексті розвитку діалектики скінченого людського життя.
3.    Ф. Бредлі про співвідношення людської свідомості з Абсолютом.  

3.1.6. Рекомендована література: 1, 7, 9, 42, 52-54, 61-62, 69, 70, 75.  

Тема 2. Сучасний герменевтичний контекст.

3.2.1.    Зміст теми. Герменевтика як філософський метод. Герменевтика і філософія мови. Герменевтичний контекст Г.-Г. Гадамера. Герменевтичний контекст П. Рікера.

3.2.2. Терміни і поняття: герменевтика, герменевтичне коло, розуміння, «пред-рассудок».

3.2.3. Семінарське заняття на тему: Сучасна герменевтична проблематика.
План.
1. Проблема інтерпретації та самоусвідомлення.
2.Творчість П. Рікера у контексті розвитку сучасної європейської філософії.
3. Г.-Г. Гадамер та «розуміння».
4. «Пред-рассудок» як основа розуміння.
5. Герменевтика і філософія мови.

3.2.4. Теми доповідей і рефератів:
1. Феноменологія та герменевтика в творчості П. Рікера та «конфлікт інтерпретацій».
2. Критика структуралізму з боку феноменологічної герменевтики П. Рікера.  
3. Проблема Іншого (Чужого) у європейській феноменологічній традиції.  

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Місце герменевтики у системі гуманітарного знання.
2.    П. Рікер про співвідношення герменевтики та феноменології.
3.    Герменевтика як методологія вирішення проблем сучасної онтології.

3.2.6. Рекомендована література: 9, 18-19, 26, 52-55, 76-77.

Тема 3. Аналітична філософія

3.3.1. Зміст теми. Аналітична філософія як певний стиль філософського мислення. Питання можливості філософської істини. Віденський гурток про метафізику. Методи аналітичної філософії у герменевтиці. «Лінгвістичний поворот» у філософії ХХ ст. Інтерпретація у Г.-Г. Гадамера та К.-О. Апеля. Аналітична філософія історії.

3.3.2. Терміни і поняття: істина, неопозитивізм, інтерпретація, інтерсуб’єктивність, метафізика, філософія історії, ментальність.

3.3.3.1. Семінарське заняття на тему: Становлення та розвиток аналітичної філософії у ХХ ст.  
План
1. Загальні положення аналітичної філософії (Б. Рассел).  
2. Віденський гурток (Л. Вітгінштейн).
3. Філософські погляди Віларда Куайна.
4. Аналітична філософія 1990-х років про пізнання ментальних структур.  

3.3.3.2.     Семінарське заняття на тему: Аналітична філософія та герменевтика.
План
1. Методи аналітичної філософії у герменевтиці.
2. «Лінгвістичний поворот» у філософії (К.-О. Апель)
3. Інтерпретація у Г.-Г. Гадамера та К.-О. Апеля.

3.3.3.3. Семінарське заняття на тему: Аналітична філософія історії.
План
1. Американська аналітична філософія історії (А. Данто).
2. Аналітична філософія мови у філософії історії США другої половини ХХ ст.
3. Метаісторія в філософії історії (Г. Вайт).

3.3.4. Теми доповідей і рефератів:
1. Віденський гурток та його вплив на європейську філософію ХХ ст.
2. Аналітична філософія мови у філософії історії США другої половини ХХ ст.
3. Інтерпретація у герменевтиці Г.-Г. Гадамера та К.-О. Апеля.
4. Філософія історії А. Данто і класична традиція.
5. Головні тенденції розвитку лінгвістичної філософії.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Філософія історії Р. Колінгвуда та сучасна аналітична філософія історії.
2.    Вплив філософів «віденського гуртка» на розвиток американської аналітичної філософії історії.
3.    Співвідношення лінгвістики та філософії у сучасному гуманітарному пізнанні.  

3.3.6. Рекомендована література: 2-6, 8, 10, 12-22, 25, 28-35, 37-41, 43-51, 56-60, 63-68, 71-74, 78.

ІV. Рекомендована література до курсу

1. Адорно Т. В. Проблемы философии морали / Т. Адорно – М. : Республика , 2000. – 239 с.
2. Аналитическая философия: Избранные тексты – М. : Изд-во МГУ , 1993. – 181 с.  
3. Аналитическая философия: Становление и развитие (антология) – М. : ДИК , 1998.
4. Апель К.-О. Трансформация философии / К.-О. Апель – М. : Логос , 2001. – 339 с.  
5. Апель К.-О. Трансцендентально-герменевтическое понятие языка / К.-О. Апель // Вопросы философии. – 1997. – № 1.
6. Баррадори Дж. Американский философ: Беседы с Куайном, Девидсоном, Патнэмом, Нозиком, Данто, Рорти, Куном / Дж. Баррадори – М. : ДИК , Гнозис , 1998. – 200 с.
7. Библер В. От наукоучения – к логике культуры / В. Библер – М. : Издательство политической литературы , 1990. – 413 с.  
8. Богачев А. Значение понятия интерпретации у Гадамера и Апеля / А. Богачев // ДОКСА. – 2004. – № 6.
9. Бультман Р. Избранное: Вера и понимание / Р. Бультман – М. : РОССПЭН , 2004. – 752 с.  
10. Вайсманн Ф. Людвиг Витгенштейн и Венский кружок / Ф. Вайсманн // Аналитическая философия: становление и развитие. – М. : ДИК , 1998. – С. 44-68.
11. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: Студії до феноменології Чужого / Бернгард Вальденфельс – К. : ППС-2002 , 2004. – 206 с.  
12. Виндельбанд В. От Канта до Ницше: История новой философии в её связи с общей культурой и отдельными науками [в 2-х т. ]. / В. Виндельбанд – М. : Канон-пресс , Кучково поле , 1998.
13. Виноградов Е. Виллард Куайн: портрет аналитического философа ХХ века / Е. Виноградов // Вопросы философии. – 2002. – № 3.
14. Витгенштейн Л. Голубая книга / Л. Витгенштейн – М. : ДИК , 1999. – 127 с.  
15. Витгенштейн Л. О достоверности / Л. Витгенштейн // Вопросы философии. – 1991. – № 2.
16. Вітгенштайн Л. Tractatus logico-philosophicus. Філософські дослідження. / Л. Вітгенштайн – К. : Основи , 1995. – 312 с.
17. Вригт Г. Х. Логика и философия в ХХ веке  / Г. Х. фон Вригт // Вопросы философии. – 1992. – № 8.
18. Гадамер Г-Г. Герменевтика і поетика / Г.-Г. Гадамер – К. : Юніверс , 2001. – 288 с.
19. Гадамер Г-Г. Истина и метод / Г.-Г. Гадамер – М. : Прогресс , 1988. – 700 с.
20. Грязнов А. Аналитическая философия: проблемы и дискуссии последних лет / А. Грязнов // Вопросы философии. – 1997. – № 9.
21. Грязнов А. Аналитическая философия: становление и развитие / А. Грязнов // Аналитическая философия: становление и развитие. – М. : ДИК , 1998. – С. 5-16.
22. Грязнов А. Феномен аналитической философии в западной культуре ХХ ст. / А. Грязнов // Вопросы философии. – 1996. – № 4.
23. Гудмен Н. Факт, фантазия и предсказание : Способы создания миров; Статьи / Н. Гудмен – М. : Логос , 2001. – 376 с.    
24. Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі / В. Гьосле – К. : Либра , 2003. – 248 с.  
25. Данто А. Аналитическая философия истории / А. Данто – М. : Идея-Пресс , 2002. – 292 с.
26. Дэвидсон Д. Истина и интерпретация / Д. Дэвидсон – М. : Праксис , 2003. – 446 с.
27. Зотов А. Ф., Мельвиль Ю. К. Западная философия ХХ века. / А. Зотов, Ю. Мельвиль – М. : Проспект , 1998. – 432 с.
28. Карнап Р. Значение и необходимость / Р. Карнап – Москва : URSS , 2007. – 380 с.
29. Карнап Р., Хан Х., Нейрат О. Научное миропонимание – Венский кружок [Електронний ресурс] – режим доступу до тексту:  http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000566/index.shtml
30. Козлова М. Аналитическая философия / М. Козлова // Новая философская энциклопедия. – М. : Мысль , 2000. – 2660 с.    
31. Куайн У. В. О. Еще раз о неопределенности перевода / У. Куайн // Логос. – 2005. – № 47.  
32. Куайн У. В. О. Онтологическая относительность [Електронний ресурс] / У. Куайн – режим доступу до тексту:  http://www.philosophy.ru/library/quine/quine2.html
33. Куайн У. В. О. Слово и объект / У. Куайн – М. : Праксис ; Логос , 2000. – 386 с.
34. Кукарцева М. А. Опыт чтения текстов в лингвистической философии истории / Марина Кукарцева // Философия и общество. – 2005. – № 1.
35. Кукарцева М. А. Современная философия истории США / Марина Кукарцева – Іваново : Иван. гос. ун-т , 1998. – 215 с.
36. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун – М. : Прогресс , 1977. – 300 с.   
37. Кюнг Г. Когнитивные науки на историческом фоне. Заметки философа / Г. Кюнг // Вопросы философии. – 1992. – № 1.  
38. Кюнг Г. Онтология и логический анализ языка / Г. Кюнг – М. : ДИК , 1999. – 240 с.
39. Лебедев М. Стабильность языкового значения / М. Лебедев – М. : URSS , 1998. – 168 с.
40. Лебедев М., Черняк А. Онтологические проблемы референции / М. Лебедев, А. Черняк – М. : Логос , 2001. – 344 с.   
41. Лебедев М. В. Философия языка на фоне развития философии / М. Лебедев // Что значит знать? – М., 1999.
42. Маркузе Г. Одномерный человек / Г. Маркузе – М., 2003.  
43. Мінаков М. А. Теорія пізнання і аналітична філософія / М. Мінаков // Мультиверсум. – 2004. – № 44.
44. Мінаков М. Смисл і референція: Імплікація теорії досвіду в аналітичній філософії мови / М. Мінаков // Sententiae. – 2005. – № XII.  
45. Немчинов І. Г. Оповідальна ідентичність: Джерела російського великого історичного наративу : Монографія / І. Немчинов – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова , 2010. – 372 с.  
46. Пассмор Дж. Сто лет философии / Дж. Пассмор – М. : Прогресс-Традиция , 1999.
47. Патнэм Х. Разум, истина, история / Х. Патнэм – М. : Праксис , 2002. – 296 с.
48. Петров В. В. Структура значения: логический анализ / В. Петров – Новосибирск, 1979.
49. Рассел Б. Вступ / Б. Рассел // Вітґенштайн Л. Логіко-філософський трактат. – К. : Основи , 1995.
50. Рассел Б. Логический атомизм / Б. Рассел // Аналитическая философия: становление и развитие. – М., 1998.
51. Рассел Б. Философия логического атомизма / Б. Рассел – Томск : Водолей , 1999. – 191 с.
52. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерк о герменевтике / Поль Рикер – М. : Канон-Пресс-Ц : Кучково поле , 2002. – 623 с.
53. Рікер П. Історія та істина / Поль Рікер – К. : Видавничій дім «КМ Academia», Університетське видавництво «Пульсари» , 2001. – 396 с.
54. Рікер П. Сам як інший / Поль Рікер – К. : Дух і Літера , 2002. – 456 с.
55. Рорти Р. Философия как герменевтика / Р. Рорти // София: Рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. – 2002. – Выпуск 4.
56. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность / Р. Рорти – М. : Русское феноменологическое общество , 1996. – 280 с.
57. Руднев В. Божественный Людвиг / В. Руднев – М. : Прагматика культуры , 2002. – 256 с.  
58. Серл Дж. Р. Введение /Дж. Р. Серл // Философия языка. – М. : URSS , 2010. – 208 с.  
59. Смирнов В. А. Логические методы анализа научного знания / В. А. Смирнов – М. : URSS , 2002. – 264 с.
60. Страуд Б. Аналитическая философия и метафизика / Б. Страуд // Аналитическая философия: становление и развитие. – М., 1998.
61. Тиллих П. Кто я такой?: (Автобиографическое эссе) / Пауль Тиллих // Вопросы философии. – 2002. – № 3.
62. Тиллих П. Мужество быть // Тиллих П. Избранное. Теология культуры. / Пауль Тиллих – М. : Юристъ , 1995.  
63. Тондл Л. Проблемы семантики / Л. Тондл – М. : Прогресс , 1975. –  485 с.
64. Уайт Х. Метаистория : Историческое воображение в Европе XIX в. / Хейден Уайт – Екатеринбург : Изд-во Ур. ун-та , 2002. – 527 с.
65. Философия. Логика. Язык. Сб. статей. – М. : Прогресс , 1987.  
66. Фоллесдал Д. Аналитическая философия: что это такое и почему этим стоит заниматься? / Д. Фоллесдал // Язык, истина, существование.  – Томск : Изд-во ТГУ , 2002.  
67. Фреґе Ґ. Основи арифметики / Ґ. Фреґе – К. : Port-Royal , 2001.
68. Фреге Г. Смысл и значение / Г. Фреге // Избранные работы. – М. : ДИК , 1997. – 159 с.
69. Фромм Э. Иметь или быть? / Э. Фромм – М. : АСТ : Астрель , 2010 – 317 с.   
70. Хабермас Ю. Понятие индивидуальности / Ю. Хабермас // Вопросы философии. – 1989. – № 2.
71. Хайдеггер М. Время и бытие : статьи и выступления / М. Хайдеггер – СПб. : Наука , 2007. – 621 с.
72. Хилл Т. И. Современные теории познания / Т. И. Хилл – М. : Прогресс , 1965. – 536 с.
73. Хинтикка Я. Логико-эпистемологические исследования / Я. Хинтикка – М. : Прогресс, 1980. – 447 с.
74. Хинтикка Я. Проблема истины в современной философии / Я. Хинтикка // Вопросы философии. – 1996. – № 9.
75. Хоркхаймер М., Адорно Т. В. Диалектика Просвещения. Философские фрагменты / М. Хоркхаймер, Т. Адорно – М.–СПб. : Медиум , Ювента , 1997. – 312 с.
76. Шпет Г. Герменевтика и ее проблемы / Густав Шпет // Контекст. – М., 1989.
77. Шпет Г. Г. Избранные труды. / Г. Шпет – М. : РОССПЭН , 2010. – 855 с.
78. Шрамко Я. Некоторые проблемы аналитической эпистемологии / Я. Шрамко // Логос. – 2006. – № 52.   

V. Теми для самостійного опрацювання

1.    «Негативна діалектика» Ж.-П. Сартра та Фрайбурзька школа неокантіанства.
2.    Протестантський екзистенціалізм П. Тілліха у контексті розвитку діалектики скінченого людського життя.
3.    Ф. Бредні про співвідношення людської свідомості з Абсолютом.  
4.    Місце герменевтики у системі гуманітарного знання.
5.    П. Рікер про співвідношення герменевтики та феноменології.
6.    Герменевтика як методологія вирішення проблем сучасної онтології.
7.    Філософія історії Р. Колінгвуда та сучасна аналітична філософія історії.
8.    Вплив філософів «віденського гуртка» на розвиток американської аналітичної філософії історії.
9.    Співвідношення лінгвістики та філософії у сучасному гуманітарному пізнанні.  
 
VI. Орієнтовний перелік екзаменаційних питань

1.    Герменевтика Г.-Г. Гадамера.
2.    Феноменологія та герменевтика в творчості П. Рікера.
3.    Герменевтика і установка на розуміння.
4.    Герменевтичні теорії початку ХХ ст..
5.    Герменевтика Гадамера як спроба «зрозуміти» Іншого.
6.    Проблема Чужого.
7.    Творчість П. Рікера у контексті розвитку сучасної європейської філософії.
8.    Проблема інтерпретації та самоусвідомлення.
9.    Гадамер та «розуміння».
10.    «Пред-рассудок» як основа розуміння.
11.    Неогегельянство у редакції Ф. Бредлі про діалектику Гегеля.
12.    Т. Бозанкет про внутрішній конфлікт скінченого та нескінченого у людині.
13.    «Діалектична теологія» П. Тілліха.
14.    Герменевтична концепція Р. Бультмана.
15.    «Негативна діалектика» Ю. Хабермаса та її вплив на розвиток філософствування.
16.    Загальні положення філософії Б. Рассела.  
17.    Віденський гурток (Л. Вітгінштейн).
18.    Філософські погляди Віларда Куайна.
19.    Аналітична філософія 1990-х років про пізнання ментальних структур.  
20.    Методи аналітичної філософії у герменевтиці.
21.    «Лінгвістичний поворот» у філософії (К.-О. Апель)
22.    Інтерпретація у Г.-Г. Гадамера та К.-О. Апеля.
23.    Американська аналітична філософія історії А. Данто.
24.    Аналітична філософія мови у філософії історії США другої половини ХХ ст.
25.    Метаісторія у вченні Г. Вайта.  
26.    Вплив «віденського гуртка» на розвиток аналітичної філософії історії.
27.    Апель К.-О. Трансцендентально-герменевтическое понятие языка (Загальна характеристика роботи)
28.    Вальденфельс Б. Топографія Чужого: Студії до феноменології Чужого (Загальна характеристика роботи)
29.    Витгенштейн Л. О достоверности (Загальна характеристика роботи).
30.    Вригт фон Г.Х. Логика и философия в ХХ веке  (Загальна характеристика роботи).
31.    Гадамер Г-Г. Истина и метод (Загальна характеристика роботи).
32.    Дэвидсон Д. Истина и интерпретация (Загальна характеристика роботи).
33.    Куайн У.В.О. Онтологическая относительность (Загальна характеристика роботи).
34.    Патнэм Х. Разум, истина, история (Загальна характеристика роботи).
35.    Рассел Б. Философия логического атомизма (Загальна характеристика роботи).
36.    Рікер П. Історія та істина (Загальна характеристика роботи).
37.    Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность (Загальна характеристика роботи).
38.    Фреге Г. Смысл и значение (Загальна характеристика роботи).
39.    Хинтикка Я. Проблема истины в современной философии (Загальна характеристика роботи).
alt
ЕВОЛЮЦІЯ ПРЕДМЕТУ ФІЛОСОФІЯ

І. Пояснювальна записка

Підготовка майбутніх суспільствознавців та психологів з вищою професійною філософською освітою фундаментально збагачує професіоналізм навчальною дисципліною „еволюція предмету філософії”. Еволюція предмету філософії, як історія розвитку всезагального, показує різноманіття моделей усвідомлення феномену „людина-світ” і репрезентує непередбачуване число спроб людини ствердити своє місце в світі.  
Міра усвідомлення себе і світу знаходиться в стані безперервного становлення і не піддається чіткій фіксації. Це визначає позалогічну сутність предмету філософії. Вивчення еволюції предмету філософії допомагає студентам засвоїти теоретичні знання курсу, а також усвідомлювати особливу послідовність відношення людина-світ. Це, в свою чергу, визначає необхідність грамотно розпоряджатися порядком локальних проявів всезагального. Еволюція предмету філософії  надаючи людині знання про трансформації всезагального відкриває унікальність епохального переживання споконвічного в людині і світі. Курс допомагає студенту стати фахівцем, який вміє мислити цілісно і структурно.
Метою курсу «Еволюція предмету філософії» є укріпити знання студентів, що здобувалися протягом всього навчального часу задля подолання відчуття хаосності матеріалу. Навчити лаконічно передавати вихідні положення епохи і ємко представляти теоретичні моменти певного філософського напрямку. У результаті вивчення курсу студенти мають знати: предмет дисципліни, її структуру, понятійний апарат; теоретичний зміст, послідовність закономірних форм розвитку предмету філософії.
На основі вищеназваних знань дисципліною передбачається формування у студентів здатності до філософського умогляду і уміння застосовувати його. Студенти мають вміти правильно визначати специфіку предмету філософії, сутнісні моменти розвитку предмету філософії, оминаючи локальні прояви феномену „людина-світ”, обґрунтовувати представлені людством моделі мислення, орієнтуватися в історичних етапах розвитку предмету філософії.Також у студентів повинні бути сформовані уміння працювати з доступними джерелами знань, цілісно і аргументовано обстоювати власний погляд на поставлену проблему, належно ставитись до думок інших людей.    
Дисципліна «Еволюція предмету філософії» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7.8.030101 – філософія  є обов’язковою згідно нормативної програми. Викладається у Х семестрі та завершується підсумкової формою контролю – заліком.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних модулів    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Еволюція предмету філософії.    72    24    12    6    6    22    26
1.    Тема 1. Предмет філософії як невизначене різноманіття парадигм мислячої істоти.      20    4    2    2    2    4    6
2.    Тема 2. Питання теорії історико-філософського процесу.     18    4    2    2    2    4    4
3.    Тема 3. Предметне самовизначення філософії. Філософія як специфічний тип знання.    16    4    2    -    2    4    4
4.    Тема 4. Філософування всезагального як arche.      14    4    2    -    -    4    4
5.     Тема 5. Філософування всезагального як Творця.    14    4    2    -    -    4    4
6    Тема 6. Філософування всезагального як „Я”.    14    4    2    2    -    2    4
Всього:    96    24    12    6    6    48

III. Зміст програми

Модуль І. Еволюція предмету філософії

Тема 1. Предмет філософії як невизначене різноманіття парадигм мислячої істоти

3.1.1. Зміст теми. Сутність специфіки предмету філософії. Що є предметом філософії? Відношення „людина-світ”. Структура і мова всезагального. Мислення про мислення. Необхідність конкретизації філософського принципу. Сутність розгортання філософських першоначал. Всезагальне як стіна раціонально осмислених підстав. Особливість суб’єкт-об’єктного відношення філософії. Синхронність спокою і руху у відношенні „людина –світ”. Тавтологічність предмету філософії. Співвідношення „реальної філософії” і „філософії вчень і систем”. Топологічний простір предмету філософії. Особливість філософського світогляду. Відмінність філософії від природно-наукового і соціально-політичного світогляду.           

3.1.2. Терміни та поняття: Еволюція, еволюція предмету філософії, відношення „людина-світ”, всезагальне, конкретизація філософського принципу, розгортання філософських першоначал, топологічний простір, тавтологічність, співмірність, суб’єкт-об’єктне відношення, світогляд, цілісність.
 
3.1.3.  Семінарське заняття на тему: Парадоксальна сутність предмету філософії.
План
1. Що є предметом філософії. Специфіка предмету філософії.
2. Структура і мова всезагального.
3. Особливість .суб’єкт-об’єктного відношення філософії
4. Світоглядна потреба відношення „людина-світ”.
 
3.1.4.    Теми доповідей та рефератів.
1.Чи існують універсалії в культурі?
2. Філософія як філософія філософії.
3. Безупинний рух міри людини і світу.
4. Границі філософської сукупності (зібрання, ансамбль, клас, співпадіння)?

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання.
1. Запитання без відповідей? Їх призначення і намір.
2. Філософія в гонитві за духом часу.
3. Суще як закон зв’язку.
4. Критика як пізнання.
5. Людина як проблема філософії.

3.1.6. Рекомендована література до теми: 2, 5, 7, 21, 24, 26, 27, 29, 31, 40, 44, 54, 57, 58.

Тема 2. Шляхи і способи самовизначення філософії. Історична спадкоємність в розвитку предмету філософії

3.2.1. Зміст теми. Моделі мислення і пізнання предмету філософії. Парадигми мислення в сучасному гуманітарному знанні. Особливості філософської і наукової раціональності. Концепти „лінійного” і „нелінійного” дискурсу. Запитування підстав і норм раціонального мислення. Ірраціоналістичні установки. Містицизм як специфічний пізнавальний процес. Обґрунтування істинності емпіричного знання. Тематичні та гносеологічні складності діалогу філософії і науки. Філософія як єдність наукового і ненаукового пізнання. Основні закономірні форми розвитку предмету філософії. Диференціація предмету філософії. Дивергенція предмету філософії. Поляризація предмету філософії, плюралізм предмету філософії.   

3.2.2. Терміни та поняття: Моделі мислення, парадигми мислення, раціоналізм, ірраціоналізм, містицизм, емпіризм, наука, лінійні системи, нелінійні системи, диференціація, дивергенція, поляризація, плюралізм.

3.2.3. Семінарське заняття на тему: Питання теорії історико-філософського процесу.
План.
1. Моделі мислення і пізнання предмету філософії.
2. Лінійні і нелінійні концепти як методологічні смисли предмету філософії.
3. Співвідношення філософії і науки. Предмет філософії як єдність наукового і ненаукового пізнання.
4. Основні закономірні форми розвитку предмету філософії.

3.2.4. Теми доповідей та рефератів.
1. Філософський аналіз основних типів наукового знання.
2. Багатоманітність раціональності.
3. Статус предмету філософії в постнекласичній методології.
4. Конфронтація пізнавальних орієнтацій предмету філософії.
5. Глибинні розходження щодо суттєвого вигляду предмету філософії.

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання
1. Два типи раціональності.
2. Успіхи нелінійних теорій.
3. Сутність радикального протиставлення філософування науковому знанню.
4. Ідея і явище

3.2.6.Рекомендована література до теми: 3,8, 4, 9, 16, 22, 23, 28, 30, 32, 36, 37, 39, 41, 45, 56.

Тема 3. Питання теорії історико-філософського процесу. Філософія як специфічний тип знання

3.3.1. Зміст теми. Філософія і приватні науки в історичному аспекті. Концепція „розпачковування предмета філософії”. Взаємовідношення всезагального і приватного. Недоліки натурфілософських побудов предмету філософії. Анахронізм предмету філософії. Чи має філософія власну емпірію? Недостовірність як цінність предмету філософії. Філософія як опора на власний розум. Понадмірність філософа. Філософія і наука. Філософія і ідеологія. Філософія і гуманітарне знання. Філософія і мистецтво. Роль філософської віри в пізнавальному відношенні людина-світ. Етапи історичного розвитку предмету філософії. Методи конструювання філософських систем. Пошук фундаменту всього сущого. Філософія як arche. Довіра волі Творця. Принцип Творіння. Філософія субстанції. Субстанціалізм. Радикальна ревізія предмету філософії. Кантівське розуміння предмету філософії. Етикотелеологія. Філософія підстави. Філософія філософії. Дисемінація предмету філософія

3.3.2. Терміни та поняття: Всезагальне, приватне, розпаковування, натурфілософія, анахронізм, емпірія, теорія, недостовірність, ідеологія, гуманітарне знання ,мистецтво, філософська віра, основопокладаюча єдність, дар, трансцендентна філософія, субстанція, іманентна філософія, етикотелеологія, трансцендентальна філософія, підстава, дисемінація

3.3.3.    Семінарське заняття на тему: Самовизначення філософії. Філософія як специфічний тип знання.
План.
1. Концепція „розпачковування предмета філософії”.
2. Філософія і наука, ідеологія, гуманітарне знання, мистецтво. Власний статус філософії.
3. Віра філософії чи філософська віра.
4. Історична генеза предмету філософії. Епохальні настрої всезагального.

3.3.4. Теми доповідей та рефератів.
1. Сутність істинного скандалу філософії.
2. Критерії науковості і віра філософії.
3. Підстава філософської віри як сутність предмету філософії.  
4. Спроба тотального витлумачення вищої причини речей.
5. Блукаючи довкола всезагального. Втрати і відкриття акту розташування в буття.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання
1. Бог Арістотеля.
2. Науковчення” Фіхте – волюнтаристська метафізика свободи.
3. Принцип тотожності необхідності і свободи.
4. Проблема людської емансипації в філософії Л.Фейєрбаха.
 
3.3.6. Рекомендована література до теми: 15, 30, 38, 50, 60, 33, 34, 35. Допоміжна: 10, 21.

Тема 4. Філософування всезагального у відношенні людина-світ як arche

3.4.1. Зміст теми.  Мінливість сущого в контексті пошуку континууму світу. Витлумачення світу в його впорядкованості. Всезагальне у зародковому стані. Відношення людина-світ як чуттєво суще. Містичний морок arche. Відношення людина-світ як згода. Всезагальне як слово. Arche як становлення. Відношення людина-світ як опір. Інтелектуальне єство всезагального. Відношення людина-світ в контексті буття і небуття. Arche як власне суще. Всезагальне як рух атомів у порожнечі. Буття як просторова повнота. Arche як співпричетність єдиного і становлення. Всезагальне як ідея. Відношення людина-світ і Благо. Arche як дійсність (energeia). Всезагальне як непорушний рушій (nous).

3.4.2. Терміни та поняття: Аrche, мінливість сущого, чуттєво суще, стихійність основопокладаючої єдності, волога як така, безкрає, становлення, слово, логос, війна, зміна, відношення буття і небуття, атом, ідея, ідея Блага, форма, дійсність, сутність, причина дійсності.

 3.4.6. Рекомендована література до теми: допоміжна :5, 6, 11, 16, 20, 21,23.

Тема 5. Філософування всезагального у відношенні людина-світ як Творця

3.5.1. Зміст теми. Трансцендентна філософія.Довіра волі творця. Буття в дар. Особистісне буття Бога. Творчість. Метафізика євхаристії. Принцип творіння. Зустріч Творця і тварі, як співпадіння двох енергій. Сповідь. Дуалізм есенції та екзистенції. Апофатика і катафатика як збереження таїни творіння. Співвідношення сутність і існування. Патристика. Схоластика. Проблема універсалій. Полеміка номіналізму і реалізму. Сутність концептуалізму. Множинність як узагальнення різних елементів. Всезагальне як підстава здійснення одиничного. Універсалія здобута шляхом абстракції за допомогою логічних операцій. Творення як синергія. Логічні докази того, що логічно не доводиться.    

3.5.2. Терміни та поняття: Трансцендентна філософія, віра, довіра, воля, дар, особистісне буття, євхаристія, принцип творіння, Творець, тварь апофатика, катафатика, сутність, існування, патристика, схоластика, універсалія, номіналізм, реалізм, концептуалізм, синергія.

 3.5.6. Рекомендована література до теми: 1, допоміжна: 1, 2, 3, 4, 7, 13, 17, 18, 19, 20, 21, 22.
 
Тема 6. Філософування всезагального у відношенні людина-світ як „Я”

3.6.1. Зміст теми. Іманентна філософія. „Я” як субстанція. Субстанціалізм. Самототожність субстанції. Незмінність субстанції як постулат її необхідності. Незмінність сутності і плинність існування. Всезагальне як „ego cogito”. Сумнів як самоочевидність мислення. Факт мислення. Представленість світу свідомості людини. „Суб’єктивний принцип” філософії. Бог як гарант існування світу, істота в поняття якої входить необхідність існування. Всезагальне як „causa sue”. Вчення про тотожність Бога і природи. Бог як природа-субстанція. „Я” як трансцендентальна свідомість. Метафізика свободи. Всезагальне як людство. Бог як апріорний ідеал чистого розуму. Поняття трансцендентальної телеології. „Я” як дух що пізнав себе як дух. Філософія „великого Я”. Блукання абсолютної ідеї. Всезагальне як логічна абстракція. „Я” як воля до влади. Всезагальне як Надлюдина. Деконструкція предмету філософії. Всезагальне у розпорошеному стані.

3.6.2. Терміни та поняття: „Я”, субстанція, субстанціалізм,  акт „я мислю”, причина самої себе, трансценденталізм, людство, абсолютна ідея, воля до влади, Надлюдина, деконструкція.
 
3.6.6. Рекомендована література до теми: 13, 14, 17, 18, 19, 20, 25, 33, 42, 46, 47, 48, 49, 50, 52.

ІV. Рекомендована література до курсу.

1. Августин А. Исповедь / А. Августин – М.: Канон+ИО Реабилитация, 1997.
2. Агации Э. Человек как предмет философии / Вопросы философии. – 1989. № 2.
3. Адрос Е.И. Истина как проблема познания и мировоззрения / Е. И. Андрос – К.  Наукова думка, 1984.
4. Арлычев А.Н. Об иррационализме как философии изменчивости / Вопросы философии. – 1998. – №6.
5. Бабушкин В.У. О природе философского знания / В. У. Бабушкин. – М. : Наука, 1979.
6. Бердяев Н.А. О назначении человека / Н. А.  Бердяев – М.: Республика, 1993.
7. Бибихин В.В. Язык философии / В. В. Бибихин. – М. : Наука, 2007.
8. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: два философских введения в XXI век. – М.  ИПЛ, 1990.
9. Вернадський В.И. О науке / В. И. Вернадский. – Т.1. – Дубна, 1997.
10. Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духу / Г. В. Ф. Гегель – К.  Основи, 2004.
11. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т.– М.  Мысль, 1977. – Т. 3.
12. Гуссерль Э. Философия как строгая наука / Э. Гуссерль – М., 1994.
13. Декарт Р. Размышления о первой философии, в коих доказывается существование Бога и различие между человеческой душой и телом / Декарт Р. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1994. – Т. 2.
14. Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках / Р. Декарт – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1953.
15. Декомб В. Современная французская философия: [Сборник]. / В. Декомб. Пер. с франц. – М. : Изд-во „Весь мир”, 2000.
16. Знание за пределами науки. – М.: ПФАН, 1990.
17. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант Сочинения: В 6т: Мысль, 1964. – Т. 3.
18. Кант И. Критика практического разума / И. Кант Сочинения: В 6 т. – М.: Мысль, 1965. – Т.4, ч.1.
19. Кант И. Критика практического разума / И. Кант Сочинения: В 6 т. – М.: Мысль, 1965. – Т.4, ч.2.
20. Кант И. Критика способности суждения / И. Кант Сочинения: В 6 т. – М.: Мысль, 1966. – Т.5.
21. Кислов Б.А. Диалектика объективного и субъективного в оценочном познании как специфическое выражение основного вопроса философии / Основной вопрос философии и диалектика теоретического познания. – Иркутск: ИГУ, 1980.
22. Котенко В.П. Основания науки / В. П. Котенко – СПб., 2000.
23. Крымский С.В. Контуры духовности: Новые контексты идентификации / Вопросы философии. – 1992. – № 12.
24. Крымский С.В. Метаисторические ракурсі философии истории
/ Вопросы философии. – 2001, - № 6.
25. Лейбниц Г.В. Опыты теодицей о благости божией, свободе человека и начале зла / Г. В. Лейбниц Г.В. Соч.: В 4 т.– М.: Мысль, 1989. – Т.4. – С. 49–494.
26. Лекторский В.А. Субъект / В. А. Лекторский / Новая филос. энциклопедия: В 4 т. – М.: Мысль, 2001. – Т. 3.
27. Лекторский В.А. Объект / В. А. Лекторский / Новая филос. энциклопедия: В 4 т. – М.: Мысль, 2001. – Т.3.
28. Лой А. Н. Ситуація розуму та «ситуйований розум» / Філософська думка. – 2006. – № 3.
29. Мамардашвили М.К. О философии / Вопросы философии. – 1992. – № 5.
30. Марсель Г. Трагическая мудрость философии / Г. Марсель – М.: Изд-во гумманитарной лит-ры, 1995.
31. Николай Кузанский. Диалог о становлении / Николай Кузанский. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1979. – Т 1.
32. Николай Кузанский Об ученом незнании / Николай Кузанский. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1979. – Т.1.
33. Ницше Ф. Злая мудрость / Ф. Ницше Сборник. – Минск: Попурри, 1997.
34. Ойзерман Т.И. Философия как история философии / Т. И. Ойзерман – СПб. : Алетейя, 1999.
35. Петрушенко В. Л. Межі знання і знання меж / Філософська думка. – 2005. – № 3. – С. 3–17.
36. Поппер К. Логика и рост научного знания / К. Поппер – М., 1973.
37. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса / И. Пригожин, И. Стенгерс – М., 1986.
38. Рассел Б. Исследование значения и истины / Б. Рассел – М.: Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 1999..
39. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы / Б. Рассел – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957.
40. Соколов В.В. Субъект-объектная суть философии и ее появление в цивилизационном и историко-философском процессе / Вестник Московского ун-та. – 1999. –– Сер. 7. – № 3.
41. Соловьев В. Теоретическая философия. Первое начало теоретической философии / В. Соловьев Собрание сочинений: В 2 т. – М.: Мысль, 1988. – Т. 2.
42. Спиноза Б. Этика, доказанная в геометрическом порядке / Б. Спиноза  Избранное. – Минск: Попурри, 1999.
43. Сумерки богов / [сб. первоисточников / сост. и общ. ред. А. А. Яковлева]. – М. : Политиздат, 1990.
44. Табачковский В.Г. Человеческое мироотношение: Данность или проблема? / В. Г. Табачковский – К.: Наукова думка, 1993.
45. Тульчинский Г. Л. Постчеловеческая персонология: Новые перспективы свободы и рациональности / Г. Л. Тульчинский – СПб.: Алетейя, 2004.
46. Фишер К. Декарт, его жизнь, сочинения и учения / К. Фишер История новой философии: В 9 т. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – Т.1
47. Фишер К. Спиноза, его жизнь, сочиненя и учения / К. Фишер История новой философии: В 9 т. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – Т.2.
48. Фишер К. Лейбниц, его жизнь, сочинения и учения / К. Фишер История новой философии: В 9 т. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – СПб.: Изд-во С.Л. Франка, 1905. – Т. 3.
49. Фишер К. Иммануил Кант и его учение / К. Фишер История новой философии: В 9 т. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1901. – Т.4, ч.1.
50. Фишер К. Иммануил Кант и его учение / К. Фишер К. История новой философии: В 9 т. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – Спб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – Т. 5, ч. 2.
51. Фишер К. Шеллинг, его жизнь, сочинения и учения / К. Фишер История новой философии: В 9 т. – СПб.: Изд-во Д.Е. Жуковского, 1906. – СПб.: Изд-во Н.О. Лосского, 1905. – Т.7.
52. Фихте И.Г. Основные черты современной эпохи / И. Г. Фихте Сочинения в двух томах. Т. 2. – СПб, 1993.
53 Франк С. Л. Реальность и человек / С. Л. Франк – СПб.: РХГИ, 1997.
54 Хофмайстер Х. Что значит мыслить философски – Серия „Мир культуры, истории и философии” – СПб.: Изд-во „Лань”, 2000.
55 Шеллинг Ф.В.Й. Философские исследования о сущности человеческой свободы и связанных с нею предметах / Ф. В. Й. Шеллинг Собрание сочинений: В 2 т. – М.: Мысль, 1989. – Т.2.
56 Шестов Л. Апофеоз беспочвенности. Опыт адогматичекского мышления / Л. Шестов – Л. : Изд-во ЛГУ, 1991.
57. Шинкарук В.И., Яценко А.И. Гуманизм диалектико-материалестческого мировоззрения / В. И. Шинкарук, А. И. Яценко – К.: Политиздат, 1984.
58. Шинкарук В.И. Теория познания, логика и диалектика И.Канта / В. И. Шинкарук – К.: Наукова думка, 1974.
59. Юм Д. Исследование о человеческом познании / Д. Юм Соч.: В 2 т. – М.: Мысль, 1965. – Т.1.
60. Ясперс К. Философска вера / К. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1994.

Допоміжна література:
. Абеляр П. История моих бедствий / П. Абеляр – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – 256 с.
2. Абеляр П. Теологические трактаты / П. Абеляр – М.: АО ИГ Прогресс Гнозис, 1995. – 413 с.
3. Аверинцев С.С. Вера / Новая филос. энциклопедия: В 4 т.– М.: Мысль, 2001. – Т.1. – С. 380.
4. Аквинский Фома. Онтология и теория познания: фрагменты сочинений. – М, 2001.
5. Арістотель. Політика / Арістотель – К., 2003.
6. Аристотель Метафизика. – М., 2008.  
7. Боэций С. Утешение философией / С. Боэций – М., 1989.
8. Вимога раціональності: Спадщина Рене Декарта у світі сучасної культури. – К.: Ін-т філософії НАУКМА, 1996.
9. Виндельбанд В. От Канта до Ницше / В. Виндельбанд – М.: Канон-пресс, 1998.
10. Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе XX века / Вопросы философии. – 1991. – № 6.
11. Лосев А.Ф. Античная философия истори / А. Ф. Лосев – СПб. : Алетейя, 2001.
12. Лосев А.Ф. Диалектика мифа // А. Ф. Лосев Миф – Число – Сущность. – М.: Мысль, 1994.
13. Марру А.И. Святой Августин и августинтанство / А. И. Марру – Долгопрудный: Вестком, 1999.
14. Мамардашвили М.К. Кантианские вариации / М. К. Мамардашвили – М.: Аграф, 1997.
15. Мамардашвили М.К. Картезианские размышления /  М. К. Мамардашвили – М.: Прогресс, 1994.
16. Мамардашвили М.К. Лекции по античной философии / М. К. Мамардашвили – М.: Аграф, 1997.
17. Мень А. Ветхозаветные пророки: библейские пророки от Амоса до Реставрации. VIII–IV вв. до н. э. / А. Мень – Л.: О-во «Б-ка «Звазды»: Сов. писатель. Ленингр. отд-ние, 1991.
18. Мень А. Сын Человеческий / А. Мень История религий: в поисках Пути, Истины, и Жизни: В 7 т. – М.: Слово, 1991. – Т.  7.
19. Неретина С.С. Верующий разум. Книга бытия и Салический закон / С. С. Неретина – Архангельск: Изд-во Поморского межд. пед. ун-та им. М. В. Ломоносова, 1995.
20. Рассел Б. История западной философии / Б. Рассел – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1959.
21. Рассел Б. Словарь разума, материи, морали / Б. Рассел – К.:Port-Royal, 1996.
22. Фишман И.Ш. От Бытия до Откровения: Учение. Пятикнижие Моисеево. М., 1993.
23. Фрагменты ранних греческих философов (ч. 1) – М. : Наука, 1989.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Запитання без відповідей? Їх призначення і намір.
2.    Філософія в гонитві за духом часу.
3.    Суще як закон зв’язку.
4.    Критика як пізнання.
5.    Людина як проблема філософії.
6.    Два типи раціональності.
7.    Успіхи нелінійних теорій.
8.    Сутність радикального протиставлення філософування науковому знанню.
9.    Ідея і явище.
10.    Бог Арістотеля.
11.    Науковчення” Фіхте – волюнтаристська метафізика свободи.
12.    Принцип тотожності необхідності і свободи.
13.    Проблема людської емансипації в філософії Л.Фейєрбаха.

VI. Орієнтовний перелік питань на залік

1. Що є предметом філософії. Специфіка предмету філософії.
2. Структура і мова всезагального.
3. Особливість .суб’єкт-об’єктного відношення філософії
4. Світоглядна потреба відношення „людина-світ”.
5. Моделі мислення і пізнання предмету філософії.
6. Лінійні концепти як методологічні смисли предмету філософії.
7. Нелінійні концепти як методологічні смисли предмету філософії.
8. Співвідношення філософії і науки.
9. Предмет філософії як єдність наукового і ненаукового пізнання.
10. Основні закономірні форми розвитку предмету філософії.
11. Сутність істинного скандалу філософії.
12. Критерії науковості і віра філософії.
13. Підстава філософської віри як сутність предмету філософії.
14. Спроба тотального витлумачення вищої причини речей.
15. Блукаючи довкола всезагального.
16. Втрати і відкриття акту розташування в буття.
17. Мінливість сущого в контексті пошуку континууму світу.
18. Відношення людина-світ як чуттєво суще. Містичний морок arche.
19. Відношення людина-світ як згода. Всезагальне як слово.
20. Arche як становлення. Відношення людина-світ як опір.
21. Відношення людина-світ в контексті буття і небуття. Arche як власне суще.
22. Всезагальне як рух атомів у порожнечі. Буття як просторова повнота.
23. Arche як співпричетність єдиного і становлення. Всезагальне як ідея.
24. Arche як дійсність (energeia). Всезагальне як непорушний рушій (nous).
25. Довіра волі Творця.Принцип творіння.
26. Дуалізм есенції та екзистенції.
27. Апофатика і катафатика як збереження таїни творіння.
28. Співвідношення сутність і існування.
29. Проблема універсалій. Полеміка номіналізму і реалізму.
30. Творення як синергія.
31. Логічні докази того, що логічно не доводиться.
32. Іманентна філософія. „Я” як субстанція. Субстанціалізм.
33. Всезагальне як „ego cogito”. Сумнів як самоочевидність мислення.
34.  „Суб’єктивний принцип” філософії.
35. Всезагальне як „causa sue”. Бог як природа-субстанція.
36. „Я” як трансцендентальна свідомість. Метафізика свободи. Всезагальне як людство.
37. Бог як апріорний ідеал чистого розуму. Поняття трансцендентальної телеології.
38. „Я” як дух що пізнав себе як дух. Блукання абсолютної ідеї. Всезагальне як логічна абстракція.
39. „Я” як воля до влади. Всезагальне як Надлюдина.
40. Деконструкція предмету філософії. Всезагальне у розпорошеному стані.

alt

alt
УКРАЇНСЬКИЙ ГРУНТ ФІЛОСОФІЇ КОСМІЗМУ

І. Пояснювальна записка

Філософія космізму як філософська течія викликає у наші дні гострі дебати: одні вчені розглядають філософію космізму як досить потужний та цілком самостійний напрямок у розвитку сучасної філософії; другі  –  як форму  неоязичництва, яка виступає антиподом щодо православ’я; треті – як натуралізацію релігійних догматів та міфологем; четверті – як відповідь на актуальні питання природознавства.
Саме аналізу сутності філософії космізму у її різних версіях: українській, російській, німецькій, французькій, американській і присвячене вивчення курсу «Українській грунт філософії космізму», який є підсумком у вивченні всіх близьких до даного курсу дисциплін, які вивчались на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр».
Метою курсу „Українській грунт філософії космізму»” є аналіз сутності та своєрідності пошуків новітньої онтології ХХ ст., у центрі яких стоїть проблема нової інтерпретації буття, природи, світу. Тому ідеї «космосу», «макрокосму», «мікрокосму» виступають сьогодні важливим концептуальним засобом побудови сучасної онтології як вчення про буття. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
•    ознайомлення з проблемним полем існування сучасної космічної філософії;  
•    оволодіння методологією та концептуальними схемами, моделями, гіпотезами таких галузей філософського знання як філософія космізму;  
•    формування здібності до аналітичного осмислення гуманітарних парадигм і дискурсів сучасної філософії космізму;
•    сприяння підвищенню загальної культури мислення з допомогою поглибленого засвоєння такого напрямку розвитку філософського знання як філософія космізму.
    Після вивчення курсу студенти повинні знати:
•    предмет дисципліни, її структуру, понятійний апарат;
•    основні тенденції розвитку філософії космізму в історико-філософському  контексті;
•    проблемне поле та специфіку такого напрямку філософського знання як філософія космізму;
•    сучасні проблеми розвитку філософії космізму у західноєвропейській та світовій філософії;
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
•    вміти визначити проблемне поле та специфіку проблематики філософії космізму;
•    орієнтуватись у сучасних проблемах філософії космізму;
•    орієнтуватись у розмаїтті основних напрямів розвитку філософії космізму;
•    порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати  методологічні засади сучасних напрямів розвитку філософії космізму;
•    працювати з усіма доступними джерелами знань, вміти самостійно добувати наукову інформацію за темою;
•    вміти аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, виявляти розбіжності в позиціях, критично ставитись до тенденційної інформації.
Тематичним планом передбачено поділ курсу на 1 модуль, що включає 6 лекційних годин, 4 семінарські години, 24 години самостійної роботи, 2 години індивідуальної роботи студентів. Всього – 36 годин.
Дисципліна «Український грунт філософії космізму» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7/8.030101 – філософія є такою, що пропонується на вибір студенту. Викладається у Х семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Філософія космізму в діалозі  культур «Схід – Захід».
1.    Тема 1. Філософські передумови вчення про всезагальну справу М.  Федорова     -    4    2    2        4    4
2.    Тема 2.  «Філософія загальної справи» і активно-еволюційна думка ХХ ст.    -    4    2    -    2    4    4
3.    Тема 3.      Філософія космізму:  порівняльний аналіз різних версій.
    -    4    2    2    -    4    4
Всього:    36    12    6    4    2    24

III. Зміст програми.

Модуль І. Філософія космізму в діалозі  культур «Схід – Захід»

Тема 1. Філософські передумови вчення про всезагальну справу М. Федорова

3.1.1. Зміст теми. Життєвий шлях М.Ф. Федорова. Вирішальне значення одеського періоду у становленні  майбутньої світоглядної доктрини мислителя. Навчання у Рішельєвському ліцеї. Професор філософії  Й. Міхневич як провідник духовно-академічних православних традицій за стіни Рішеьєвського ліцею. Зародження філософії загальної справи (осінь 1851 р.) як друге народження майбутнього мислителя. Шляхи долі: бібліограф та бібліотекар, музейний діяч, вихователь та вчитель, філософ та пророк. Активне християнство М. Федорова. Антропологія Федорова. Головне зло людини. Онтологія та деонтологія. Мрія як гносеологічний інструментарій. Регуляція природи. Трансформація сліпого поступу природи у розумний. Іманентне воскресіння. Воскресіння як сплата боргів та віща сходинка моралі.  Шляхи воскресіння.. Богослов’я як боголюдинодіяння. Від культу предків до релігії боголюдської справи. Ідея всезагальності спасіння.

3.1.2. Терміни та поняття:  онтологія, деонтологія, нерідні,  рідні, вчені, невчені, традиція апокатастасіса.

3.1.3. Семінарське заняття на тему: «Прозріння та ілюзії філософії загальної справи М. Федорова»
План
1. Феномен російського релігійного космізму.
2. Християнський позитивізм М. Федорова.
3. Ідея всезагальності спасіння.
4. Храм як найвищий синтез мистецтва.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Проект світу як всезагальної вітчизни.
2. М. Федоров: смисл та призначення мистецтва.
3. Мрія як гносеологічний інструментарій у філософській системі М.Федорова.
4. М. Пирогов: роздуми про життя та про вселенський Розум.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання
1. Проективна критика М. Федорова.
2. Полеміка М. Федорова зі слов’янофілами
3. М. Данілевський  і М. Федоров: начала і кінець історії.
4. Коперніканське мистецтво М. Федорова.


3.1.6. Рекомендована література: 1, 2,3,7,8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37.

Тема 2.  «Філософія загальної справи» і активно-еволюційна думка ХХ ст.

3.2.1. Зміст теми. Знання і космос: гносеологія космізму. Натуралістична свідомість і космос. Космізм та еволюціонізм  в українській і російській  релігійно-філософській традиції: І. Скворцов, Й. Міхневич, В. Соловйов, П. Флоренський, С. Булгаков,  М. Бердяев. Космізм в українській і російській  науково-філософській традиції: М.Федоров, О. Сухово-Кобилін, М.Умов, К. Циолковський, В. Вернадський, О. Чижевский, В. Муравйов, О. Горський, М. Сетницький, М.Холодний, В. Купревич.

3.2.2. Терміни та поняття: Космософія, космізм, персоналізм, антропоцентризм,  активний еволюціонізм, ноосфера, теорія ноосфери, регуляція природи.

3.2.3. Семінарське заняття на тему: «Філософія загальної справи» і активно-еволюційна думка ХХ ст.
План.
1.    Космізм і еволюціонізм: прозріння та ілюзії.
2.    Космічна філософія К. Циолковського.
3.    Теорії ноосфери В. Вернадського: надії та загрози.
4.    Космізм чи персоналізм: антиномії російської історіософії.            

3.2.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Інтуіції філософії космізму.
2.    Космічні аспекти філософського спадку М. і О. Реріх.
3.    Філософія космізму і проблеми творчості.
4.    О. Чижевський: теорія періодичності всесвітньо-історичного процесу.

3.2.5.  Теми для самостійного опрацювання

1.    В. Соловйов: краса та досконалість природи.
2.    М. Бердяев: природа і свобода.
3.    М. Холодний: думки натураліста про природу і людину.
4.    В. Купревич: довголіття як реальність мрії.

3.2.6.    Рекомендована література: 4, 5, 6,  12,  21, 22, 23, 24, 25,  26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38.

Тема 3.      Філософія космізму:  порівняльний аналіз різних версій.

3.3.1. Зміст теми. Про феномен «російського космізму». Аналіз філософії космізму як потужної філософської течії; як форми неоязичництва; як натуралізації релігійних догматів і міфологем; як відповіді на актуальні питання природознавства та передбачення нових парадигм у філософії і науці. Порівняльно-історичний аналіз різних версій космічної філософії у світовому просторі. О. Гумбольд – засновник німецького варіанту філософії космізму. Праця О. Гумбольдта «Космос. Досвід фізичного світоопису» та її вплив на становлення філософії космізму в Україні та Росії. А. Бергсон та його концепція «творчої еволюції» як французький варіант філософії космізму. Дж. Фіске (йому належить поняття «філософія космізму»),  Д. Льюіс, С. Александер як представники концепції «емерджентної еволюції» з американською версією філософії космізму. Майбутнє філософії космізму.

3.3.2. Терміни та поняття: феномен «російського космізму», версії філософії космізму,  творча еволюція, емерджентна еволюція.

3.3.3. Семінарське заняття на тему: Порівняльний аналіз різних версій філософії космізму  у світовому філософському просторі.
План.
1.    Феномен «російського космізму».
2.    Феномен німецької версії філософії космізму. Праця О. Гумбольдта «Космос. Досвід фізичного світоопису».
3.    Феномен французької версії філософії космізму. Концепція «творчої еволюції» А. Бергсона.
4.     Феномен американської версії філософії космізму. Концепція «емерджентної еволюції» Д. Льюіса  та  С. Александера.

3.2.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Поняття «космос», «макрокосм», «мікрокосм» як  найважливіші концептуальні засоби побудови онтології як науки про буття.
2.    Релігійний натуралізм Дж. Фіске як версія американської філософії космізму.

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання
1.    Федоров в дзеркалі російської релігійної філософської думки.
2.    Федоров і українська та російська література ХХ ст.
3.    Російський літературно-філософський контекст федоровських тем.
           
3.2.6. Рекомендована література: 4, 5, 6,  12,  21, 22, 23, 24, 25,  26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37.

ІV. Рекомендована література до курсу:

1.    Бовсунівська Т. Йосип Міхневич і становлення українського романтичного мислення (до 190-річчя народження філософа) // Філософська думка, 1999. - №3.
2.    Борисов В. Адреса Н.Ф. Федорова // Философия бессмертия и воскресения: По материалам VІІ Федоровских чтений. – М.: 1996. – Вып.1.
3.    Введенский А. И.,  Лосев А.Ф.,  Радлов Э.Л.,  Шпет Г.Г.: Очерки  истории  русской  философии. / А. И. Введенский,  А. Ф. Лосев, Э. Л. Радлов, Г. Г. Шпет. – Свердловск, 1991.
4.    Вернадский В.И. Живое вещество / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1978.
5.    Вернадский В.И. Размышления натуралиста: Научная мысль как планетарное явление / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1977.
6.    Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1965.
7.    Волинка Г., Мозгова Н. Антропологія Й. Міхневича і ґенеза російського космізму // Людина і політика, 2000. - №5.
8.    Волинка Г., Мозгова Н. Видатні постаті в оточенні Йосипа Міхневича // Пам’ять століть. – 2004. - №1.
9.    Волинка Г., Мозгова Н. Й.Міхневич і М.Федоров: до питання про українські витоки російського  космізму // Філософія. Антропологія. Екологія ’2001. – К.: Стилос, 2001.
10.    Волынка Г.И., Мозговая Н.Г. Одесские лекции И. Г. Михневича и философия Н. Ф. Федорова: идейные совпадения и параллели // «Служитель духа вечной памяти». Николай Федорович Федоров (к 180-летию со дня рождения). Сборник научных статей: в 2 ч. Ч.2 / Российская гос. б-ка. – М.: Пашков дом, 2010.
11.    Зеньковский В.В. История русской философии. В 2-х томах. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – Т.1.
12.    Кожевников В.А. Опыт изложения учения Н.Ф. Федорова по изданным и неизданным произведениям, переписке и личным беседам. / В. А. Кожевников. – М.: Мысль, 2004. (Филос. наследие).
13.    Лосский Н.О.  История русской философии. / Н.О. Лосский.  –  М.: Высш. шк., 1991.
14.    Міхневич Й.Г Исторический обзор 40-летия Ришельевского лицея с 1817 по 1857 год. / Й.Г. Михневич. – Одесса: В типографии Л. Нитчл., 1857.
15.    Міхневич Й.Г. Задача философии // Журнал МНП. – 1842. – Ч. 34.
16.    Михневич Иосиф Григорьевич (некролог) // Киевская старина. – 1885. –  № 12.
17.    Михневич Й.Г. О достоинстве философии // Журнал МНП. – 1840. – Ч. 25.
18.    Михневич  Й.Г. Об успехах греческих философов в теоретическом  и  практическом  отношениях // Журнал М Н П – 1839.  –  Ч. 24.
19.    Михневич Й.Г. Опыт простого изложения системы Шеллинга, рассматриваемой в связи с системами других германских философов. Речь, читанная на торжественном собрании Ришельевского лицея по случаю окончания 1849-1850 академического года. / Й.Г. Михневич. – Одесса: В типографии Л. Нитчл., 1850.
20.    Мозгова Н. Г. Рішельєвський ліцей та українська духовно-академічна традиція ХІХ ст.. // Нова парадигма. – Запоріжжя,2000. – Вип. 15.
21.    Общее дело: По материалам 1 Фёдоровских чтений: Сборник научных статей. – М.: Пашков дом, 1990.
22.    О религиозных философах России и Украины: персонологические очерки: монография / [Аляев Г.Е., Емельянов Б.В., Мозговая Н.Г., Суходуб Т.Д.]. – Полтава: ООО «АСМИ», 2010.
23.    Переписка В.И. Вернадского и П.А. Флоренского // Новый мир. – 1989. – №2.
24.    Русский космизм: Антология философской мысли / Сост. С.Г. Семенова, А.Г. Гачева. – М.: Педагогика-Пресс, 1993.
25.    Русский космизм: По материалам ІІ и ІІІ Фёдоровских чтений: Сборник научных статей.  – М.: Пашков дом,  1990;
26.    Семенова С.Г. Николай Федоров. Творчество жизни / С.Г. Семенова. – М.: Педагогика-Пресс,  1990;  
27.    Семенова С.Г. Тайны Царствия Небесного. / С.Г. Семенова. – М.: Школа-Пресс, 1994.
28.    Семенова С. Г. Философ будущего века: Николай Федоров / С. Г. Семенова.  –  М.: Пашков дом, 2004.
29.    Семенова С.Г. Этика «общего дела» Н.Ф.Федорова / С.Г. Семенова.  – М.: Школа- Пресс, 1989.   
30.    Скворцов И. Дневники. // Труды КДА. – 1864. – Кн.5.
31.    Фёдоров Н.Ф. Собрание  сочинений в 4-х томах. – М.:  1995-1997 гг.
32.    Федоров Н.Ф. Сочинения. /  Н.Ф. Федоров. – М.: Раритет, 1994.
33.    Циолковский К. Э.  Научная этика / К.Э. Циолковский. – Калуга, 1930.
34.    Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. / Д. Чижевський. –  К.: Вид-во «Орій» при УКСП «Кобза», 1992.  
35.    Философия бессмертия и воскресения: По материалам VII Фёдоровских чтений. Вып. 1-2. М., 1996.
36.    Философия русского космизма / Сост. А.П. Огурцов, Л.В. Фесенкова. – М.:Фонд «новое тысячелетие», 1996.
37.    Флоровский Г., прот. Пути русского богословия. / Прот. Г. Флоровский. – К.: Издатель христианско-благотворительная ассоциация «Путь к истине», 1991.
38.    Умов Н.А. Эволюция живого и задача пролетариата мысли и воли / Н.А. Умов. – М.: Наука, 1966.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Проективна критика М. Федорова.
2.    Полеміка М. Федорова зі слов’янофілами
3.    М. Данілевський  і М. Федоров: начала і кінець історії.
4.    Коперніканське мистецтво М. Федорова.
5.    В. Соловйов: краса та досконалість природи.
6.    М. Бердяев: природа і свобода.
7.    М. Холодний: думки натураліста про природу і людину.
8.    В. Купревич: довголіття як реальність мрії.
9.    Федоров в дзеркалі російської релігійної філософської думки.
10.    Федоров і українська та російська література ХХ ст.
11.    Російський літературно-філософський контекст федоровських тем.
           
VІ. Орієнтовний перелік екзаменаційних питань:

1. Феномен російського релігійного космізму.
2. Християнський позитивізм М. Федорова.
3. Ідея всезагальності спасіння.
4. Храм як найвищий синтез мистецтва.
5. Музей як матеріалізована пам’ять минулого.
6. Проект світу як всезагальної вітчизни.
7. М. Федоров: смисл та призначення мистецтва.
8. Мрія як гносеологічний інструментарій у філософській системі М.Федорова.
9. М. Пирогов: роздуми про життя та про вселенський Розум.
10. Космізм і еволюціонізм: прозріння та ілюзії.
11. Космічна філософія К. Циолковського.
12. Теорії ноосфери В. Вернадського: надії та загрози.
13. Космізм чи персоналізм: антиномії російської історіософії.   
14. Інтуіції філософії космізму.
15. Космічні аспекти філософського спадку М. і О. Реріхів.
16. Філософія космізму і проблеми творчості.
17. О. Чижевський: теорія періодичності всесвітньо-історичного процесу.
18. Феномен «російського космізму».
19.     Феномен німецької версії філософії космізму. Праця О. Гумбольдта «Космос. Досвід фізичного світоопису».
20.Феномен французької версії філософії космізму. Концепція «творчої еволюції» А. Бергсона.
21.Феномен американської версії філософії космізму.
22.  Концепція «емерджентної еволюції» Д. Льюіса  та  С. Александера.
23.     Поняття «космос», «макрокосм», «мікрокосм» як  найважливіші концептуальні засоби побудови онтології як науки про буття.
24. Релігійний натуралізм Дж. Фіске як версія американської філософії космізму.
25. Українські витоки російського космізму.
26. Космізм як персоналізм.
27. Космізм як антропоцентризм.
28. Філософія космізму сьогодні.
29. Гносеологія космізму.
30. Філософія Й. Міхневича як виток філософії загальної справи М. Федорова.
31. Активне християнство М.Федорова.
32. Одеський період у становленні філософії загальної справи М.Федорова.
33. Шеллінгіанські мотиви у філософії М. Федорова.
34. Натуралістична свідомість і космос.
35. Антропологія М.Федорова.
36. Воскресіння предків як загальна справа людства (М.Федоров).
37. Історіософія М.Федорова.
38. Полеміка М. Федорова зі слов’янофілами.
39. Словесна «ікона» як жанр філософського умогляду.
40. Шляхи воскресіння за М. Федоровим.


alt



ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ


І. Пояснювальна записка

Навчальна дисципліна “Філософія економіки” пропонується у якості спецкурсу для студентів магістрату спеціальностей “філософія і практична психологія”, “філософія і суспільствознавство” та „релігієзнавство та практична психологія”.
Дидактичний потенціал філософії економіки як синергійного виміру сучасного соціально-філософського знання створює додаткову методичну базу для розвитку аналітичних здібностей студентів та застосування відповідних навичок у контексті дослідження соціально-економічних процесів та тенденцій сучасності. Ознайомлення із історією та теорією філософського аналізу економічних явищ і процесів сприяє розумінню сучасних тенденцій у розвитку як філософії, так і постіндустріальної інформаційної економіки.
    Вивчення даного курсу дає змогу слухачам одержати знання про формування та історичний розвиток, а також сучасні інтерпретації таких категорій філософсько-економічного знання як капітал, ціна та цінність, економічна свідомість, бізнес, господарство тощо; дозволяє сформувати чіткі уявлення про світоглядні основи сучасних економічних концепцій та теорій.
    Розуміння закономірностей розвитку та філософського обґрунтування економічних ідей сприяє також формуванню навичок критичного осмислення соціально-економічних процесів сучасної «фінансової цивілізації». У процесі вивчення курсу “Філософія економіки” традиції філософсько-економічного мислення розглядаються як у контексті їх власного методологічного потенціалу, так і крізь призму їх взаємовпливу та компаративного аналізу.
Враховуючи актуальність та перспективність даного дослідницького напряму, його теоретичне і практичне значення для підготовки майбутнього фахівця, спецкурс “Філософія економіки” включено до навчального плану для підготовки студентів філософських спеціальностей Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з 2008/2009 навчального року.
    В основу курсу покладено системно-структурний підхід, що дозволяє прослідкувати логіку історичного і теоретичного розвитку філософсько-економічного знання від стародавніх часів до сьогодення, а також визначити його соціально-практичний потенціал.
Метою спецкурсу “Філософія економіки” є формування у майбутніх фахівців-філософів знань про особливості розвитку світоглядної економічної культури суспільств та сучасні тенденції економічного поступу постііндустріальної цивілізації. Програмою курсу передбачено проведення лекцій, семінарських занять, консультацій, контроль самостійної роботи студентів. Формою підсумкового контролю знань є контрольні питання для тестування, модульна контрольна робота та залік. Курс розраховано на один семестр.
Структурно курс складається з одного змістовного модуля, який передбачає розкриття основних етапів історичного поступу та методологічних основ трансформації філософсько-економічного знання, його структурних рівнів та аналізу соціально-конструктивного потенціалу філософсько-економічних досліджень.
Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:
-    об’єкту, предмету, методів та завдань філософії економіки;
-    основних етапів її історичного формування;
-    теоретико-методологічних особливостей філософсько-економічного знання;
-    сучасних тенденцій у розвитку філософсько-економічної думки та її соціально-практичного значення.
На основі цих знань мають бути сформовані вміння:
-    критичного осмислення соціально-економічних концепцій та теорій, аналізу їх світоглядних засад;
-    обґрунтування власної теоретичної позиції у сфері соціально-філософського аналізу економічних явищ і процесів.
    Відповідно до навчальних планів курс розрахований на 36 годин, в тому числі – 12 години аудиторних та 24 години – на самостійну роботу. У програмі знайшли відображення основні ідеї та досягнення сучасних філософсько-економічних досліджень, що відображають методологічний потенціал та перспективи подальшого розвитку філософсько-економічних знань.
Дисципліна «Філософський структуралізм і постструктуалізм» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 8.030101 – філософія  є такою, що пропонується на вибір студенту. Викладається у Х семестрі та завершується підсумкової формою контролю – заліком.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Філософія економіки: структурно-методологічний аналіз    36    12    6    4    2    12    12
1.    Тема 1. Теоретичні основи формування філософії економіки як галузі соціального знання.    9    3    1,5    1    0,5    3    3
2.    Тема 2. Філософія економіки на межі століть. Криза неолібералізму і теорія духовного капіталу суспільства.    9    3    1,5    1    0,5    3    3
3.    Тема 3. Філософія економіки і економічна філософія. Філософія бізнесу і філософія господарства.    9    3    1,5    1    0,5    3    3
4.    Тема 4. Економічна ментальність та економічна ідеологія суспільства.    9    3    1,5    1    0,5    3    3
Всього:    36    12    6    4    2    24

III. Зміст програми.

Модуль І. Філософія економіки: структурно-методологічний аналіз

Тема 1. Теоретичні основи формування філософії економіки як галузі соціального знання

3.1.1. Зміст теми. Історія формування поняття «філософія економіки». Філософія культури у неокантіанстві і філософія економіки. Філософія духу у неогегельянстві і філософія економіки. Філософсько-економічний вимір марксизму та позитивізму. Філософсько-економічна складова неолібералізму: Л. фон Мізес, Ф. фон Гаєк, М. Фрідман. Розвиток філософсько-економічних уявлень у межах російської філософії. “Філософія господарства” С. Булгакова. Філософський економізм Б. Яковенка. Філософія бізнесу як складова філософсько-економічного дискурсу. Структура та основні категорії сучасного філософсько-економічного знання. Криза неолібералізму як філософсько-економічної теорії.

3.1.2. Терміни та поняття:  глобалізація, економічна свобода, каталактика, лібералізм, неолібералізм, неокантіанство, неогегельянство, практична філософія, філософія культури, філософія економіки.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Історія розвитку поняття “філософія економіки”.
2.    Марксизм і сучасність: актуальні питання філософсько-економічного знання.
3.    Ліберальний та неоліберальний економічний світогляд: спільне і особливе.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Філософія економіки як філософія науки.
2.    Філософія економіки як філософія діяльності.
3.    Філософія економіки і філософія освіти.

3.1.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 1, 4, 5, 11, 13-15, 16-18, 20-23, 27, 32, 36, 37, 39, 41, 43-46, 50-57, 66, 71-73, 76-81, 82-86, 88-93.
Додаткова: 94-98, 101, 102, 104, 105, 107, 108, 110, 112-117, 120-128.


Тема 2. Філософія економіки на межі століть. Криза неолібералізму і теорія духовного капіталу суспільства.

3.2.1. Зміст теми. Філоссофія економіки у контексті теорії постіндустріального суспільствіа (Д. Белл, П. Дракер, О. Тоффлер). Особливості постмодерного економічного світогляду за О. Тоффлером: три «хвилі» соціально-економічного поступу в історії західної цивілізації. Есхатологічна філософія економіки Ф. Фукуями. Внесок комунікативної філософії у розвиток філософсько-економічної парадигми (К.-О. Апель, Ю. Габермас, П. Ульріх, К. Гоманн). Г. Беккер як основоположник «економічного підходу» у сфері аналізу неекономічних явищ. Сучасні концепції економічної людини: неолібералізм та інституціоналізм. Філософські засади інституціональної економіки. Криза неолібералізму. Культурна багатоманітність глобалізації. Філософія економіки в Україні: основні тенденції розвитку. Духовний капітал як основа формування соціально-економічного середовища інформаційного суспільства.

3.2.2. Терміни та поняття: довіра, духовний капітал, інституціоналізм, інформаційне суспільство, «кінець історії», соціально-економічна есхатологія, суспільство «третьої хвилі», комунікативна філософія, неолібералізм.

3.2.3. Семінарське заняття на тему: Історія формування філософсько-економічного знання.
План
1.    Релігійні засади соціально-економічного світогляду (М. Вебер, В. Зомбарт).
2.    Марксизм як філософсько-економічна парадигма ХХ століття.
3.    Основні положення філософсько-економічної концепції Ф.Гаєка.
4.    Неоліберальна есхатологія Ф. Фукуями та її соціально-економічний контекст.

3.2.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Л. Мізес та Ф. Гаєк як класики філософської теорії неоліберальної економіки.
2.    Економічна довіра як фундаментальний чинник формування ефективного соціально-економічного середовища (за одноіменною роботою Ф. Фукуями).
3.    Теоретичний зв’язок основних форм духовного капіталу суспільства.

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Моделі “економічної людини” у лібералізмі та інституціоналізмі.
2.    Теорія духовного капіталу: соціально-практичне значення.
3.    Основні тенденції розвитку філософсько-економічного знання в сучасній Україні.

3.2.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 2, 5, 7, 9, 10, 12, 13, 18, 20, 22, 24, 25, 28-35, 37-39, 40, 42, 47, 52, 54-56, 58-60, 63, 64, 67-70, 74-76, 78, 80-82, 87, 88, 91-93.   
Додаткова: 95, 96, 99-101, 105, 103, 107-109, 112, 113, 116, 118, 121-126, 128.

Тема 3. Філософія економіки і економічна філософія. Філософія бізнесу і філософія господарства.

3.3.1. Зміст теми. Методологічні підвалини економічної філософії. Економічна філософія versus філософія економіки: спільне і особливе. Неолібералізм, неоконсерватизм та неоінституціоналізм як теоретичні виміри сучасної економічної філософії. Економічна ідеологія як теоретична основа економічної філософії. Філософія господарства і лінійна модель раціональності. Філософія бізнесу і нелінійна раціональність. Соціально-креативний потенціал та системний зв’язок філософії бізнесу та філософії господарства. Філософія управління у структурі сучасних філософсько-економічних досліджень.

3.3.2. Терміни та поняття: економічна філософія, неоінституціоналізм, неоконсерватизм, неолібералізм, філософія економіки, філософія господарства, філософія бізнесу, філософія управління (менеджменту).

3.3.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Філософський зміст неоінституціоналізму.
2.    Філософія бізнесу у вимірі її теоретико-практичних  інтерпретацій.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Соціально-філософська перспектива економічної доктрини неоконсерватизму.
2.    Соціально-філософський простір сучасної України: економічна філософія та філософія економіки.

3.3.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 1-3, 4, 6-9, 11-13, 16, 18, 20, 24, 25, 28, 29, 31, 33-35, 38-40, 48-50, 52, 54, 55, 58, 61, 63, 65, 66, 69, 71, 74, 76, 77, 80, 87.
Додаткова: 95, 99, 100, 102-105, 108, 112, 113, 116-123, 125, 128.   

Тема 4. Економічна ментальність та економічна ідеологія суспільства.

3.4.1. Зміст теми. Поняття «економічної ментальності»: зміст, сутність, функції. Економічна ментальність і культурна ідентичність. Економічна ментальність українців: основні риси та їх конструктивний вимір. Європейська і українська ментальність: спільне і особливе. Соціально-креативний потенціал економічної ментальності суспільства. Методи ефективної трансформації ментальних засад соціально-економічної свідомості. Поняття «економічної ідеології»: історія і теорія. Соціальні стратегії економічних ідеологій сучасності. Соціальна ефективність економічної ідеології неолібералізму. Економічна ідеологія і соціальний характер. Теоретичні перспективи реалізації самобутніх економічних ідеологій в умовах глобалізації.

3.4.2. Терміни та поняття: глобалізація, економічна ідеологія, економічна ментальність, індивідуалізм, інституціоналізм, інтровертність, лібералізм, неолібералізм, неоконсерватизм, соціалізм, соціальна креативність, соціально-економічна свідомість.

 3.4.3. Семінарське заняття на тему: Структура філософсько-економічних досліджень.
План
1.    Філософія господарства як методологія філософсько-економічних досліджень.
2.    Методологічний потенціал та соціально-практичне значення філософії бізнесу.
3.    Специфіка формування і соціального застосування людського (інтелектуального) капіталу.
4.    Культурний і соціальний капітали суспільства: сутність та специфіка соціальних проявів.

3.4.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Економічна ментальність як важливий чинник соціокультурної динаміки.
2.    Економічна ментальність українського суспільства: конструктивні та деструктивні риси.
3.    Економічна ідеологія як соціальний феномен: сутність та головні функції.

3.4.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Економічна ідеологія в Україні та перспективи її розвитку.
2.    Чи має економічна ідеологія суспільства узгоджуватися з його ментальністю?
3.    Філософія економіки у теоретичному контексті філософії глобальних проблем.

3.4.6. Рекомендована література до теми:
Основна: 2, 5, 6, 9, 12, 13, 15-20, 24, 25, 28, 29, 31-35, 37, 39, 40, 50, 54-56, 58, 60, 64, 65, 67, 69, 74, 76, 78, 79, 80, 82, 88, 91-93.
Додаткова: 94, 96, 99, 100, 102, 105, 107, 108, 112, 113, 115-117, 120, 124.

ІV. Рекомендована література до курсу

Основна:
1.    Агапова И.И., Егоров А.Ю., Конотопов М.В., Сметанин С.И., Ярощук Н.З. История и философия экономики / РАН / М.В. Конотопов (общ.ред.). – 2-е изд., стер. – М.: КноРус, 2008.
2.    Альбер М. Капитализм против капитализма / Л.С. Горшкова (пер.с фр.). – С.Пб.: Экономическая школа, 1998.
3.    Ананьин О. И. Экономическая наука в зеркале методологи // Вопросы философии. – М., 1999. – № 10.
4.    Базилевич В.Д., Ільїн В.В. Метафізика економіки / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Знання, 2007.
5.    Баллерстрем К.Г. Homo economicus? Образы человека в классическом либерализме // Вопросы философии. – М., 1999. – № 4.
6.    Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / М.Л. Коробочкин (пер.с англ.). – М.: Весь мир, 2004.
7.    Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход.: Избр. тр. по экон. теории/ Р.И. Капелюшников (сост.,науч.ред.пер.,авт.послесл.), Е.В. Батракова (пер.с англ.), М.И. Левин (авт.предисл.). – М.: ГУ ВШЭ, 2003.
8.    Белл Д. Культурні суперечності капіталізму // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія/ Міжнародний фонд “Відродження” / Віталій Лях (упоряд.). – К.: Либідь, 1996.
9.    Бергер П.Л. Многоликая глобализация. Культурное разнообразие в современном мире/ Питер Л. Бергер (ред.), В.В. Сапов (пер.), П. Хантингтон (ред.). – М.: Аспект Пресс, 2004.
10.    Бриттан С. Капитализм с человеческим лицом/ Л.С. Горшкова (пер.с англ.). – С.Пб.: Экономическая школа, 1998.
11.    Булгаков С.Н. Философия хозяйства // Булгаков С.Н. Сочинения в двух томах/ С.С. Хоружий (сост.,прим.и вступ.ст.). – Т.1. – М.: Наука, 1993.
12.    Бурдьє П. Практичний глузд / О. Йосипенко (пер.з фр.). – К.: Український Центр духовної культури, 2003.
13.    Валлерстайн И. После либерализма/ Пер. с англ. Под ред. Б.Ю. Кагарлицкого. – М.: Едиториал УРСС, 2003.
14.    Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Пер. з нім. О.Погорілий. – К.: Основи, 1994.
15.    Воейков М.И. Экономический детерминизм К.Маркса и русские интерпритиации // Карл Маркс и современная философия. Сб. материалов науч. конф. к 180-летию со дня рождения Маркса/ Н. И. Лапин (отв. ред.) – М.: ИФРАН, 1999.
16.    Гаєк Ф.А. Індивідуалізм та економічний порядок. – Харків: Акта, 2002.
17.    Гаєк Ф.А. Принципи ліберального соціального порядку // Лібералізм. Антологія/ Наукове товариство ім. Вячеслава Липинського / Олег Проценко (упоряд.), Василь Лісовий (упоряд.). – К.: Смолоскип, 2002.
18.    Глушко Т.П. Філософія економіки у структурі сучасної гуманітарної освіти/ Т.П. Глушко. – К.: Науковий світ, 2008.
19.    Дракер П. Посткапиталистическое общество // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология/ Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999.
20.    Дугин А.Г. Капитализм: индивидуальное и общественное (в марксистской и традиционалистской перспективе) // Философия хозяйства. – М., 2002. –  № 1 (19).
21.    Дугин А.Г. Эсхатологический смысл современного либерализма // Философия хозяйства. – М., 2002. – № 1 (19).
22.    Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник. – К.: Лібра, 1999.
23.    Задорожнюк И.Е. Нужны ли экономической науке философские знания? (к Нобелевской лекции Ф. Хайека 1974 г.) // Вопросы философии. 2003. – № 1.
24.    Заграва Е. Глобалізація і нації/ Е. Заграва. – К.: Фенікс, 2002.
25.    Збітнєв Ю.І., Сенченко М.І. Біла книга України або Вашингтонський консенсус в дії. Наслідки економічних реформ 1991-2001 років. Всеукраїнська партія “Нова сила”/ Юрій Іванович Збітнєв (авт.-упоряд.), Микола Іванович Сенченко (авт.-упоряд.). – К.: ЗАТ “Виданичий дім “Княгиня Ольга”, 2003.
26.    Зиммель Г. Философия труда // Зиммель Г. Избранное. В 2-х т. – Т. 2. – М.: Юристъ, 1996.
27.    Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека.: Пер. с нем. / РАН. Ин-т социологии; Изд. подгот.: Ю.Н.Давыдов, В.В.Сапов. – М.: Наука, 1994.
28.    Ільїн В.В. Фінансова цивілізація/ В.В. Ільїн. – К.: Книга, 2007.
29.    Ильин В.В. Философия богатства: человек в мире денег/ Киевский национальный ун-т им. Тараса Шевченко. – К.: Знания Украины, 2005.
30.    Иноземцев В.Л. Постиндустриальное хозяйство и „постиндустриальное общество” // Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: Экономика, 2003.
31.    Иноземцев В.Л. Пределы догоняющего развития/ В.Л. Иноземцев. – М.: Экономика, 2000.
32.    Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / Государственный ун- т. Высшая школа экономики / Б.Э. Верпаховский (пер.). – М.: ГУ ВШЭ, 2000.
33.    Кастельс М. Могущество самобытности // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология/ Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999.
34.    Катков П.В. Критика глобального корпоративного меркантилизма (Н. Хомский) // Вопросы философии. – М., 2003. – № 11.
35.    Кессиди Ф.К. Глобализация и культурная идентичность // Вопросы философии. – М., 2003. – № 1.
36.    Козловски П. Этика капитализма // Козловски П. Этика капитализма. Эволюция и общество: Критика социобиологии/ Коммент. Бьюкенена Дж.М.; Пер. с нем. и ред. Грецкого М.Н. – Спб.: Экон. шк., 1996.
37.    Коллонтай В.М. Закат экономического неолиберализма // Философия хозяйства. – М., 2004. – № 4 (34).
38.    Корняков В.И. О современном глобально-национальном в аспекте использования экономических законов // Философия хозяйства. – М., 2004. – № 1 (31).
39.    Лебедев В. Великая амбиция // Вопросы философии. – М., 2003. – № 10.
40.    Липинський В. Листи до братів-хліборобів // Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії. – Т. 6. – Кн. 1/ НАН України; Інститут східноєвропейських досліджень / Ярослав Пеленський (ред.).– К., 1995.
41.    Лукач Г. Экономические взгляды Гегеля в иенский период // Вопросы философии, 1956. – № 5 // http://caute.net.ru/ilyenkov/tra/lukac.html
42.    Манн М. Глобалізація як глобальний конфлікт // Економіка знань: виклики глобалізації та Україна/ А. С. Гальчинський та ін. – К., 2004.
43.    Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. – К.: Держполітвидав, 1984.
44.    Маркс К., Енгельс Ф. Капитал // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 25., Ч. 1. – К.: Держполітвидав, 1963.
45.    Маркс К., Енгельс Ф. Капитал // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 25., Ч. 2. – К.: Держполітвидав, 1963.
46.    Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 3. – М.: Держполітвидав, 1963.
47.    Мартин Г.П., Шуманн Х. Западная глобализации: атака на процветание и демократию.: Пер. с нем. – М.: Альпина Паблишер, 2001.
48.    Медоуз Д.Х. Пределы роста / Д.Х. Медоуз, Д.Л. Медоуз, Й. Рандерс, У. Беренс. – М.: МГУ. – 1991.
49.    Медоуз Д.Х. За пределами роста / Д.Х. Медоуз, Д.Л. Медоуз, Й. Рандерс. – М.: Пангея. – 1994.
50.    Мизес фон Л. Индивид, рынок и правовое государство: Антология/ Дарио Антисери (ред.), Светлана Мальцева (пер.), Массимо Балдини (ред.). – С.Пб.: Пневма, 1999.
51.    Мизес фон Л. Человеческая деятельность. Трактат по экономической теории/ [Пер. с англ. Куряева А.В.] – М.: Экономика, 2000.
52.    Мировски Ф. Философские основы институциональной экономики // Проблемы новой политической экономики. – М., 2003. –  № 1.
53.    Нестеренко А. О чем не сказал Уильям Баумоль: вклад ХХ столетия в философию экономической деятельности // Вопросы экономики. – М., 2001. – № 7.
54.    Нордстрем К. А., Ріддестрале Й. Бизнес в стиле фанк. Капитал пляшет под дудку таланта. – СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2003.
55.    Нордстрем К.А., Ріддестралє Й. Караоке-капіталізм: Пер. з англ. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2004.
56.    Ноттурно М. Открытое общество и его враги: сообщество, авторитет и бюрократия // Вопросы философии. – М., 1997. – № 11.
57.    Ольсевич Ю. „Неортодоксальный взгляд” У. Баумоля на достижения экономической науки в ХХ веке и её задачи // Вопросы  экономики. – М., 2001. – № 12.
58.    Ольсевич Ю. О национальном экономическом мышлении // Вопросы экономики. – М., 1996. – №  9.
59.    Осипов Ю.М. Глобальная экономика как феномен современности // Философия хозяйства. – М., 2002. – № 5.
60.    Осипов Ю.М. Глобальное и национальное в экономике // Философия хозяйства. – М., 2003. – № 6 (30).
61.    Осипов Ю.М. Опыт философии хозяйства. Хозяйство как феномен культуры и самоорганизующаяся система/ Ю.М. Осипов. – М.: МГУ, 1990.
62.    Осипов Ю.М. Фиктивная сущность Постмодерна // Философия хозяйства. – М., 2003. – № 3 (27).
63.    Панарин А.С. Постмодернизм и глобализация: проэкт освобождения собственников от социальных и национальных обязательств // Вопросы философии. – М., 2003. – № 6.
64.    Пороховский А.А. Глобальная составляющая национального развития // Философия хозяйства. – М., 2004. – № 3 (33).
65.    Радаев В.В. В борьбе двух утопий // Вопросы философии. – М., 1992. – № 4.
66.    Рих А. Хозяйственная этика / В.В. Сапов (ред.), Е.М. Довгань (пер.). – М.: Посев, 1996.
67.    Сенченко А.И. Общество истребления – стратегическая перспектива “демократических реформ”/ Межрегиональная академия управления персоналом. – К.: МАУП, 2004.
68.    Сікора В. Напрями еволюції українського економічного розвитку в процесі становлення “нового консенсусу” і теорії про “соціальний капітал” // Актуальні проблеми економіки. Стаття 1,2. – К., 2001. – № 9-10, № 11-12.
69.    Сікора В. Національна ідея в економіці (українська перспектива): Цикл інтерв’ю національній радіокомпанії України. – К.: ЕксОб, 1999.
70.    Сорос Дж. Криза глобального капіталізму. Відкрите суспільство під загрозою / Руслан Ткачук (пер.з англ.), Андрій Фролкін (пер.з англ.). – К.: Основи, 1999.
71.    Сорос Дж. Мыльный пузырь американского превосходства. На что следует направить американскую мощь / В. Ионов (пер.с англ.и науч.ред.). – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004.
72.    Тенянов И.М. Что такое философия хозяйства? // Философия хозяйства. – М., 2002. – № 6 (24).
73.    Тоффлер Е. Третя Хвиля/ Андрій Євса (пер.з англ.). – К.: Видавничий дім “Всесвіт”, 2000.
74.    Туган-Барановский М.И. Социализм как положительное учение // Туган-Барановский М.И. К лучшему будущему: Сб. соц-филос. произвед./ А.А. Воронин (ред.), К.В. Сорвин (сост.,подгот.текста,вступ.ст.и прим.). – М.: РОССПЭН, 1996.
75.    Туроу Л. Будущее капитализма. Как сегодняшняя экономика формирует завтрашний мир/ А. И. Федотов (пер. с англ.) – Новосибирск: Сибирский хронограф, 1999.
76.    Тутов Л.А. Проблема управления в философии хозяйства // Вопросы экономики. – М., 2003. – № 8.
77.    Тутов Л.А. Философия хозяйства и экономическая теория: точки пересечения и противоречия // Философия хозяйства. – М., 2004. – № 4 (34).
78.    Ульрих П. Пути ориентации в экономическом мышлении: Интегративная хозяйственная этика // Философия хозяйства. – М., 2003. – № 1 (25).
79.    Философия денег/ Мазараки А.А., Ильин В.В./ Киевский национальный торгово-экономический ун-т. – К.: КНТЭУ, 2004.
80.    Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию/ Д. Павлова (пер.с англ.). – М.: АСТ, 2004.
81.    Фукуяма Ф. Великий разрыв: [пер. с англ.]. Серия: “Philosophy” – М.: Ермак, 2004.
82.    Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. – М., 1990. – № 3.
83.    Хайек Ф.А. Конкуренция как процедура открытия // Мировая экономика и международные отношения. – М., 1989. – № 12.
84.    Хайек Ф.А. Познание, конкуренция и свобода: Антология сочинений / Дарио Антисери (ред.), С. Мальцева (пер.), Лоренцо Инфантино (ред.), К. Большаков (пер.). – СПб.: Пневма, 1999.
85.    Хайек Ф.А. Претензии знания // Вопросы философии. М., 2003. – № 1.
86.    Хайлбронер Р.Л. Экономическая теория как универсальная наука // Теория и история экономических и социальных институтов и систем: Альманах. – М., 1993. – Вып. 1.
87.    Хангтингтон С. Запад уникален, но не универсален // Мировая экономика и международные отношения. – М., 1997. – № 8.
88.    Хангтингтон С. Столкновение цивилиций и преобразование мирового порядка // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология/ Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999.
89.    Чекмарев В.В. Человеческий мир как мир экономический // Философия хозяйства. – М., 2001. – № 1 (13).
90.    Чекмарев В.В. Постмодерн и экономическая онтология // Философия хозяйства. – М., 2003. – № 4 (28).
91.    Швайка М. Проблеми захисту національних економічних інтересів України в умовах глобалізації // Економічний часопис ХХІ. – К., 2002. – № 6.
92.    Шевченко В.И. Актуальность социально-философской концепции К. Маркса // Карл Маркс и современная философия. Сб. материалов науч. конф. к 180-летию со дня рождения Маркса/ Н. И. Лапин (отв. ред.) – М.: ИФРАН, 1999.
93.    Шевчук В. Переваги та недоліки „західного” вектора в українській економічній політиці // Інтеграція України у світове співтовариство: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 19-20 грудня 1998 р. / Інформаційне агентство США (USIA); Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX)/ В. Вовк (наук.ред.) – К., 1999.

Додаткова:
94.    Агаджанян А.С. Буддизм и экономика // Агаджанян А.С. Буддийский путь в ХХ веке: Религиозные ценности и современная история стран тхеравады/ Рос. АН.Ин-т востоковедения; [Отв. ред. И.В.Подберезский] – М.: Наука, 1993.
95.    Афанасенко И.Д. Философия предпринимательства // Философия хозяйства. – М., 2004. – № 4 (34).
96.    Бачинський Ю. Економічні підстави самостійності нації // Націоналізм. Антологія/ Наукове товариство ім. Вячеслава Липинського / Лариса Білик (літ.ред.), Олег Проценко (упоряд.), Василь Лісовий (упоряд.) – К.: Смолоскип, 2000.
97.    Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршал: вклад ХХ столетия в экономическую теорию // Вопросы экономики. – М., 2001. – № 2.
98.    Бек У. Что такое глобализиция?/ Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесловие А. Филиппова. – М.: Прогрес-Традиция, 2001.
99.    Беллолипецкий В.Г. Устойчивость развития национального хозяйства в условиях глобализации // Философия хозяйства. – М., 2004. – № 4 (34).
100.    Бон К., Нойперт К.Э. Культура и национальные условия создания предпринимательских структур // Проблемы теории и практики управления. – М., 2004. – № 2.
101.    Бузгалин А.В. Постмодернизм устарел // Философия хозяйства. – М., 2003. –  № 4 (28).
102.    Булгаков С.Н. Народное хозяйство и религиозная личность // Булгаков С.Н. Два града: Исследование о природе общественных идеалов / В.В. Сапов (сост.). – С.Пб.: Издательство Русского Христианского Гуманитарного Института, 1997.
103.    Бьюкенен П.Дж. Смерть Запада/ Пер. с англ. А. Башкирова. – М.: ООО Издательство АСТ, 2003.
104.    Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Избранное. Образ общества/ [Отв. ред. и сост.: Я.М.Бергер и др.; Пер. М.И.Левина и др.] – М.: Юрист, 1994.
105.    Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества. – М.: Прогресс, 1976.
106.    Гребнев Л.С. О чем знают не только экономисты? // Вопросы  экономики. – М., 2001. – № 9.
107.    Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки/ О.А. Грішнова. – К.: Знання, 2001.
108.    Гош О. Історична місія політичної економії в Україні // Економіка України. – К., 2004 – № 2.
109.    Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі / В.П. Недашківський (ред.). – К.: Лібра, 1999.
110.    Капелюшников Р. И. Философия рынка Ф.А. Хайека // Мировая экономика и международные отношения. – М., 1989. – № 12.
111.    Кастельс М. Становление общества сетевых структур // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология/ Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999.
112.    Кадзума Т. Вечный дух предпринимательства. Практическая философия бизнесмена/ Предисл. В.Г.Урчукина; Пер.: Шахова Э.Я., Шафов Г.А. – К.: Укрзакордонвизасервис, 1992.
113.    Кеничи О. Мышление стратега: искусство бизнеса по-японски/ Пер. с англ. И. Евстигнеевой. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007.
114.    Кроче Б. Антология сочинений по философии. История. Экономика. Право. Этика. Поэзия / Светлана Мальцева (пер.,сост.и коммент.). – СПб.: Пневма, 1999.
115.    Ксенофонт Афинский. Домострой // Ксенофонт Афинский. Воспоминания о Сократе. [Перевод С.И.  Соболевского] – М., 1993. // http://ancientrome.ru/antlitr/ksenoph/index.htm
116.    Неклесса А.И. Глобализация и новое геоэкономическое мироустройство // Философия хозяйства. – М., 2002. – № 1 (19).
117.    Орлов В.В. Философия и политическая экономия // Философия и общество. – М., 1999. – № 2.
118.    Панарин А.С. Стратегическая нестабильность в ХХI веке/ А.С. Панарин. – М.: Алгоритм, 2003.
119.    Печчеи А. Человеческие качества/ Захарова О.В. (пер. с англ.)., Д.М. Гвишиани (общ. ред.) – М.: Прогресс, 1980.
120.    Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту нації / Є. Литвин (наук.ред.), О. Васильєва (пер.з англ.). – К.: Port-Royal, 2001.
121.    Філософія бізнесу і менеджменту (скорочені тексти лекцій)/ Іщенко М.П., Лазарчук Ю.В., Руденко І.І., Яценко В.М. – Черкаси: Видавець Вовчок. О.Ю., 2003.
122.    Філософія економіки // Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія. В 2 ч. – Ч. 2. Актуальні проблеми сучасності. – К.: Альтерпрес, 2002.
123.    Філософські основи менеджменту і бізнесу/ Герасимчук А. А., Тимошенко З. І., Шейко С. В. – К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2006.
124.    Философия управления: (Социально-гуманитарные проблемы)/ Алехин В.В., Бурега В.В., Поважный С.Ф., Алехина Л.В. – Донецк: Донецкая гос. академия управления, 1999.
125.    Философия экономики/ А.А. Мазараки, Ю.М. Осипов, И.К. Быстряков и др. / С.В. Синяков. (отв. ред.) – К.: Альтерпрес, 2002.
126.    Хайлбронер Р.Л. Философы от мира сего. Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи/ пер. с англ. И. Файбисовича. – М.: КоЛибри, 2008.
127.    Хандруев А.А. Гегель и политическая экономия/ А.А. Хандруев. Серия: Из истории экономической мысли – М.: Экономика, 1990.
128.    Яковенко Б.В. Мощь философии/ А.А. Ермичев (вступ.статья, сост., пер., коммент.). – СПб.: Наука, 2000.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Аксіологічний контекст філософсько-економічного знання.
2.    Філософія економіки як філософія науки.
3.    Філософія економіки як філософія діяльності.
4.    Моделі “економічної людини” у лібералізмі та інституціоналізмі.
5.    Роль світових релігій у розвитку економічного світогляду.
6.    Філософія економіки і сучасна економічна наука: перспективи взаємовпливу.
7.    Основні етапи історичного становлення філософсько-економічного дискурсу.
8.    Теорія духовного капіталу суспільства: головні складові.
9.    Філософія економіки та економічна філософія: спільне і особливе.
10.    Філософія бізнесу і філософія господарства: спільне і особливе.
11.    Філософія економіки і філософія освіти.
12.    Специфіка економічного менталітету та його вплив на ефективність економічної ідеології.
13.    Філософія економіки у теоретичному контексті філософії глобальних проблем.
14.    Основні тенденції розвитку філософсько-економічного знання в сучасній Україні.
15.    Соціально-філософська перспектива економічної доктрини неоконсерватизму.
16.    Соціально-філософський простір сучасної України: економічна філософія та філософія економіки.
17.    Економічна ідеологія в Україні та перспективи її розвитку.

VІ. Орієнтовний перелік питань, що виносяться на залік:

1.    Філософія економіки як складова соціально-філософського дискурсу сучасності.
2.    Історія формування філософсько-економічних досліджень.
3.    Філософія економіки і економічна філософія: специфіка дослідницьких галузей.
4.    Філософія бізнесу і філософія господарства як різні теоретичні парадигми філософсько-економічного знання.
5.    Філософія економіки як філософія науки та філософія діяльності.
6.    Основні категорії філософсько-економічного знання.
7.    Античні автори про економічний устрій: Ксенофонт, Платон, Аристотель.
8.    Аристотель про економіку та хремастику.
9.    Філософсько-економічна думка Середньовіччя, Ренесансу та Нового часу.
10.    Філософсько-економічний аспект філософії Г. Гегеля.
11.    Б. Кроче як основоположник філософсько-економічних досліджень.
12.    Економічна філософія та філософія економіки у класичному марксизмі.
13.    Філософсько-економічний аналіз у роботах А.Сміта та Дж.С. Міля.
14.    Філософсько-економічні ідеї М. Вебера, В. Зомбарта та Г. Зіммеля.
15.    Філософсько-економічні погляди К. Поппера.
16.    Внесок Ф. фон Гаєка та Л. фон Мізеса у філософсько-економічну думку.
17.    С. Булгаков як представник філософсько-економічної парадигми.
18.    Лібералізм та неолібералізм у філософсько-економічному контексті.
19.    Практична комунікативна філософія у структурі філософсько-економічного аналізу.
20.    Російська традиція у філософсько-економічній думці: історія і сучасність.
21.    Філософсько-економічні дослідження О. Тоффлера та Ф. Фукуями.
22.    Економічна ментальність суспільства: сутність та функції.
23.    Економічна ідеологія у структурі суспільної свідомості.
24.    Неолібералізм та неоінституціоналізм у контексті взаємодії економічних ідеологій сучасної цивілізації.
25.    Теорія духовного капіталу суспільства: зміст, сутність, функції.
26.    Людський капітал у структурі духовного капіталу суспільства.
27.    Соціальний капітал та його зв’язок із іншими формами духовного капіталу.
28.    Поняття культурного капіталу. Структурний та символічний капітали.
29.    Філософія економіки і глобальні виклики сучасності.
30.    Теоретичне та практичне значення філософсько-економічних досліджень.

ЛОГІКА І ТЕОЛОГІЯ

І. Пояснювальна записка

Дисципліна “Логіка і теологія” у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7.8.030101 – філософія  є такою, що пропонується на вибір студенту (є нормативною програмою). Викладається у 10 семестрі та завершується підсумкової формою контролю –заліком.
Зміст дисципліни “Логіка і теологія”  включає в себе розгляд трьох основних тем, що безпосередньо пов’язані із проблемою взаємовідношення теологічної проблематики та логічних методів її аналізу:
1)    філософсько-методологічні підстави дослідження проблеми взаємозв’язку логіки і теології;
2)    розвиток теологічної проблематики в історії логіки;
3)    застосування методів традиційної та сучасної логіки в аналізі теологічних проблем.
Розглядаються питання значення логічної методології в царині філософської теології, результативності та меж застосування методів логіки для розв’язання теологічних проблем. Прослідковується історична ґенеза логічних методів в аналізі теологічної проблематики.
Метою навчальної дисципліни “Логіка і теологія” є удосконалення знань студентів в галузі сучасної логіки.
Вимоги до знань та вмінь.
Студент повинен знати:
-    методи логічного аналізу проблем теології в межах традиційної логіки.
-    сучасні синтаксичні та семантичні методи аналізу теологічної проблематики.
Студент повинен вміти:
-    визначати різні способи логічного аналізу теологічної проблематики;
-    вміти релевантно застосовувати логічні засоби, методи, при аналізі теологічних проблем.
Дисципліна «Філософський структуралізм і постструктуалізм» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 8.030101 – філософія  є такою, що пропонується на вибір студенту. Викладається у семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Логіка і теологія: проблема взаємозв’язку.     36    12    6    4    2    24    -
1.    Тема 1. Філософсько-методологічні підстави дослідження проблеми взаємозв’язку логіки і теології.    12    8    2    2    -    8    -
2.    Тема 2. Розвиток теологічної проблематики в історії логіки.    12    8    2    2    -    8    -
3.    Тема 3. Застосування методів традиційної та сучасної логіки в аналізі теологічних проблем.    12    8    2    -    2    8    -
Всього:    36    12    6    4    2    24

III. Зміст програми.

Модуль І. . Логіка і теологія: проблема взаємозв’язку

Тема 1. Філософсько-методологічні підстави дослідження проблеми взаємозв’язку логіки і теології.
3.1.1. Зміст теми. Проблема взаємозв’язку логіки та теології, як окрема конкретизація проблеми взаємозв’язку науки та релігії. Філософське підґрунтя та методологічна основа дослідження проблеми взаємозв’язку логіки і теології.  Взаємозв’язок  понять «теологія» та «богослов’я» та «філософська теологія» Критерії розрізнення трьох теорій богопізнання (теологія,  богослов’я, філософська теологія): 1) конфесійність теорій; 2) місце логіки як методу в теорії; 3) оцінка результатів застосування методів логічного аналізу в дослідженні теологічної проблематики. Питання про межі застосування методів логіки в аналізі проблем теології. Питання про результативність застосування методів логіки для розв’язання проблем теології. Підходи та напрями в сучасній логіці щодо значення можливостей логічного аналізу теологічної проблематики.

3.1.2. Терміни та поняття: теологія, богослов’я, філософська теологія, логічний аналіз, теологічна проблематика, методи логіки.

3.1.3. Семінарське заняття
План
1. Логіка як інструмент аналізу теологічної проблематики.
2. Методи логічного аналізу теологічної проблематики в сучасній логічній літературі.
 
3.1.4. Теми доповідей та рефератів:
1. Войшвілло Е.К.про поняття як форму мислення.
2. Типи релігійно-філософських вчень про Бога.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:
1. Логіка як інструмент та обмежувач наукового пізнання.
2. Основні концепції логіки.

3.1.6. Рекомендована література до теми: 1,4,6,7,8,12,16,23,24,31,32,41,45,49,52,54,72,78.

Тема 2. Розвиток теологічної проблематики в історії логіки

3.2.1. Зміст теми. Теологічна проблематика на тлі  історичного розвитку логічного знання. Методи логічного аналізу проблеми визначення поняття «Бог» та проблеми доведення божественного існування в філософській теології античності: дедуктивний (силогістичний метод), індукція, аналогія, гіпотетичний метод, операції визначення поняття, операції поділу та класифікації. Пошуки раціонального обґрунтування теологічних проблем в епоху середньовіччя. Логічні методи аналізу теологічної проблематики в  Новий час. Критика традиційної аристотелівсько-схоластичної логіки та формування нової логіки. Епоха просвітництва та трансцендентальна логіка І.Канта як інструмент аналізу теологічної проблематики. Основні теологічні проблеми, що постають предметом аналізу в сучасній логічній теорії: 1) аналіз проблеми триєдності Бога (логіка тринітарності); 2) аналіз суперечностей в священному писанні; 3) аналіз аргументів існування Бога.

3.2.2. Терміни та поняття: дедуктивний (силогістичний метод), індукція, аналогія, гіпотетичний метод, визначення поняття, поділу поняття, аристотелівсько-схоластичної логіки, нова логіка, трансцендентальна логіка.

3.2.3. Семінарське заняття:
План
1.    Філософська теологія античності та логічні методи аналізу її  проблем.
2.    Середньовічна логіка: пошуки раціонального обґрунтування  теологічних проблем.
3.    Логічний аналіз теологічних проблем в Новий час.
4.    Логіка і проблеми філософської теології в добу Просвітництва.
5.    Теологічна проблематика в контексті сучасного логічного знання.

3.2.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Греки та ірраціональне, ірраціональне як божественне, ірраціональне як ультра раціональне
2.    Раціональна теологія К.Геделя.
3.    Античність та сучасність: проблема нон-дискурсивного пізнання.

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання:
1. Логічний зміст проблеми теодицеї.
2.Некласичні аргументи доведення божественного існування.

3.2.6. Рекомендована література до теми: 9, 10, 11, 13, 14, 15, 17, 19, 20, 22, 25, 29, 35, 38, 43, 44, 46, 47, 51, 53, 55, 56, 57, 61, 62, 63, 65, 78.

Тема 3. Застосування методів традиційної та сучасної логіки в аналізі теологічних проблем
3.3.1. Зміст теми. Основні логічні методи аналізу теологічної проблематики (методи класичної логіки висловлювань, першопорядкової логіки предикатів, модальної логіки, теорії множин, теорії дескрипцій Б.Рассела, аналогії, логіко-семіотичного аналізу, логіко-математичного методу байєсовської оцінки, паранесуперечливої та немонотонної логік та ін.). Теологічні проблеми визначення поняття «Бог» та проблеми доведення божественного існування в сучасній логіці. Суттєві ознаки поняття «Бог» як предмету логіко філософського аналізу: 1) Бог, як об’єкт, якому властиві визначенні в Святому письмі природні та моральні атрибути; 2) Бог як найвища основа буття; 3) Бог як необхідна сутність 4) Бог як найдосконаліше буття, єдиний об’єкт гідний поклоніння. Варіанти логічного аналізу онтологічного, космологічного та телеологічного аргументів.

3.3.2. Терміни та поняття: класична логіка висловлювань, першопорядкова логіка предикатів, модальна логіка, теорія множин, теорія дескрипцій Б.Рассела, логіко-семіотичний аналіз, логіко-математичний метод байєсовської оцінки, паранесуперечлива логіка, немонотонна логіка, онтологічний аргумент, космологічний аргумент, телеологічний аргумент.
        
3.3.3. Семінарське заняття:
План
1.    Поняття “Бог” як предмет логіко-філософського аналізу.
2.    Аналіз онтологічного аргументу: першопорядкова логіка   предикатів та теорія дескрипцій Б.Рассела.
3.    Аналіз космологічного аргументу: елементи модальної логіки.
4.    Аналіз телеологічний аргументу: метод індуктивно-ймовірнісної логіки.

3.3.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Другорядні аргументи божественного існування.
2.    Сучасний модальний онтологічний аргумент.
3.    Логіко-філософськи концепції визначення поняття Бога.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Імена в питаннях віри та існування.
2.    Теорія існування Рассела: теорія дескрипцій.

3.3.6. Рекомендована література до теми: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 18, 27, 28, 30, 33, 34, 36, 37, 39, 40, 42, 48, 58, 59, 60, 64, 66, 67, 73, 74, 75, 76, 77, 78.

ІV. Рекомендована література до курсу:

Основна:
1.    Бочаров В.А. Божественные атрибуты / В.А. Бочаров, Т.И. Юраскина. – М.: Изд-во МГУ, 2003.
2.    Головин С.Л. Логика и Библия / С.Л. Головин. – Симферополь: Христианский научно-апологетический центр, 1999.
3.    Гриненко Г.В. Сакральные тексты и сакральная коммуникация / Г.В. Гриненко. – М.: “Новый век”, 2000.
4.    Карпунин В.А. Логика и богословие. Учебное пособие / В.А. Карпунин. – Санкт-Петербург: “Библия для всех”, 2002.
5.    Раушенбах Б.В. Логика троичности / Б.В. Раушенбах // Вопросы философии. – 1993. –  № 3.
6.    Сидоренко Е.А. Логика. Парадоксы. Возможные миры. (Размышления о мышлении в девяти очерках.) / Е.А. Сидоринко. – М.: Эдиториал УРСС, 2002.
7.    Тоноян Л.Г.  Логика и теология (от Аристотеля до Боэция) / Л.Г. Тоноян // Историко-логические исследования. – СПб. –  2003.

Додаткова:
1.    Алипий (Кастальский-Бороздин) арх. Догматическое богословие (курс лекций) /  Алипий (Кастальский-Бороздин) арх., Исайа (Белов) арх.  – М.: Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1997.
2.    Богомолов А.С. Диалектический логос (становление античной диалектики) / Богомолов А.С. – М.: Мысль,1982.
3.    Бочаров В.А. Аристотель и традиционная логика (Анализ силлогистических теорий) / Бочаров В.А. – М.: Изд-во МГУ, 1984.
4.    Бочаров В.А. Предмет и структура современной логики. / В.А. Бочаров, Е.К.Войшвилло, Ю.В. Ивлев. // Предмет и структура общественных наук – М.: Изд-во МГУ, 1984.
5.    Василенко Л.И. Краткий религиозно-философский словарь / Л.И. Василенко. –  М, Истина и Жизнь, 2000 г.
6.    Вим К. Материальная логика в философии Спинозы [Електронний ресурс] / К. Вим // Историко-философский ежегодник –  1988. – Режим доступу: http://caute.net.ru/spinoza/rus/klever.html
7.    Войшвилло Е.К. Понятие / Е.К. Воойшвило. – М.: Изд. Моск. ун-та, 1967.
8.    Воробьев В.В. Становление идей неклассической логики в античности и средневековье: Время и модальность / В.В. Воробьев. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989.
9.    Воронов Л. Догматическое богословие / Л. Воронов. – М.: Хроника, 1994.
10.    Вригт Г.Х. Логика и философия в ХХ веке / Г.Х. Вригт // Вопросы философии. –  1992. – № 8.
11.    Гриненко Г.В. Сакральные тексты и современная логика / Г.В. Гриненко // Полигнозис. –   1998. –  № 1.
12.    Джохадзе Д. В. Диалектика Аристотеля / Д.В. Джохадзе. – М. Наука, 1971.
13.    Доддс Э.Р. Греки и иррациональное / Э.Р. Доддс. – СПб: Алетейя, 2000. Доказательства существования Бога. Аргументы науки в пользу сотворения мира. –  М.: Новая мысль, 2005. Залетный А. А. Философская теология Декарта в российской историко-философской литературе 18 - 20 вв: диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук: 09.00.03 / Залетный Алексей Алексеевич. –  М., 2001.
14.    Иоанн Павел ІІ Вера и разум. Энциклик /  Иоанн Павел ІІ. – М.: Издательство францисканцев,  2008.
15.    Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки / А.Т. Ішмуратов. – К.: Абрис, 1997.
16.    Кайдаков С.В. Теологическая основа философии Лейбница [Електронний ресурс] / С.В. Кайдаков. – Режим доступу:  http://gabro.ge/biblio/0707/3066/filosof.historic.ru/books/index5.htm
17.    Каланов Т.З. О возможности теоретического доказательства существования Бога [Електронний ресурс] / Т.З. Каланов. –  2006. – Режим доступу:  http://www.xsp.ru/author/person.php?n=12
18.    Каланов Т.З. Почему наука не может, а ученые не хотят познать проявление высшего разума? [Електронний ресурс] / Т.З. Каланов. – 2006. – Режим доступу: http://www.xsp.ru/author/person.php?n=12
19.    Карпунин В.А. Онтологический аргумент / В.А. Карпунин // Логос. Ленинградские международные чтения по философии культуры. Кн.1. Разум. Духовность. Традиция. – Ленинград, 1991.
20.    Катасонов В.Н. Наука и теология у Г.-В. Ляйбница [Електронний ресурс] / В.Н. Катасонов. –  Режим доступу: http://mf.volsu.ru/sofia/rfn/leibniz.html
21.    Киви Берд Теорема преподобного Байеса [Електронний ресурс] / Берд Киви – Режим доступу:
i.    http://old.computerra.ru/online/jack/12150/
22.    Кимилев Ю.А. Философия религии: Систематический очерк / Ю.А. Кимилев. – М.: Издательский дом “Nota Bene”, 1998.
23.    Конверський А.Є. Логіка (традиційна і сучасна): Підручник / А.Є. Конверський. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
24.    Коротких В.И. Онтологический аргумент в контексте Гегелевского учения о бытии В.И. Коротких // Вестник Московского университета. – 2004. – Серия 7. Философия. –  №6.
25.    Коротких В.И. Теология и логика в “Лекциях о доказательствах бытия бога” Гегеля / В.И. Коротких // Религиоведение. –  2003. –  № 3.
26.    Котарбинский Т. Избранные произведения / Т. Котарбинский. – М.: Изд. иностр. л-ры, 1963.
27.    Крывелев И. А. О доказательствах бытия божия [Електронний ресурс] / И.А. Крівелев. – Режим доступу: http://sovphil.narod.ru/atheism.html/#e
28.    Курашов В.И. Научно-философские проблемы доказательства бытия Бога и обоснования морали [Електронний ресурс] / В.И. Курашов. – Режим доступу:http://www.rusk.ru/st.php?idar=111514
29.    Ледников Е.Е. Критический анализ номиналистических и платонических тенденций в современной логике / Е.Е. Ледников. – Киев: Изд. “Наукова думка”, 1973.
30.    Лобковиц Н. Десять кратких замечаний относительно метафизического понятия Бога (Аристотель-Аквинат-Гегель) / Н. Лобковиц // Вопросы философии. – 2005. –  № 6.
31.    Лобковиц Н.  Доказательства бытия Бога e rebus creatis. Наброски исторических наблюдений и логических размышлений / Н. Лобковиц // Вопросы философии. –  2007. – № 2.
32.    Лобковиц Н. Заметки о религии, теологии и религиоведении [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.philosophy.ru
33.    Магнитов С.Н. Логика трех ипостасей [Електронний ресурс] / С.Н. Магнитов. –  М., 2003. – Режим доступу: http://www.trinitas.ru
34.    Майданский А.Д.  Реформа логики в работах Р. Декарта и Б. Спинозы / А.Д. Майданский // Вопросы философии. – 1996. – № 10.
35.    Майданский А.Д. Логический метод Р.Декарта и Б.Спинозы: Монография / А.Д. Майданский. – Таганрог, 1998.
36.    Мак-Ким Дональд К. Вестминстерский словарь теологических терминов / Мак-Ким Дональд К ; пер. с англ. И.В. Аверченко и др. – М.: Республика, 2004.
37.    Маковельский А. О. История логики / А.О. Маковельский. – М.: Недра, 1967.
38.    Марценюк С.П. Короткий нарис з історії логіки. Навч. посібник для студентів вузів / С.П. Марценюк. –  К.: Ін-т систем. досліджень освіти, 1995.
39.    Мишучков А.А. Логическая природа аргументов в доказательство бытия Бога / А.А. Мишучков // Вестн. Оренбург. гос. ун-та. –  2005. – № 6(44).
40.    Мінаков М.А. Вчення Канта про віру Розуму / М.А. Мінаков. – Київ: центр практичної філософії, 2001.
41.    Назаров В.Н. Введение в теологию: Учебное пособие / В.Н. Назаров. – М.: Гардарики, 2004.
42.    Нарышкина Н. Бог как гарант достоверного знания в философии Декарта и Лейбница [Електронний ресурс] / Н. Нарышкина. – Режим доступу: http://www.binetti.ru/studia/naryshkina_1.shtml
43.    Панков Г.Д. Философская апологетика религии. Из истории православно-академической мысли ХIX – начала ХХ столетия:опыт философско-теологического обоснования религии (В.Д.Кудрявцев-Платонов, П.Я. Светлов, В.И. Несмелов, М.М. Тареев) / Г.Д. Панков. – Харьков: Харьк. гос. акад. культуры, 2005.
44.    Панов М.И. История логики: учебное пособие / М.И. Панов. – М.: Прогресс-Традиция, 2003.
45.    Пикок А. Богословие в век науки: Модели бытия и становления в богословии и науке / А. Пикок ;  пер. с англ. (Серия “Богословие и наука”). – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004.
46.    Попов П.С. История логики нового времени / П.С. Попов. – М.: Изд. Моск. ун-та, 1960.
47.    Попов П.С. Развитие логических идей от античности до эпохи Возрождения / П.С. Попов, Н.И. Стяжкин – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.
48.    Попович М.В. Очерк развития логических идей в культурно-историческом контексте / М.В. Попович. – К.: Наукова думка, 1979. Попович М.В. Философские вопросы семантики / М.В. Попович. – К.: Наукова думка, 1975.
49.    Рассел Б. Дескрипции / Б. Рассел // Новое в зарубежной лингвистике.– М., 1982. – Вып. ХІІІ.
50.    Сергиенко П.Я. Логика тринитаризма: логика триединства или логика троичности? [Електронний ресурс] / П.Я Сергиенко // “Академия Тринитаризма”, М., 2003. – Режим доступу: http://www.trinitas.ru
51.    Синицын В. Пять аргументов Фомы Аквинского в пользу бытия Божия [Електронний ресурс] / В. Синицын. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Article/Sin_5ArgF.php
52.    Соловьёв В.С. Понятие о Боге: в защиту философии Спинозы / В.С. Соловьев // Вопросы философии и психологии. – 1897. –  Кн. 38.
53.    Титов В.Д.  Логические знания в его социально-исторической детерминации (религиозный, правовой, политический контекст Древности и Средних веков) / В.Д. Титов. – Х.: Регион – информ, 2004.
54.    Тоноян Л.Г. Логический анализ догматов о Троице и Богочеловечестве Христа в трактатах
55.    Боэция / Л.Г. Тоноян // Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке. Материалы V Общероссийской научной конференции 18-20 июня 1998 г . – СПб, 1998.
56.    Тоноян Л.Г. Римская судьба логического наследия Аристотеля(от Цицерона до Боэция) / Л.Г. Тоноян // Verbum. –  Вып.6. –  СПб,  2002. Уемов А.И. Аналогия в практике научного исследования. Из истории физико-математических наук / А.И. Уемов. – М.: Изд. “Наука”, 1970. Фейс Р. Модальная логика / Р.Фейс. – М.: Наука, 1974.
57.    Хазарзар Р.Скептический взгляд на бытие и небытие Бога [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://alfa7omega.narod.ru/bibliot/khazar.htm
58.    Хлебников Г.В. Античная философская теология / Г.В. Хлебников. – М.: Наука, 2007. Хлебников Г. В. Аргументы в пользу бытия Бога [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trimo.com/foma
59.    Шохин В.К. Теология. Введение в богословские дисциплины / В.К. Шохин [Електронний ресурс]. – М.: ИФРАН, 2002. – 94с. – Режим доступу: http://botmaster.ru.bookz.ru
60.    Шохин В.К. Философия религии: проблема идентичности [Електронний ресурс] / В.К. Шохин. – Режим доступу: http://www.episteme.iph.ras.ru
61.    Craig W.L. The Calam Cosmological Argument. – New York: Barnes & Noble, 1979. Craig, W. L. The Cosmological Argument from Plato to Leibniz. –  London: The Macmillan Press, 1980.
62.    Donald M.  Biblical Problems [Електронний ресурс], 2006. – Режим дотпу: http://www.infidels.org/library/modern/donald_morgan/
63.    Jim Meritt A List of Biblical Contradictions [Електронний ресурс], 1992. – Режим доступу: http://www.infidels.org/library/modern/jim_meritt/bible-contradictions.html
64.    Logic und Theologie, edited by Dominik Perler; Ulrich Rudolph [Електронний ресурс], 2005. – Режим доступу: www.brill.nl/print.aspx?partid=73&pid=11574 ://www.asa3.org/ASA/PSCF/1995/PSCF3-95Cramer.html#1
65.    Sobel J. H. Loqic and Theism: Arguments For and Against Beliefs in God. - United Kingdom: Cambridge University Press, 2004.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Імена в питаннях віри та існування.
2.    Теорія існування Рассела: теорія дескрипцій.
3.    Імена в питаннях віри та існування.
4.    Теорія існування Рассела: теорія дескрипцій.
5.     Логіка як інструмент та обмежувач наукового пізнання.
6.    Основні концепції логіки.
7.    Логіка існування та онтологічні припущення
а) існування та стандартна кванторна логіка
б) існування та вільна від екзистенційних припущень логіка.

VІ. Орієнтовний перелік питань на залік:

1.    Проблема взаємозв’язку логіки та теології, як окрема конкретизація проблеми взаємозв’язку науки та релігії.
2.    Логіка як інструмент аналізу теологічної проблематики.
3.    Методологічна основа дослідження проблеми взаємозв’язку логіки і теології.
4.    Порівняльна характеристика теорій теології, богослов’я та філософської теології.
5.    Питання про межі та значення логіки для розв’язання проблем теології.
6.    Філософська теологія античності та логічні методи аналізу її  проблем.
7.    Теологічна проблематика визначення поняття «Бог» та доведення божественного існування у філософії Платона.
8.    Логіка як інструмент аналізу в філософській теології Аристотеля.
9.    Середньовічна логіка: пошуки раціонального обґрунтування  теологічних проблем.
10.    Теологічна проблематика та методи її аналізу в творчості А. Кентерберійського.
11.    Т. Аквінський про взаємозв’язок логіки і теології.
12.    Логічний аналіз теологічних проблем в Новий час.
13.    Логічні методи аналізу теологічної проблеми доведення божественного існування у філософії Р.Декарта та Р.Спінози.
14.    Логічні методи аналізу теологічної проблеми доведення божественного існування у філософії Г.В. Ляйбніца та Д.Юма.
15.    Логіка і проблеми філософської теології в добу Просвітництва.
16.    Значення нової (трансцендентальної ) логіки І.Канта для аналізу питань теології.
17.    Теологічна проблематика в контексті сучасного логічного знання.
18.    Логічний аналіз класичних аргументів божественного існування.
19.    Поняття “Бог” як предмет логіко-філософського аналізу.
20.    Аналіз онтологічного аргументу: першопорядкова логіка   предикатів та теорія дескрипцій Б.Рассела.
21.    Аналіз космологічного аргументу: елементи модальної логіки.
22.    Аналіз телеологічний аргументу: метод індуктивно-ймовірнісної логіки.
alt

ФІЛОСОФСЬКИЙ СТРУКТУАЛІЗМ І ПОСТСТРУКТУАЛІЗМ

І. Пояснювальна записка
    ХХ століття, відкривши епоху інформаційної цивілізації, виявило неповноту і обмеженість класичних філософських доктрин, що розглядають світ як деяку цілісність, розкривши невичерпну різноманітність форм буття у світі. Єдність цього світу постала внутрішньо неоднорідним, дискретним, суперечливим, нескінченним розмаїттям, що відкрило не тільки проблему пошуку нових форм світорозуміння і світобачення, але й нових методологічних форм, нової технології побудови філософських концепцій. Разом з тим, відбувається зміна самого способу філософування, змістовної стилістики філософського мислення. Їй сприяли соціальні трансформації, радикально змінивши вигляди суспільства, держави, особистості, інституту науки. Трасформується і філософія ХХ століття – це безліч різноманітних напрямків філософування, багато з яких прийшли з минулого століття й продовжують жити і розвиватися відповідно до сучасних реалій. Серед всього цього різноманітті є дуже впливові, світові школи, є вузькі, окремі напрямки, проте у сукупності вони продовжують світову історію філософії, яка, ґрунтуючись на традиції, збагачується новаціями і ніколи не зупиняється у своєму розвитку.
    Завданнями курсу „Філософський структуралізм і постструктуралізм” є глибоко і цілісно розкрити філософські пошуки даних напрямків філософування ХХ ст.; визначити та охарактеризувати історико-філософський контекст  структуралізму і постструктуралізму; систематизувати знання щодо становлення концептуального змісту структуралізму і постструктуралізму; ознайомити студентів з понятійним апаратом та методологічними практиками авторів, які застосували структуралістський та постструктуралістські підходи у здійсненні соціально-гуманітарних досліджень.
    У результаті вивчення дисципліни „Філософський структуралізм і постструктуралізм” студенти повинні знати основні етапи розвитку напрямків сучасної філософії структуралізму та постструктуралізму; провідну проблематику цих етапів та особливості інтелектуальних побудов світоглядних знань; знати видатних представників філософських напрямків структуралізму та постструктуралізму, їх вихідні ідеї; знати провідні проблеми цієї філософії та орієнтуватися в їх змісті; знати значення основних філософських термінів структуралістської та постструктуралістської тематики. Окрім цього, студенти повинні набути певних вмінь – вміти аналізувати переваги і недоліки певних філософських позицій; опрацьовувати філософські першоджерела з конкретної філософської проблематики, а саме структуралізму та постструктуралізму; вміти проблематизувати філософські поняття, терміни та категорії структуралізму та постструктуралізму; зіставляти різноманітні філософські напрямки ХХ століття з традицією структуралізму та постструктуралізму тощо.
    Дисципліна „Філософський структуралізм і постструктуралізм” у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7.8.030101 – філософія  є такою, що пропонується на вибір студенту. Викладається у Х семестрі та завершуються підсумкової формою контролю – іспитом.



ІІ. Тематичний план

п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього

    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
    Модуль 1. Філософія структуралізму і постструктуралізму в посткласичній західній філософії.    36    12    6    4    2    6    18
1.    Тема 1. Філософія структуралізму в контексті західної філософії ХХ століття.    14    6    2    2    2    2    6
2.    Тема 2. Від структуралізму до постструктруалізму: критика структуралізму в 60-х рр. ХХ ст.    8    2    2            2    4
3.    Тема 3. Філософія постструктуралізму.    14    4    2    2        2    8
Всього:    36    12    6    4    2    24



III. Зміст програми
      Модуль 1. Філософія структуралізму і постструктуралізму в посткласичній західній філософії.

Тема 1. Філософія структуралізму в контексті західної філософії ХХ століття.

3.1.1.    Зміст теми. Дофілософське значення структуралізму: метод структурного аналізу. Ф. де Соссюр і Женевська школа структурної лінгвістики. Пражський лінгвістичний гурток. Копенгагенський лінгвістичний гурток. Американська школа структурної лінгвістики. Структурна антропологія Клод Леві-Строса. Модель комунікації у філософії культури Р.Якобсона. Філософія Ролана Барта: перехід від аналізу знака до вивчення знакової системи – структури. Відношення до структуралізму Мішеля Фуко. Структурний психоаналіз Жака Лакана. Генетична епістемологія Жана Піаже. Структуралізм у філософії математики: Ніколя Бурбакі.
 
3.1.2.    Терміни та поняття: структуралізм, метод структурного аналізу, „сила абстракції”, мова, мовлення, знак, система знака, мовна одиниця, діахронія, синхронія, внутрішня і зовнішня лінгвістики, структура, структурна антропологія, математичне моделювання, підсвідоме, несвідоме, „колективне несвідоме”, „мовна редукція”, бінарні опозиції, „акт-висловлювання”-„висловлювання-результат”, правило, текст, дискурс, письмо, автор, археологія, архів, генеологія, дискурсивні практики, недискурсивні практики, історичність, епістема, анамфоза, Картель, Пасс, принцип задоволення, математична структура.

3.1.3.    Семінарське заняття на тему: Основи структуралістського підходу у філософії.
План
1.    Концептуалізація структуралізму в структурній лінгвістиці Ф. де Сосюра.
2.    Структурний аналіз в антропології. Дослідження міфів у практиці К. Леві-Строса.
3.    Літературознавча практика Р. Барта: міф, ідеологія та основні принципи текстового аналізу.
4.    Історія науки та культури в епістемології М. Фуко.
5.    „Лаканівські семінари”.

3.1.4.    Теми доповідей та рефератів.
1. Проблема історико-філософського аналізу структуралізму.
2. Семіотичне розуміння культури в структуралізмі. Знак у системі культури.
3. Структуралізм — окрема теорія чи методологія гуманітарного пізнання.
4. Місце і роль „структури” в структуралізмі.
5. Феномени культури – трансляція несвідомої структури.
6. Структуралістський підхід і соціологічні проекти.

3.1.5.    Рекомендована література: 2, 6-11, 14-16, 24, 25, 29, 30, 50, 51, 53, 55, 57, 61, 66-75, 79, 81-85, 88, 91, 94, 101, 106, 108-112, 114, 116.

3.1.6.    Теми для самостійного опрацювання:

1. Ю. Лотман: від структуралізму до семіотики.
2. Генеративна граматика Н. Хомського.
3. Аналіз соціального простору П. Бурдьє. Габітус і його структура.

    Тема 2. Від структуралізму до постструктруалізму: критика структуралізму в 60-х рр. ХХ ст.

3.2.1.    Зміст теми. Політична нестабільність кінця 1960-х рр., розчарування у науці і соціальному прогресі у Франції. „Ірреволюція” 1968 р. Постструктуралізм як осмислення сентенції „Структури не виходять на вулиці”. Філософські орієнтації постструктуралізму: акцент на текстову реальність („Немає нічого, окрім тексту, Ж.Дерріда”) та акцент на політичну реальність („все в кінцевому підсумку — політика”, Ж.Дельоз). Теоретичний перетин постструктуралізму з семіотичною теорією, постмодернізмом, ліворадикальними течіями, різноманітними літературними практиками (зокрема, американським деконструктивізмом).

3.2.2.    Терміни та поняття: постструктуралізм, ірреволюція, „неструктурне” в структурі, текстова реальність, політична реальність.

3.2.3.    Теми доповідей та рефератів:
1. Постструктуралізм та його генетичний зв’язок зі структуралізмом.
2. Постструктуралізм як самокритика структуралізму.
3. Трансформація структуралізму. Від філософії схожості до філософії відмінності.
4. Епістемологічна проблема постструктуралізму.
5. Географічна проблема постструктуралізму.

3.2.4.    Рекомендована література: 2, 6, 19, 26-28, 30, 50, 54, 56, 58-60, 64, 78, 80, 85-87, 89, 90, 113, 114.

    Тема 3. Філософія постструктуралізму.
1.    Зміст теми. Критика західноєвропейської метафізики з її логоцентризмом. Пізній Ролан Барт: „коннотативна семіологія”. Від „уявного” і „символічного” до „реального” у філософії Жака Лакана. Від „археології” медицини і гуманітарних наук до археології знання Мішеля Фуко. Постструктуралізм: „неструктуроване в структурі”. Співвідношення номадизму і структури в тексті. Теорія смислу Ж.Дельоза. „Поверхневість” як первинна реальність буття і мови. Конструктивна деконструкція Д.Дерріда. Теорії „революційного лінгвопсихоаналізу”, інтертекстуальності, гено- і фено-тексту Юлії Крістєвої.  Теорія соціального поля і габітуса П'єра Бурд'є. Концепція „фундаментальної антропології” Рене Жирара. „Метафорологія” Ганса Блюменберга. Симулякр, симуляції та гіперреальність Жана Бодріяра.

3.3.2.    Терміни та поняття: ризома, деконструкція, текст, ідеологія, гра слів і логомахія, нероздільність означуваного і позначуваного, антигуманізм, перевага масового над індивідуальним, автор, ацентризм, влада, генотекст, фенотекст, Differance, Лого-центризм, метафізика, метафізика відсутності, означуване, позначуване, пустий знак, симулякр, смерть автора, трансцендентальне означуване.

3.3.3. Семінарське заняття на тему: Основні концепції філософського постструктуралізму.
План
1.    Акцент на методі „археології знання” на противагу загальноісторичному пізнанню у філософії М.Фуко.
2.    Смисл як незагальне і неодиничне; смисл як межа і єдність структури і номадності; Смисл, Подія, Час у філософії Ж.Дельоза.
3.    Філософія структуральностей Ж.Дерріда. Структурна деконструкція метафізики.
4.    „Семаналіз” Ю.Крістєвої.

3.3.4.    Теми доповідей та рефератів:
1. Деконструкція та зміна світоглядно-методологічної парадигми.
2.  Спільність у методологічних практиках М.Фуко, Ю.Лотмана, Ж.Бодріяра, Р.Барта та П.Бурд'є.
3. Методологічна практика і концептуальні висновки у творчості М. Фуко.
4. „Структура”, „епістема”, „габітус”. Подібності та відмінності.
5. Симулякри: прихована дійсність чи доступна реальність.
6. Джерела формування філософської концепції Ж.Дерріда.

3.3.5.    Рекомендована література: 1, 3, 5, 12, 13, 18, 20-23, 31-48, 51, 52, 62, 63, 65, 76, 77, 95, 96, 98-101, 104, 105, 107, 110, 114, 115.

3.3.6.    Теми для самостійного опрацювання:

1. Метафілософська проблематика постструктуралізму: соціальне значення філософії.
2. Структуралізм і постструктуралізм у філософії і сторії.
3. Американський деконструктивізм.
         4. Розвиток постструктуралізму у теорії фемінізму.

ІV. Рекомендована література до курсу:
1.    Автономова Н. С. Деррида и грамматология // Деррида Ж. О грамматологии / Пер. с фр. и вст. ст. Н. Автономовой. — М.: Ad Marginem, 2000. — С. 7-107.
2.    Автономова Н.С. Философские проблемы структурного анализа в гуманитарных науках : (Критический очерк концепций французского структурализма) / Н.С. Автономова; АН СССР, Ин-т философии. ― Москва : Наука, 1977.
3.    Автономова, Н. С. Концепция «археологического знания» М. Фуко // Вопросы философии. — 1972. — № 10. — С. 142-150.
4.    Автономова, Н. С. От «археологии знания» к «генеалогии власти»// Вопросы философии. — 1978. — № 2. — С. 145-152.
5.    Ажимов Ф. Е. Архив деконструкции Жака Деррида // Культурология.— 2009. — № 1. — С. 136-144.
6.    Ананьева Е.М. Густав Шпет и его наследие. У русских истоков структурализма и семиотики : (обзор международной конференции) / Е.М. А.М. Ананьева // Вопросы философии : научно-теоретический журнал / РАН. ― Москва, 2008. ― № 8. ― С. 173-177.
7.    Ахманова О.С. Основные направления лингвистического структурализма / О.С. Ахманова. – Москва, 1955.
8.    Барт  Ролан. Система моды. Статьи по семиотике культуры / Сост., пер. с фр. и вступ. ст. С.Н.Зенкина / Ролан Барт. — М. : Изд-во им. Сабашниковых, 2003.
9.    Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов / пер. Г. К. Косикова // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв.: трактаты, статьи, эссе. — М. : МГУ, 1987. — С. 387-422.
10.    Барт Р. Империя знаков [: сб. заметок по итогам путешествия по Японии] / пер. Я. Г. Бражниковой / Р.Барт. — М. : Праксис, 2004.
11.    Барт Р. Критика и истина / пер. Г. К. Косикова // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв.: Трактаты, статьи, эссе. — М.: МГУ, 1987. — С. 349-387.
12.    Барт Ролан. S / Z / [Пер. с фр. Г.К.Косикова, В.П.Мурат; Общ. ред. Г.К.Косикова] / Ролан Барт. — М. : Культура : Ad Marginem, 1994.
13.    Барт Ролан. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. : Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К.Косикова / Ролан Барт. — М. : Прогресс: Универс, 1994.
14.    Барт Ролан. Мифологии / С. Зенкин (пер. с фр., вступ.ст., коммент.) / Ролан Барт — М. : Академический Проект, 2008.
15.    Барт Ролан. Нулевая степень письма: пер. с англ. / Г.К. Косиков (сост., науч. ред., авт. предисл. и коммент.) / Ролан Барт. — М. : Академический проект, 2008.
16.    Барт Ролан. Фрагменти мови закоханого / Марта Філь (пер.) / Ролан Барт. — Л. : Незалежний культурологічний журнал "Ї", 2006.
17.    Батай Жорж. Литература и Зло / [Пер. с фр. и коммент. Н.В.Бунтман, Е.Г.Домогацкой; Предисл. Н.В.Бунтман] / Жорж Батай. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1994.
18.    Бенвенуто С. Мечта Лакана / С.Бенвенуто. — Спб. : «Алетейя», 2006.
19.    Беседа с Клодом Леви-Строссом Константина фон Барлевена и Галы Наумовой  // Вопросы философии : научно-теоретический журнал / РАН. – Москва, 2009. ― № 5.
20.    Бланшо М. Мишель Фуко, каким я его себе представляю / М.Бланшо. — Спб. : Machina, 2002.
21.    Бодрийар Жан. Забыть Фуко / Д. Калугин (пер.с фр.), Б.В. Марков (вступ.ст.) / Жан Бодрийар.  — СПб. : Владимир Даль, 2000.
22.    Бодріяр Жан. Символічний обмін і смерть / Пер. з фр. Л.Кононович; [Наук. ред. О.Білий] / Жан Бодріяр. — Львів : Кальварія, 2004.
23.    Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція / Пер. з фр. В.Ховхун / Жан Бодріяр. — К. : Вид-во С.Павличко «Основи», 2004.
24.    Бурбаки Н.. Общая топология. Основные структуры / Д.А. Райков (ред.), С.Н. Крачковский (пер.) / Николя Бурбаки. — М. : Наука, 1968.
25.    Визгин, В. П. Мишель Фуко — теоретик цивилизации знания // Вопросы философии. — 1995. — № 4. — С. 116-126.
26.    Вячеславова О.А. Структуралізм і постструктуралізм: між деонтологізацією міфу і реактуалізацією логіки міфотворчості / О.А. Вячеславова // Вісн. Держ. акад. керів. кадрів культури і мистец. — 2005. — № 4. — С. 25-30.
27.    Гараджа А.В., сост. Критика метафизики в неоструктурализме (По работам Ж. Дерриды 80-х гг.) : Науч.-аналит. Обзор / А. В. Гараджа. — М.: ИНИОН, 1989.
28.    Гваттари Ф., Делез Ж. Что такое философия? = Qu’est- ce que la philosophie? / Пер. с фр. С. Н. Зенкина / Ф.Гваттари, Ж.Делез. — М.; Спб. : Ин-т эксперим. социологии: Алетейя, 1998.
29.    Глухоман І.В. Філософські інтенції у лінгвістичних вченнях Ф. де Соссюра та Р. Якобсона : Автореф. дис. ... канд. філософських наук: 09.00.05 / Глухоман І.В.; КНУТШ. ― Київ, 2007.
30.    Грецкий М.Н. Французский структурализм / М.Н. Грецкий. ― Москва, 1971.
31.    Гуменюк Т.К. Жак Деррида и постмодернистское мышление / Т.К.Гуменюк. — К. : Нора-принт, 1999.
32.    Делез Ж. Марсель Пруст и знаки = Marsel Proust et les signes / Пер. с фр. Е. Г. Соколова / Жделез. — Спб. : Лаб. метафиз. исслед. при Философ. фак. СпбГУ : Алетейя, 1999.
33.    Делез Ж. Различие и повторение / Пер. с фр. Н. Б. Маньковской и Э. П. Юровской / Ж.Делез. — Спб. : Петрополис, 1998.
34.    Делез Ж. Эмпиризм и субъективность: Опыт о человеческой природе по Юму; Критическая философия Канта: учение о способностях; Бергсонизм; Спиноза / Пер. с фр. и послесл. Я. И. Свирский / Ж.Делез. — М. : Per Se, 2001.
35.    Делез Жиль. Критическая философия Канта: учение о способностях; Бергсонизм; Спиноза / [Пер. с фр. и послесл. Я.И.Свирский; Науч. ред. В.И.Аршинов] / Жиль Делез. — М .: PerSe, 2000.
36.    Делез Жиль. Марсель Пруст и знаки / Пер. с фр. Е.Г.Соколов / Делез Жиль.  — СПб : Алетейя : Лаб. метафиз. исслед. при филос. фак. СПбГУ, 1999.
37.    Делез Жиль. Ницше / Пер. с фр., послесл. и коммент. С.Л.Фокина; [Ред. А.Г.Наследников] / Жиль Делез. — Петербург : АХІОМА, 1997.
38.    Делез Жиль. Фуко / Е.В. Семина (пер.), И.П. Ильин (вступ.ст.) / Жиль Делез — М. : Издательство гуманитарной литературы, 1998.
39.    Делез Жиль.Логика смысла / [Пер. с фр. Я.И.Свирского] / Жиль Делез.— М. : Academia, 1995.
40.    Дельоз Ж. Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп. / [Пер. з фр., вступ. О.Шевченка; Ред.: Т.Кошма, А.Стратьєва] / Ж.Дельоз.  — К. : Карме-Сінто, 1996.
41.    Деррида Ж. Диссеминация (La Dissemination) / Пер. с фр. Д. Кралечкина; науч. ред. В. Кузнецов / Ж.Деррида. — Екатеринбург : У-Фактория, 2007.
42.    Деррида Жак. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля / [Пер. С.Г.Кашина, Н.В.Суслов] / Жак Деррида. — СПб. : Алетейя, 1999.
43.    Деррида Жак. О грамматологии / Наталия Автономова (пер.с фр.и вступ.ст.) / Жак Деррида. — М. : Ad Marginem, 2000.
44.    Деррида Жак. Письмо и различие / Пер. с фр. А.Гараджи и др.; Под ред. В.Лапицкого / Жак Деррида. — СПб. : Академ. Проект, 2000.
45.    Деррида Жак. Эссе об имени // Жак Деррида; Пер. с фр. Н. А. Шматко.   — М. :        Ин-т эксперим. Социологии ; Спб. : Алетейя, 1998.
46.    Дерріда Жак. Дарувати час / Жак Дерріда; пер. з фр. М. Ющенко. — Львів: Літопис, 2008.
47.    Дерріда Жак. Позиції : Бесіди з Анрі Ронсом, Юлією Крістєвою, Жаном-Луї Удбіном, Гі Скарпетта. / [Пер. А.Ситника] / Жак Дерріда. — К. : Д.Л., 1994.
48.    Дерріда Жак. Привиди Маркса : Держ. заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал. / Ред. Кулішенко Ю.; Пер. з фр. Донченка І. / Жак Дерріда. — Х. : «Око», 2000.
49.    Дєдяєва Ірина Петрівна. Трансформація проблеми свободи у структуралізмі: компаративний аналіз філософських вчень К.Леві-Стросса та М.Фуко: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004.
50.    Дьяков А. В. Мишель Фуко и его время / А.В.Дьяков. — Спб. : Алетейя, 2010.
51.    Дьяков А.В. Жак Лакан. Фигура философа / А.В.Дяьков. — М. : Издательский дом "Территория будущего", 2010.
52.    Дьяков А.В. Система симуляции как невозможность полагания социального (к социологии культуры Жана Бодрияра) / А.В.Дьяков // Личность. Культура. Общество : международный журнал социальных и гуманитарных наук / РАН; НАН Беларуси; НАНУ. — Москва, 2009. — Т.11, вып.4 (№ 51/52). — С. 168-174.
53.    Дьяков, Александр Владимирович. Ролан Барт как он ест [Текст] / Александр Дьяков. ―  Санкт-Петербург : Владимир Даль, 2010.
54.    Жак Деррида в Москве: деконструкция путешествия. / [Ред. Е.В.Петровская, А.И.Иванов]. — М. : РИК «Культура», 1993.
55.    Жан Пиаже: теория, эксперименты, дискуссия / Под ред. Л.Ф.Обуховой и Г.В.Бурменской. — Изд. Академика, 2001.
56.    Журавель В.В. Історія розвитку структуралізму / В.В.Журавель // Вісник Київського національного університету імені Тараса  Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. ― Київ, 2003. ― Вип. 56-57. ― С. 89.
57.    Звегинцев, Владимир Андреевич. Язык и лингвистическая теория / В. А. Звегинцев. ― Москва : Изд-во ЛКИ, 2008.
58.    Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм / Науч. ред. А.Е.Махов / И.П.Ильин. — М. : Интрада, 1996.
59.    Йосипенко О.М. Критичні витоки основних концептів філософії Жіля Дельоза / О.М.Йосипенко. — К.: Знання, 1998.
60.    Йосипенко О.М. Французький постструктуралізм: критичний аналіз репрезентації: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / О.М. Йосипенко; Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1999.  
61.    Клименкова Татьяна Алексеевна.  От феномена к структуре / Т. А. Клименкова ; АН СССР, Ин-т философии. — М. : Наука, 1991.
62.    Кристева Юлія. Самі собі чужі / Пер. з фр. З.Борисюк / Юлія Кристева. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004.
63.    Крістева, Юлія. Полілог / Пер. з фр. П.Таращука /Юлія Крістева. — К. : Юніверс, 2004.
64.    Кузенко О.В. Взаємозв"язок соціокультурного та методологічного аспектів структуралізму / О.В.Кузенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ― К., 2003. ― Вип. 56-57. ― С.32.
65.    Куцепал С.В. Дельоз як історик філософії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / С.В.Куцепал / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. ― Київ, 2004. ― Вип. 66-67. ― С. 54-55.
66.    Лакан Ж. Имена. — Отца / Ж.Лакан. — М : Гнозис/Логос, 2005.
67.    Лакан Жак. Инстанция буквы в бессознательном или судьба разума после Фрейда / А.К. Черноглазов (пер.), М.А. Титова (пер.) / Жак Лакан. — М. : Русское феноменологическое общество, 1997.
68.    Лакан Жак. Семинары / Жак-Алэн Миллер (ред. )А. Черноглазов (пер.с фр.) / Жак Лакан — М. : Гнозис, 1998. ― Кн. 1 : Работы Фрейда по технике психоанализа (1953-1954). — М. : Гнозис, 1998.
69.    Лакан Жак. Семинары / Жак-Алэн Миллер (ред.)А. Черноглазов (пер.с фр.) / Жак Лакан. — М. : Гнозис, 1998. ― Кн. 2 : "Я" в теории Фрейда и в технике психоанализа (1954-1955). — М. : Гнозис, 1999.
70.    Лакан Жак. Функуция речи и поле речи и языка в психоанализе: Докл. на Римском Конгрессе, читанный в Ин-те психологии Римского ун-та 26 и 27 сент. 1953 года / А.К. Черноглазов (пер.) / Жак Лакан. — М. : Гнозис, 1995.
71.    Леви-Строс, Клод. Мифологики : [В 4 т.] / Акад. исслед. культуры. — М.; СПб.: Унив. кн., 2000. — (Университетская библиотека. Культурология). — (Книга света / Гл. ред. С.Я.Левит). Т. 3: Происхождение застольных обычаев / [Пер. и отв. ред. Е.О.Пучкова] — 2000.
72.    Леві-Строс Клод. Первісне мислення / С. Йосипенко (пер.з фр.,вступ.сл.та прим.) / Клод Леві-строс.  — К. : Український Центр духовної культури, 2000.
73.    Леві-Строс Клод. Структурна антропологія / Зоя Борисюк (пер.з фр.) / Клод Леві-Строс. — 2.вид. — К. : Основи, 2000.
74.    Мазин В. Введение в Лакана / В.Мазин. — М.: Прагматика культуры, 2004. Нежин : "Аспект-Полiграф", 2010.
75.    Мазин В. Стадия зеркала Жака Лакана / В.Мазин. — СПб.: «Алетейя», 2005.
76.    Маковецкий, Евгений Анатольевич. Социальная аналитика ритма : Жиль Делёз, или О спасении. / Санкт-Петербург. гос. ун-т / Е.А.Маковецкий. — СПб., 2004.
77.    Маркова Л.А. Философия из хаоса. Ж. Делез и Ф. Гваттари о философии как творчестве концептов / Л.А.Маркова // Вопросы философии : Научно-теоретический журнал / РАН. ― Москва, 2002. ― № 3. ― С.147-159.
78.    Нич Ришард. Світ тексту: поструктуралізм і літературознавство / Ришард Нич; пер. з пол. О.Галета. — Львів : Літопис, 2007.
79.    Обухова Л.Ф. Концепция Жана Пиаже за и против / Л.Ф. Обухова. ― Москва : Московский университет, 1981.
80.    Основні напрямки сучасної філософії: феноменологія, психоаналіз, екзистенціалізм, герменевтика, структуралізм, постструктуралізм: навч. посіб. / Є.О. Щукін, О.В. Патлайчук, І.Є. Чугуєва; Нац. ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова. — Миколаїв, 2009.
81.    Пиаже Ж. Генетическая эпистемология / Ж. Пиаже. — Спб. : Питер, 2004.
82.    Пиаже Жан. Моральное суждение у ребенка / В.П. Большаков (пер.с фр.) / Жан Пиаже. — М. : Академический Проект, 2006.
83.    Пиаже Жан. Речь и мышление ребенка / Жан Пиаже. — СПб. : Союз, 1997.
84.    Пиаже Жан. Суждение и рассуждение ребенка / Жан Пиаже. — СПб. : Союз, 1997.
85.    Після філософії: кінець чи трансформація? Рорті, Ліотар, Фуко, Деррида, Девідсон, Дамміт, Патнем, Апель, Габермас, Гадамер, Рикьор, Макінтайр, Блуменберг, Тейлор=End or After Philosophy: Transformation? / К. Байнес (упоряд.)Степан Олексійович... Кошарний (пер.з англ.). — К. : Четверта хвиля, 2000.
86.    Повторева С.М. Структуралізм і постмодернізм: гносеологічний аспект / С.М. Повторева // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Філософ. науки. — 2005. — № 525. — С. 24-30.
87.    Повторева, Світлана Михайлівна. Структурний підхід – структуралізм – постструктуралізм (еволюція методології та її поширення у гуманітарних студіях) / С. М. Повторева; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка» — Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2010.
88.    Попович М. Кльод Леві-Строс: між структурою та мітом / Мирослав Попович // Критика. – 2008. – № 12 (134). – С. 26-27.
89.    Россман В. И. Деконструкция деконструкции // «Вопросы философии».— 1999. — № 10. — С. 57-72.
90.    Рудинеско Е. Філософи в обіймах бурі / Пер. З фр. О.А. Юдіна / Е.Рудинеско. — К. : Ніка-Центр, 2007.
91.    Семіотика та структуралізм [Електронний ресурс] / Ю.О. Полікарпова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 20. — С. 145-148. ― http://www.nbuv.gov.ua/Articles/kultnar/knp200120/knp20_34.doc
92.    Танатография Эроса : Жорж Батай и французская мысль середины ХХ века. / Эксперим. студия кн. искусства «Чистое поле»; [Сост., пер., коммент. С.Л.Фокина]. — Спб.: МИФРИЛ, 1994.
93.    Фаркаш Л. Экзистенциализм, структурализм и фальсификация марксизма / Л. Фаркаш. ― М, 1977.
94.    Флейвелл Дж. Генетическая психология Жана Пиаже / Дж. Флейвелл. ― Москва : Просвещение, 1967.
95.    Фуко М. Жизнь: опыт и наука // Вопросы философии. — 1993. — № 5. — С. 44-53.
96.    Фуко Мишель (1926-1984.) Слова и вещи. Археология гуманит. наук : Пер. с фр. // Мишель Фуко; [Вступ. ст. Н. С. Автономовой, с. 7-27]. — Спб. : А-cad: АОЗТ "Талисман", 1994.
97.    Фуко Мишель. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности / Мишель Фуко. — М. : Магистериум, 1996.
98.    Фуко Мишель. Герменевтика субъекта : Курс лекций, прочитанных в Коллеж де Франс в 1981- 1982 учебном году / А.Г. Погоняйло (пер.) / Мишель Фуко. — СПб. : Наука, 2007.
99.    Фуко Мишель. История безумия в классическую эпоху / Мишель Фуко ; [пер. с фр. И. К. Стаф]. ― Москва: АСТ : АСТ МОСКВА, 2010.
100.    Фуко Мишель. История сексуальности - ІІІ ; Забота о себе / Т.Н. Титова (пер.), О.И. Хома (пер.) / Мишель Фуко. — К. : Дух и литера ; Грунт, 1998.
101.    Фуко Мишель. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / Ирина Борисова (ред.), Владимир Наумов (пер.с фр.) / Мишель Фуко — М. : Ad Marginem, 1999.
102.    Фуко Мишель. Психическая болезнь и личность. [Текст] / Мишель Фуко ; пер. с фр., предисл. и коммент. О. А. Власовой. Пер.: - Paris: Presses Universitaires de France, 1954. ― Санкт-Петербург : Гуманитарная Акад., 2010.
103.    Фуко Мишель. Рождение клиники: Пер.с фр. / Мишель Фуко. — М. : Смысл, 1998.
104.    Фуко Мішель. Археологія знання / Михайло Москаленко (ред.), Віктор Шовкун (пер.з фр.) / Мішель Фуко. — К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003.
105.    Фурс В.В. Философия Мишеля Фуко и проблема человека во французском постструктурализме : Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филос. наук. 09.00.03. / Белорус. Гос. Ун-т. — Минск, 1997.
106.    Чиковани Б.С. Современная французская литератуная критика и структурализм Ролана Барта / Б.С. Чиковани. — Тбилиси, 1981.
107.    Шликов В.В. Логіка подій: Жіль Дельоз і філософія історії / В.В.Шликов // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка  Київський національний університет імені Тараса Шевченка. ― Київ, 2006. ― Вип. 76/79 ― С. 38-42.
108.    Щедрина Т.Г. У истоков русской семиотики и структурализма (исследование семейного архива Густава Шпета) / Т.Г.Щедрина // Вопросы философии : Научно-теоретический журнал / РАН. ― Москва, 2002. ― № 12. ― С.75-78.
109.    Энафф Марсель. Клод Леви-Строс и структурная антропология. [Текст] / Марсель Энафф ; [пер. с фр. О. В. Кустовой]. Пер.:.-Paris : Belfond, 2000. ― Санкт-Петербург :Гуманитарная акад., 2010.
110.    Эрибон Дидье. Мишель Фуко / Е.Э. Бабаева (пер.), С.Л. Фокин (предисл.и науч.ред.) / Дидье  Эрибон. — М. : Молодая гвардия, 2008.
111.    Якобсон Роман : Тексты, документы, исследования. / [Редкол.: Баран Х. (отв. ред.) и др.] / Роман Якобсон. — М., 1999.
112.    Якобсон Роман. Язык и бессознательное / Роман Якобсон. — М. : Гнозис, 1996.
113.    Ямпольская А.В. Современная французская мысль и переосмысление структурализма. Размышления над книгой Н.С. Автономовой "Познание и перевод. Опыты философии языка" / А.В.Ямпольская // Вопросы философии : научно-теоретический журнал / РАН. ― Москва, 2009. ― №  3. ― С.158-164.
114.    Ярошовець В.І. Історія філософії : від структуралізму до постмодернізму : підручник / В.І. Ярошовець ; КНУТШ ― Київ : ВПЦ "Київський університет", 2008.
115.    Burke, Seán. The death and return of the author :criticism and subjectivity in Barthes, Foucault and Derrida / Seán Burke Edinburgh : Edinburgh univ. Press, 2008.
116.    Culler, Jonathan. Structuralism / ed. by Jonathan Culler London ; New York: Routledge, 2006.

V. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Ю.Лотман: від структуралізму до семіотики.
2.    Генеративна граматика Н. Хомського.
3.    Аналіз соціального простору П. Бурдьє. Габітус і його структура.
4.    Метафілософська проблематика постструктуралізму: соціальне значення філософії.
5.    Структуралізм і постструктуралізм у філософії історії.
6.    Американський деконструктивізм.
7.    Розвиток постструктуралізму у теорії фемінізму.

 VІ. Орієнтовний перелік екзаменаційних питань:
1.    Концептуалізація структуралізму в структурній лінгвістиці Ф. де Сосюра.
2.    Структуралізм і розвиток гуманітарного пізнання.
3.    Структурний аналіз в антропології. Дослідження міфів у практиці К. Леві-Строса.
4.    Модель комунікації у філософії культури Р.Якобсона.
5.    Літературознавча практика Р. Барта: міф, ідеологія та основні принципи текстового аналізу.
6.    Історія науки та культури в епістемології М. Фуко.
7.    Структурний психоаналіз Жака Лакана.
8.    Генетична епістемологія Жана Піаже.
9.    Структуралізм у філософії математики: Ніколя Бурбакі.
10.    Постструктуралізм як осмислення сентенції „Структури не виходять на вулиці”.
11.    Філософські орієнтації постструктуралізму: акцент на текстову реальність („Немає нічого, окрім тексту, Ж.Дерріда”) та акцент на політичну реальність („все в кінцевому підсумку — політика”, Ж.Дельоз).
12.    Теоретичний перетин постструктуралізму з семіотичною теорією, постмодернізмом, ліворадикальними течіями, різноманітними літературними практиками.
13.    Критика західноєвропейської метафізики з її логоцентризмом.
14.    Пізній Ролан Барт: „коннотативна семіологія”.
15.    Від „уявного” і „символічного” до „реального” у філософії Жака Лакана.
16.    Від „археології” медицини і гуманітарних наук до археології знання Мішеля Фуко.
17.    Смисл як незагальне і неодиничне; смисл як межа і єдність структури і номадності; Смисл, Подія, Час у філософії Ж.Дельоза.
18.    Філософія структуральностей Ж.Дерріда. Структурна деконструкція метафізики.
19.    Теорії „революційного лінгвопсихоаналізу”, інтертекстуальності, гено- і фено-тексту Юлії Крістєвої.  
20.    Теорія соціального поля і габітуса П'єра Бурд'є.
21.    Концепція „фундаментальної антропології” Рене Жирара.
22.    Ю.Лотман: від структуралізму до семіотики.
23.    Генеративна граматика Н. Хомського.
24.    „Метафорологія” Ганса Блюменберга.
25.    Симулякр, симуляції та гіперреальність Жана Бодріяра.


alt


ТЕХНОЛОГІЇ ПОШУКУ І ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ

І. Пояснювальна записка

Принципова відмінність сучасної системи освіти від традиційної полягає в специфіці її технологічної підсистеми. Цей компонент недостатньо розвинений в класичній освіті, яка спирається в основному на навчання «обличчям до обличчя» і друковані матеріали. У сучасній освіті істотне місце відводиться використанню засобів нових інформаційних технологій, Інтернет-технологій.
Інформаційні технології розвиваються у декілька разів швидше за будь-які інші технології, а комп'ютер є недорогим і високопродуктивним робочим інструментом. Світова спільнота приходить до повсюдного використання комп'ютерів і інформаційних мереж, у тому числі і для освітніх цілей. А тому достатньо велика частина сучасних фахівців у галузі освіти реалізує ідею про використання комп'ютерів і телекомунікацій, нових технічних засобів у гуманітарній освіті як основний компонент, що є необхідним для модернізації системи освіти.
Метою дисципліни «Технології пошуку і обробки філософської інформації» є формування навичок пошуку філософської інформації та вміння їх застосовувати для подальшого успішного оволодіння суспільними та фаховими дисциплінами, а також у практичній діяльності.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
•    сформувати у студентів навички застосування інформаційно-комунікаційних технологій для пошуку філософської інформації;
•    сформувати у студентів навички аналізу методів пошуку філософської інформації, що сприяє запобіганню непослідовних дій під час інформаційного пошуку;
•    розвивати вміння нестандартних методів пошуку філософської інформації;
•    сприяти підвищенню загальної культури інформаційного пошуку за допомогою методів заснованих на активному використанні інформаційно-комунікаційних технологій.
Після вивчення курсу студенти повинні знати:
•    предмет дисципліни, її структуру, понятійний апарат;
•    основні логічні форми та закони інформаційного пошуку;
•    логічні операції інформаційного пошуку, їх правила та можливі помилки при цьому;
•    засоби та методи інформаційного пошуку;
•    основи технологій інформаційного пошуку.
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
•    аналізу методів пошуку філософської інформації;
•    застосовувати нестандартні методів пошуку філософської інформації;
•    інформаційного пошуку за допомогою методів заснованих на активному використанні інформаційно-комунікаційних технологій;
•    працювати з усіма доступними джерелами філософської інформації, вміти самостійно добувати наукову інформацію за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій;
•    вміти аргументовано обстоювати власні погляди на вибір методів інформаційного пошуку та актуальність джерел філософської інформації, критично ставитись до тенденційної інформації.

Дисципліна «Технології пошуку і обробки філософської інформації» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7/8.030101 – філософія  є такою, що пропонується на вибір студенту (є нормативною програмою). Викладається у   5   семестрі.
Тематичним планом передбачено вивчення одного змістового модуля, що включає 12 лекційних годин, 6 годин семінарських занять, 12 годин самостійної роботи, 6 годин індивідуальної роботи студентів.
Підсумковий контроль – залік.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
1.    Тема 1. Сучасні документальні науково-технічні комунікації    4    2    2    -    -    2    -
2.    Тема 2. Документальний потік як показник розвитку галузі науки (техніки)    4    2    2    -    -    2    --
3.    Тема 3. Стратегія інформаційного пошуку філософської інформації    6    4    2    -    2    2    -
4.    Тема 4. Обробка результатів інформаційно-бібліографічного пошуку філософської інформації    6    4    2    -    2    2    -
5.    Тема 5. Державна система науково-технічної інформації (ДСНТІ)    6    4    2    -    2    2    -
6.    Тема 6. Професійна інформація в Інтернет    10    8    2    6    -    2    -
Всього:    36    24    12    6    6    12

III. Зміст програми.

Тема 1. Сучасні документальні науково-технічні комунікації.

3.1.1. Зміст теми. Інформація як основа наукової комунікації. Сучасні проблеми наукової інформації. Зростання кількості інформації — зростання кількості публікацій. Старіння публікацій (розсіювання інформації в часі). Розсіювання інформації по ансамблю джерел. Інформаційна модель розв’язування наукової проблеми. Інформаційний дефіцит.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Інформаційні ресурси як основа наукової комунікації.
2.    Сучасні проблеми отримання філософської інформації.
3.    Інформаційний шум при зростанні кількості публікацій.
4.    Розсіювання інформації в часі як першопричина старіння публікацій.
5.    Розсіювання інформації по ансамблю джерел.
6.    Сучасні методи побудови інформаційної моделі для розв’язування наукової проблеми.
7.    Проблеми дефіциту професійної інформації в інформаційному суспільстві.

3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:1,2,3,4

3.1.6. Рекомендована література: 17, 18,20, 21, 22, 23, 25.

Тема 2. Документальний потік як показник розвитку галузі науки (техніки)

3.2.1. Зміст теми. Світовий документальний потік. Структура документального потоку. Ціннісні властивості інформації і документів. Застосування наукометричних і бібліометричних методів при виконанні інформаційно-пошукових завдань.

3.2.4.    Теми доповідей та рефератів
1.    Характерні риси сучасного світового документального потоку.
2.    Загальна структура документального потоку.
3.    Ціннісні властивості інформації і документів.
4.    Сучасні наукометричні та бібліометричні методи отримання філософської інформації.

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання: 5

3.2.6. Рекомендована література: 17, 18,20, 21, 22, 23, 25.

Тема 3. Стратегія інформаційного пошуку філософської інформації.

3.3.1. Зміст теми. Принципова схема самостійного інформаційного пошуку. Пошуковий образ запиту як основа точного пошуку. Універсальна десяткова класифікація (УДК). Бібліотечно-бібліографічна класифікація. Пошук інформації в реальних інформаційно-пошукових системах (каталогах) наукових бібліотек. Алфавітний каталог. Систематичний каталог. Автоматизовані інформаційно-бібліотечні системи.

3.3.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Загальна схема інформаційного пошуку філософської інформації.
2.    Точний пошук філософської інформації за допомогою пошукового образу.
3.    Універсальна десяткова класифікація (УДК) в системі пошуку філософської інформації.
4.    Бібліотечно-бібліографічна класифікація в системі пошуку філософської інформації.
5.    Пошук філософської інформації в сучасних інформаційно-пошукових системах (каталогах) наукових бібліотек.
6.    Алфавітний каталог в системі пошуку філософської інформації.
7.    Систематичний каталог в системі пошуку філософської інформації.
8.    Автоматизовані інформаційно-бібліотечні системи в системі пошуку філософської інформації.

3.3.4.    Теми для самостійного опрацювання: 6
3.3.5.    Рекомендована література: 17, 18,20, 21, 22, 23, 25.

Тема 4. Обробка результатів інформаційно-бібліографічного пошуку філософської інформації

3.4.1. Зміст теми. Бібліографічні записи філософських електронних ресурсів.Сучасні підходи до ведення особистих картотек. Оформлення результатів навчальної і наукової роботи. Бібліографічні посилання (цитати). Оформлення списку літератури. Бібліографічний опис літератури. Схема бібліографічного опису документа для списку літератури. Схема аналітичного опису документа для списку літератури. Приклади бібліографічних записів електронних ресурсів.

3.4.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Техніка ведення особистих картотек філософської інформації.
2.    Оформлення результатів пошуку філософської інформації.
3.    Бібліографічні посилання (цитати) філософської інформації.
4.    Оформлення списку літератури.
5.    Бібліографічний опис літератури.
6.    Схема бібліографічного опису документа для списку літератури.
7.    Аналітичний опис документа для списку літератури.

3.4.5. Теми для самостійного опрацювання: 7, 8, 9, 10, 11.

3.4.6. Рекомендована література: 17, 18,20, 21, 22, 23, 25.

Тема 5. Державна система науково-технічної інформації (ДСНТІ)

3.5.1. Зміст теми. Структура державної системи науково-технічної інформації. Основні інформаційні центри. Регіональні інформаційні центри. Галузеві інформаційні центри. Наукові бібліотеки, що комплектують фонди в галузі природничих і технічних наук. Наукові бібліотеки, що комплектують фонди в галузі гуманітарних і суспільних наук. Галузеві наукові і спеціальні журнали як джерело галузевої інформації.

3.5.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Філософська інформація в структурі державної системи науково-технічної інформації.
2.    Основні інформаційні центри філософської інформації.
3.    Регіональні інформаційні центри філософської інформації.
4.    Наукові бібліотеки як джерело філософської інформації.
5.    Галузеві наукові і спеціальні журнали як джерело філософської інформації.

3.5.5. Теми для самостійного опрацювання: 12, 13, 14, 15.

3.5.6. Рекомендована література: 17, 18,20, 21, 22, 23, 25.

Тема 6. Професійна інформація в Інтернет

3.6.1. Зміст теми. Типологія мережевих ресурсів. Каталога і пошукові системи Інтернет. Джерела пошуку в Інтернет. Формулювання запиту для пошуку інформації в Інтернеті. Організація пошуку інформації в Інтернеті. Електронні колекції і бібліотеки. Видавництва. Електронні мережеві науково-технічні журнали. Електронні бібліотеки. Використання Інтернет для електронної доставки документів.

3.6.3.1. Семінарське заняття на тему: Електронні ресурси
План
1. Поняття інформаційного ресурсу.
2. Загальні підходи до розробки і представлення навчального матеріалу для формування інформаційного ресурсу.
2.1. Постановка мети.
2.2. Збір інформації.
2.3. Обробка і систематизація.
2.4. Інтерпретація інформації.
2.5. Представлення і розповсюдження інформації.
2.6. Зворотний зв'язок.
2.7. Особливості розробки і представлення інформаційного ресурсу освітнього призначення.
3. Види електронних освітніх ресурсів.
3.1. Форми представлення контента.
3.2. Філософські Інтернет-ресурси.
4. Електронні публікації в PDF – форматі. Технологія роботи з програмою Adobe Acrobat

3.6.3.2. Семінарське заняття на тему: Доступ до ресурсів в інтернет
План
1. Поняття браузера.
2. Історія браузерів.
3. Сучасні браузери.
3.1 Internet Explorer.
3.2 Mozilla.
3.3 Mozilla FireFox.
3.4 Netscape Navigator.
3.5 Opera.
4. Альтернативні браузери.
4.1.  AT Kids Browser.
4.2.  Avant Browser.
4.3.  K-Meleon.
4.4.    Konqueror.
4.5.  Links.
5. Оффлайн браузери.
5.1. BlackWindow.
5.2. Offline Explorer.
5.3. Teleport PRO.
5.4. Web Copier.
6. Порівняльна характеристика браузерів.
7. Технологія роботи з браузером Microsoft Internet Explorer.

3.6.3.3. Семінарське заняття на тему: Інформаційний пошук в інтернет
План
1. Пошукові системи та  ресурси Інтернет.
1.1. Типи пошукових систем.
1.2. Каталоги ресурсів.
1.3. Інформаційно-пошукові системи.
1.4. Розширений пошук.
2. Ранжирування результатів пошуку.
3. Життєвий цикл пошукових систем.
4. Доступ до FTP-серверів. Технологія роботи з програмою Leech FTP та FAR MANAGER.
5. Використання автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем ІРБІС для інформаційного пошуку.
6. Технологія пошуку інформації в мережі Інтернет.

3.6.4. Теми доповідей та рефератів
1.    Психолого-педагогічні аспекти використання портальної технології при вивченні філософських дисциплін у вищому закладі освіти.
2.    Організація представлення філософської інформації на порталі у вищому закладі освіти.
3.    Дидактичні принципи застосування Інтернет-технологій при вивченні філософських дисциплін у вищому закладі освіти.
4.    Використання Інтернет-технологій при вивченні філософських дисциплін у вищому закладі освіти.
5.    Освіта в епоху Інтернет-технологій: проблеми та перспективи розвитку.
6.    Особливості, етапи та межі (сфери ризику) впровадження Інтернет-технологій в систему вищої освіти України.
7.    Використання інформаційно-пошукових систем для пошуку філософської інформації.
8.    Інтернет-технології як інструмент діяльності при виконанні спільних проектів.
9.    Характеристика інформаційних ресурсів мережі Інтернет.
10.    Використання інформаційних ресурсів мережі Інтернет для отримання філософської інформації.
11.    Особливості вивчення філософських дисциплін при використанні електронного підручника.
12.    Спеціалізовані освітні портали України.

3.6.5. Теми для самостійного опрацювання:16, 17, 18

3.6.6. Рекомендована література: 1 – 16, 19, 24, 26.

ІV. Рекомендована література до курсу:

1.    Гончаров М. В., Шрайберг Я. В. Введение в Интернет: Учеб. пособие: В 9-ти ч. /  М. В. Гончаров, Я. В. Шрайберг; Под общ. Редакц. Я. В. Шрайберга. - М.: ГПНТБ России. - Ч. 1: Общие сведения. - 2000. - 60 с.: ил.
2.    Романенко В. Н. Сетевой информационный поиск: практическое пособие / В. Н. Романенко, Г. В. Никитина. - Спб.: Профессия, 2003. - 288 с.
3.    Аверченков В.И. Информационный поиск в Интернете : [учебн. пособие] / В.И. Аверченков, С.М. Рощин, Ю.Т. Трифанков ; Брян. нац. техн. ун-т. - Брянск : Изд. Брян. нац. техн. ун-та, 2002. - 303 с.
4.    World Wide Web - стратегия эффективного поиска: справочник для библиотек / сост.: И.С. Галеева, А.Г. Беглик, И.О. Войтенкова, П.А.Лузгина; под ред Е.Д. Жабко. - Спб., 2001. - 208 с.
5.    Ю.С.Рамський, О.В.Рєзіна. Вивчення інформаційно-пошукових систем мережі Інтернет, –Київ: РННЦ "ДІНІТ", 2004.-60 с.
6.    Ю.С.Рамський, О.В.Рєзіна. Навчально-програмний комплекс "Пошук-Мета".–Київ: РННЦ "ДІНІТ", 2004.
7.    Глушков С.В., Ломотько Д.В., Сурядний А.С. «Робота в мережі Internet». – Х.: Фоліо, 2005. – 390с.
8.    Банков В.Д. Интернет: поиск информации и продвижение сайтов. СПб: БХВ-Петербург, 2000. - 288 с.
9.    Березин СВ., Раков СВ. Internet у вас дома. СПб: БХВ-Петербург, 2000. - 752 с.
10.    Глушаков СВ., Ломотько Д.В., Мельников И.В. Работа в сети Internet: Учебный курс. Харьков: Фолио; М.: 000 "Изд-во ACT", 2000. - 346 с.
11.    Денисов А., Вихарев И., Белов А. Интернет. Самоучитель. СПб: Питер, 2000. - 464 с.
12.    Интернет. Энциклопедия. Под. ред. Л. Мелиховой, СПб: ЗАО "Питер Бук", 2000. - 528 с.
13.    Емельянова Н.З., Партыка Т.Л., Попов И.И. Основы построения автоматизированных информационных систем: Учебное пособие. – М: ФОРУМ: ИНФОРМА–М, 2007. – 416 с.
14.    Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед.кадров/ Под ред. Е.С. Полат. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 272 с.
15.    Хортон У., Хортон К. Электронное обучение: инструменты и технологии / Пер. с англ. – М.: КУДИЦ–ОБРАЗ, 2005. – 640 с.
16.    Методика применения дистанционных образовательных технологий преподавателями вуза (учебное пособие) / Маматов А.В., Немцев А.Н., Клепикова А.Г., Штифанов А.И. Белгород - Изд-во БелГУ, 2006. – 161 с.
17.    Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура.- М.: Изд. ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
18.    Бурдье П. Воспроизводство: элементы теории системы образования / Бурдье Пьер, Пассрон Жан-Клод; Моск. высш. шк. социал. и экон. наук; пер. с фр. Н.А. Шматко .— М. : Просвещение, 2007 . — 265 с.
19.    Сукиасян Э.Р. "Предметный вход" в электронный каталог. Как повысить эффективность поисковых процедур // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: 10-я юбил. междунар. конф. "Крым 2003": Тр. конф. - М., 2003. - Т. 2. - С. 472-476.
20.    Яковлєва Ю.В. Ранжирування результатів пошуку в інформаційно-пошукових системах бібліотек // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-26 травня 2004 р. - К., 2004. - С. 115-117.
21.    Горькова В.И. Информетрия (Количественные методы в научно-технической информации) //Итоги науки и техники. Сер. Информатика. Т.10. - М.: ВИНИТИ, 1988. - 328 с.
22.    Яковлєва Ю.В. Селективний моніторинг використання бібліотечних ресурсів // Реєстрація, зберігання і обробка даних. - 2002. - № 1. - C. 89-96.
23.    Маршакова И.В. Система цитирования научной литературы как средство слежения за развитием науки / ВИНИТИ АН СССР; Отв.ред. А.И.Михайлов. - М.: Наука, 1988. - 287 с.
24.    Белкин П.Ю. Обучение поиску информации в Интернете // Информатика и образование. – 2002. - № 5. – С.55-61.
25.    Паршукова Г.Б. Методика поиска профессиональной информации: учеб.-метод. по¬собие / Г. Б. Паршукова. — СПб.: Профессия, 2006. — 224 с.
26.    Тарнавський Ю.А. «Internet-технології». – К.: МАУП, 2004. – 120 с.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Світовий документальний потік.
2.    Ціннісні властивості інформації і документів.
3.    Сучасні проблеми наукової інформації.
4.    Розсіювання інформації по ансамблю джерел.
5.    Застосування наукометричних і бібліометричних методів при виконанні інформаційно-пошукових завдань.
6.    Бібліотечно-бібліографічна класифікація.
7.    Техніка ведення особистих картотек.
8.    Оформлення результатів навчальної і наукової роботи.
9.    Бібліографічні посилання (цитати).
10.    Схема аналітичного опису документа для списку літератури.
11.    Приклади бібліографічних записів електронних ресурсів.
12.    Регіональні інформаційні центри.
13.    Галузеві інформаційні центри.
14.    Наукові бібліотеки, що комплектують фонди в галузі природничих і технічних наук.
15.    Галузеві наукові і спеціальні журнали як джерело галузевої інформації.
16.    Електронні колекції і бібліотеки.
17.    Видавництва.
18.    Електронні мережеві науково-технічні журнали.

VІ. Орієнтовний перелік питань на залік:

1.    Інформація як основа наукової комунікації.
2.    Сучасні проблеми наукової інформації.
3.    Зростання кількості інформації — зростання кількості публікацій.
4.    Старіння публікацій (розсіювання інформації в часі).
5.    Розсіювання інформації по ансамблю джерел.
6.    Інформаційна модель розв’язування наукової проблеми.
7.    Інформаційний дефіцит.
8.    Світовий документальний потік.
9.    Структура документального потоку.
10.    Ціннісні властивості інформації і документів.
11.    Застосування наукометричних і бібліометричних методів при виконанні інформаційно-пошукових завдань.
12.    Принципова схема самостійного інформаційного пошуку.
13.    Пошуковий образ запиту як основа точного пошуку.
14.    Універсальна десяткова класифікація (УДК).
15.    Бібліотечно-бібліографічна класифікація.
16.    Пошук інформації в реальних інформаційно-пошукових системах (каталогах) наукових бібліотек.
17.    Алфавітний каталог.
18.    Систематичний каталог.
19.    Автоматизовані інформаційно-бібліотечні системи.
20.    Техніка ведення особистих картотек.
21.    Оформлення результатів навчальної і наукової роботи.
22.    Бібліографічні посилання (цитати).
23.    Оформлення списку літератури.
24.    Бібліографічний опис літератури.
25.    Схема бібліографічного опису документа для списку літератури.
26.    Схема аналітичного опису документа для списку літератури.
27.    Приклади бібліографічних записів електронних ресурсів.
28.    Структура державної системи науково-технічної інформації.
29.    Основні інформаційні центри.
30.    Регіональні інформаційні центри.
31.    Галузеві інформаційні центри.
32.    Наукові бібліотеки, що комплектують фонди в галузі природничих і технічних наук.
33.    Наукові бібліотеки, що комплектують фонди в галузі гуманітарних і суспільних наук.
34.    Галузеві наукові і спеціальні журнали як джерело галузевої інформації.
35.    Типологія мережевих ресурсів.
36.    Каталога і пошукові системи Інтернет.
37.    Джерела пошуку в Інтернет.
38.    Формулювання запиту для пошуку інформації в Інтернеті.
39.    Організація пошуку інформації в Інтернеті.
40.    Електронні колекції і бібліотеки.
41.    Видавництва.
42.    Електронні мережеві науково-технічні журнали.
43.    Електронні бібліотеки.
44.    Використання Інтернет для електронної доставки документів.
alt
ФІЛОСОФІЯ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНИХ ФОРМ СВІТОГЛЯДУ

І. Пояснювальна записка

Навчальна дисципліна “Філософія в контексті історичних форм світогляду” є нормативним курсом для підготовки студентів із спеціальностей “філософія і релігієзнавство”, “філософія і практична психологія” та “філософія і суспільствознавство”.
Знання міфологічного, релігійного і наукового контекстів виникнення і розвитку філософії сприяє завершенню систематичної підготовки студента за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” шляхом узагальнення і закріплення відповідних знань, отриманих протягом попереднього чотририрічного вивчення базових філософських дисциплін. Оволодіння відповідним історико-і теоретико-філософським матеріалом слугує ознайомленню майбутніх фахівців з філософських наук з місцем філософії в колі інших історичних форм світогляду – міфологічного, релігійного, естетичного, саєнтистського, отже, сприяє кращому розумінню значення і місця філософії як у духовній культурі людства, так і в підготовці сучасної освіченої людини ХХІ століття, відповідно, є невід’ємною складовою філософської освіти в цілому. Адже становлення і розвиток філософії від часу її виникнення і до сьогодні відбувається у найтіснішій взаємодії, ідейним діалогом з вищеназваними типами світоглядів.
Вивчення даного курсу дає змогу слухачам одержати знання про спільність і відмінність проблематики, особливості розгортання філософії в колі міфу, релігії, мистецтва і науки, причини протистоянь і зближень між ними, взаємних ідейних і методологічних впливів між цими формами світогляду людини.
Враховуючи актуальність та перспективність даного наукового напряму, його теоретичне і практичне значення для підготовки майбутнього фахівця, курс “Філософія в контексті історичних форм світогляду” включено до навчального плану для підготовки студентів філософських спеціальностей Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з 2010/2011 навчального року.
В основу курсу покладено системно-структурний підхід, що дозволяє дослідити зв’язок та взаємовплив філософії, міфу, релігії, мистецтва і науки, виявити найважливіші результати їх діалогу.
Мета курсу – сформувати у майбутніх фахівців-філософів чітке уявлення про особливості розвитку та світоглядні особливості, а також проблематику філософії у зв’язку з міфом, релігією, мистецтвом і наукою, більш ґрунтовно визначити місце філософії та інших історичних форм світогляду в духовній культурі людства.
Програмою курсу передбачено проведення лекцій, семінарських занять, консультацій зі студентами, контроль самостійної роботи студентів. Формою підсумкового контролю знань є контрольні питання для тестування, модульні контрольні роботи  та іспит. Курс розраховано на один семестр.
Структурно курс складається з 2-х модулів.
Перший з них (Витоки філософії. Міф і релігія) передбачає розкриття походження філоссфії шляхом трансформації міфо-релігійного світогляду та роль ідейних зв’язків з міфом і релігією у формуванні і розвитку філософської проблематики.
Другий (Філософія в колі мистецтва і науки) розкриває особливості естетичного і саєнтисьського світоглядів і роль мистецтва та науки у виробленні філософської проблематики. Особлива увага надається визначенню сутності естетичного як антиподу етичного, а також міжпредметного і методологічного діалогу філософії з наукою.
Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:
-    змісту основних концепцій походження філософії: міфогенної, гносеогенної, соціогенної, освітогенної;
-    механізму виникнення філософії шляхом трансформації міфо-релігійного світогляду;
-    змісту ідейного діалогу філософії з міфом і релігією з точки зору становлення і розвитку філософської проблематики;
-    сутності естетичного та етичного вимірів світогляду;
-    спільних і відмінних рис між філософією і мистецтвом, філософією і наукою;
-    змісту основних філософських проблем, які виступають результатом взаємодії філософії з мистецтвом і наукою.
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
-    відтворювати картину формування різних типів світогляду;
-    застосовувати основні концепції походження філософії, в першу чергу освітогенну, у власних наукових дослідженнях;
-    визначати філософські проблеми і методи, що виникли в результаті взаємних впливів філософського, міфологічного, релігійного, естетичного і саєнтистського світоглядів.
Відповідно до навчальних планів курс розрахований на 72 години, в тому числі – 28 годин аудиторних та 44 години – на самостійну роботу. У програмі знайшли відображення основні ідеї та досягнення сучасних історико- і теоретико-філософських досліджень, що повною мірою відображають методологічний потенціал філософського знання.
ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
    Модуль 1. Витоки філософії. Міф і релігія.    40    16    10    3    3    18    6
1.    Тема 1. Походження філософії. Міф як ідейний ґрунт філософії    12    4    2    1    1    6    2
2.    Тема 2. Філософія і міф.     14    6    4    1    1    6    2
3.    Тема 3. Філософія і релігія    14    6    4    1    1    6    2
    Модуль 2. Філософія в колі мистецтва і науки.    32    12    6    3    3    14    6
4.    Тема 4. Філософія і естетичний світогляд.    13    4    2    1    1    6    3
5.    Тема 5. Філософія і наука.    19    8    4    2    2    8    3
Всього:    72    28    16    6    6    32    12




III. Зміст програми.

Модуль І. ВИТОКИ ФІЛОСОФІЇ. МІФ І РЕЛІГІЯ.
Тема 1. Походження філософії.

Основні концепції походження філософії. Міфогенна, гносеогенна, соціогенна, освітогенна концепції. Відчужений текст. Феномен школи. Протест, відчай, сумнів, подив та інші чинники філософування. Філософська ментальність і її складові частини. Природа філософського дискурсу. Основні філософські проблеми і галузі знання. Взаємодія філософія з іншими типами світогляду: міфічним, релігійним, естетичним, саєнтистським.
Терміни та поняття: світогляд, міф, синкретичність, родоморфізм, антропоморфізм, релігія, школа, вишкіл, відчужений текст, насилля, протест, сумнів, страх, відчай, подив, свобода, філософська ментальність, рефлективна, компаративна, герменевтична, феноменологічна, етимологічна здібності, дискурс, метафізика, формальна логіка, діалектика, естетичне, наука, саєнтизм.

План семінарського заняття:
1. Традиційні концепції походження філософії.
2. Зміст освітогенної концепції походження філософії.
3. Філософська ментальність, природа і специфіка філософського дискурсу.
Теми доповідей та рефератів:
1. О.Ф. Лосєв про походження філософії.
2. Особливості навчального процесу у школі часів ранньої Стародавності.
3. Боецій і В. Франкл: філософія як терапія.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Зміст основних концепцій походження філософії.
2. В. Єгер, П. Вернан, П. Адо про освітні витоки давньогрецької філософії.
3. Особливості філософії порівняно з іншими типами світоглядів.
Рекомендована література до теми: 328, 330, 342, 400, 429, 431, 446, 458, 481, 485, 486, 487, 519, 520.

Тема 2. Філософія і міф.

Головні ознаки міфічного світогляду. Ф. Шеллінг, Л. Леві-Брюль і К. Леві-Строс про міф як дологічне мислення і джерело філософії. Міф з інформаційної точки зору. Міф і образ. Міф і символ. Міф і слово. Міф і сакральне. Міф і наука. Міфологічні витоки синергетики, теоретичної космогонії, біології, природничо-наукової антропології. Г. Гегель, О.Ф. Лосєв і Ф.Х. Кесиді про трансформацію міфу на філософію. Методології філософського дослідження міфу від Стародавності до сьогодення. Натуралістичне, алегоричне, саєнтистське, історико-критичне, лінгвістичне, феноменологічне, герменевтичне, структуралістьке, функціональне та інші тлумачення міфів. Етноміфологія. Застосування міфічних образів в історії філософії. Основні відмінності між міфічним і філософським світоглядами. Функції міфу. Сучасна міфологія, її різновиди, особливості функціонування та критичного аналізу. Місце міфу в культурі.
Терміни та поняття: наочність, позасумнівність, алогічність, хаос, гармонізація стосунків і відносин, структура, код, шифр, символічне поняття, інформація, смисл, алегорія, символ, редукція, романтизм, герменевтика, авторитет, законодавець, сакральне, соціальна, політична, наукова, технічна, освітня, релігійна міфологія.


План семінарського заняття:

1. Специфіка міфологічного світогляду. Міф як джерело філософії.
2. Основні етапи філософського осмислення міфу.
3. Міф як джерело наукових гіпотез і концепцій.
4. Міфологія у сучасному світі.
Теми доповідей та рефератів:
1. Сюжетні лінії найдавніших космогонічних і антропогенетичних міфів.
2. Тлумачення міфів філософами Стародавньої Греції.
3. Ренесансні і новочасні інтерпретації античної міфології: новизна і плюралізм дискурсів.
4. Категорія “хаос” і зародження синеретичної науки.
5. Міфологізації у житті сучасної людини.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Класифікації міфів.
2. Застосування міфічних образів в історії філософії.
3. Варіанти методологій інтерпретації міфів у суспільних науках ХХ ст.
4. Міфологічні витоки природознавства.
5. Зміст сучасних міфологізацій історії, політики, освіти, науки, техніки та інших галузей життя людини.
Рекомендована література до теми: .

Тема 3. Філософія і релігія.

Релігія як генетичний виток міфу. Основна ознака релігійного світогляду. Значення “релігаре”. Головні історичні різновиди релігії. Проблема еволюції релігійного світогляду. Багатоманітність релігійного досвіду. Монотеїзм як найвища форма релігії. Спільність і відмінність між релігією і філософією. Проблема вічності і часу. Трансценденція, смисложиттєві питання філософії і релігії. Співвідносність їхрозв’язання з проблематикою основних філософських наук. Проблеми діалогу між філософією і релігією в історії філософії. Креаціонізм. Докази буття Бога. Апологетика і основне богослов’я. Теологія у метафізиці. Діалектична і систематична теологія. Трагічна діалектика. Релігійна гносеологія. Проблема істини. Віра і знання. Інтуїція і містика. Цілісність природи і світу. Богоподібність та обоження людини. Свобода волі. Синергія. Соціально-філософські проблеми і релігія. Герменевтика і екзегетика. Монотеїстичні основи історіософії. Філософія релігії і релігійна філософія. Релігія і антропологія. Натуралістичні інтерпретації релігії: історико-критична, діалектико-матеріалістична, психоаналітична. Феноменологія релігії. Філософія діалогу. Л. Феєрбах, М. Бубер та їх ідейні спадкоємці. Релігія і наука: протистояння чи взаємодоповнення?     
Терміни та поняття: “релігіо” і “релігаре”, тотемізм, фетишизм, анімізм, магія, політеїзм, монотеїзм, трансценденція, апостеріорні і апріорні, онтологічний, космологічний, фізико-телеологічний, моральний аргументи на користь буття Бога. Бог як річ у собі. Протилежність чистого і практичного розуму: релігійний контекст. Творець, креація, видимий і невидимий світи, богоподібність людини, свобода волі, гріх, теодицея, благодать, викуплення, обоження, синергія, спасіння, містика, інтуїція, істина, віра, апологетика, онтологія, психологія, раціональна теологія, герменевтика, екзегетика, відчуження, Я і Ти, Інший, історіософія, початок, кінець, етапи, напрямок, мета і смисл історії, компенсація, телеологія, порядок у світі.
План семінарського занятя:
1. Основні ознаки і форми релігійного світогляду.
2. Проблеми діалогу між філософією і релігією.
3. Релігійні відповіді на філософські питання.
4. Збагачення філософської проблематики і методології як результат діалогу з релігією.
Теми доповідей та рефератів:
1. В. Джемс про плюралізм форм релігії.
2. Порівняльний аналіз філософського і релігійного світоглядів.
3. Гносеологічний і антропологічний аспекти віри.
4. Ідейна спадщина Л. Феєрбаха як джерело філософії діалогу.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Релігійні витоки і виміри основних філософських наук.
2. Зміст категорії “релігійне відчуження”.
3. Варіанти методологій філософських досліджень релігійного світогляду.
4. Проблеми взаємодії релігії з іншими формами світогляду.  
Рекомендована література до теми: .

МОДУЛЬ IІ. ФІЛОСОФІЯ В КОЛІ МИСТЕЦТВА І НАУКИ.
Тема 4. Філософія і естетичний світогляд.

Мистецтво як різновид творчості, вимір культури і спосіб людського існування. Сутність естетичного. Естетика як філософська наука, її об’єкт, предмет, розділи і основні поняття. Прекрасне і потворне, високе, піднесене, низьке. Виміри естетичного світогляду. “Аестетікос” і “етос” як протилежності чуттєвості і розважливості. Трагедія естетизму. Місце естетики у філософії культури. Культура елітарна і масова. Проблема належного рівня культури людини і суспільства. Формування естетичного виміру особистості. Проблема естетичного виховання. Метафізичні, діалектичні, гносеологічні, натурфілософські, антропологічні і соціальні джерела естетики. Естетика як філософія. Критерії визначення змісту естетичних категорій. Естетика і аксіологія. Позитивні і негативні тенденції сучасної естетики.  
Терміни та поняття: “аестетікос”, “етос”, чуттєвість, прекрасне, потворне, високе, піднесене, низьке, трагічне, комічне, елітарне, масове, твір мистецтва, класика, шедевр, артефакт, дизайн, кітч, смак і несмак, комерційна культура, епатаж, скандал, аксіологія, цінність.
План семінарського заняття:
1. Головні риси естетичного світогляду.
2. Філософія як засіб вирішення суперечностей естетичного.
3. Філософія і естетика у формуванні особистості людини.
4. Проблема естетичності сучасної культури.
Теми доповідей та рефератів:
1. Протилежність між естетичним і етичним у творах С. К’єркегора.
2. Давньогрецька філософія як естетика.
3. Зміст основних естетичних категорій у філософії Постмодерну.
4. Філософські основи сучасної масової культури.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Об’єкт, предмет, розділи і основні поняття естетики.
2. Еволюція змісту естетичних категорій в історії філософії.
3. Позитивні і негативні тенденції сучасної естетики.

Рекомендована література до теми:  

Тема 5. Філософія і наука.

Визначення науки як історичної форми світогляду, спеціалізованої теоретичної галузі діяльності, суспільної інституції. Класифікація наук. Основні риси наукового знання. Проблема науковості філософії, основні варіанти її розв’язання. Форми наукових і філософських знань. Факт, проблема, ідея, концепція, гіпотеза, теорія. Емпіричне і теоретичне у науці і філософії. Філософія як засіб освоєння метафізичних, діалектичних, гносеологічних, антропологічних, аксіологічних, соціальних питань наукового пізнання. Евристична цінність філософських ідей для різних галузей науки. Наукова істина і основні варіанти її визначення. Проблема моральної відповідальності вченого. Основи філософії науки. Характер і особливості розвитку науквого знання. Верифікація і фальсифікація знань. Парадигма, дослідницька програма, нормальна і революційна наука. Методологічниий анархізм. Саєнтизм як філософська і загально-світоглядна позиція, їх історико-філософські варіанти. Наукові орієнтації різних філософських традицій. Позитивізм, фізикалізм. Причини їх самоспростування. Еволюційна епістемологія. Науки про природу і дух. Знання, розуміння, переживання. Небезпеки, пов’язані з абсолютизацією раціоналізму та ірраціоналізму, саєнтизму і антисаєнтизму. Дійсна і фальшива вченість. Науковий вимір функцій філософії.
Терміни та поняття: наука, саєнтизм, емпірія, факт, проблема, гіпотеза, теорія, космос, природа, соціум, культура, техніка, наукова картина світу, теоретичність, об’єктивність, загальнообов’язковість, вичерпність, незавершеність, цілісність, відносність, абсолютність, конкретність наукового знання, емпірична перевірка, достовірність, імовірність, верифікація, фальсифікація, парадигма, науково-дослідна програма, товариство вчених, нормальна і революційна наука, епістемологія, істина, алетея, конвенція, есенція, вигода, позитивізм, аналітична філософія, “наукова філософія”, фізикалізм, ідеографічний і номотетичний методи, принцип енциклопедизму.
План семінарського заняття:
1. Наука як форма світогляду, галузь діяльності і суспільна інституція.
2. Основні ознаки наукового знання.
3. Філософія як засіб побудови наукової картини світу.
4. Проблема науковості філософії.
5. Філософські підстави і виміри класифікації наук.
6. Небезпеки крайнощів абсолютизації науки і нехтування нею.
Теми доповідей та рефератів:
1. Передбачення, які справдились: від філософських ідей до наукових фактів.
2. Спорідненість з наукою давньогрецької філософії порівняно з індійською та китайською.
3. Критерії науковості знання в українській філософській думці ХХ ст.
4. Характеристика сучасної наукової картини світу.
5. Чи може наука обійтись без філосоіфї?
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Історичні форми наукової картини світу.
2. Метафізика, діалектика, гносеологія і антропологія у філософії позитивізму.
3. Особливості наук про суспільство та культуру у творах представників “філософії життя”.
4. Проблеми знання, розуміння і тлумачення в герменевтиці та природознавстві.
Рекомендована література до теми:

5.2. Порядок переведення рейтингових показників
у європейські оцінки ECTS:

національна шкала    « 5 »
відмінно    « 4 »
добре    « 3 »
задовільно    « 2 »
незадовільно    « 2  »
незадовільно
шкала університету    90-100    80-89    70-79    65-69    60-64    35-59    0-34
шкала ECTS    А    В    С    D    Е    FX    X
                        
з можливістю повторного складання    
з обов’язковим
повторним курсом

VII. Література

Августин Аврелий. Исповедь. – М., 1993.
Августин Аврелий.– О граде Божьем. – Мн., 1999.
Августин Аврелий. Христианская наука. – Спб., 2007.
Аль-Газали. Воскрешение наук о вере. – М., 1980.
Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії. – К., 2000.
Андрущенко Т.І. Естетичне як соціально-культурний феномен. – К., 2008.
Анастасий Синаит, преподобный. Избранные творения. – М., 2003.
Ансельм Кентерберийский. Сочинения. – М., 1995.
Антология мировой философии. В 4 т. – М., 1969.
Арсеньев Е.И. Домножественная реалистическая интерпретация онто-гносеологических основ  математики // Вопросы философии. – 2010. - № 7. – с. 82-92.
Батай Ж. Теория религии. – Мн., 2000.
Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. – К., 1992.
Бердяев Н.А. Философия свободы. – М., 2005.
Боецій. Розрада від філософії. – К., 2000.
Богословие в культуре Средневековья. – К., 1992.
Бонавентура. Путеводитель души к Богу. – М., 1993.
Боэций. «Утешение философией» и другие трактаты. – М., 1990.
Бубер М. Два образа веры. – М., 1999.
Василий Великий. Беседы на Шестиднев. – Мн., 2007.
Василій Великий. Гомілії. – Львів, 2006.
Василий Великий. Избранное. – Мн., 2003
Вера и разум. – К., 2004.
Виндельбанд В. История философии. – К., 1997.
Волинка Г.І., Гусєв В.І., Мозгова Н.Г. та ін. Історія філософії в її зв’язку з освітою: Підручник. – К., 2006.
Волинка Г.І. Картина світу ХХ ст. Енциклопедизм як композиційний принцип.: Навчальний посібник. Ч. І. Природничо-наукові компоненти. – К., 2009.
Волинка Г.І. Філософія Стародавності і Середніх віків в освітньо-культурному контексті. – К., 2005.
Волинка Г.І. Школа як чинник виникнення філософського дискурсу // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Культурологія, релігієзнавство. Філософія. Вип. 22 (35). – 2010. – с. 91-102.
Волинка Г.І., Мозгова Н.Г. та ін. Філософія: природа, проблематика, класичні розділи: Навчальний посібник. – К., 2009.
Волинга Г.І. (Головний редактор). Філософія: природа, проблематика, класичні розділи: Хрестоматія. – К., 2010.
Всемирная энциклопедия: Философия. – М.; Минск, 2001.
Гайденко П.П. История древнегреческой философии в ее связи с наукой. – М., 2000.
Гайденко П.П. История новоевропейской философии в ее связи с наукой. – М., 2000.
Гайденко П.П. Научная рациональность и философский разум. – М., 2005.
Гайденко П.П. Трагедия эстетизма: Миросозерцания Серена Кьеркегора. – М., 2005.
Гайденко П.П. Эволюция понятия науки: становление и развитие первых научных программ. – М., 1980.
Гарнцев М.А. Проблема самосознания в западноевропейской философии (от Арситотеля до Декарта). – М., 1987.
Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4 т. – М., 1967.
Гностики, или О «лжеименном знании». – К., 1997.
Григорий Богослов. Собрание творений: В 2 т. – Мн., 1999.
Григорий Великий Двоеслов, святитель. Творения. – М., 1999.
Григорий Нисский. Большое огласительное слово. – К., 2003.
Григорий Палама. Триады в защиту священнобезмолвствующих. – СПб., 2005.
Дионисий Ареопагит. Сочинения. Св. Максим Исповедник. Толкования. – СПБ., 2003.
Епископ Венский и Австрийский Иларион (Алфеев). Священная тайна Церкви:введение в историю и проблематику имяславских споров. – СПБ., 2007.
Зеньковский В.В. Основы христианской философии. – М., 1997.
Ибн-Рушд. Рассуждение, выносящее решение относительно связи между религией и философией // Сагадеев А.В. Ибн-Рушд. – М., 1973.
Иегуда Галеви. Кузари. – Иерусалим, 1993.
Иоанн Дамаскин. Источник знания. – М., 2002.
Иоанн Дунс Скотт. Трактат о первоначале. – М., 2001.
Иустин Философ и Мученик, св. Творения. – М., 1996.
Каган М.С. Эстетика как философская наука. – СПБ., 1997.
Климент Александрийский. Строматы: В 3 кн. – Спб., 2002.
Конев В.А. Искусство и философия: полюса, стягивающие культуру // В диапазоне гумантиарного знания. Сборник к 80-летию профессора М.С. Кагана. – СПБ.. 2001. – с. 51-56.
Коран. Перевод и комментарий И.Ю. Крачковского. М., 1963.
Кьеркегор С. Наслаждение и долг. – Ростов-на-Дону, 1998.
Кьеркегор С. Страх и трепет. – М., 1993.
Летов О.В. Социальные исследоваиния науки и техники // Вопросы философии. – 2010. - № 9. – с. 115-124.
Лактанций. Божественные установления. Книги I-VII. – СПб., 2007.
Левчук Л. Західноєвропейська естетика ХХ століття: Навчальний посібник. – К., 1997.  
Лосев А.Ф. Из ранних произведений. – М., 1990.
Лосев А.Ф. История античной эстетики: В 8 т. – М., 2000.
Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. – М., 1976.
Лурье С.Я. Очерки по истории античной науки. – М., 1947.
Мейстер Экхарт. Проповеди и рассуждения. – М., 1912.
Мозгова Н.Г. Логіко-гносеологічна проблематика в Київській духовно-академічній філософії ХІХ – початку ХХ ст.: Монографія. – К., 2005.
Моисей Маймонид. Путеводитель колеблющихся. М., 1995.
Немесий Эмесский. О природе человека. - М., 1995.
Неретина С., Огурцов А. Пути к универсалиям. – СПБ., 2006.
Неретина С.С. Верующий разум. К истории средневековой философии. – Архангельск, 1995.
О религиозных философах России и Украины: персонологические очерки: Монография / Аляев Г.Е., Емельянов Б.В., Мозговая Н.Г., Суходуб Т.Д. – Полтава, 2010.
Ориген. О началах. – Самара, 1993.
Ориген. Против Цельса // Ранович А.В. Первоисточники по истории раннего христианства. Античные критики христианства. - М., 1990.
Потебня А.А. Слово и миф. – М., 1990.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 2003.
Пуанкаре А. О науке. – М., 1983.
Ранние Отцы Церкви. Антология. - Брюссель, 1988.
Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.
Рассел Б. Человеческое познание, его сферы и границы. – К., 1997.
Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней: В 4 т. – СПб., 1994.
Спенсер Г. Опыты научные, полтитческие и философские. – Мн., 1999.
Спенсер Г. Синтетическая философия. – К., 1007.
Св. Фома Аквинский. Сумма против язычников: В 3 т. – М., 2007.
Степанова М.А. Психологическая наука и философия в среде образования: современное состояние и актуальные задачи // Вопросы философии. – 2010. - № 6. – с. 67-79.
Степин В.С. Теоретическое знание (Структура, историческая эволюция). – М., 2000.
Степин В.С., Горохов В.Г., Розов В.А. Философия науки и техники. – М., 2004.
Столяров А.М. Освобожденный Эдем. – М., 2008.
Сузо Г. Книжица Истины // Вопросы философии. – 2000. – № 7.
Тарнас Р. История западного мышления. – М., 1995.
Татаркевич В. Історія філософії: В 3 т. – Львів, 1996-1997.
Тейяр де Шарден П. Божественная среда. – М., 2003.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1984.
Тертуллиан. Апология. – М., 2001.
Тиллих П. Систематическая теология: В 3 т. – М.-СПБ., 2000.
Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої “Політики”. – К., 2000.
Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. – М., 1990.
Фиолетов Н.Н. Очерки христианской апологетики. – Клин, 2007.
Флоренский П. Первые шаги философии. – Сергиев Посад, 1917.
Флоренский П., священник. История и философия искусства. – М., 2003.
Флоренский П., священник. Сочинения: В 4 т. – М., 2000.
Флоренский П., священник. Философия культа. – М., 2004.
Фреге Г. Логико-философские труды. – М., 2008.
Фрезер Д. Золотая ветвь. – М., 1987.
Фома Аквинский. Сумма теологии. Кн. 1 - 4. – К., 2003-2006.
Херрман Р. Бог, наука и покорность. – М., 2007.
Цаплин В. Гипноз разумности. Мышление и цивилизация. – М., 2010.
Шеллинг Ф.В. Сочинения. – М., 1999.
Шеллинг Ф.В. Философия искусства. – М., 1999.
Шеллинг Ф.В.Й. Философия откровения: В 2 т. – СПБ., 2000.
Ярошовець В.І., Бичко І.В. та ін. Історія філософії. – К., 2002.
Ярошовець В.І., Бичко І.В. та ін. Історія філософії. Словник. – К., 2006.
 
Орієнтовний перелік екзаменаційних питань

1. Природа філософського дискурсу.
2. Основні методи філософування і їх особлиіості.
3. Головні концепції походження філософії.
4. Проблема ідентифікації філософського знання.  
5. Гносеогенна концепція походження філософії.  
6. Міфогенна концепція походження філософії.
7. Соціогенна концепція походження філософії.
8. Освітогенна концепція походження філософії.
9. Чинники формування філософської ментальності.  
10. Освіта, текст і протест проти вишколу як джерела філософування.
11. Міф як генетичний виток філософії.
12. Особливості міфічного знання.
13. Основні етапи і результати філософського осмислення міфу.
14. Порівняльний аналіз міфологічного і філософського світогляду.
15. Міф і релігія.  
16. Напрямки трансформації міфічних образів у філософські поняття.
17. Порівняльний аналіз релігійного і філософського світоглядів.
18. Проблеми діалогу філософії і релігії.
19. Феномен віри у релігійному і філософському осмисленні.
20. Філософська проблематика релігійних вчень.
21. Спільні і відмінні проблеми релігії і філософії.
22. Історичний шлях діалогу філософії і релігії.
23. Метафізика як метод і галузь знання. Її витоки і природа.
24. Містичні джерела діалектики.
25. Філософська і релігійна антропологія: порівняльний аналіз.
26. Гносеологічна проблематика релігії і філософії.
27. Метафізика і релігія.
28. Метафізика і формальна логіка.
29. Порівняльний аналіз наукового і філософського світогляду.
30. Наукова картина світу і її історичні форми.
31. Наукові і філософські принципи побудови картини світу.
32. Проблема науковості філософського знання.
33.    Філософська проблематика різних видів наук.
34.    Філософія і природознавство. Значення натурфілософії.
35. Філософська проблематика гуманітарних наук.
36. Філософія техніки.
37. Філософська і природнично-наукова антропологія: порівняльний аналіз.
38. Історія діалогу між філософією і наукою.
39. Філософія і наука: спільні і відмінні риси.
40. Філософія як метод пізнання.
41. Філософія і сучасні форми міфології.
42. Проблеми діалогу між філософією, міфом, релігією і наукою.     

Перелік питань до індивідуальних занять  

1. Зміст основних концепцій походження філософії.
2. В. Єгер, П. Вернан, П. Адо про освітні витоки давньогрецької філософії.
3. Особливості філософії порівняно з іншими типами світоглядів.
4. Класифікації міфів.
5. Застосування міфічних образів в історії філософії.
6. Варіанти методологій інтерпретації міфів у суспільних науках ХХ ст.
7. Міфологічні витоки природознавства.
8. Зміст сучасних міфологізацій історії, політики, освіти, науки, техніки та інших галузей життя людини.
9. Релігійні витоки і виміри основних філософських наук.
10. Зміст категорії “релігійне відчуження”.
11. Варіанти методологій філософських досліджень релігійного світогляду.
12. Проблеми взаємодії релігії з іншими формами світогляду.  
13. Релігійні витоки і виміри основних філософських наук.
14. Зміст категорії “релігійне відчуження”.
15. Варіанти методологій філософських досліджень релігійного світогляду.
16. Проблеми взаємодії релігії з іншими формами світогляду.  
17. Об’єкт, предмет, розділи і основні поняття естетики.
18. Еволюція змісту естетичних категорій в історії філософії.
19. Позитивні і негативні тенденції сучасної естетики.
20. Історичні форми наукової картини світу.
21. Метафізика, діалектика, гносеологія і антропологія у філософії позитивізму.
22. Особливості наук про суспільство та культуру у творах представників “філософії життя”.
23. Проблеми знання, розуміння і тлумачення в герменевтиці та природознавстві.
altalt
МЕТАФІЗИКА ХХ СТОЛІТТЯ

І. Пояснювальна записка

Підготовка майбутніх суспільствознавців та психологів з вищою професійною філософською освітою фундаментально збагачує професіоналізм навчальною дисципліною „Метафізика у ХХ столітті”. Метафізика у ХХ столітті, як філософська думка М.Гайдеггера, Ж-П.Сартра, постмодерну, філософів Серебряного віку, показуючи розмірковування про феномен присутності і феномен відсутності, неминуче торкається трансцендентальних підстав чистоти і порожнечі (підстави і безпідставності) і репрезентує пізнавальну здібність людини мислити буття незалежно від обставин і часу і вільно усвідомлювати формальну сутність Закону буття.
Інтенсивність сучасного життя ускладнює як належність орієнтації людини в тому, що відбувається, так і адекватність осмислення дійсності. Вивчення метафізики ХХ століття допомагає студентам засвоїти теоретичні знання курсу, а також усвідомлювати доленосне становище людини в ХХ столітті, що вимагає відповідального відношення до себе і світу. Це, в свою чергу, визначає смисл відношення „сутність людини-буття як таке”, що непохитно і послідовно адаптує людину в дійсності, рекомендуючи її істотою, що мислить гідно. Метафізика ХХ століття, надаючи людині знання про належне, викривлене і спотворене відношення людини-буття відкриває неоднозначність споконвічного в людині і світі. Курс допомагає студенту стати фахівцем, який вміє мислити самостійно, слушно і цілісно.
Метою курсу «Метафізика ХХ століття» є ознайомлення студентів зі змістом спецкурсу „Метафізика ХХ століття”. Спрямувати студентів на самостійні роздуми над питаннями граничності присутності, відсутності, долі і смислу. У результаті вивчення курсу студенти мають знати: предмет дисципліни, її структуру, понятійний апарат; теоретичний зміст, принципи метафізики ХХ століття, які є основою філософського мислення і світогляду.
На основі вищеназваних знань дисципліною передбачається формування у студентів здатності до філософського умогляду і уміння застосовувати його.
Студенти мають вміти правильно визначати основні елементи і підрозділи метафізики ХХ століття (граничність безпідставності, підстави), обґрунтовувати взаємоввіренність буття як такого і сутності людини, аналізувати сутність Dasein, Ніщо, осмислювати питання конкретної метафізики, доводити неосяжність відношення буття як такого і буття як Іншого. Також у студентів повинні бути сформовані уміння працювати з доступними джерелами знань, цілісно і аргументовано обстоювати власний погляд на поставлену проблему, належно ставитись до думок інших людей.    
Дисципліна «Метафізика у ХХ столітті» у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7030101 – філософія є обов’язковою (є нормативною програмою). Викладається у   ІХ   семестрі та завершується підсумкової формою контролю – іспитом.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних модулів    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Метафізика ХХ століття    72    28    12    12    4    22    22
1.    Тема 1. Сутність досвіду метафізики XX століття.     18    4    2    2    2    4    4
2.    Тема 2. Структура граничного знання в ХХ столітті.    16    4    2    2    -    4    4
3.    Тема 3. Метафізика присутності.     16    4    2    2    -    4    4
4.    Тема 4. Метафізика Ніщо.      20    6    2    2    2    4    4
5.     Тема 5. Деконструкція західної метафізики.    16    4    2    2    -    4    4
6    Тема 6. Онтологізм як принцип метафізичних розвідок в Росії.    12    4    2    2    -    2    2
Всього:    98    28    12    12    4    44

III. Зміст програми.
Модуль 1. Метафізика ХХ століття.
Тема 1. Сутність досвіду метафізики XX століття
3.1.1. Зміст теми: Особливість становища людини XX століття, як репрезентація межі Новітнього мислення. Кризовий настрій мислителів ХХ століття. Призначення „атомної епохи”. Граничний статус епохи вивільнення атомної енергії. Два акорди буття як передумови мислення Нового часу і Новітнього часу. „Калькулятивне” мислення і мислення як таке. Буття – як межа смерті. Досвід за-вмирання. Істинне і вульгарне ставлення (звернення)  до буття. Критика об’єктивістського розуміння буття. Присутність як топос споконвічних можливостей людини. Відсутність як невизначеність граничного знання в ХХ столітті.    

3.1.2. Терміни та поняття: Метафізика ХХ століття, епоха планетарної техніки, інкубаційний період буттєвого становища, буттєвий стрибок, історичний контекст буття, акт істинної відповідності істині буття, буття суб’єктивності (суб’єкт-суб’єктне відношення).
 .
3.1.3.    Семінарське заняття на тему: Метафізика ХХ століття як філософське усвідомлення справжнього становища буття.
План.
1. Призначення „атомної епохи”. Загальна характеристика епохи планетарної техніки.
2. Безпорадність становища людини XX століття. Зависання над прірвою безпідставності.
3. Два способи звернення до буття як підстави калькулятивного і гідного мислення.
4. Критерій метафізики  XX століття.    
5. Спроби визначення відношення людини як такої і сутності буття в ХХ столітті.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів.
1. Чи є метафізика в ХХ столітті?
2. Фальшива сутність питання „Чому?” Мислення як розрахунок.
3. Сутність «буттєвого стрибка». Безпідставність становища людини.
4. Відношення буття як такого і сутності людини. Контакт, контракт чи контраст?

3.1.5.    Теми для самостійного опрацювання.
1.    Оберт технічного мислення. Становище людини в ХХ столітті.
2.    Прикрість примхливого становища людини.
3.     Недолугість запрограмованого розуміння буття як такого.
4.    Переживання божествування (страх, настороженість, розчуленість, захват, полохливість) як спосіб осмислення підстави буття.
5.    Хто розбуркав буття? Чому буття має спати?

3.1.6.    Рекомендована література до теми: 2, с. 123-152, 5, с. 3-14, 14, гл.1, 1.3, 14, лекція 1-5, 23.


Тема 2. Структура граничного знання в ХХ столітті

3.2.1. Зміст теми. Парадокси підстави і безпідставності. Співвідношення буття як таке, буття як Інше і суще. Феномен відчуження.  Самовідчуження як спосіб істинного відношення до буття. Акт відчуження як необхідність самореалізації сутності людини. Суще як відчужене буття. Відношення з іншим як фундаментальний модус людського. Мислення на краю прірви буття. Нахили в бік безпідставного і сущого як розтрата власного буття. Досвіди ухилення від належного. Заміщення буттєвості надприродними здібностями людини. Пригнічення чистоти людського духу через понадмірне ставлення до буття як такого. Викривлення належного діяння сутності людини.  Феномен долі в контексті метафізики XX століття. Справжня сутність буття як такого. Природа шляху буття як підстави. Смисл напередстановлення межі буття.

3.2.2. Терміни та поняття: Підстава, безпідставне, буття як таке, буття як Інше, суще, краї прірви, досвід відчуження, самовідчуження, уклін сутності людини, уклін буття як такого, наявне, самозаховане, самовідкриття, доля, доненосність, справжня сутність буття, імпульс долі буття, Інша межа, шлях буття, живе коло буття.

3.2.3.  Семінарське заняття на тему: Послідовність метафізичних розмислів в ХХ столітті
План
1. Присутність і відсутність. Межа чи вседозволеність?
2. Співвідношення буття як таке, буття як Інше і суще.
3. Границя відчуження. Відношення з Іншим і розтрата власного буття.
4. Метафізика долі. Суд, що триває. Гріхи примусу і примхи.
5. Самовідкриття як міра буття як такого. Межі спокою.
6. Нездоланність розриву чистоти і порожнечі.

3.2.4. Теми доповідей та рефератів.
1. Співвідношення буття як такого і сутності людини як невідчуженність.
2. Смисл самовідчуження сутності людини. Споконвічність присутності людини.
3. Несподіваність вироків долі.
4. Недолік негативної форми положення про підставу.
5. Рух грядущого як гарантія міцності сьогодення.

3.2.5. Теми для самостійного опрацювання.
1. Буття як подія. Про сутнє спрямоване „вперед себе”.
2.    Захват небезпечного простору свободи. Звільнення від ідолів. Захоплення духу.
3.    Становище підстави як підстава становища.
4.    Небезпека розповсюдження ідеї смерті Бога.
 
3.2.6. Рекомендована література до теми: 13, 18, 22, 34, 39, 41.

Тема 3. Метафізика присутності

3.3.1. Зміст теми. Парадоксальний характер гайдеггеровського проекту. Присутність як наскрізність у власних межах. Присутність як споконвічна позитивна міць думки. Поворот до себе, звернення до власного. Торкання всезагального. Синхронність чистоти і порожнечі (підстави і безпідставного). Глобальність буття поруч. Необхідність сутності людини і буття як такого бути поруч. „Тесамість” буття як такого і сутності людини. Взаємоналежність власне людського і буття як такого. „Доброякісна послідовність” сутності буття. Незвична закономірність тесамості буття і підстави.  Ввіреність буття і підстави один одному. Відношення „разом” (любов) буття і підстави. Дар розрізняння і акт розмежування. Інший і інакший. Межа і рамка. Межа як одночасність зміни і перебування (сутність буття). Досвід інакшості. Границя – як „маневруюча” сутність. Феномен дисемінації. Хаотичне розсіяння способів вираження буття і підстави та ідея хаотичного розсіяння буття як границі.. Запитування – як акт „байдужості” по-чину буття як такого. Процес говоріння як Логос.

3.3.2. Терміни та поняття: Чистота, присутність, амбівалентність буття, буття-в, буття-в-світі, спів-буття, вперед-себе-бутя, вже-буття-вперед себе-в, буття-при, тут-буття, сингуляр, сингулярність, взаємоналежність буття і людини, ввіреність буття і людини, границя, рамка, жах, зустріч з Ніщо, істинне почуття, розрізняння, розмежування, інакшість, тесамість буття і підстави, дисемінація, хаотичне розсіювання.

3.3.3. Семінарське заняття на тему: Фундаментальна онтологія. Досвід М.Гайдеггера.
План
1. Чистий опис присутності. Безпідставність як чистота.
2. Фундаментальні модуси буття. Слова-чудовиська.
3. Взаємоналежність буття і підстави. Вихідна риса „тесамості”.
4. Межа хаотичного багатограння уявлень про буття як таке.
5. Запитування як граничний спосіб буття як такого.

3.3.4. Теми доповідей та рефератів.
   1. Диво складових термінів. Відкриття нових понять чи словесна еквілібристика?
2. Герменевтичне коло самовизначення людини як мислячої істоти.
3. Жах зустрічі з Ніщо. Мить істинного почуття.
4. Своєрідність „проміжного” становища сутності людини і буття як такого.
5. Дім буття М.Гайдеггера.

3.3.5. Теми для самостійного опрацювання.
1.    Присутність як людина людей.
2.    Смерть як „буття до кінця” (можливість неможливості).
3.    Екзистенціали М. Гайдеггера.
4.    Унікальна екзистенція окремої людини. Зустріч з собою.
5.    Ніщо як результат розчистки об’єктивних постулатів.

3.3.6. Рекомендована література до теми: 4, 7, 15, 16, 17, 21, 22, 40.


Тема 4. Метафізика відсутності.

3.4.1. Зміст теми. Метафізика відсутності. Границя ненаявності або „ілюзії присутності”. Розуміння Єдиного, як того, що укріплює віднесеність, розмежування, артикульованість поля сущого. Інверсія належного і існуючого. Гра сущого з всезагальним. Статус абсолютного факту переміщення переміщення. Підміна повороту вивертами. Засоби імітації (суррогату) належного. Самопоглинання, як незворотне подрібнення буттєвого, невгамовність, невтримність привласнення належного. Суперечлива (змонтована) єдність буття і сущого екзистенціальної онтології. Відсутність як „недостатність”, тобто недолік дійсного становища. Акт виконання бінарних позицій метафізики наявності в досвіді постмодернізму. Спроба „монополізації” буття як такого, „збагаченням” (розфарбуванням) сфери Ніщо.

3.4.2. Терміни та поняття: Відсутність, порожнеча, ненаявність, ілюзія, невизначеність, нон-фінальна процесуальність, слід, мета, ре-цитування буття, негація буття, розділення, розбіжність, розпорошування, розгубленість, розбираність, відкинутість, вичинка, покриття, прикриття, екзистенціальна онтологія, заперечення буття як такого.  

3.4.3. Семінарське заняття на тему: Сутність і межі дослідження Ніщо.
План.
1. Феномен „відсутності”.. Безпідставність як порожнеча.
2. Особливість категоріально-понятійної сітки маргінальної філософії.
3. Версія екзистенціальної онтології. Досвід Ж.-П. Сартра.
4. Версія постмодерністської метафізики.

3.4.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Сутність відсутності. Невизначеність процесу Неосяжного чи нон-фінальність процесуальності Неосяжного?
2.    Виклик власній сутності в досвіді Ж.-П.Сартра.
3.    Вади необережного і ворожого ставлення до всезагального.
4.    Помешкання Чужого.

3.4.5. Теми для самостійного опрацювання
1.    Заперечення відсутності. Межі можливості акту.
2.     Екзистенційний вибір на користь буття. Утиски Ніщо.
3.     Дисемінація як клапоть буттєвості. Пошматоване буття.
4.     Дуальна опозиція традиційної метафізики як конфліктне ієрархічне поле. Досвід Ж.Дерріда.

3.4.6. Рекомендована література до теми: 9, 11, 21, 33, 43.

Тема 5. Деконструкція західної метафізики

3.5.1. Зміст теми. Онтологія повороту. Поворот як „подія”. Поворот як „складка”. Надмірність зникання абсолютної зміни. Феномен мізософії. Акт розгубленості між буттям і небуттям. Досвід нестерпності „залишкового” (остаточного). Штурхування людини як таку в бік несосвітності сущого. Питльована (крупкувата) сутність мізософуючого. Розвороти буття як замахи на подолання  вічного розриву буття як такого і сутності людини. Принцип бунта як ворожа налаштованість на злам фундаментальної послідовності буття як такого. Жести карнавального світовідношення. Акт демонстрації маскування справжнього. Акти вивертів дійсного положення речей: шантаж і терор. Ресентимент – як насилля справжньої сутності буттєвою міццю техніки.

3.5.2. Терміни та поняття: Деконструкція, поворот, подія, ідентичність, складка, постав, аконцептуальність сутності людини, мізософія, перекид, виверт, закрут, бунт, марнотратність духу, карнавал, імітація сингулярного, шантаж, терор, одержимість досконалістю.  

3.5.3. Семінарське заняття на тему: Кардинальність абсолютної зміни всезагального.
План.
1. Сутність кардинальних реконструкцій традиційної метафізики.
2. Феномен мізософії. Акт розгубленості між буттям і небуттям.
3. Моделі „розворотів” буття як спосіб дискретного відношення до дійсності.
4. Ресентимент як без-дарність забуття. Сутність забуття буття в науково-технічному стосунку.

3.5.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Конструкт байдужості загального і одиничного. Кочівля буття як такого.
2.    Осмислення тимчасового (сьогодення) як впізнавання досвіду падіння.
3.    Співвідношення сенсаційного і „кайросу”. Про унікальність відкриття Неосяжного окремій людині.
4.    Душа і невідворотній зсув історії крізь ресентимент.

3.5.5. Теми для самостійного опрацювання.
1. Шантаж як покарання винного і терор як мука невинного. Відплата вивертів буття.
2. Запрошення на повний маскарад. Людина ХХ століття як учасник буттєвого карнавалу.
3. Карнавал не як акція, а як ре-акція в межах штучного світу.
4. Розтрата на незгоду з безпідставністю власного буття. Бунт проти свободи.
5. Налаштування інверсії.

3.5.6. Рекомендована література до теми: 3, 22, 42, 43, 45, 46.

Тема 6. Онтологізм як принцип метафізичних розвідок в Росії.

3.6.1. Зміст теми. Смисл і абсурд як досвід безпідставності. Безвідносна сутність смислу. Призначення і марнота, як способи самореалізації власного буття. Задум і замір як робота смислу в сфері сущого. Супутники задуму: здогад і вигадка. Онтологізм, як розуміння недосконалості становища людини. Онтологічна належність людини як такої. Представлення надчуттєвого в чуттєвому образі. Антроподицея як вчення про людину в її причетності до Бога. Безпідставність у відриві від підстави. Любов як жертва себе собі. Духовне самогубство під натиском вседозволеності. Форми трансцендування за С.Франком. Суть антиномістичного монодуалізма. Смисл негласності трансраціональності.

3.6.2. Терміни та поняття:  Смисл, абсурд, призначення, марнота, задум, замір, онтологізм, антроподицея, онтологічна належність, символ, Боголюдина, людинобог, антиномістичний моно дуалізм, трансраціональність.

3.6.3. Семінарське заняття на тему: Особливості російських метафізичних розвідок в ХХ столітті.
План
1. Буття як смисл.
2. Антроподицея – риса конкретної метафізики. Досвід о.П.Флоренського.
3. Безпідставність у відриві від підстави. Боголюдина-людинобог. Досвід В.Соловйова.
4. Опис об’єктивних форм Абсолюта. Досвід С.Франка.

3.6.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Специфічна сутність антроподицеї. Символ як більше за себе.
2.    Сутність провидіння. Співвідношення напередвизначеності (долі) і марноти.
3.    Співвідношення духу і душі в досвіді С.Франка.
4.    Нездійсненість заміру Неосяжного.
5.    Метафізика зупиненої миті. Влада втіленої безпідставності.

3.6.5. Теми для самостійного опрацювання.
1. Чому марнота не абсурдна?
2. Безкультурність і невойовничість безпідставності.
3. Аксіологічний аспект смислу. Смисл і сенс.
4. Проблема антиномістичного монодуалізму.  

3.6.6. Рекомендована література до теми: 1, 8, 10, 20, 27, 28, 29, 30,32, 36.

ІV. Рекомендована література до курсу

1. Аляєв Г.Є. Філософський універсум С.Л.Франка: Персоналістична метафізика всеєдності в горизонтах нової онтології XX ст. / Г. Є. Аляєв  – К.: Парапан, 2000.
2. Андрос Є.І. Метафізична та постметафізична доба європейської гуманістики: зміна методологічних засад і світоглядних орієнтацій / Андрос Є.І.  / Колізії антропологічного розмислу. – К.: Парапан, 2002.
3. Батай Ж. Внутренний опыт / Танатография эроса. – Спб. : Алетейя, 1994.
4. Бибихин В. В. Дело Хайдеггера / Философия Мартина Хайдеггера и современность. М. : Логос, 1991.
5. Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе XX века / Вопросы философии. – 1991. – № 6.
6. Делез Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? / Ж. Делез, Ф. Гваттари – Спб. : Алетейя, 1998.
7. Деррида Ж. Диссеминация / Ж. Деррида; пер. с франц. Д. Кралечкина. – Екатеринбург: У-Фактория, 2007.
8. Евлампиев И. И. История русской метафизики в ХIХ-ХХ веках / И. И.Евлампиев История русской метафизики в ХIХ-ХХ веках // Режим доступа: http://society.polbu.ru /evlampiev_metaphysics/ch04_i.html.
9. Камю А. Бунтующий человек / Ф. Камю – М.: Политиздат, 1990. – 415 с.
10. Клоссовски П. Симулякры Жоржа Батая / Танатография эроса. – Спб. : Алетейя, 1994.
11. Лютий Т.В. Нігілізм: анатомія Ніщо / Т. В. Лютий – К.: Парапан, 2002. – 296 с.
12. Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеал рациональности / М. К. Мамардашвили – М.: Лабиринт, 1994. – 81с.
13. Михайлов А.В. Хайдеггер и Ницше / Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. – М. : Логос, 1993.
14. Перспективы метафизики: Классическая и неклассическая метафизика на рубеже веков: – СПб. : 2000. [электронный ресурс] / Г. П. Тульчинский, М .С. Уваров, Д. Н. Козырев, С. С. Гусев, Г. М. Бревде // Режим доступа: http://ru.philosophy.kiev.ua/library/uvarov/perspmet/index.html.
15. Разговор на проселочной дороге: [сборник]: пер. с нем. / под ред. А.Л.Доброхотова. / Мартин Хайдеггер Беседа с Хайдеггером – М. : Высшая школа, 1991.
16. Разговор на проселочной дороге: [сборник]: пер. с нем. / под ред. А.Л.Доброхотова. / Мартин Хайдеггер Время и бытие – М. : Высшая школа, 1991.
17. Разговор на проселочной дороге: [сборник]: пер. с нем. / под ред. А.Л.Доброхотова. / Мартин Хайдеггер Закон тождества – М. : Высшая школа, 1991.
18. Разговор на проселочной дороге: [сборник]: пер. с нем. / под ред. А.Л.Доброхотова. / Мартин Хайдеггер Что значит мыслить? – М. : Высшая школа, 1991.
19. Рассел Б. Проблемы философии. – Новосибирск: Наука, 2001.
20. Романенко Ю. М. Бытие и естество: Онтология и метафизика как типы философского знания / Ю. М. Романенко – СПб. : Алетейя, 2003.
21. Сартр Ж-П. Бутя і Ніщо / Ж.-П. Сартр – К.: Основи, 2001.
22. Сафрански Р. Хайдеггер: германский мастер и его время / Пер. с нем. Т. А. Баскаковой при участии В. А. Брун-Цехового; – М. : Молодая гвардия, 2005.
23. Соколов В.В. Субъект-объектная суть философии и ее появление в цивилизационном и историко-философском процессе / Вестник Московского ун-та. – 1999. –– Сер. 7. – № 3.
24. Соловьев В.С. Вера, разум, опыт / Вопросы философии. – 1994. – №1.
25. Соловьев В.С. Догматическое развитие церкви (в связи с вопросом о соединении Церквей). / В. С. Соловьев – СПб.: Алетейя, 1994.
26. Соловьев В.С. Духовные основы жизни: 1882–1884. / В. С. Соловьев Изд-во Brvx: Жизнь с Богом, 1982.
27. Соловьев В. Критика отвлеченных начал / Соловьев В. Соч.: В 2 т. – М.: Мысль, 1988. – Т.2.
28. Соловьев В.С. Оправдание добра; нравственная философия / В. С. Соловьев  – М.: Республика, 1996.
29. Соловьев В. Теоретическая философия. Первое начало теоретической философии / В. Соловьев, Собр. соч.: В 2 т. – М.: Мысль, 1988. – Т. 2.
30. Соловьев В. Три разговора о войне, прогрессе и конце всемирной истории / В. Соловьев – М.: ПИК, 1991.
31. Соловьев В.С. Философское начало цельного знания / В. С. Соловьев – Минск: Харвест, 1999.
32. Соловьев В.С. Чтения о Богочеловечестве / В. С. Соловьев Сочинения : В 2 т. – М.: Правда, 1989. – Т.2.
33. Сумерки богов / [сб. первоисточников / сост. и общ. ред. А. А. Яковлева]. – М. : Политиздат, 1990.
34. Сутність / Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей. – Т. 1, під керівництвом Барбари Кассен / Буття і онтологія – К. : Дух і літера, 2009.
35. Франк С.Л. Духовные основы общества / С. Л. Франк – М. Республика, 1992. – 511 с.
36. Франк С.Л. Непостижимое / С. Л.Франк. – Сочинения. – М.: АСТ, 2000.
37. Франк С. Л. Реальность и человек / С. Л. Франк – СПб.: РХГИ, 1997.
38. Хайдеггер М. Введение в метафизику / Мартин Хайдеггер Введение в метафизику / пер. с нем. Н. О.Гучинской – СПб. : Изд-во: НОУ – «Высшая религиозно-философская школа», 1998.
39. Хайдеггер М. Вещь / Историко-философский ежегодник 89 – М., 1989.
40. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики / М. Хайдеггер; пер. и примечания А. В. Ахутина и В. В. Бибихина // Вопросы философии. – 1989. – № 9. – с. 116-163.
41. Хайдеггер М. Положение об основании / Мартин Гайдеггер. Положение об основании / Пер. с нем. О. А.Коваль – СПб. : АЛЕТЕЙЯ, 1999. – 294 с.
42. Хоружий С. С. Бахтин, Джойс, Люципер / Бахтинология. – Спб., 1995.
43. Шаап С. Человек как мера: учение Ницше о ресентименте / С. Шаап: пер. с гол. О.Пархомовой. – К. : Изд-во Жупанского, 2008.
44. Флоренский П. В. У водорозделов мысли в 2 т. / П. В.Флоренский  У водорозделов мысли (черты конкретной метафизики) – М. : Правда, 1990. – Т. 2.
45. Шелер М. Ресентимент в структуре моралей / М. Шелер [пер. с нем. А. Н. Малинкина]. – Спб. : Наукап, Университетская книга, 1999.
46. Esti є, існує / Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей. – Т. 1, під керівництвом Барбари Кассен / Буття і онтологія. IV. Небуття, ніщо, нічого – К. : Дух і літера, 2009.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1. Оберт технічного мислення. Становище людини в ХХ столітті.
2.    Прикрість примхливого становища людини.
3. Недолугість запрограмованого розуміння буття як такого.
3.    Переживання божествування (страх, настороженість, розчуленість, захват, полохливість) як спосіб осмислення підстави буття.
4.    Хто розбуркав буття? Чому буття має спати?
5.    Буття як подія. Про сутнє спрямоване „вперед себе”.
6.    Захват небезпечного простору свободи. Звільнення від ідолів. Захоплення духу.
7.    Становище підстави як підстава становища.
8.    Небезпека розповсюдження ідеї смерті Бога.
9.    Присутність як людина людей.
10.     Смерть як „буття до кінця” (можливість неможливості).
11.     Екзистенціали М. Гайдеггера.
12.     Унікальна екзистенція окремої людини. Зустріч з собою.
13.     Ніщо як результат розчистки об’єктивних постулатів.
14.     Заперечення відсутності. Межі можливості акту.
15.     Екзистенційний вибір на користь буття. Утиски Ніщо.
16.     Дисемінація як клапоть буттєвості. Пошматоване буття.
17.     Дуальна опозиція традиційної метафізики як конфліктне ієрархічне поле. Досвід Ж.Дерріда.
18.    Шантаж як покарання винного і терор як мука невинного. Відплата вивертів буття.
19.    Запрошення на повний маскарад. Людина ХХ століття як учасник буттєвого карнавалу.
20.    Карнавал не як акція, а як ре-акція в межах штучного світу.
21.    Розтрата на незгоду з безпідставністю власного буття. Бунт проти свободи.
22.    Налаштування інверсії.
23.    Чому марнота не абсурдна?
24.     Безкультурність і невойовничість безпідставності.
25.     Аксіологічний аспект смислу. Смисл і сенс.
26.     Проблема антиномістичного монодуалізму. Дух і душа в досвіді С.Франка.  

VI.    Орієнтовний перелік питань на іспит

1. Фундаментальний характер метафізики в XX столітті.
2. Проблематичне поле метафізики XX століття.
3. Провідні позиції метафізики XX століття.
4. Основні шари розвитку метафізичного запитування в епоху звільнення атомної енергії.
5. Метафізика підстави і безпідставності. Співвідношення буття як таке, буття як Інше і суще.
6. Границя відчуження. Відношення з іншим і розтрата власного буття.
7. Невідчуженість. Суть самовідчуження.
8. Доленосність буття як підстави.
9. Справжня сутність буття.
10. Природа шляху буття як такого.
11. Смисл напередстановлення межі буття.
12. Чистий опис присутності. Метафізика присутності.
13. Досвід М.Гайдеггера. Фундаментальна онтологія.
14. Фундаментальні модуси буття. Слова-чудовиська.
15. Жах зустрічі з Ніщо. Мить істинного почуття.
16. Взаємоналежність буття і підстави. Вихідна риса „тесамості”.
17. Своєрідність „проміжного” становища сутності людини і буття як такого.
18. Співвідношення розмежування і розрізнення. М.Гайдеггер і Ж.Дерріда.
19. Межа хаотичного багатограння уявлень про буття як таке.
20. „Доброякісна послідовність” сутності буття.
21. Феномен дисемінації. М.Гайдеггер і Ж.Дерріда.
22. Запитування як граничний спосіб буття як такого.
23. Запитування буття як Логос.
24. Феномен „відсутності”. Сутність і межі дослідження Ніщо.
25. Версія екзистенціальної онтології. Досвід Ж.-П. Сартра.
26. Версія постмодерністської метафізики.
27. Деконструкція західної метафізики.
28. Сутність кардинальних реконструкцій традиційної метафізики.
29. Онтологія повороту. Поворот як „подія”. Поворот як „складка”.
30. Особливість категоріально-понятійної сітки маргінальної філософії.
31. Феномен мізософії. Акт розгубленості між буттям і небуттям.
32. Моделі „розворотів” буття як спосіб дискретного відношення до дійсності.
33. Принцип бунта як ворожа налаштованість на злам фундаментальної послідовності буття як такого.
34. Акти вивертів дійсного положення речей: шантаж і терор.
35. Жести карнавального світовідношення. Акт демонстрації маскування справжнього.
36. Ресентимент як без-дарність забуття.
37. Особливості російських метафізичних розвідок в ХХ столітті. Онтологізм. Буття як смисл.
38. Смисл-призначення-зиск (замір).
39. Безпідставність у відриві від підстави. Боголюдина-людинобог. Досвід В.Соловйова.
40. Антроподицея – риса конкретної метафізики. Досвід о.П.Флоренського.


alt


НЕОРИТОРИКА АРГУМЕНТАЦІЇ

І. Пояснювальна записка

Дисципліна “Неориторика аргументації” у навчальному плані підготовки фахівців з спеціальності 7/8.030101 – філософія  є такою, що пропонується на вибір студенту (є нормативною програмою). Викладається у       семестрі та завершується підсумкової формою контролю –заліком.
Метою і завданнями навчальної дисципліни “Неориторика аргументації” є формування навичок персуазивної комунікації.
Предмет навчальної дисципліни “Неориторика аргументації” включає в себе історичні та теоретичні аспекти формування неориторики аргументації.
Вимоги до знань та вмінь.
Студент повинен знати:
•    передумови та загальні особливості формування неориторики.
•    напрями сучасної риторики;
•    техніки переконання, що використовуються в різноманітних вербальних та візуальних повідомленнях.
•    структуру, види та способи аргументації;
•    засоби виразності вербальних та візуальних повідомлень.
•    прикладні аспекти неориторики аргументації.
Студент повинен вміти:
•    використовувати сучасні надбання неориторики аргументації у розробці предметної царини ораторської промови, побудові аргументації та критики;
•    виявляти застосування технік неориторики аргументації в техстах інших авторів;
•    застосовувати численні прийоми виразності при підготовці тексту промови.

ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    Кількість годин
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
Модуль 1. Теорія аргументації та неориторика.    36    12    6    4    2    24    -
1.    Тема 1. Передумови формування неориторики аргументації в ХХ ст.    12    8    2    2    -    8    -
2.    Тема 2. Неориторика аргументації як логіка неформального судження.    12    8    2    2    -    8    -
3.    Тема 3. Прикладні аспекти неориторики аргументації.    12    8    2    -    2    8    -
Всього:    36    12    6    4    2    24

III. Зміст програми

Модуль І. Теорія аргументації та неориторика

Тема 1. Передумови формування неориторики аргументації в ХХ ст.

3.1.1. Зміст теми. Ренесанс теоретичної риторики в ХХ ст.. Формування неориторики. Її засновники та провідні напрями. Передумови неориторики: ідеї Ф.де Соссюра, розвиток лінгвістики та семіотики. Семіотичний характер неориторики. Взаємозв’язок неориторики та класичної риторики (прото-риторики) Неориторика як наука про розуміння та нерозуміння. Неориторика та теорія аргументації. Неориторика в її взаємозв’язку з філософією, герменевтикою, поетикою.

3.1.2. Терміни та поняття: неориторика, прото-риторика, теорія аргументації, семіотика.

3.1.3. Семінарське заняття
План
1.    Передумови формування неориторики.
2.    Неориторика та семіотика.
3.    Взаємозв’язок неориторики та класичної риторики.

3.1.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Типологія неориторики: аргументативна риторика, метариторика, загальна риторика, парариторика.
2.    Мистецтво спілкування як єдність вербального та невербального.
        
3.1.5. Теми для самостійного опрацювання:
      1. Французька неориторика: загальна характеристика.
3.1.6. Рекомендована література до теми: 2,3,6,9,10,11,14,15,17,18,19,21,22,25,26,27,28.


Тема 2. Неориторика аргументації як логіка неформального судження.
 
3.2.1. Зміст теми. Аргументативна риторика та неформальна логіка. Неориторична теорія аргументації Х.Перельмана: аргументація та формальне доведення; авторитет оратора; діалог як найпростіша комунікативна ораторська модель; вибір та техніка «представлення» аргументів; багатозначність природної мови як правило; типологія аргументів. Специфіка риторичного підходу до аргументації Ф. ван  Єємерена і Р.Гроотендорста: спрямованість аргументації на аудиторію; стандарти прийняття аргументів; прийоми різних моделей аргументації.Загальна характеристика агональної комунікації. Монологічні дискурси: інформативний, емотивний та фігуративний. Діалогічні дискурси: діалектичні, еристичні та софістичні. Агональні дискурси сучасної культури: дискурси мас-медіа, дискурси політики та влади, дискурси сучасних сектантських рухів.

3.2.2. Терміни та поняття: неформальна логіка, формальне доведення, природна мова, комунікативна модель, аудиторія, модель аргументації, техніка аргументації, агональна комунікація.

3.2.3. Семінарське заняття
План
1.    Основні поняття неориторики аргументації Х.Перельмана.
2.    Приписуючий характер риторичного підходу Ф. ван  Ємерена і Р.Гроотендорста.
3.    Агональні дискурси сучасної культри.
3.2.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Вчення Аристотеля про діалектичні судження.
2.    Аргументологія  О.А.Івіна.
        
3.2.5. Теми для самостійного опрацювання:
1. Агональний характер дискурсів сучасних релігійних рухів.
2. Дискурси мас-медія: риторика реклами, новин, публіцистики.

3.2.6. Рекомендована література до теми: 1,2,4,5,13,17,19,22,26,29.

Тема 3. Прикладні аспекти неориторики аргументації

 3.3.1. Зміст теми. Неориторика аргументації та дидактика: формування протягом учбово-виховного процесу мовної особистості (ритора). Риторизація сучасної освіти. Неориторика аргументації та пропаганда: техніка спливаючої комунікації. Неориторика аргументації та машинні технології: створення нематематичних алгоритмів мислиннєвої діяльності.
 
 3.3.3. Семінарське заняття:
План
1.    Неориторика аргументації та дидактика.
2.    Неориторика аргументації та пропаганда.
3.    Неориторика аргументації та машинні технології.

3.3.4. Теми доповідей та рефератів:
1.    Перспективи неориторики аргументації в галузі теорії та практики.
2.    А.Б. Бушев про риторизацію освіти.
    
3.3.5. Теми для самостійного опрацювання:
1.    Проблема “Культури дискусій”.
2.    Західний досвід викладання риторики в старших классах та університетах.

  3.3.6. Рекомендована література до теми: 2,3,7,14,18,19,20,22,23,24,26.


ІV. Рекомендована література до курсу

Основна:
1.    Агаян П.Ц. «Новая риторика» Х.Перельмана (критический анализ) // Философские проблемы аргументации. – Ереван, 1986.
2.    Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. – М., 1991.
3.    Бушев А. Неориторические исследования. [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.credo-new.narod.ru
4.    Еемерен Ф. ван, Гроотендорст Р. Аргументация, коммуникация и ошибки. – Спб, 1992.
5.    Перельман Х.,Олбрехт-Тытека Л. Из кн.: «Новая риторика: трактат об аргументации» // Язык и моделирование социального взаимодействия. – М., 1987.

Додаткова:
6.    Александров Д.Н. Логика. Риторика.Этика: Учебное пособие. – 2-е изд., - М.: Флинта: Наука, 2003.
7.    Викентьев И.Л. Приемы рекламы и PUBLIC RELATIONS. Ч. 1. – СПб., 1999.
8.    Герасимова И.А., Новосёлов М.М. Искусство убеждения в традициях логической науки. // Мысль и искусство аргументации. – М., 2003.
9.    Гончаров А. Ю. Логіка і теорія аргументації: формальний і неформальний підходи: дисертація канд. філос. наук: 09.00.06 / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. - К., 2003.
10.    Грифцова И.Н. Логика как теоретическая и практическая дисциплина. К вопросу о соотношении формальной и неформальной логики. – М.,1998.
11.    Дементьев В.В. Непрямая коммуникация и ее жанры. – Саратов, 2000.
12.    Еемерен Ф. ван, Гроотендорст Р. Аргументация, коммуникация и ошибки. – СПб., 1992.
13.    Еемерен Ф. ван, Гроотендорст Р., Хенкеманс Ф.С. Аргументация: анализ, проверка, представление. – СПб., 2002.
14.    Зарецкая Е.Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. – М., 1998.
15.    Ивин А.А. Риторика: искусство убеждать. – М., 2003.
16.    Ивин А. А. Теория аргументации. – М., Гардарики, 2001.
17.    Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007.
18.    Логика и риторика. Хрестоматия. – Минск, 1997.
19.    Мейзерский В.М. Философия и неориторика. – К., 1991.
20.    Михальская А.К. Педагогическая риторика: история и теория. – М., 1998.
21.    Мысль и искусство аргументации. – М.,2003.
22.    Неориторика: генезис, проблемы, перспективы. – М.,1987.
23.    Панфилова А.П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. – СПб., 2001.
24.    Сагач Г.М. Ділова риторика: мистецтво риторичної комунікації. – К., 2003.
25.    Сагач Г.М. Золотослів. Ч. П. – К., 1998.
26.    Теория и практика аргументации / отв. ред. И.А. Герасимова. — М.: Институт философии РАН, 2001.
27.    Уолтон Д. Аргументы ad hominem. – М., 2002.
28.    Хоменко І.В. Еристика. – К., 2008.
29.    Perelman Ch., Olbrechts-Tyteca L. The New Rhetoric: A Treatice on Argumentation. – London: University of Notre Dame Press, 1969.

V. Теми для самостійного опрацювання:

1.    Теорія та практика аргументації.
2.    Логічні, риторичні, пізнавальні, психологічні та естетичні аспекти аргументації.
3.    Емпіричні, теоретичні та контекстуальні способи переконання аудиторії.
4.    Мистецтво ведення переговорів.

VІ. Орієнтовний перелік питань на залік:

1.    Передумови формування неориторики.
2.    Засновники та провідні напрямки неориторики.
3.    Семіотичний характер неориторики.
4.    Неориторика та семіотика.
5.    Взаємозв’язок неориторики та класичної риторики.
6.    Неориторика та теорія аргументації.
7.    Неориторика в її взаємозв’язку з філософією, герменевтикою, поетикою.
8.    Французька неориторика: загальна характеристика.
9.    Аргументативна риторика та неформальна логіка.
10.    Основні поняття неориторики аргументації Х.Перельмана.
11.    Приписуючий характер риторичного підходу Ф. ван  Єємерена і Р.Гроотендорста.
12.    Загальна характеристика агональної комунікації.
13.    Агональні дискурси сучасної культри.
14.    Монологічні дискурси: інформативний, емотивний та фігуративний.
15.    Діалогічні дискурси: діалектичні, еристичні та софістичні.
16.    Агональні дискурси сучасної культури: дискурси мас-медіа.
17.    Агональні дискурси сучасної культури: дискурси політики та влади
18.    Агональні дискурси сучасної культури: дискурси сучасних сектантських рухів.
19.    Неориторика аргументації та дидактика.
20.    Неориторика аргументації та пропаганда.
21.    Неориторика аргументації та машинні технології.
22.    Риторизація сучасної освіти
alt

                                  ПРОБЛЕМА ДІАЛОГУ І СИНТЕЗУ ФІЛОСОФСЬКИХ ДОКТРИН

І. Пояснювальна записка

Навчальна дисципліна “Проблеми діалогу і синтезу філософським доктрин” є нормативним курсом для підготовки студентів із спеціальностей “філософія і релігієзнавство”, “філософія і практична психологія” та “філософія і суспільствознавство”.
    Знання особливостей розвитку філософії як полемічного діалогу філософських доктрин сприяє завершенню систематичної підготовки студента за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” шляхом узагальнення і закріплення відповідних знань, отриманих протягом попереднього чотририрічного вивчення базових філософських дисциплін. Оволодіння відповідним теоретико-філософським матеріалом слугує ознайомленню майбутніх фахівців з філософських наук головними підставами і рисами ідейної взаємодії між філософськими вченнями найрізноманітнішого характеру і таким чином сприяє кращому розумінню природи багатоманітності філософських проблем і є невід’ємною складовою філософської освіти в цілому. Адже становлення і розвиток філософії від часу її виникнення і до сьогодні відбувається у формі діалогу різноманітних точок зору, які тією чи іншою мірою виключають одна одну і водночас прагнуть представити якомога більш вичерпне і адекватне розв’язання кожної філософської проблеми.
    Вивчення даного курсу дає змогу слухачам одержати знання про основи протистоянь і зближень між філософськими доктринами, визначити можливості і межі цих історико- і теоретико-філософських процесів.
Враховуючи актуальність та перспективність даного наукового напряму, його теоретичне і практичне значення для підготовки майбутнього фахівця, курс “Проблеми діалогу і синтезу філософських доктрин” включено до навчального плану для підготовки студентів філософських спеціальностей Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова з 2010/2011 навчального року.
    В основу курсу покладено системно-структурний і функціональний підход, що дозволяє дослідити підстави різноманітності філософських точок зору, визначити причини їх розходжень і шляхи можливих зближень.
Мета курсу – сформувати у майбутніх фахівців-філософів чітке уявлення про головні особливості історико-філософського процесу та внутрішні і зовнішні перешкоди зближення різних філософсько-світоглядних позицій.
    Програмою курсу передбачено проведення лекцій, семінарських занять, консультацій зі студентами, контроль самостійної роботи студентів. Формою підсумкового контролю знань є контрольні питання для тестування, модульні контрольні роботи  та іспит. Курс розраховано на один семестр.
    Структурно курс складається з 1 модуля, що включає в себе три теми.
Перша з них (Підстави багатоманітності філософських доктрин) передбачає розкриття походження підстав різноманітності філософських точок зору шляхом аналізу природи філософських проблем як самих по собі, так і в контексті інших історичних форм світогляду: міфологічного, релігійного, естетичного і саєнтистського.
Друга (Шляхи розвитку філософських доктрин) розкриває картину диференціації, дивергенції, звичайної і радикальної поляризації, а також конвергенції філософських доктрин як способів їх розгортання, розходжень і зближень.
Третя (Підстави і міри коректності філософської суперечки) включає в себе ідейно-теоретичні і аксіологічні витоки протистоянь між філософськими доктринами і аналіз проявів тенденційності у випадках полемічних зіткнень.
          Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:
-    основних рис філософських проблем;
-    сутності і змісту процесів урізноманітнення, розходження, звичайного і крайнього протиставлення, а також зближення філософських доктрин;
-    причин і основ філософської суперечки;
-    причин і проявів відступів від правил коректної полеміки між різними філософськими доктринами.
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
-    виявляти підстави плюралізму філософських точок зору загалом і в окремих філософських традиціях;
-    знаходити і аналізувати прояви диференціації, дивергенції, звичайної і радикальної поляризації, а також конвергенції філософських доктрин;
-    визначати об’єктивні та суб’єктивні підстави неможливості зближення окремих філософських доктрин.
Відповідно до навчальних планів курс розрахований на 36 години, в тому числі – 18 годин аудиторних та 18 годин – на самостійну роботу. У програмі знайшли відображення основні ідеї та досягнення сучасних історико- і теоретико-філософських досліджень, що повною мірою відображають методологічний потенціал філософського знання.
ІІ. Тематичний план


п/п    Назви теоретичних блоків    
        Всього    Аудиторних    Лекцій    Семінарських    Індивідуальна робота (КСР)    
Самостійна
робота
                            Поточна підготовка до аудиторних занять    Підсумкова підготовка до складання модулів
1.    Тема 1. Підстави багатоманітності філософських доктрин.    12    6    2    2    2    4    2
2.    Тема 2. Шляхи розвитку філософських доктрин.     14    6    4    2    2    4    2
3.    Тема 3. Підстави і міри коректності філософської суперечки.    14    6    4    2    2    4    2
Всього:    36    18    6    6    6    12    6






III. Зміст програми.
Тема 1. Підстави багатоманітності філософських доктрин.

Основні риси філософських проблем. Їх гранична узагальненість, парадоксальність, смисложиттєва і світоглядна значимість, поліфонізм і неможливість остаточного розв’язання. Філософські проблеми у зв’язку з міфологією, релігією, естетизмом і наукою. Одиниці історико-філософського процесу. Філософські вчення, школи, течії і напрямки. Видозміни орієнтацій філософських доктрин з огляду на актуальні функції філософії.  
Терміни та поняття: філософія, філософування, парадокс, антиномія, поліфонізм, плюралізм, доктрина, школа, течія, напрямок, гранична узагальненість, .

План семінарського заняття:
1 Природа і особливості філософських проблем.
2. Зв’язок філософії з іншими історичними формами світогляду.
3. Одиниці історико-філософського процесу.
Теми доповідей та рефератів:
1. “Скандал у філософії”: причини і труднощі його подолання.
2. Порівняльний аналіз формальної і діалектичної логіки.
3. Філософські концепції як джерела наукових теорій.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Основні риси філософських проблем.
2. Зародження філософських шкіл у Стародавньому світі.
3. Провідні напрямки і течії сучасної філософії.
Рекомендована література до теми: .

Тема 2. Шляхи розвитку філософських доктрин.

Історія філософії як полемічний діалог філософських доктрин. Урізноманітнення філософських доктрин у межах школи. Ідейні розходження між школами, утворення філософських течій і напрямків, ступені їх протистояння. Головні напрямки філософії. Спільні ідейні основи і функції як ґрунт зближення філософських доктрин.
Терміни та поняття: диференціація, дивергенція, конкуренція, звичайна і радикальна поляризація, конвергенція філософських доктрин. Монізм, матеріалізм, суб’єктивний та об’єктивний ідеалізм, плюралізм, емпіризм, раціоналізм, ірраціоналізм, крайні і помірковані номіналізм та реалізм, догматизм, скептицизм.

План семінарського заняття:
1. Диференціація філософських доктрин.
2. Дивергенція філософських доктрин.
3. Поляризація філософських доктрин і її ступені.
4. Конвергенція філософських доктрин.
Теми доповідей та рефератів:
1. Напрямки розвитку філософії Р. Декарта його послідовниками.
2. Античні скептики про “догматизм” своїх опонентів.
3. Паралелі в критиці філософії Татіаном Сирійцем, Тертуліаном, аль Газалі та Єгудою Галеві.
4. Зміст філософії “войовничого матеріалізму”.
5. Неофрейдизм і шляхи його зближення з іншими течіями філософії ХХ століття.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Дивергенція як основа конкуренції філософьких доктрин.
2. Поляризація як механізм утворення філософських напрямків.
3. Диференціація, дивергенція, поляризація і конвергенція доктрин в історії філософії.
Рекомендована література до теми: .

Тема 3. Підстави і міри коректності філософської суперечки.

Природа філософської суперечки. Її теоретичні, методологічні, аксіологічні підстави. Міфологічні, релігійні, естетичні і наукові мотиви філософської полеміки. Коректні прийоми і методи суперечки у філософії. Конструктивний діалог і його умови. Амбівалентність філософської критики. Види тенденційності у діалозі. Релігійні, політико-ідеологічні, суб’єктивні підстави відступів від коректного діалогу. Можливості і межі шляхів їх усунення.       
Терміни та поняття: діалог, діалогізм, пряме і непряме, апагогічне і розділове доведення, теза і антитеза, пряме і непряме спростування, критика тези, зведення до абсурду, критика аргументів, критика демонстрації, аргумент до людини, аргумент до публіки, перехід до іншого роду, підміна тези, паралогізм, софізм, претензія на науковість, монополія на істину, “всесильне, тому що правильне” вчення, “боротьба з ревізіонізмом та опортунізмом”, принцип партійності, ортодоксія і єресь.
План семінарського занятя:
1. Сутність і природа філософської суперечки.
2. Конструктивний діалог філософських доктрин і його умови.
3. Причини загострення полеміки в історії філософії.
4. Джерела тенденційності у філософській критиці.
Теми доповідей та рефератів:
1. Аксіологічні підстави філософської суперечки.
2. Проблема науковості філосоіфї у марксизмі та позитивізмі.
3. Зміст, характер і значення полеміки між П. Юркевичем і М. Чернишевським.
4. Основні пункти критики класичної філософії представниками ірраціоналізму ХІХ – ХХ ст.
Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:
1. Правила спростування і доведення.
2. Полемічні традиції української філософської думки.
3. Підстави, форми і наслідки “боротьби з реакційним буржуазним ідеалізмом” у СРСР.
4. Приклади зближення філософських доктрин у ХХ ст.  
Рекомендована література до теми: .

5.2. Порядок переведення рейтингових показників
у європейські оцінки ECTS:

національна шкала    « 5 »
відмінно    « 4 »
добре    « 3 »
задовільно    « 2 »
незадовільно    « 2  »
незадовільно
шкала університету    90-100    80-89    70-79    65-69    60-64    35-59    0-34
шкала ECTS    А    В    С    D    Е    FX    X
                        
з можливістю повторного складання    
з обов’язковим
повторним курсом

VII. Література:

Августин: pro et contra. – СПб., 2002.
Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії. – К., 2000.
Богомолов А.И., Ойзерман Т.И. Основы теории историко-философского процесса. – М., 1983.
Бубер М. Два образа веры. – Мн., 1999.
Виндельбанд В. История философии. – К., 1997.
Волинка Г.І. (головний редактор). Філсоофія: природа, проблемаиика, класичні розділи: Хрестоматія. – К., 2010.
Волинка Г.І., Гусєв В.І., Мозгова Н.Г. та ін. Історія філософії в її зв’язку з освітою: Підручник. – К., 2006.
Волинка Г.І., Мозгова Н.Г. та ін. Філософія: природа, проблематика, класичні розділи: Навчальний посібник. – К., 2009.
Волинка Г.І. Філософія Стародавності і Середньовіччя в освітньому контексті. – К., 2005.
Восток – Запад. Исследования. Переводы. Публикации. – М., 1988.
Всемирная энциклопедия: Философия. – М.; Минск, 2001.
Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии: В 3 кн. – СПб, 1995.
История философии: Запад – Россия – Восток. Философия древности и средневековья. – М., 1995.  
Ойзерман Т.И. Марксизм и утопизм. – М., 2003.
Ойзерман Т.И. Метафилософия. Теория историко-философского процесса. – М., 2009.
Ойзерман Т.И. Философия как история философии. – СПБ., 1995.
Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.
Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней.: В 4 т. – СПб., 1994-1997.  Тарнас Р. История западного мышления. – М., 1995.
Татаркевич В. Історія філософії: В 3 т.  – Львів, 1996-1997.
Юркевич П.Д. Философские произведения. – М., 1990.
Ярошовець В.І., Бичко І.В. та ін. Історія філософії. – К., 2002.
Ярошовець В.І., Бичко І.В. та ін. Історія філософії. Словник. – К., 2006.

Орієнтовний перелік екзаменаційних питань

1. Значення полеміки в історії філософії.
2. Гранична узагальненість філософських проблем.
3. Смисложиттєва і світоглядна значимість філософських проблем як основа їх плюралізму.
4. Антиномічність і парадоксальність форми філософських проблем.
5. Поліфонізм розв’язків філософських проблем.
6. Неможливість і відсутність однозначного розв’язання філософських проблем.
7. Теоретичні витоки філософської суперечки.
8. Методологічні витоки філософської суперечки.
9. Аксіологічні витоки філософської суперечки.
10. Філософська доктрина як одиниця історико-філософського процесу.
11. Філософська школа як одиниця історико-філософського процесу.
12. Філософська течія як одиниця історико-філософського процесу.
13. Філософський напрямок як одиниця історико-філософського процесу.
14. Причини диференціації філософських доктрин.
15. Диференціація філософських доктрин.
16. Дивергенція філософських доктрин.
17. Початкова поляризація філософських доктрин.
18. Радикальна поляризація філософських доктрин.
19. Конвергенція філософських доктрин.
20. Проблеми класифікації філософських доктрин, шкіл, течій і напрямків.
21. Зміст полеміки між номіналістами і реалістами у схоластиці.
22. Зміст протистояння догматичної і скептичної філософських позицій.
23. Переваги та обмеженості емпіризму та раціоналізму.
24. Ірраціоналізм посткласичної філософії ХІХ – ХХ ст. як реакція на класичну філософію.
25. Причини і прояви конкуренції між марксизмом і позитивізмом.
26. Критика філософії з екстремістсько-ортодоксальних релігійних позицій.
27. Деструктивна роль політико-ідеологічного диктату у філософських доктринах.
28. Труднощі у пом’якшенні тону філософської полеміки.
29. Основи філософії діалогу.
30. Взаємопроникнення посткласичних філософських течій ХХ – початку ХІХ ст.

Перелік питань до індивідуальних занять  

1. Основні риси філософських проблем.
2. Зародження філософських шкіл у Стародавньому світі.
3. Провідні напрямки і течії сучасної філософії.
4. Дивергенція як основа конкуренції філософьких доктрин.
5. Поляризація як механізм утворення філософських напрямків.
6. Диференціація, дивергенція, поляризація і конвергенція доктрин в історії філософії.
7. Правила спростування і доведення.
8. Полемічні традиції української філософської думки.
9. Підстави, форми і наслідки “боротьби з реакційним буржуазним ідеалізмом” у СРСР.
10. Приклади зближення філософських доктрин у ХХ ст.  
alt
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
                                             ЩОДО ВИКОНАННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

1.    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Магістерська робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження, яке студент виконує на завершальному етапі навчання в університеті. Вона має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих дипломником знань, умінь і навичок зі спеціальних дисциплін. Це дослідження має елементи наукової творчості, теоретичної та практичної новизни. Воно передбачає систематизацію, закріплення, розширення та поглиблення теоретичних і практичних знань зі спеціальності, а також застосування їх під час вирішення конкретних наукових, виробничих та інших завдань. Магістерська робота – це документ, на підставі якого визначають рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати знання під час вирішення конкретних проблем, схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження, готовність як випускника магістратури до виконання завдань професійної діяльності у сфері філософії.
Студентові надається право вибрати тему магістерської роботи з тих, які визначені кафедрою філософії, або запропонувати свою тему, обґрунтувавши необхідність її розроблення. Обирати тему без погодження з кафедрою не дозволяється.
Тематику магістерських робіт щорічно корегують із урахуванням набутого на кафедрі досвіду, побажань фахівців, які беруть участь у рецензуванні робіт, і рекомендацій державної екзаменаційної комісії.
Магістерська робота випускника кафедри філософії – це навчально-наукове дослідження. Обсяг магістерської роботи становить 80–120 сторінок друкованого тексту, без урахування додатків і списку джерел літератури.
До магістерської роботи випускника кафедри філософії висувають такі вимоги:
    актуальність теми, відповідність її сучасному стану розвитку філософського знання, а також практичним завданням зазначеної сфери;
    об’єктивність дослідження;
    наявність характеристики історії досліджуваної проблеми, її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;
    чіткість характеристики об’єкта, наукової проблеми, предмета, мети, завдань та методів дослідження;
    аналіз рівня розробленості теми;
                     правильність архітектоніки, структури та рубрикації;
    відповідність фактичного матеріалу методологічним нормам;
    обґрунтованість висновків і практичних рекомендацій;
    бездоганність тексту з погляду законів і правил логіки, граматики та пунктуації;
    відповідність вимогам державних, міждержавних та міжнародних стандартів, а також наукового стилю викладу;
    своєчасність виконання.
Магістерську роботу виконують відповідно до завдання-графіка, затвердженого кафедрою філософії. Цей процес спрямовують і контролюють завідувач кафедри, науковий керівник і консультанти.
Магістерська робота підлягає рецензуванню.
Захищають її публічно на засіданні державної екзаменаційної комісії.

2. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

    Магістерську роботу зазвичай виконують у такій послідовності:
    обирають тему;
    з’ясовують об’єкт, наукову проблему та предмет;
    визначають мету й завдання;
    виявляють, відбирають і вивчають літературу з теми та інші джерела інформації, наприклад електронні, в яких висвітлюються питання;
    складають попередній план дослідження, розробляють композицію та рубрикацію;
    викладають теорію та застосовувані методики;
    формулюють висновки й рекомендації;
    оформляють список використаної літератури, додатки та покажчики;
    здійснюють літературне редагування й технічне оформлення.
Виконану згідно всіма вимогами магістерську роботи здають до майстерні для виконання палітурних робіт.
Потім готову магістерську роботу подають на рецензування. Отримавши магістерську роботу й рецензію на неї, здійснюють безпосередню підготовку до захисту й захист магістерської роботи.
Виконання починають із вибору теми магістерської роботи, її осмислення та обґрунтування. Перевагу віддають темі, яка найповніше відповідає навчально-виробничим інтересам та схильностям і під час розроблення якої можна виявити максимум особистої творчості й ініціативи. Спільно з науковим керівником визначають межі розкриття теми й перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлено в роботі.
Студентові слід мати на увазі, що наукове дослідження – це цілеспрямоване вироблення нових знань, які розкривають нові явища в суспільстві та природі, для використання їх у практичній соціальній діяльності
З’ясовуючи об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, необхідно зважати на те, що між ними й темою магістерської роботи є системні логічні зв’язки.
Об’єкт дослідження – це процес або явище, які породжують наукову проблему й вибрані шляхи для вивчення. Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії та практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на відповідному етапі предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта).
Наукова проблема – це сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у певній науці й потребують вирішення за допомогою наукових досліджень. Наукові проблеми виникають не стихійно, а закономірно, тому вирішення наукових проблем є рушійною силою розвитку науки.
Вибір проблеми дослідження обґрунтовують насамперед її актуальністю, тобто тим, наскільки вибране дослідження сприятиме розвитку відповідної галузі науки, економіки та соціальному розвитку країни.
Проблема повинна бути чітко визначеною та послідовною. Важливою умовою істинності проблеми є властивість її доведення (доказовості). Цю властивість у формальній логіці виражає закон достатнього обґрунтування, сутність якого полягає в тому, що в ході дослідження достовірними вважають лише ті твердження, стосовно істинності яких наведено обґрунтовані докази. Проблему вважається доведеною, якщо не просто стверджують її істинність, а й указують підстави її вирішення.
Оскільки наукова проблема є сукупністю складних теоретичних і практичних питань, під час наукового дослідження проблеми поділяють на складові компоненти – теми.
Тема – це частина наукової проблеми, яка охоплює одне або кілька питань дослідження.
Тему вибирають виходячи з мети дослідницької роботи, яка повинна передбачати розроблення нових концепцій і напрямів розвитку певної науки, удосконалення існуючої методології або розроблення нових методик (рекомендацій). Теми наукових досліджень формують у межах проблем відповідної науки, які поділяють на теоретичні, методологічні та організаційні.
Теоретичні проблеми передбачають дослідження окремих концепцій певної науки, що стосуються її законів, розроблення аксіоматичних знань.
Методологічні проблеми стосуються методів певної науки, що застосовуються в ході вивчення її об’єктів.
Організаційні проблеми включають організацію досліджень із певної науки й застосування її результатів у практичній діяльності.
Вивчаючи стан наукових розробок із певної теми досліджень, необхідно провести групування добутих знань:
    знання, що здобули загальне визнання наукою й застосовуються на практиці;
    дискусійні питання, що недостатньо розроблені й потребують наукового обґрунтування;
    питання, що виникли під час постановки і є в джерелах інформації; питання, що запропоновані практикою; питання, що виникають у дипломника на стадії вибору теми.
Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у ході дослідження з певною метою в конкретних умовах.
Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об’єкті виділяють ту його частину, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямовують увагу, оскільки предмет дослідження визначає тему навчально-наукового дослідження, яку вказують на титульному аркуші першої частини магістерської роботи.
Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також із його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній практиці й вимогами суспільства до його ефективнішого функціонування. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект, який формулюють двоступенево: першу частину – у вигляді суспільної корисності, другу – у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмета дослідження.
Не слід формулювати мету як «дослідження...», «вивчення...», оскільки ці слова вказують на засіб досягнення, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно переплітається з назвою магістерської роботи й повинна чітко вказувати, що саме вирішується в магістерській роботі.
Наявність поставленої мети дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові:
    вирішення певних теоретичних питань, що входять до загальної проблеми дослідження;
    всебічне вивчення практики вирішення відповідної проблеми, виявлення її типового стану, вад і труднощів, їхніх причин, типових особливостей передового досвіду;
    обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення відповідної проблеми;
    експериментальну перевірку запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу й зусиль;
    розроблення методичних рекомендацій і пропозицій щодо використання результатів дослідження в практиці роботи відповідних установ (організацій).
Бібліографічні описи джерел ліпше робити на картках (традиційної форми чи електронної), щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів у зошиті, зручна тим, що її завжди можна доповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу магістерської роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групувати в будь-якому порядку залежно від мети або періоду роботи над дослідженням.
У початковий період роботи над темою найзручнішою є розстановка карток в єдиному алфавітному порядку прізвищ авторів і назв видань. Можна згрупувати картки в картотеці за основними питаннями, що розкривають зміст теми магістерської роботи. Тоді на каталожних роздільниках пишуть назви основних структурних частин роботи. Картотеку наповнюють відповідно до тем розділів і підрозділів, щоб своєчасно звернути увагу на недостатню кількість матеріалу з того чи того питання. Доцільно використовувати дублювання карток у різних розділах і підрозділах.
Картки робочої картотеки використовують для складання списку використаної літератури, тому бібліографічні описи на картках необхідно робити, суворо дотримуючись бібліографічних стандартів [22, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 75]. Крім основних відомостей про видання на картках записують анотацію, бібліотечний шифр документа й назву бібліотеки, в якій він зберігається.
Вибираючи тему дослідження, обґрунтовують не лише її актуальність і наукову новизну, а й практичну значущість.
Про затвердження тем магістерських робіт і призначення наукових керівників та консультантів видають наказ по університету.
Після затвердження вивчають і конспектують матеріали з теми магістерської роботи. У першу чергу вивчають праці, де проблему відображено в цілому, а потім переходять до вужчих досліджень.
Конспектуючи матеріал, слід виписувати лише те, що має стосунок до теми дослідження. Виписувати цитати потрібно лише на одному боці окремих аркушів паперу стандартного розміру, оскільки такий спосіб запису дає змогу ліпше орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами й проблемами. Кожна цитата повинна супроводжуватися бібліографічним посиланням на джерело запозичення. Посилання роблять за такими зразками: [5, с. 7], [25, с. 17 – 18], [39, с. 15; 45, с. 21 – 22]. Дані про електронні засоби масової інформації, на які необхідно зробити посилання, так само включають до списку використаної літератури.
Накопичивши матеріал, складають попередній план дослідження, розробляють композицію та рубрикацію першої частини магістерської роботи. Правильна та логічна структура дослідження – це запорука розкриття теми. Однак уточнення структури є складним процесом, який може тривати протягом усієї роботи над дослідженням, а тому попередній план, композицію та рубрикацію необхідно погодити з науковим керівником.
Тема повинна бути розкрита без пропуску логічних ланок, а виклад усього матеріалу має бути підпорядкований одній головній ідеї, чітко визначеній студентом.
    Під час формулювання наукової новизни можна вживати, зокрема, такі вислови: «вперше формалізовано...», «розроблено метод..., який відрізняється від...», «доведено залежність між...», «досліджено поведінку... й показано...», «доопрацьовано (відомий) метод... у частині... і поширено його на новий клас систем...», «створено концепцію, що узагальнює... і розвиває...», «досліджено новий ефект...», «розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...».
    Необхідно конкретно довести, що положення, висновки та рекомендації, наведені в роботі, є обґрунтованими й достовірними, тобто реально (об’єктивно) існуючими в природі, суспільстві чи техніці. Лише вагомі докази дають підставу довіряти дослідженням, уникнути при цьому помилкових висновків і не дати, в окремих випадках, сприйняти бажане за дійсне.
    Достовірність, тобто доведена правильність, є доказом того, що викладений результат (закономірність, сукупність фактів, можливість тощо) виконується завжди для зазначеного класу об’єктів за визначених умов. Достовірність підтверджується верифікацією, тобто повторенням результату за тих самих умов під час багатьох перевірок на різних об’єктах. У багатьох випадках виникає необхідність робити перевірку на контрольних прикладах, тобто за обмежених умов. Методи доведення достовірності можна об’єднати в три групи: аналітичні, експериментальні, підтвердження практикою.
У вступі до першої частини обґрунтовують актуальність вибраної теми, її практичну значущість; визначають об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження; розглядають методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривають структуру роботи, її основний зміст.
Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, до якого включають найбільш цінні, актуальні роботи (10 – 15 джерел). Огляд повинен бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг і недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином:
    праці, що висвітлюють історію розвитку проблеми;
    праці, які цілком присвячені темі;
    праці, що розкривають тему частково.
Закінчують огляд стислим висновком про ступінь висвітлення основних аспектів теми в джерелах інформації.
    Стисло викладають зв’язок вибраного напряму досліджень із планами кафедри філософії, а також із галузевими та (або) державними планами й програмами.    
Подають перелік використаних методів дослідження або методів досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а стисло й змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності й прийнятності вибору саме цих методів.
    Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані студентом. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від уже відомих, описати ступінь новизни (наприклад, уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
    Характеризуючи наукове значення своєї роботи, студенти часто-густо роблять одну й ту саму помилку: перераховують отримані ними наукові положення. Насправді ж потрібно великим планом показати й оцінити, яке значення мають ці наукові положення з погляду розвитку (доповнення) наукових знань для вирішення певного наукового завдання або певної наукової проблеми.
    У магістерській роботі, що має теоретичне значення, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в магістерській роботі з практичним значенням – висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання. Це можуть бути нові способи, технології, пристрої, методи, методики, параметри, тобто те нове, що дає виконана магістерська робота для практики з зазначенням ступеня готовності до використання або масштабів використання.
    Вказують, у скількох статтях наукових журналів, збірників наукових праць, матеріалів і тез наукових конференцій опубліковані результати,
що ввійшли до магістерської роботи. Перераховуючи опубліковані разом
зі співавторами наукові праці, необхідно конкретизувати особистий внесок до відповідних творів.
    Зазначають, на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах висвітлено результати досліджень, уключених до магістерської роботи.
Починаючи працювати над розділом, визначають його головну ідею й складають його тези, підтверджувані фактами, думками різних авторів, результатами анкетування чи експерименту, аналізом досвіду. Розділи присвячують вичерпному й повному викладу результатів власних досліджень. Необхідно оцінити повноту вирішення поставлених завдань, достовірність отриманих результатів, порівняти їх з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних авторів, обґрунтувати доцільність проведення додаткових досліджень, проаналізувати негативні результати, які зумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.
Кожне наукове положення формулюють чітко, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатись і сприйматись легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, подробиць та уточнень). Не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що зроблено те й те, а сутності й новизни положення з написаного виявити неможливо. Сюди не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів тощо. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення й нові прикладні результати, що випливають із теоретичного доробку дипломника.
Наприкінці кожного розділу формулюють висновки й стисло викладають наукові й практичні результати, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначних подробиць.
    У загальних висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в магістерській роботі, з формулюванням розв’язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки й практики. Далі наводять рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.
Обов’язковим елементом магістерської роботи є належним чином оформлена анотація українською та англійською мовами (від 500 до 1000 друкованих знаків).
До роботи додається електронна версія магістерської роботи.

3. ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Навчально-наукове дослідження містить:
    вступ;
    розділи, підрозділи, пункти, підпункти й висновки;
    загальні висновки;
    додатки (у разі потреби);
    список джерел і літератури;
    іменний і предметний покажчики;
    зміст.
Основний текст магістерської роботи друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого першосортного паперу формату А4 (210297 мм) через півтора інтервалу шрифтом Times New Roman Cyr, кегль 14. Пагінацію (кегль 14) наводять у правому верхньому куті сторінки. Друкуючи текст, залишають поля таких розмірів: верхнє – 20мм, праве – 10-15 нижнє – 20мм, ліве – 30 мм. Абзацний відступ – 12,5мм.
    Кожний розділ першої частини починають із нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів.
Для нумерування рубрик застосовують індексаційну систему з використанням арабських цифр, наприклад: 1; 1.1; 1.1.1; 1.1.2; 1.2; 1.2.1; 1.2.2; 1.3; 1.3.1.
У тексті родові назви рубрик друкують малими літерами (крім першої), а тематичні заголовки – великими. Родові назви, номери й тематичні заголовки друкують напівжирним шрифтом. Родові назви й номери рубрик виділяють в окремий рядок.
Магістерська робота містити нумерований абетковий список літератури, використаної для розроблення теми дослідження, а друга частина – нумерований алфавітний список літератури, використаний для редагування вибраного матеріалу, а також для здійснення економічних розрахунків. Побудова обох списків повинна відповідати принципу розташування «слово за словом».
Для нумерування додатків використовують арабські цифри.
Виклад усього матеріалу повинен відповідати вимогам наукового стилю.
    Сторінки з даними титульного аркушу оформляють відповідно до зразків, наведених у додатку 1 – 3.
    Індекси УДК і ББК та авторський знак визначають за останніми виданнями відповідних таблиць.
    Зміст магістерської роботи оформляють відповідно до зразка, наведеного в додатку 3. Одержане на кафедрі завдання-графік щодо виконання магістерської роботи розміщують безпосередньо перед сторінкою з даними лицьового боку титульного аркуша Сторінки, що містять це завдання-графік, до пагінації магістерської роботи не включають, тобто першою сторінкою вважають сторінку з даними титульного аркуша.    
    Завершену й належним чином оформлену, але ще не оправлену магістерську роботу підписують студент, науковий керівник та консультанти. Науковий керівник складає відгук.
Завідувач кафедри філософії, розглянувши магістерську роботу й відгук наукового керівника, ухвалює рішення про її попередній розгляд, який відбувається на засіданні кафедри й на якому ухвалюють рішення про допуск студента до захисту магістерської роботи перед державною екзаменаційною комісією.
Після цього магістерську роботу студент здає до майстерні для виконання палітурних робіт (кожна частина повинна мати оправу з картонними боковинами формату 22×31 см).
Оправлену магістерську роботу передають на рецензування. Отримавши магістерську роботу й рецензію на неї, здійснюють безпосередню підготовку до захисту й захист магістерської роботи.

4. ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ Й ЗАХИСТ МАГІСТЕРСЬКОЇ     РОБОТИ

Закінчивши технічне оформлення магістерської роботи, необхідно приділити достатньо уваги підготовці до її захисту.
    Процедура захисту включає:
    доповідь магістранта щодо змісту роботи;
    відповіді магістранта на запитання членів комісії та інших осіб, присутніх на захисті;
    оголошення відгуку наукового керівника та рецензії або виступи наукового керівника та рецензента;
    відповіді магістранта на запитання членів комісії та інших осіб, присутніх на захисті;
    заключне слово магістранта;
    рішення комісії про оцінку роботи.
Насамперед необхідно підготувати тези виступу (10 - 15 хв.) на засіданні державної екзаменаційної комісії.
    Зі структурного погляду тези виступу можна поділити на три частини, що складаються з рубрик, кожна з яких є самостійним смисловим блоком, хоча в цілому вони логічно взаємопов’язані та складають єдність, що характеризує зміст проведеного навчального дослідження.
    Перша частина в основному повторює вступ магістерської роботи. Рубрики цієї частини відповідають тим змістовим аспектам, які характеризують актуальність вибраної теми, формулюють цілі магістерської роботи, визначають застосовані методи, описують склад і загальну структуру праці.
    Друга частина виступу в послідовності, визначеній логікою проведеного навчального дослідження, характеризує кожний розділ магістерської роботи. При цьому особливу увагу звертають на кінцеві результати. Наводять критичні зіставлення й оцінки.
    Третю, останню частину будують за змістом загальних висновків й основних рекомендацій магістерської роботи.
    Дуже важливо, щоб виступ був науковим, тобто добре аргументованим, зрозумілим, граматично точним, переконливим. Під час підготовки письмового тексту виступу варто скористатися такими порадами:
    залишити великі поля для можливих стислих доповнень;
    усі багатозначні числа записати лише словами;
    підкреслити слова, на яких робиться логічний наголос;
    звести до мінімуму вживання займенників;
    ужити переважно прості слова й прості стверджувальні речення.
    Текст виступу може супроводжуватися додатковими матеріалами (схемами, кресленнями, таблицями, діаграмами, графіками, слайдами, фото-, кіно- та відеоматеріалами, плакатами тощо), які унаочнюють доведення відповідних положень магістерської роботи, зроблених висновків та внесених пропозицій. Варто пам’ятати, що наочний матеріал повинен бути тісно пов’язаний із текстом магістерської роботи. Цей зв’язок забезпечується наявністю в тексті, наприклад, таких самих схем і таблиць. Усі подібні матеріали потрібно оформляти так, щоб їх можна було продемонструвати без ускладнень і щоб їх могли бачити присутні в аудиторії.
Підготовлені тези виступу в цілому повинні показати найвищий рівень теоретичної підготовки магістранта, його всебічну ерудицію та вміння доступно викласти основні результати проведеного дослідження.
    Необхідно підготувати письмові відповіді на запитання, зауваження та побажання, що викладені у відгуку наукового керівника та в рецензії. Саме письмова форма дає змогу під час захисту дати відповіді правильно й спокійно. Відповіді повинні бути стислими, чіткими та добре аргументованими. Якщо можливі посилання на текст магістерської роботи, то їх обов’язково роблять, оскільки це надає їм найбільшої переконливості й водночас дозволяє акцентувати увагу на достовірності результатів дослідження.
Оскільки захист магістерської роботи відбувається на відкритому засіданні державної екзаменаційної комісії та має характер наукової дискусії, що проходить в обстановці високої вимогливості, принциповості й дотримання наукової етики, мовлення випускника повинно бути зрозумілим і виразним. Якщо він говорить квапливо, ковтаючи закінчення слів, або дуже тихо, то якість виступу через це різко знижується. Спокійний, неквапливий спосіб викладу завжди імпонує слухачам.
Магістрант зобов’язаний дати відповіді на всі задані йому запитання. Перед тим як відповісти на питання, необхідно уважно його вислухати й, доцільно, занотувати. Бажано на запитання відповісти відразу, не вислуховуючи всі запитання. Відповідаючи на запитання, потрібно торкатися лише суті справи. Випускникові слід виявляти скромність в оцінці власних наукових результатів і тактовність до тих, хто задає запитання.
    Результати захисту магістерської роботи визначають оцінками відмінно, добре, задовільно та незадовільно. Оцінку виставляють на закритому засіданні державної екзаменаційної комісії. Оголошує її голова комісії магістрантові й усім присутнім на відкритому засіданні.
    Студента, який на захисті магістерської роботи отримав незадовільну оцінку, відраховують з університету, видавши йому академічну довідку.
    Коли захист магістерської роботи визнають незадовільним, державна екзаменаційна комісія з’ясовує, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену кафедрою філософії.
    Студента, який не склав державних іспитів або не захистив магістерської роботи, допускають до повторного складання державних іспитів чи захисту магістерської роботи протягом трьох років після закінчення університету.
    Студентові, який не складав державних іспитів або не захищав магістерської роботи з поважних причин (підтверджених документами), ректор університету може продовжити строк навчання до наступного терміну роботи державної екзаменаційної комісії, але не більше, ніж на один рік.
    Студента, який виявив особливі здібності до наукової творчості, захистив магістерську роботу на відмінно, має публікації, є переможцем Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт, державна екзаменаційна комісія може рекомендувати до вступу до аспірантури.
    Захищені магістерські роботи зберігаються в бібліотеці університету протягом 5 років. За необхідності вони можуть бути надіслані до інших бібліотек, установ, закладів, організацій, підприємств на їхнє прохання для реалізації висновків і рекомендацій магістрантів.

5. КЕРУВАННЯ ВИКОНАННЯМ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ І ЇЇ РЕЦЕНЗУВАННЯ

Керівництво магістерськими роботами доручають кваліфікованим викладачам кафедри філософії НПУ імені М.П. Драгоманова.
    Обов’язки наукового керівника магістерської роботи такі:
    надавати допомогу у виборі теми, розробленні плану (змісту) роботи, доборі літератури, виборі методів дослідження тощо;
    аналізувати зміст роботи;
    визначати поетапні терміни виконання роботи;
    контролювати виконання роботи;
    доповідати на засіданні кафедри філософії про виконання та завершення роботи;
    скласти письмовий відгук на магістерську роботу.
    У відгуку наукового керівника магістерської роботи викладають:
    актуальність теми;
    ступінь наукового та практичного значення праці;
    рівень підготовки магістра до виконання професійних обов’язків;
    ступінь самостійності у виконанні магістерської роботи;
    новизну поставлених питань та оригінальність їхнього вирішення;
    уміння використовувати джерела інформації, зокрема літературу;
    ступінь володіння методами дослідження;
    повноту і якість розроблення теми, завершеність роботи;
    логічність, послідовність, аргументованість, літературну грамотність викладення матеріалу;
    можливість практичного застосування роботи або окремих її частин;
    висновок про те, якою мірою робота відповідає вимогам, що висуваються до таких праць;
    характеристику діяльності випускника під час виконання магістерської роботи.
    Відгук науковий керівник друкує у двох примірниках, підписує їх особисто, зазначивши свої ініціали, прізвище, посаду, науковий ступінь, вчене звання, почесні звання та дату.
    Рецензування магістерських робіт доручають висококваліфікованим спеціалістам виробничих, наукових та проектних організацій, працівникам і викладачам вищих навчальних закладів, які не працюють у НПУ імені М.П. Драгоманова, іншими словами рецензентом може бути лише стороння особа.
    Склад рецензентів затверджує директор Інституту філософської освіти і науки за поданням завідувача кафедри філософії.
Завдання рецензента – допомогти державній комісії всебічно й об’єктивно оцінити магістерську роботу щодо її наукового та літературного рівня.
Отже, визначаючи якість магістерської роботи, рецензент повинен проаналізувати її, керуючись принциповими міркуваннями, що усувають будь-яку суб’єктивну думку.
Зазвичай рецензія складається з трьох частин: загальної, докладного аналізу та висновків.
У загальній частині рецензії викладають:
    місце магістерської роботи серед творів, опублікованих на подібну тему, тобто що нового в ній або чим вона відрізняється від них.
    актуальність теми дослідження, ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків та рекомендацій, сформульованих у магістерській роботі. Визначаючи актуальність теми, доцільно вказати на її зв’язок із державними чи галузевими науковими програмами, пріоритетними напрямами розвитку науки й техніки, визначеними Верховною Радою України. Оцінка обґрунтованості наукових положень, їхньої достовірності й новизни повинна відбивати як позитивні, так і негативні аспекти магістерської роботи, зокрема рецензент повинен наголосити на ключових проблемах, звернути увагу на висновки й твердження, що викликають сумніви. Рецензент оцінює висновки дипломника щодо значущості його праці для науки й практики та вказує новизну, перспективність, практичну цінність, можливі конкретні шляхи використання результатів дослідження.
    відповідність матеріалу, зокрема ілюстративного, сучасним досягненням науки й техніки в даній галузі, а також чинним нормативним документам.
    використання найновіших інформаційних джерел, зокрема літератури, у певній галузі (указати, які джерела застаріли).
    характеристику термінології, структури й стилю магістерської роботи, її завершеність у цілому.
    зауваження щодо оформлення магістерської роботи.
У докладному аналізі магістерської роботи наводять перелік помічених недоліків, наприклад: неточних і неправильних визначень та формулювань, смислових і стилістичних вад.
У висновках рецензент обов’язково оцінює магістерську роботу за чотирибальною системою: відмінно, добре, задовільно та незадовільно. Оцінка незадовільно не є підставою для відхилення магістерської роботи від її захисту.
Рецензію складають в одному примірнику. Її підписує особисто рецензент, зазначивши свої ініціали, прізвище, посаду, науковий ступінь, вчене звання, почесні звання та дату. Підпис рецензента засвідчують в установі, в якій він працює.

 
Д о д а т о к 1.

 НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
 імені М.П. ДРАГОМАНОВА

КАФЕДРА  ФІЛОСОФІЇ

УДК




МАЛИШКО ОЛЕНА СЕРГІЇВНА


ФІЛОСОФІЯ СМІХУ В ТВОРЧОСТІ М. ГОГОЛЯ


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 6.030100
„ФІЛОСОФІЯ”


СТУДЕНТА ГРУПИ 53,
V КУРСУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
ДОКТОР  ФІЛОСОФСЬКИХ НАУК,  ПРОФЕСОР
В.М. ІВАНОВ


Київ – 2010
 
Д о д а т о к 2

З М І С Т

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    3
Розділ 1.    Формування архівної інформаційної системи у ХХ Ано.: особливості та правові засади функціонування. . . . . . . . . . .    10
    1.1.     Функціонування архівних систем в СРСР. Інформаційний потенціал державного архівного фонду: правовий аспект    10
    1.2.     Архівна інформаційна система та обмеження доступу до архівної інформації    20
    Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    32
Розділ 2.    Законодавство України та проблеми використання інформаційного потенціалу державних архівів    33
    2.1.     Формування правової бази в Україні та питання доступу до архівної інформації    33
    2.2.    Прийняття Закону України „Про Національний архівний фонд та архівні установи”: розв’язання правових питань функціонування архівної системи    45
    2.3.    Законодавство України про право власності на архівні документи та користування архівною інформацією    57
    Висновки    69
Розділ 3    Міжнародне архівне право та архівна інформаційна система України    85
    3.1    Лібералізація норм доступу до архівної інформації: міжнародна практика та вітчизняний досвід    85
    3.2.    Міжнародні норми щодо переміщення архівів у вітчизняній практиці    110
    Висновки    123
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    123
Джерела та література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .     126
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .     136
Іменний покажчик .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    138
Предметний покажчик .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .     140
Анотації     142

 
Д о д а т о к 3.

ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1.        Антонов А. В. Восприятие внетекстовых форм информации в издании / А.В. Антонов. – М. : Книга, 1972. – 104 с.
2.        Антонов А. В. Информация: восприятие и понимание / А.В. Антонов. – К. : Наук. думка, 1988. – 184 с.
3.        Артемчук Г. І. Методика організації науково-дослідницької роботи: Навч. посіб. / Г.І. Артемчук, В.М. Курило, М.П. Кочерган; Київ. держ. лінгв. ун-т. – К.: Форум, 2000. – 270 с.
4.        Барыкин В. Е. Справочный апарат изданий художественной литературы / В.Е. Барыкин. – М. : Книга, 1978. – 143 с.
5.        Библиографические сведения в изданиях: Справ.-метод. пособие / И.Я. Госин, М.Н. Смирнова, Л.Е. Черняк и др.; Под ред. А.Э. Мильчина. – М.: Книга, 1981. – 192 с.
6.        Библиотечно-библиографическая классификация: Таблицы для массовых библиотек. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Книга, 1986. – 541 с.
7.        Брагина Е. И. Редактирование сложных специальных видов текста: Справ. пособие / Е.И. Брагина. – М.: Недра, 1991. – 128 с.
8.        Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Підручник / М.Т.Білуха. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с.
9.        Ввід і вивід зображень в комп’ютерних видавничих системах : Навч. посіб. / М.В. Шогенюк, В.Є. Білоус, І.З. Миклушка, В.О. Дудяк; Укр. акад. друкарства. – Л., 1998. – 144 с.

Зверніть увагу на нові правила складання бібліографічного опису!



Д о д а т о к  4

                                   НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
                                                         імені М.П. ДРАГОМАНОВА
                                       
                                                        КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

І                                                    НДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН-ЗВІТ
                                          НАПИСАННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

___________________
                                             (група, форма навчання)
______________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові магістра)


1.    Тема магістерської роботи _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2.    Науковий керівник _______________________________________________________
                    (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
3.    Дата затвердження теми магістерської роботи та наукового керівника _______________________ _______________________
4.    Основні етапи виконання роботи у першому півріччі навчального року (вказати послідовність розроблення теми та термін виконання):
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Підпис наукового керівника ______________________________________________
Підпис магістра _______________________________________________________

5.    Звіт про виконання плану написання магістерської роботи у першому півріччі навчального року:
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Підпис наукового керівника _______________________________________________
Підпис магістра  ________________________________________________________
6.    Основні етапи виконання роботи у другому півріччі навчального року (вказати послідовність розроблення теми та термін виконання):
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Підпис наукового керівника _______________________________________________
Підпис магістра _________________________________________________________
7.    Звіт про виконання плану написання магістерської роботи у другому півріччі навчального року:
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Підпис наукового керівника _______________________________________________
Підпис магістра ________________________________________________________
8.    Результати попереднього захисту магістерської роботи (зауваження, рекомендації, загальний висновок) ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________
Завідувач кафедри
філософії                                     проф. Волинка Г. І.          

Індивідуальний план-звіт написання магістерської роботи затверджено на засіданні кафедри філософії Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М. П.  Драгоманова  9 вересня   2010 р.
alt

                                 НАСКРІЗНА ПРОГРАМА ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

    Місце практики в професійній підготовці випускника. Навчальна професійна, навчальна, виробнича педагогічна, асистентська педагогічна у ВНЗ і магістерська асистентська педагогічна у ВНЗ практики студентів Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова є необхідним етапом у  підготовці майбутніх фахівців у сфері філософії для викладацької діяльності. Головною умовою підготовки до практики є успішне оволодіння студентами ІФОН знаннями з обраної спеціальності.
    Протягом навчання в ІФОН студенти вивчають нормативні курси й спецкурси з філософії, беруть участь у спецсемінарах, які розкривають суттєвий зміст актуальних проблем певних дисциплін і надають систематичні педагогічні знання, а, крім того, прослуховують спецкурси з логіки, психології, риторики, методики використання технічних засобів навчання тощо. Основні навчальні посібники й методичні рекомендації щодо проведення практики студенти отримують і вивчають у процесі освоєння теоретичного матеріалу.
    Мета педагогічної практики полягає в оволодінні студентами сучасними технологіями навчання, основами педагогічної діяльності та формування професійних рис особистості майбутнього викладача.
Проведення педагогічної практики має на меті забезпечити закріплення суттєвих теоретичних знань і досягнення наступних цілей:
1.    Ознайомлення студентів безпосередньо у ході навчального процесу з основними формами, принципами і методами викладання філософських дисциплін, з передовим педагогічним досвідом і його практичним опануванням;
2.    Набуття професійних якостей майбутнього викладача, які відповідають вимогам сучасного суспільства, а також формування особистих людських якостей фахівців;
3.    Виховання у студентів творчого, дослідницького підходу до педагогічної, наукової й виховної діяльності;
4.    Формування потреб у самоосвіті, самовихованні та підвищенні своєї кваліфікації;
Завдання практики. Під час проходження всіх видів практики студент-практикант повинен виконати наступні завдання:
1.    Вивчення методичного досвіду й системи навчальної роботи у базі проведення практики (вузи І-ІІ рівнів акредитації, або ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації), до яких на період практики прикріплюються  студенти;
2.    Ознайомлення з плануванням та організацією навчальних занять; оволодіння методикою організації та контролю роботи студентів (учнів) у навчальному процесі; опанування засобами і методами організації та контролю самостійної роботи студентів;
3.    Оволодіння методикою підготовки до навчальних занять і методикою викладання навчального матеріалу шляхом відвідування лекцій викладачів-методистів, самостійного проведення навчальних занять під керівництвом та у присутності викладача-методиста;
4.    Ознайомлення з розробкою навчальних завдань і матеріалів для поглибленої самостійної роботи студентів, що входять у систему методичного забезпечення навчального процесу.
Вміння студентів. Під час проходження всіх видів практики студент повинен оволодіти уміннями і навичками педагогічної діяльності.   
1.    Студент-практикант повинен вміти використовувати наукові принципи, методи і закони при підготовці й читанні лекцій і проведенні семінарських занять;
2. Він повинен вміти складати індивідуальний план, який включає ознайомлення з навчальним закладом, навчально-методичною роботою студентів (учнів), громадською роботою, проведення власних занять і заходів;
3. Студент-практикант повинен вміти завчасно готувати лекції, семінарські заняття, предметно аналізувати та узагальнювати навчальний матеріал, правильно оформляти конспект заняття, об’єктивно оцінювати виступи на заняттях студентів (учнів);
  4. Студент-практикант повинен вміло працювати з науковою, навчальною і публіцистичною літературою, вдало підбирати літературні джерела до теми занять;
5. У процесі занять студент-практикант повинен вміти використовувати активні методи навчання: тренінги, діалог, дискусії, розв’язання проблемних питань тощо;
6. Студент повинен вміти практикувати під час занять тестування, ігри різних типів і видів. Вдало складати план занять, визначати мету, цільові завдання, підбирати ключові слова з теми заняття;
7. Студент-практикант під час проходження практики повинен  вміти  організувати і провести нестандартне заняття (круглий стіл, диспут, вікторина, колоквіум, конференцію  тощо).

ІІ. ВИДИ ТА ТЕРМІНИ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ  
    Відповідно до навчальних планів ІФОН, які затверджені Вченою радою, уведено наступний порядок проходження студентами практики відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціаліста і магістра.
    Студенти спеціальності «філософія» проходять наступні види практики:
бакалавр філософії:
-    навчальна професійна практика з відривом від навчання (три тижні у четвертому семестрі – протягом травня);
-    навчальна практика з відривом від навчання (шість тижнів у шостому семестрі  протягом  лютого –  березня);
-    виробнича педагогічна практика з відривом від навчання (шість тижнів у восьмому семестрі протягом лютого –  березня);
спеціаліст філософії:
-    асистентська педагогічна у ВНЗ з відривом від навчання (шість тижнів у дев’ятому семестрі протягом вересня –  листопада);
магістр філософії:
-    магістерська практика. Асистентська педагогічна у ВНЗ з відривом від навчання  (п’ять тижнів у дев’ятому семестрі  протягом вересня – листопада ).

ІІІ. БАЗА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИК  
-    для навчальної професійної практики базою проходження є випускаюча кафедра ВНЗ, де навчаються студенти, які проходять практику;
-    для навчальної практики базою  проходження практики є
наукові  установи НАН України;
-    для виробничої педагогічної практики базою проходження є  вузи І-ІІ рівня акредитації;
-    для асистентської педагогічної практики у ВНЗ базою проходження практики є ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації;
-    для магістерської практики. Асистентської педагогічної  у ВНЗ базою проходження практики є ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, де навчаються студенти, які проходять практику.

ІV. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ
    Забезпечення успішного проведення практики різних видів передбачає виконання наступних заходів:
1.    Кафедра філософії ІФОН повинна не пізніше як за півроку до початку проведення практики затвердити керівників-методистів для всіх студентів, що мають проходити практику. Водночас кафедра визначає бази практик, на яких кожен студент повинен проходити практику. Керівниками-методистами в ІФОН призначаються викладачі, які мають великий педагогічний досвід, високу кваліфікацію, вміють творчо передавати свою педагогічну майстерність студентам;
2.    Керівник-методист разом зі студентом  розробляє індивідуальний план-графік проведення практики, визначає теми семінарських занять і лекцій для взаємовідвідування з точним зазначенням дати і часу. Відповідальний за проведення практики на кафедрі подає індивідуальні плани-графіки керівникам практик на конкретних базах її проходження;
3.    Перед початком практики проводиться настановча конференція, у якій беруть участь методисти ІФОН, завідувачі кафедр, керівники-методисти і студенти, і на якій конкретно обговорюються й вирішуються питання її проведення;
4.    Загальний контроль за проходженням практики здійснює керівник практики кафедри, а індивідуальний контроль за ходом виконання програми практики – викладач-методист. Директорат Інституту, керівники практикою студентів певної спеціальності та завідувачі кафедр контролюють проведення педагогічної практики, застосовуючи всі необхідні засоби оперативного вирішення виявлених недоліків;
5.    Для студентів обов’язковим є  ведення  щоденника, в якому фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент протягом її проходження. Записи в ньому ведуться щоденно і включають дані не лише про проведення та відвідування лекцій, а й про підготовку до них. Щоденник підписується студентом-практикантом і викладачем-методистом.

V. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ    
     1. По закінченню студентом проходження практики керівник-методист перевіряє щоденник, затверджує  (попередньо) звіт і виставляє загальну оцінку. Кафедра обговорює звіти кожного студента і, за наявності необхідних результатів, затверджує їх. Студентам виставляється оцінка у заліковій книжці за навчальну професійну, навчальну, виробничу педагогічну практику у вузах І-ІІ рівня акредитації, за асистентську педагогічну практику у ВНЗ та за магістерську практику, асистентську педагогічну у ВНЗ.
          2. Підсумки педагогічної практики обговорюються на звітній конференції студентів у присутності керівництва Інституту, кафедр і викладачів, які брали участь у проведенні практики;
          3. Завідувач кафедри через два тижні після закінчення студентами практики подають відповідну інформацію керівнику практики по Інституту. Інститутський керівник педагогічної практики готує загальний звіт про її проведення в Інституті й подає його на затвердження Вченою радою Інституту. Нормами оцінювання роботи студентів під час проходження практики слугує шкала ЕСТS.
Наведені форми контролю та обліку достатньо повно і всебічно охоплюють роботу студентів-практикантів, забезпечуючи своєчасне та якісне виконання всіх поставлених завдань, і виступають одним з головних чинників при визначенні підсумкової оцінки результатів педагогічної діяльності студента-практиканта.
    Студенти, результати педагогічної практики яких визнано незадовільними, мають пройти її знову (за рішенням Вченої ради ІФОН) без відриву від процесу навчання.
VІ. ЗМІСТ ПРАКТИК
              6.1. Навчальна професійна практика проводиться без відриву від навчання протягом травня місяця, тобто три тижні у кінці четвертого семестру. Базою проходження є випускаюча кафедра того ВНЗ, де навчаються студенти, що проходять практику.
Мета практики полягає в ознайомленні з науково-дослідною та навчально-методичною роботою випускаючої кафедри ВНЗ (кафедри філософії ІФОН).
 Завдання практики  є наступними:
1.    Ознайомлення з організацією навчально-методичного та навчально-виховного процесу, особливостями методичної роботи кафедри;
2.    Відвідування лекцій, семінарських занять і консультацій викладачів кафедри;
3.    Ознайомлення з організацією та системою виховної роботи кафедри, профспілковою й дозвіллєвою роботою у студентських групах.
Зміст діяльності студентів-практикантів
 Забезпечення успішного проведення  навчальної професійної практики передбачає:
1.    Складання студентом-практикантом індивідуального плану, який включає ознайомлення з науково-дослідною та навчально-методичною роботою кафедри, організацією та системою виховної, профспілкової роботи викладачів кафедри;
2.    Ведення щоденника, в якому фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент (див. додаток 2);
3.    Звіт про проходження навчальної професійної практики.
Форми звітності студентів про практику. Для студентів-практикантів обов’язковим є ведення щоденника, в якому фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент протягом її проходження. Записи у ньому ведуться щоденно і включають дані про всі види робіт. Щоденник підписується студентом-практикантом і викладачем-методистом.
Норми оцінювання роботи студентів під час практики. По закінченню студентом проходження практики керівник-методист перевіряє щоденник, затверджує  (попередньо) звіт і виставляє загальну оцінку. Кафедра обговорює звіти кожного студента і, за наявності необхідних результатів, затверджує їх. Студентам виставляється оцінка в заліковій книжці. Нормами оцінювання роботи студентів під час проходження практики слугує шкала ЕСТS, згідно з якою робота студента-практиканта оцінюється за наступними критеріями:

№ п/п    Вид   діяльності    Кількість
балів
1.     Наявність індивідуального плану, який включає ознайомлення з науково-дослідною, навчально-методичною та виховною роботою кафедри.    0 - 30
2.    Ведення щоденника, в якому фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент-практикант.    0 - 40
3.    Наявність звіту про проходження навчальної професійної практики.    0 - 30


6.2. Навчальна практика проводиться без відриву від навчання протягом лютого – березня місяця, тобто шість тижнів на початку шостого семестру. Базою проходження є наукові установи НАН України.
Мета практики полягає в ознайомленні з науково-дослідною роботою наукових установ НАН  України.
Завдання практики є наступними:
1.    Ознайомлення зі структурою та організацією роботи відділів наукових установ НАН України;
2.    Ознайомлення з тематикою наукових досліджень відділів;
3.    Ознайомлення з  тематикою кандидатських і докторських дисертацій, що виконуються і рекомендуються для захисту;
4.    Знайомство з процесом  видавничої діяльності при підготовці  збірників наукових праць і  часописів;
5.    Вивчення інформаційних можливостей бібліотек при наукових установах НАН України для написання бакалаврських  робіт та подальшої наукової роботи.
Зміст діяльності студентів-практикантів. Забезпечення успішного проведення навчальної практики передбачає:
1.    Ознайомлення з базою практики (історією, структурою, напрямками досліджень, науковою бібліотекою);
2.    Відвідування засідань відділів, відвідування засідань Вчених рад;
3.    Вивчення досвіду науковців у галузі застосування головних методів дослідження;
4.    Обговорення з науковцями проспектів бакалаврських робіт студентів-практикантів;
5.    Вивчення фондів бібліотек при наукових установах НАН України;
6.    Складання списку джерел та літератури до бакалаврських робіт;
7.    Складання плану-проспекту бакалаврської роботи та обговорення його з керівником практики та науковцями;
8.    Підготовка студентами-практикантами наукових тез (статті) та виступу на звітну наукову конференцію.
Форма звітності студента про практику.
 Для студентів-практикантів обов’язковим є  ведення  щоденника (див. додаток 2), в якому фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент протягом її проходження. Записи в ньому ведуться щоденно і включають дані про всі види робіт. Щоденник підписується студентом-практикантом і викладачем-методистом.
Норми оцінювання роботи студентів під час практики. По закінченню студентом проходження практики керівник-методист перевіряє щоденник, затверджує  (попередньо) звіт і виставляє загальну оцінку. Кафедра обговорює звіти кожного студента і, за наявності необхідних результатів, затверджує їх. Студентам виставляється оцінка у заліковій книжці. Нормами оцінювання роботи студентів під час проходження практики слугує шкала ЕСТS, згідно з якою робота студента-практиканта оцінюється за наступними критеріями:

№ п/ч    Вид   діяльності    Кількість
балів
1.     Наявність індивідуального плану, який включає ознайомлення зі структурою та організацією роботи відділів наукових установ НАН України, з тематикою наукових досліджень відділів, з тематикою кандидатських і докторських дисертацій, що рекомендуються для захисту, з процесом видавничої справи.      0 - 10
2.    Ведення щоденника, в якому кожного дня фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент-практикант.    0 - 10
3.    Складання списку джерел та літератури до бакалаврських робіт на основі вивчення фондів  бібліотек при наукових установах НАН України    0 - 25
4.    Складання плану-проспекту бакалаврської роботи та обговорення його з керівником практики та науковцями;    0 - 20
5.    Підготовка наукових тез (статті) та виступу на звітну наукову конференцію.    0 - 25
6.    Наявність звіту про проходження навчальної  практики.    0 - 10




6.3. Виробнича педагогічна практика проводиться з відривом від навчання протягом лютого – березня місяця, тобто шість тижнів на початку восьмого семестру. Базою проходження є вузи І - ІІ рівнів акредитації.
Мета практики – вивчення організації і методики проведення навчального процесу, планування навчальних занять, стану викладання філософії та філософських дисциплін, досвіду роботи викладача (вчителя).
Завданням практики є наступними:
1.    Використання теоретичних знань у процесі педагогічної діяльності;
2.    Оволодіння уміннями і навичками педагогічної діяльності;
3.     Вивчення методичного досвіду й системи навчальної роботи вузу І -ІІ  рівнів акредитації;
4.    Оволодіння методикою підготовки до навчальних занять і методикою викладання навчального матеріалу шляхом відвідування лекцій викладачів (вчителів);
5.    Оволодіння методикою самостійного проведення навчальних занять під керівництвом та у присутності викладача-методиста.
Зміст діяльності студентів-практикантів:
1. Студент-практикант має скласти індивідуальний план, який включає ознайомлення з навчальним закладом, навчально-методичною роботою студентів (учнів), громадською роботою, проведення власних занять і заходів;
2. Студент-практикант повинен завчасно готувати уроки, лекції, семінарські заняття, предметно аналізувати та узагальнювати навчальний матеріал, правильно оформляти конспекти занять, об’єктивно оцінювати виступи на заняттях студентів;
3. Студент-практикант повинен вміло працювати з науковою, навчальною і публіцистичною літературою, вдало підбирати літературні джерела до теми занять;
4. У процесі занять студент має використовувати активні методи навчання: тренінги, діалог, дискусії, розв’язання проблемних питань тощо;
5. Під час занять студент має практикувати тестування, ігри різних типів і видів. Вдало складати план занять, визначати мету, цільові завдання, підбирати ключові слова до теми занять;
6. Студент під час проходження практики повинен виконувати навантаження викладача, а також організувати і провести нестандартне заняття (круглий стіл, диспут, вікторина, колоквіум, конференцію  тощо).
7. Під час проходження практики студент повинен прочитати 2-3 лекції, провести 1-2 семінарських занять і 1 нестандартне заняття;
8. Теми занять для студентів-практикантів визначаються викладачем, який керує педагогічною практикою студента. Плани і конспекти занять, складені студентом, обов’язково узгоджуються з викладачем-куратором практики;
9. Студент-практикант повинен відвідати і проаналізувати заняття усіх своїх колег, які проходять з ним практику. Обов’язково відвідати декілька занять викладача-куратора з метою ознайомлення з його досвідом викладання. Важливо взяти участь в обговоренні відвіданих занять з метою визначення їх якості;
10. Проведення нетрадиційного заняття потребує відповідної підготовки і тому на початку педагогічної практики студентом разом із викладачем-куратором необхідно заздалегідь вирішити, яке нетрадиційне заняття слід провести, визначити його тему, скласти план проведення;
11. Студент під час проходження педагогічної практики закріплюється за певною групою і працює з викладачем-куратором, бере участь в організації різних педагогічних заходів, узагальнюючи і засвоюючи цей досвід для використання його у подальшій своїй педагогічній діяльності.

Форми звітності студента про практику.
Звітний пакет документів
    Протягом проходження педагогічної практики студенту потрібно оформити пакет документів, який повинен бути представлений за тиждень до звіту на кафедрі та проведення підсумкової конференції.
    Пакет документів включає:
1) щоденник педагогічної практики;
2) конспекти занять, аналіз занять, відвіданих у своїх колег;
3) розгорнутий план проведеного нетрадиційного заняття;
4) дидактичний матеріал, який використовувався у підготовці до занять;
5) звіт про проходження педагогічної практики;
6) характеристика з навчального закладу;
7) звіт про виконання завдань кафедр педагогіки та психології;
8) індивідуальний план роботи студента.    
    У процесі проходження педагогічної практики студент повинен вивчити кращий досвід викладання, оволодіти методикою аналізу і узагальнення педагогічного досвіду викладачів навчального закладу і досвіду своїх одногрупників з метою підвищення власної педагогічної майстерності у майбутньому.    
Норми оцінювання роботи студентів під час практики. По закінченню студентом проходження практики керівник-методист перевіряє щоденник, затверджує  (попередньо) звіт і виставляє загальну оцінку. Кафедра обговорює звіти кожного студента і, за наявності необхідних результатів, затверджує їх. Студентам виставляється оцінка у заліковій книжці. Нормами оцінювання роботи студентів під час проходження практики слугує шкала ЕСТS, згідно з якою студент оцінюється за наступними критеріями:



№ п/ч    Вид   діяльності    Кількість
балів
1.     Наявність індивідуального плану роботи, який включає ознайомлення з навчальним закладом І - ІІ рівня акредитації, навчально-методичною роботою його викладацького складу, громадською роботою, проведення власних занять і виховних заходів.    0 - 10
2.    Ведення щоденника, в якому кожного дня фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент-практикант.    0 - 10
3.    Конспекти занять та аналіз занять, відвіданих у своїх колег.    0 - 15
4.     Тексти лекцій (1-2), методичні розробки семінарських занять (1-2), розгорнутий план проведеного нетрадиційного заняття (1).    0 - 40
5.    Наявність дидактичного матеріалу, який використовувався у підготовці до занять.    0 - 5
6.    Наявність звіту про виконання завдань кафедр педагогіки та психології.    0 - 10
7.    Наявність звіту про проходження виробничої педагогічної  практики.    0 - 10


6.4. Асистентська педагогічна практика у ВНЗ проводиться з відривом від навчання протягом вересня – листопада, тобто шість тижнів у дев’ятому семестрі. Базою проходження є ВНЗ  ІІІ - ІV рівня акредитації.
Мета практики  – закріплення суттєвих теоретичних знань і набуття професійних якостей майбутнього викладача, які відповідають вимогам сучасного суспільства, а також формування особистих людських якостей фахівців.
  Завдання  практики є наступними:
1.    Ознайомлення  студентів безпосередньо у ході навчального процесу з основними формами, принципами і методами викладання філософських дисциплін, з передовим педагогічним досвідом і його практичним опануванням;
2.    Вивчення методичного досвіду й системи навчального роботи кафедри і викладача-методиста, до яких на період практики прикріплюються студент;
3.    Ознайомлення з плануванням та організацією навчальних занять та оволодіння методикою організації та контролю роботи студентів у навчальному процесі;
4.    Опанування засобів і методів організації та контролю самостійної роботи студентів;
5.    Оволодіння методикою підготовки до навчальних занять і методикою викладання навчального матеріалу шляхом відвідування лекцій викладачів, самостійного проведення навчальних занять під керівництвом та у присутності викладача-методиста;
6.    Участь у розробці навчальних завдань і матеріалів для поглибленої самостійної роботи студентів, що входять у систему методичного забезпечення навчального процесу.

Зміст діяльності студентів-практикантів:
1.    Студенти-практиканти знайомляться з організацією навчально-методичної та навчально-виховної роботи;
2.    Студент-практикант повинен відвідати і проаналізувати заняття усіх інших студентів, які проходять з ним практику, приймати участь у їх рецензуванні; Важливо взяти участь в обговоренні відвіданих занять з метою визначення їх якості;
3.    Студент-практикант повинен обов’язково відвідати декілька занять викладача даної дисципліни з метою ознайомлення з його досвідом викладання.
4.    Студенти-практиканти самостійно читають лекції (1-2 лекції), проводять семінарські заняття (1-2 заняття). Під час практики відбувається повне залучення студентів до навчального процесу, вони проводять консультації та ведуть навчально-методичну роботу;
5.    Тексти лекцій обсягом 20-29 сторінок машинопису та методичні розробки семінарських занять подаються на перевірку керівникові практики, тільки після цього студент допускається до читання лекцій і проведення семінарських занять;
6.    На залікових лекціях присутні викладачі-методисти кафедри і студенти. По закінченні лекції, семінарського заняття відбувається їх обговорення, в якому беруть участь всі присутні. Під час обговорення висловлюються зауваження теоретичного й методичного характеру, відзначаються позитивні й негативні аспекти занять. Хід обговорення фіксується у протоколі, який додається до матеріалів практики;
7.    Під час проходження асистентської практики студент має ознайомитись з організацією та системою виховної роботи кафедри, Інституту, профспілковою й дозвіллєвою роботою у студентських групах;
8.     Виховна робота передбачає участь студентів у виховній роботі тих груп, де проходить практика, шляхом проведення різних заходів, таких як дискусії, колоквіуми  щодо сучасних проблем суспільного життя, проведенням культмасових  заходів тощо.

Форми звітності студента про практику.
Звітний пакет документів
    Протягом проходження асистентської практики студенту потрібно оформити пакет документів, який повинен бути представлений за тиждень до звіту на кафедрі та проведення підсумкової конференції.
    Пакет документів включає:
1)    індивідуальний план-графік асистентської  практики студента (див. додаток 1);
2)    щоденник асистентської практики (див. додаток 2);
3)    конспекти занять, аналіз занять, відвіданих у своїх колег;
4)    тексти прочитаних лекцій;
5)    методичні розробки проведених семінарських занять;
6)    протокол обговорення лекції (семінарського заняття) студента-практиканта (див. додаток 3);
7)     розгорнутий план проведеного нетрадиційного заняття;
8)    дидактичний матеріал, який використовувався у підготовці до лекцій та семінарських занять;
9)     розгорнутий план проведеного виховного заходу;
10)    звіт про проходження асистентської практики (див. додаток 4).  

    У процесі проходження асистентської практики студент повинен вивчити кращий досвід викладання, оволодіти методикою аналізу і узагальнення педагогічного досвіду викладачів навчального закладу і досвіду своїх одногрупників з метою підвищення власної педагогічної майстерності у майбутньому.    
Норми оцінювання роботи студентів під час практики. По закінченню студентом проходження практики керівник-методист перевіряє весь пакет документів, затверджує  (попередньо) звіт і виставляє загальну оцінку. Кафедра обговорює звіти кожного студента і, за наявності необхідних результатів, затверджує їх. Студентам виставляється оцінка у заліковій книжці. Нормами оцінювання роботи студентів під час проходження практики слугує шкала ЕСТS, згідно з якою студент оцінюється за наступними критеріями:








№ п/ч    Вид   діяльності    Кількість
балів
1.     Наявність індивідуального плану-графіка роботи, який включає ознайомлення з організацією та системою навчально-методичної та виховної роботи кафедри та Інституту, відвідування занять керівника-методиста,  інших колег, проведення власних занять та виховних заходів.    0 - 10
2.    Ведення щоденника, в якому кожного дня фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент-практикант.    0 - 10
3.    Конспекти занять, аналіз занять, відвіданих у своїх колег.    0 - 15
4.     Тексти лекцій (1-2), методичні розробки семінарських занять (1-2), розгорнутий план проведеного нетрадиційного заняття (1).    0 - 40
5.    Протоколи обговорення лекцій (семінарських занять) студентом-практикантом.    0 - 5
6.    Наявність дидактичного матеріалу, який використовувався у підготовці до занять.    0 - 10
7.    Наявність звіту про проходження асистентської педагогічної  у ВНЗ практики.    0 - 10

6. 5. Магістерська практика. Асистентська педагогічна у ВНЗ проводиться з відривом від навчання протягом вересня – листопада, тобто шість тижнів у дев’ятому семестрі. Базою проходження є ВНЗ ІІІ - ІV рівня акредитації.
Мета практики  – закріплення суттєвих теоретичних знань і набуття професійних якостей майбутнього викладача, які відповідають вимогам сучасного суспільства, а також формування особистих людських якостей фахівців.
  Завдання  практики є наступними:
1. Ознайомлення  студентів безпосередньо у ході навчального процесу з основними формами, принципами і методами викладання філософських дисциплін, з передовим педагогічним досвідом і його практичним опануванням;
2. Вивчення методичного досвіду й системи навчального роботи кафедри і викладача-методиста, до яких на період практики прикріплюються студент;
3. Ознайомлення з плануванням та організацією навчальних занять та оволодіння методикою організації та контролю роботи студентів у навчальному процесі;
4. Опанування засобів і методів організації та контролю самостійної роботи студентів;
5. Оволодіння методикою підготовки до навчальних занять і методикою викладання навчального матеріалу шляхом відвідування лекцій викладачів, самостійного проведення навчальних занять під керівництвом та у присутності викладача-методиста;
 6. Участь у розробці навчальних завдань і матеріалів для поглибленої самостійної роботи студентів, що входять у систему методичного забезпечення навчального процесу.

Зміст діяльності студентів-практикантів:
Навчальна робота
1.    Зміст практики складається з навчальної, науково-дослідної й виховної роботи;
2.    Студенти-практиканти під керівництвом викладача-методиста знайомляться з організацією навчально-методичного та виховного процесу, особливостями методичної роботи;
3.    Студент-практикант повинен відвідувати лекції, семінарські заняття  і консультації керівника-методиста, відвідувати лекції і семінарські заняття, які проводять колеги, а також приймати участь у їх рецензуванні;
4.    Студенти самостійно читають лекції (1-2 лекції), проводять семінарські заняття (1-2 заняття). Під час практики відбувається повне залучення студентів до навчального процесу: вони проводять також консультації, ведуть навчально-методичну роботу;
5.    Тексти лекцій обсягом 20-29 сторінок машинопису та методичні розробки семінарських занять подаються на перевірку керівникові практики, тільки після цього студент допускається до читання лекцій і проведення семінарських занять;
6.    На залікових лекціях присутні викладачі-методисти кафедри і студенти. По закінченні лекції, семінарського заняття відбувається їх обговорення, в якому беруть участь всі присутні. Під час обговорення висловлюються зауваження теоретичного й методичного характеру, відзначаються позитивні й негативні аспекти занять, звертається увага на методику використання наочних та інших засобів активізації
навчального процесу. Хід обговорення фіксується у протоколі, який додається до матеріалів практики;
Науково-дослідна робота
7.    Використання наукових принципів, методів і законів при  підготовці й читанні лекцій і проведенні семінарських занять;
8.    Допомога студентам молодших курсів у підготовці доповідей, тез і рефератів;
9.    Підготовка й проведення студентських наукових конференцій та підготовка доповідей на засіданні наукових гуртків, проблемних груп.
Виховна робота
10.     Під час проходження викладацької практики студент має ознайомитись з організацією та системою виховної роботи кафедри, Інституту, профспілковою й дозвіллєвою роботою у студентських групах;
11.     Виховна робота передбачає участь студентів у виховній роботі тих груп, де проходить практика, шляхом проведення різних заходів, таких як дискусії, колоквіуми  щодо сучасних проблем суспільного життя, проведенням культмасових  заходів тощо.
Форми звітності студента про практику.
        Звітний пакет документів
    Протягом проходження викладацької практики студенту потрібно оформити пакет документів, який повинен бути представлений за тиждень до звіту на кафедрі та проведення підсумкової конференції.
    Пакет документів включає:
1) індивідуальний план-графік асистентської практики студента (див. додаток 1);
2)  щоденник асистентської практики (див. додаток 2);
3)  конспекти занять, аналіз занять, відвіданих у своїх колег;
4) тексти прочитаних лекцій;
5)    методичні розробки проведених семінарських занять;
6)    протокол обговорення лекції (семінарського заняття) студента (див. додаток 3);
7)    розгорнутий план проведеного нетрадиційного заняття;
8)    дидактичний матеріал, який використовувався у підготовці
     до занять;
9) звіт про проходження асистентської практики (див. додаток 4).

    У процесі проходження асистентської практики студент повинен вивчити кращий досвід викладання, оволодіти методикою аналізу і узагальнення педагогічного досвіду викладачів навчального закладу і досвіду своїх одногрупників з метою підвищення власної педагогічної майстерності у майбутньому.    
Норми оцінювання роботи студентів під час практики. По закінченню студентом проходження практики керівник-методист перевіряє щоденник, затверджує  (попередньо) звіт і виставляє загальну оцінку. Кафедра обговорює звіти кожного студента і, за наявності необхідних результатів, затверджує їх. Студентам виставляється оцінка у заліковій книжці. Нормами оцінювання роботи студентів під час проходження практики слугує шкала ЕСТS, згідно з якою студент оцінюється за наступними критеріями:

№ п/ч    Вид   діяльності    Кількість
балів
1.     Наявність індивідуального плану-графіка роботи, який включає ознайомлення з організацією та системою навчально-методичної, науково-дослідної  і виховної роботи кафедри та Інституту, відвідування занять керівника-методиста,  інших колег, проведення власних занять та виховних заходів.    0 - 10
2.    Ведення щоденника, в якому кожного дня фіксується зміст і всі види робіт, які виконував студент-практикант.    0 - 10
3.    Конспекти занять, аналіз, рецензії  занять, відвіданих у своїх колег.     0 - 15
4.     Тексти лекцій (1-2), методичні розробки семінарських занять (1-2), розгорнутий план проведеного нетрадиційного заняття (1).    0 - 30
5.    Протоколи обговорення лекцій (семінарських занять) студентом-практикантом.    0 - 5
6.    Наявність дидактичного матеріалу, який використовувався у підготовці до занять.    0 - 10
7.    Розгорнутий план проведення засідання наукового гуртка, проблемної групи, студентської наукової конференції.    0 - 10
8.    Наявність звіту про проходження магістерської практики, асистентської педагогічної  у ВНЗ.    0 - 10








ДОДАТОК 1

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН-ГРАФІК
педагогічної практики студента V курсу
Інституту філософської освіти і науки
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,
кафедри філософії

  ______________________________________________________________________________________________________
(прізвище. ім'я, по батькові)


Керівник-методист ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище. ім'я, по батькові)


Дата    Тема заняття    Вид заняття (лекція, семінар)    Місце проведення (факультет, група)    Час про-ведення
                
                
                

I. Активна педагогічна практика
II. Пасивна педагогічна практика
III. Науково-дослідна робота
IV. Виховна робота







ДОДАТОК 2


ЩОДЕННИК
педагогічної практики студента V курсу
Інституту філософської освіти і науки
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,
денної (заочної) форми навчання

  ______________________________________________________________________________________________________
(прізвище. ім'я, по батькові)


Період практики ______________________________________________
Місце проходження практики ___________________________________
_____________________________________________________________
Керівник-методист ____________________________________________
_____________________________________________________________
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище. ім'я, по батькові)



Дата    Вид роботи    Примітка    Підпис
1    2    3    4
            
            


Підпис студента-практиканта ___________________

Підпис керівника-методиста   ___________________




ДОДАТОК 3

ПРОТОКОЛ
обговорення лекції (семінарського заняття)
студента-практиканта V курсу
Інституту філософської освіти і науки
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, проведеної (ного)
в__________ групі (курс), дата____________________

1. Власний аналіз студента-практиканта своєї лекції чи семінарського заняття
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________
2. Виступи студентів-практикантів, які відвідували заняття
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________
3. Аналіз проведення заняття керівником-методистом
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Пояснення студента-практиканта з приводу зроблених зауважень
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Оцінка керівником-методистом проведеного заняття
____________________________________________________________________________________________________________________________________

Підпис студента-практиканта ___________________

Підпис керівника-методиста   ___________________


ДОДАТОК 4

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Інститут філософської освіти і науки
кафедри філософії
ЗВІТ
про проходження асистентської практики студентом V курсу   ______________________________________________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
У період від _____ до _____  «_______________» 200__ р.
       я проходив(ла) асистентську практику на
__________________________________________________________________
(інститут, вищий навчальний заклад)
Керівник-методист _________________________________________________
__________________________________________________________________
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище. ім'я, по батькові)
За період практики я виконував(ла) такі види робіт:
1. Пасивна педагогічна практика:

 з/п    Тема лекції, семінарського заняття    Прізвище, ім'я та по батькові викладача    Вищий навчальний заклад, інститут, група, курс    Дата прове-дення    Підпис керівника-методиста
1    2    3    4    5    6

2. Активна педагогічна практика:
№ з/п    Тема лекцій, семінарського заняття    Виший навчальний заклад, інститут, курс, група    Дата проведення    Оцінка    Підпис керівника-методиста
1    2    3    4    5    6

3. Науково-дослідна робота:

 з/п    Зміст роботи    Вищий навчальний заклад, інститут, курс, група    Дата проведення    Підпис керівника-методиста
1    2    3    4    5

4. Виховна робота:

з/п    Зміст роботи    Виший навчальний заклад, інститут, курс, група    Дата проведення    Підпис керівника-методиста
1    2    3    4    5
Рекомендації щодо якісного поліпшення організації та проведення
асистентської практики студентів:
1. Позитивні моменти, елементи організації та змісту практики.
2.  Негативні моменти, недоліки щодо організації й змісту практики.
3. Побажання студента-практиканта щодо поліпшення практики.
Дата  _________________
Підпис студента-практиканта _______________________
Підпис керівника-методиста ________________________
Затверджено на засіданні кафедри ____________________________________
Оцінка практики ___________________________________________________
Протокол № ____________

 


 

Вхід



Хто на сайті

На даний момент 37 гостей на сайті

Відвідувачі

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterToday6
mod_vvisit_counterYesterday47
mod_vvisit_counterThis week53
mod_vvisit_counterLast week322
mod_vvisit_counterThis month1092
mod_vvisit_counterLast month1353
mod_vvisit_counterAll651842

Online (20 minutes ago): 1
Your IP: 127.0.0.1
,
Yes
 

Використання матеріалів сайту можливе лише при згоді адміністрації порталу та активного посилання.
Всі права захищено!

Сайти, які підтримуються службою порталу


НПУ імені М.П.Драгоманова
Інститути
Фізико-математичний інститут :: Інститут філософської освіти :: Інститут фізичного виховання та спорту :: Інститут гуманітарно-технічної освіти :: Інститут інформатики :: Інститут іноземної філології :: Інститут історичної освіти :: Інститут корекційної педагогіки та психології :: Інститут мистецтв :: Інститут природничо-географічної освіти та екології :: Інститут педагогіки та психології :: Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації :: Інститут політології та права :: Інститут розвитку дитини :: Інститут соціології, психології та управління :: Інститут соціальної роботи та управління :: Інститут української філології
Факультети
Кримський гуманітарний факультет
Кафедри
Кафедра педагогчної творчості :: Кафедра педагогіки, теорія та історії педагогіки :: Кафедра методики викладання російської мови та світової літератури :: Кафедра етики та естетики :: Кафедра управління та євроінтеграції :: Кафедра філософії :: Кафедра інформатики
Персональні сайти
Андрущенко В.П. :: Бех В.П. :: Жалдак М.І. :: Борисенко В.Й. :: Франчук В.М. :: Франчук Н.П.
Інші сайти
Асоціація випускників :: Система управління електронними курсами НПУ :: Система управління електронними курсами інституту інформатики :: Система управління електронними курсами інституту інформатики (студенти) :: Простір гуманітарної комунікації :: Лабораторія археологічних досліджень :: Кабінет-музей М.П.Драгоманова :: Україна і становлення конституціоналізму в Європі :: Центр культури. НПУ